Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Публіцистика
Тетяна Серветник. Депутати проти церкви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тетяна Серветник. Депутати проти церкви
Тетяна Серветник, Rzeczpospolita (Польща)
Оплот антиукраїнських настроїв? Почаївська Лавра – видатна пам’ятка архітектури і другий найбільший монастир в Україні – нібито стала осередком проросійської пропаганди на заході України. Монастир належить Українській православній церкві Московського Патріархату. Наразі депутати Тернопільської обласної ради ініціювали повернення її в державну власність – пише Тетяна Серветник у польській Rzeczpospolita.
Знаменита святиня – розсадник антиукраїнської пропаганди?
Почаївська Лавра стала центром антиукраїнської пропаганди – заявив голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда. Разом з іншими депутатами він звернувся з проханням до уряду Юлії Тимошенко, аби ця знаменита святиня, що розташована на заході України, була знову передана в руки держави як цінна історична пам’ятка. «Тамтешні ченці – агресивні, вони підбурюють вірян до ненависті. Саме звідти походить найбільше антиукраїнської літератури, що розповсюджується на заході нашої країни», – вважає Кайда.
Після розпаду СРСР монастир перейшов у власність Української держави. Однак у 2003 році уряд Віктора Януковича, який має скласти присягу президента України 25 лютого, передав землю і будівлі Лаври Українській православній церкві Московського патріархату, тобто церкві, яка вважається осередком російського впливу в Україні.
«Цю справу розслідує спеціальна комісія. Я хотів би запитати, як можна було передати їм таку цінну пам’ятку? – сказав Rzeczpospolita тернопільський депутат Ігор Кульчицький. Комісія розслідує, чи не займаються ченці в монастирі нелегальним продажем вина.
«Ми також дізналися, що на території Лаври під виглядом нічлігу для прочан можуть надаватися туристичні послуги. З ухилянням від сплати податків, – підкреслив Олексій Кайда. – Забрати Лавру в Москви – це перший крок. Наступним буде передача монастиря під юрисдикцію іншої церкви. Немає значення якої: православної Київського Патріархату, православної автокефальної чи греко-католицької. Найважливіше, щоб вона була українською!» – пояснив Кайда.
Про антиукраїнську позицію ченців Почаївського монастиря говорять також православні з найближчих околиць. «Я дуже любила туди їздити, але останнім часом там почали відбуватися дивні речі. Ченці питають майже кожного: з якої ти церкви? Якщо говориш українською, не хочуть сповідувати, не продають свічки і навіть можуть попросити за двері», – розповіла Rzeczpospolita 50-річна Марія Бондарчук з Кременця.
Духовні особи з Лаври відкидають звинувачення. «Це неправда. Кожен має право приходити сюди і сповідуватися тією мовою, якою йому подобається», – каже Rzeczpospolita брат, черговий у приймальні монастиря. Однак розмова з ченцем відбулася російською мовою. «Лавру не змогла в нас відібрати навіть радянська влада, що тоді казати про депутатів з Тернополя», – додає речник УПЦ Московського патріархату Георгій Коваленко.
Чимало експертів погоджуються з цим поглядом. Вони вважають, що забрати Лавру у проросійської церкви за президентства Януковича буде малореально.
Почаївська Лавра – найбільший православний монастир на Волині і другий в Україні (поступається лише Києво-Печерській Лаврі). Монастир у Почаєві створили в 1240 році ченці, які шукали прихистку від татар. У 1713-1832 роках він належав греко-католикам, які організували там друкарню. У 1919 році Лавра була пограбована і зруйнована більшовиками. У міжвоєнне десятиліття святиня перебувала на території Другої Речі Посполитої. Після війни її хотіли знести. Але віряни не дозволили зробити це.
Точка зору
Андрій Павлишин – львівський історик і публіцист.
Лавра в Почаєві здавна вважається осередком антиукраїнської пропаганди і форпостом російського православ’я. Її священики не визнають Україну суб’єктом міжнародного права, а українців – окремою нацією. Вони кажуть про них «руський народ». Ситуація могла б змінитися, якби в Росії влада не була в руках представників радянського КДБ на чолі з Владіміром Путіним. Вони продовжують стратегію Сталіна, який реанімував православну церкву і перетворив її на радянський інструмент для «спеціальних операцій». У російському православ’ї не бракує гідних священиків, але, на жаль, вони не мають впливу на політку церкви.
