ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.07.12 06:37
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…» За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать

Ірина Вовк
2026.07.11 09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонта догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напів

С М
2026.07.10 21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи

Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 ВІТЕР
Лишень боюсь, щоб не зірвало дах...
Та ні, не той, а справжній. Протяг свище,
влітає крізь віконце на горище,
де ветхий рубероїд — наче птах:

полишить мій притулок для біди,
у небо розпростерши чорні крила...
А вітер, мов знущається: «Немила!
Чого ти ждеш? Нічого вже не жди!»

І стогне, стугонить, зітхає скрушно,
до ранку замітає всі сліди...
А я не сплю.
Повторюю: «Не жди.»
Хтось був коханим — буде осоружним.




Найвища оцінка Тетяна Левицька 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Сушко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-11 04:24:31
Переглядів сторінки твору 5002
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.641 / 5.38  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-01-11 08:05:00 ]
Пані Ларисо!
Взагалі непогано. От тільки одне незрозуміло: якщо протяг залітає крізь віконце на горищі, то рубероїд накритий дахом. В такому випадку він злетіти не може, оскільки чимось прикритий, а не лежить просто неба. І чому протяг має чорні крила? Тут, мабуть, вкралася якась семантична неточність. Або я неправильно вас зрозумів.
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-01-11 12:03:21 ]
Пані Ларисо!
До чого тут металочерепиця, крокви і шальовка?
Це ж вірш про втрачене кохання! Якщо не згадувати рубероїд - взагалі все буде прекрасно!
А моя оцінка цього твору, то не оцінка всієї Вашої творчості.
Сьогодні ж прочитаю всю вашу добірку. І оцінку ставити буду тільки там, де вірш справлятиме найкраще враження. Навзаєм дарую Вам свою пісню у власному виконанні.
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-01-11 13:54:51 ]
Олександре, дякую за пісеньку.
Щодо вірша — логіка все ж таки Вам заважає. :)
Якби не було того рубероїду і нічного вітру, то не було б і вірша. А писати щось на зразок «я тебе любила, а ти мене ні, а тепер я тебе — ні, а ти мне — хтозна» — для цього таланту й не треба: бери та й пиши, як багато хто робить. Але нащо?
Може, в цих чорних рубероїдних крилах і полягають набоківські чари деталі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2010-01-13 13:58:50 ]
Вітаю, Ларисо!
А мені цей "ветхий рубероїд — наче птах" припав до душі. Як на мене, гарний і цікавий вірш. Торкає.
Бажаю Вам в Новому році любові, натхнення, усіляких гараздів, у тому числі вкрити черепицею дах свого будинку :)
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-01-13 21:51:55 ]
Дякую, Танєчко! Що то жінка: іншу жінку завжди зрозуміє, не те, що ці логічні (боязко озираючись навколо себе)чоловіки!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-13 22:06:11 ]
Что ты, успокойся, это ветер
Жмется тайно к твоему окну...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 13:05:42 ]
:)
Она и словечка молвить
Не может от слез и дрожи,
А ветер верхом на кровле,
Хрипя черепицу гложет.
(Ф. Г. Лорка)