ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 Тетяна Серветник. Депутати проти церкви
Тетяна Серветник, Rzeczpospolita (Польща)

Оплот антиукраїнських настроїв? Почаївська Лавра – видатна пам’ятка архітектури і другий найбільший монастир в Україні – нібито стала осередком проросійської пропаганди на заході України. Монастир належить Українській православній церкві Московського Патріархату. Наразі депутати Тернопільської обласної ради ініціювали повернення її в державну власність – пише Тетяна Серветник у польській Rzeczpospolita.

Знаменита святиня – розсадник антиукраїнської пропаганди?

Почаївська Лавра стала центром антиукраїнської пропаганди – заявив голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда. Разом з іншими депутатами він звернувся з проханням до уряду Юлії Тимошенко, аби ця знаменита святиня, що розташована на заході України, була знову передана в руки держави як цінна історична пам’ятка. «Тамтешні ченці – агресивні, вони підбурюють вірян до ненависті. Саме звідти походить найбільше антиукраїнської літератури, що розповсюджується на заході нашої країни», – вважає Кайда.

Після розпаду СРСР монастир перейшов у власність Української держави. Однак у 2003 році уряд Віктора Януковича, який має скласти присягу президента України 25 лютого, передав землю і будівлі Лаври Українській православній церкві Московського патріархату, тобто церкві, яка вважається осередком російського впливу в Україні.

«Цю справу розслідує спеціальна комісія. Я хотів би запитати, як можна було передати їм таку цінну пам’ятку? – сказав Rzeczpospolita тернопільський депутат Ігор Кульчицький. Комісія розслідує, чи не займаються ченці в монастирі нелегальним продажем вина.

«Ми також дізналися, що на території Лаври під виглядом нічлігу для прочан можуть надаватися туристичні послуги. З ухилянням від сплати податків, – підкреслив Олексій Кайда. – Забрати Лавру в Москви – це перший крок. Наступним буде передача монастиря під юрисдикцію іншої церкви. Немає значення якої: православної Київського Патріархату, православної автокефальної чи греко-католицької. Найважливіше, щоб вона була українською!» – пояснив Кайда.

Про антиукраїнську позицію ченців Почаївського монастиря говорять також православні з найближчих околиць. «Я дуже любила туди їздити, але останнім часом там почали відбуватися дивні речі. Ченці питають майже кожного: з якої ти церкви? Якщо говориш українською, не хочуть сповідувати, не продають свічки і навіть можуть попросити за двері», – розповіла Rzeczpospolita 50-річна Марія Бондарчук з Кременця.

Духовні особи з Лаври відкидають звинувачення. «Це неправда. Кожен має право приходити сюди і сповідуватися тією мовою, якою йому подобається», – каже Rzeczpospolita брат, черговий у приймальні монастиря. Однак розмова з ченцем відбулася російською мовою. «Лавру не змогла в нас відібрати навіть радянська влада, що тоді казати про депутатів з Тернополя», – додає речник УПЦ Московського патріархату Георгій Коваленко.

Чимало експертів погоджуються з цим поглядом. Вони вважають, що забрати Лавру у проросійської церкви за президентства Януковича буде малореально.

Почаївська Лавра – найбільший православний монастир на Волині і другий в Україні (поступається лише Києво-Печерській Лаврі). Монастир у Почаєві створили в 1240 році ченці, які шукали прихистку від татар. У 1713-1832 роках він належав греко-католикам, які організували там друкарню. У 1919 році Лавра була пограбована і зруйнована більшовиками. У міжвоєнне десятиліття святиня перебувала на території Другої Речі Посполитої. Після війни її хотіли знести. Але віряни не дозволили зробити це.

Точка зору

Андрій Павлишин – львівський історик і публіцист.

Лавра в Почаєві здавна вважається осередком антиукраїнської пропаганди і форпостом російського православ’я. Її священики не визнають Україну суб’єктом міжнародного права, а українців – окремою нацією. Вони кажуть про них «руський народ». Ситуація могла б змінитися, якби в Росії влада не була в руках представників радянського КДБ на чолі з Владіміром Путіним. Вони продовжують стратегію Сталіна, який реанімував православну церкву і перетворив її на радянський інструмент для «спеціальних операцій». У російському православ’ї не бракує гідних священиків, але, на жаль, вони не мають впливу на політку церкви.