Оригiнал матерiалу:
http://www.rp.pl/artykul/40,436296_Radni_kontra_Cerkiew.html…
Оплот антиукраїнських настроїв? Почаївська Лавра – видатна пам’ятка архітектури і другий найбільший монастир в Україні – нібито стала осередком проросійської пропаганди на заході України. Монастир належить Українській православній церкві Московського Патріархату. Наразі депутати Тернопільської обласної ради ініціювали повернення її в державну власність – пише Тетяна Серветник у польській Rzeczpospolita.
Знаменита святиня – розсадник антиукраїнської пропаганди?
Почаївська Лавра стала центром антиукраїнської пропаганди – заявив голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда. Разом з іншими депутатами він звернувся з проханням до уряду Юлії Тимошенко, аби ця знаменита святиня, що розташована на заході України, була знову передана в руки держави як цінна історична пам’ятка. «Тамтешні ченці – агресивні, вони підбурюють вірян до ненависті. Саме звідти походить найбільше антиукраїнської літератури, що розповсюджується на заході нашої країни», – вважає Кайда.
Після розпаду СРСР монастир перейшов у власність Української держави. Однак у 2003 році уряд Віктора Януковича, який має скласти присягу президента України 25 лютого, передав землю і будівлі Лаври Українській православній церкві Московського патріархату, тобто церкві, яка вважається осередком російського впливу в Україні.
«Цю справу розслідує спеціальна комісія. Я хотів би запитати, як можна було передати їм таку цінну пам’ятку? – сказав Rzeczpospolita тернопільський депутат Ігор Кульчицький. Комісія розслідує, чи не займаються ченці в монастирі нелегальним продажем вина.
«Ми також дізналися, що на території Лаври під виглядом нічлігу для прочан можуть надаватися туристичні послуги. З ухилянням від сплати податків, – підкреслив Олексій Кайда. – Забрати Лавру в Москви – це перший крок. Наступним буде передача монастиря під юрисдикцію іншої церкви. Немає значення якої: православної Київського Патріархату, православної автокефальної чи греко-католицької. Найважливіше, щоб вона була українською!» – пояснив Кайда.
Про антиукраїнську позицію ченців Почаївського монастиря говорять також православні з найближчих околиць. «Я дуже любила туди їздити, але останнім часом там почали відбуватися дивні речі. Ченці питають майже кожного: з якої ти церкви? Якщо говориш українською, не хочуть сповідувати, не продають свічки і навіть можуть попросити за двері», – розповіла Rzeczpospolita 50-річна Марія Бондарчук з Кременця.
Духовні особи з Лаври відкидають звинувачення. «Це неправда. Кожен має право приходити сюди і сповідуватися тією мовою, якою йому подобається», – каже Rzeczpospolita брат, черговий у приймальні монастиря. Однак розмова з ченцем відбулася російською мовою. «Лавру не змогла в нас відібрати навіть радянська влада, що тоді казати про депутатів з Тернополя», – додає речник УПЦ Московського патріархату Георгій Коваленко.
Чимало експертів погоджуються з цим поглядом. Вони вважають, що забрати Лавру у проросійської церкви за президентства Януковича буде малореально.
Почаївська Лавра – найбільший православний монастир на Волині і другий в Україні (поступається лише Києво-Печерській Лаврі). Монастир у Почаєві створили в 1240 році ченці, які шукали прихистку від татар. У 1713-1832 роках він належав греко-католикам, які організували там друкарню. У 1919 році Лавра була пограбована і зруйнована більшовиками. У міжвоєнне десятиліття святиня перебувала на території Другої Речі Посполитої. Після війни її хотіли знести. Але віряни не дозволили зробити це.
Точка зору
Андрій Павлишин – львівський історик і публіцист.
Лавра в Почаєві здавна вважається осередком антиукраїнської пропаганди і форпостом російського православ’я. Її священики не визнають Україну суб’єктом міжнародного права, а українців – окремою нацією. Вони кажуть про них «руський народ». Ситуація могла б змінитися, якби в Росії влада не була в руках представників радянського КДБ на чолі з Владіміром Путіним. Вони продовжують стратегію Сталіна, який реанімував православну церкву і перетворив її на радянський інструмент для «спеціальних операцій». У російському православ’ї не бракує гідних священиків, але, на жаль, вони не мають впливу на політку церкви.
Оригiнал матерiалу:
http://www.rp.pl/artykul/40,436296_Radni_kontra_Cerkiew.html…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