Оригiнал матерiалу:
http://www.rp.pl/artykul/40,436296_Radni_kontra_Cerkiew.html…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-02-21 15:25:19
Переглядів сторінки твору 3688
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Довкола відомих персон
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 22:12:46 ]
Ганьба для України і її людей,що дозволили невігласам від влади передати святині України Печерську і Почаївську лавру москалям.Російська церква в Україні -це пята колона ,яка працює на знищення українського суверенітету.Новий президент - це вже підтвердив лише тім,що буде висвячений московьким патриархом в Україні.Такої ганьби не дозволить собі жодний політик світу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-22 00:22:59 ]
Пане Михайле, не думаю, що все так просто.
Стаття вказує на певні погрішимі проблеми, які можна вирішити з позиції християнської терпимості і братньої любові. І міжконфесійної ворожнечі нам не потрібно. Не відкрию Америку, якщо скажу, що українські прихожани Православної Церкви Московського Патріархату і прихожани суто Українських Церков однаково побожні християни. Тому є вагомі причини для їх об'єднання в Україні в одній Помісній Церкві. Але шлях цей непростий, хоча і виглядає правильним. Зменшувати вплив Кремля - так, безумовно! Посилювати вплив Києва - так, безумовно! Але ображати братів-християн - у жодному разі ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-22 23:18:13 ]
Шановна Редакція Майстерень, а це як прокоментувати можна? :)

Намісник Почаївської лаври просить опротестувати рішення облради

Намісник Свято-Успенської Почаївської лаври, Архієпископ Почаївський, вікарій Київської Митрополії Володимир (МОРОЗ) закликає обласну прокуратуру опротестувати рішення обласної ради, яким вона ініціює передачу лаври у державну власність.

Як повідомляє офіційний сайт Свято-Успенської Почаївської лаври, відповідне звернення Архієпископ Почаївський направив прокурору області Івану МЕЛЬНИЧУКУ.

У ньому він вказує, що згідно зі ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування», питання перевірки законності передачі храмових комплексів, а також дотримання земельного і міграційного законодавства не входить в компетенцію органів місцевого самоврядування, і дані повноваження не делегувались контролюючими органами обласній раді. Він також зазначив, що до перевірки діяльності лаври не були залучені представники самої лаври і, «як наслідок, інформація, подана депутатами, не відповідає дійсності».

Незаконно вважають у лаврі і відмову у клопотанні Почаївської Лаври від 10 листопада 2009 року № 64 щодо надання гірничого відводу на користування Почаївським родовищем будівельних пісків, яку депутати також прийняли 11 лютого на сесії облради.

Відтак Архієпископ Почаївський закликав прокурора області дати правову оцінку рішенням Тернопільської обласної ради, зокрема від 27 серпня 2009 року за № 745 «Про створення тимчасової контрольної комісії Тернопільської обласної ради щодо перевірки законності передачі храмового комплексу в м. Почаєві УПЦ Московського патріархату, а також дотримання земельного і міграційного законодавства», від 11 лютого 2010 року «Про інформацію тимчасової контрольної комісії Тернопільської обласної ради щодо перевірки законності передачі храмового комплексу в м. Почаєві УПЦ Московського патріархату, а також дотримання земельного і міграційного законодавства» та від 11 лютого 2010 року № 882 «Про клопотання Свято-Успенської Почаївської Лаври від 10 листопада 2009 року № 64 щодо надання гірничого відводу на користування Почаївським родовищем будівельних пісків».

Намісник лаври також просить опротестувати, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прийняті обласною радою рішення як такі, що не відповідають вимогам Конституції та Закону «Про місцеве самоврядування» та проінформувати лавру з приводу вирішення наведених у зверненні питань.

Як повідомляв УНІАН, 11 лютого Тернопільська обласна рада звернулася до прем’єр-міністра України з вимогою скасувати рішення уряду від 17 липня 2003 року про виключення споруд Почаївської Свято-Успенської лаври зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. Саме цей документ згодом дав можливість передати лавру УПЦ МП.

18 лютого голова Тернопільської обласної ради Олексій КАЙДА у відкритому листі закликав прем’єр-міністра України Юлію ТИМОШЕНКО повернути у державну власність Почаївську Свято-Успенську лавру.