ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Публіцистика
Тетяна Серветник. Депутати проти церкви
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тетяна Серветник. Депутати проти церкви
Тетяна Серветник, Rzeczpospolita (Польща)
Оплот антиукраїнських настроїв? Почаївська Лавра – видатна пам’ятка архітектури і другий найбільший монастир в Україні – нібито стала осередком проросійської пропаганди на заході України. Монастир належить Українській православній церкві Московського Патріархату. Наразі депутати Тернопільської обласної ради ініціювали повернення її в державну власність – пише Тетяна Серветник у польській Rzeczpospolita.
Знаменита святиня – розсадник антиукраїнської пропаганди?
Почаївська Лавра стала центром антиукраїнської пропаганди – заявив голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда. Разом з іншими депутатами він звернувся з проханням до уряду Юлії Тимошенко, аби ця знаменита святиня, що розташована на заході України, була знову передана в руки держави як цінна історична пам’ятка. «Тамтешні ченці – агресивні, вони підбурюють вірян до ненависті. Саме звідти походить найбільше антиукраїнської літератури, що розповсюджується на заході нашої країни», – вважає Кайда.
Після розпаду СРСР монастир перейшов у власність Української держави. Однак у 2003 році уряд Віктора Януковича, який має скласти присягу президента України 25 лютого, передав землю і будівлі Лаври Українській православній церкві Московського патріархату, тобто церкві, яка вважається осередком російського впливу в Україні.
«Цю справу розслідує спеціальна комісія. Я хотів би запитати, як можна було передати їм таку цінну пам’ятку? – сказав Rzeczpospolita тернопільський депутат Ігор Кульчицький. Комісія розслідує, чи не займаються ченці в монастирі нелегальним продажем вина.
«Ми також дізналися, що на території Лаври під виглядом нічлігу для прочан можуть надаватися туристичні послуги. З ухилянням від сплати податків, – підкреслив Олексій Кайда. – Забрати Лавру в Москви – це перший крок. Наступним буде передача монастиря під юрисдикцію іншої церкви. Немає значення якої: православної Київського Патріархату, православної автокефальної чи греко-католицької. Найважливіше, щоб вона була українською!» – пояснив Кайда.
Про антиукраїнську позицію ченців Почаївського монастиря говорять також православні з найближчих околиць. «Я дуже любила туди їздити, але останнім часом там почали відбуватися дивні речі. Ченці питають майже кожного: з якої ти церкви? Якщо говориш українською, не хочуть сповідувати, не продають свічки і навіть можуть попросити за двері», – розповіла Rzeczpospolita 50-річна Марія Бондарчук з Кременця.
Духовні особи з Лаври відкидають звинувачення. «Це неправда. Кожен має право приходити сюди і сповідуватися тією мовою, якою йому подобається», – каже Rzeczpospolita брат, черговий у приймальні монастиря. Однак розмова з ченцем відбулася російською мовою. «Лавру не змогла в нас відібрати навіть радянська влада, що тоді казати про депутатів з Тернополя», – додає речник УПЦ Московського патріархату Георгій Коваленко.
Чимало експертів погоджуються з цим поглядом. Вони вважають, що забрати Лавру у проросійської церкви за президентства Януковича буде малореально.
Почаївська Лавра – найбільший православний монастир на Волині і другий в Україні (поступається лише Києво-Печерській Лаврі). Монастир у Почаєві створили в 1240 році ченці, які шукали прихистку від татар. У 1713-1832 роках він належав греко-католикам, які організували там друкарню. У 1919 році Лавра була пограбована і зруйнована більшовиками. У міжвоєнне десятиліття святиня перебувала на території Другої Речі Посполитої. Після війни її хотіли знести. Але віряни не дозволили зробити це.
Точка зору
Андрій Павлишин – львівський історик і публіцист.
Лавра в Почаєві здавна вважається осередком антиукраїнської пропаганди і форпостом російського православ’я. Її священики не визнають Україну суб’єктом міжнародного права, а українців – окремою нацією. Вони кажуть про них «руський народ». Ситуація могла б змінитися, якби в Росії влада не була в руках представників радянського КДБ на чолі з Владіміром Путіним. Вони продовжують стратегію Сталіна, який реанімував православну церкву і перетворив її на радянський інструмент для «спеціальних операцій». У російському православ’ї не бракує гідних священиків, але, на жаль, вони не мають впливу на політку церкви.
Оригiнал матерiалу:
http://www.rp.pl/artykul/40,436296_Radni_kontra_Cerkiew.html…
Оплот антиукраїнських настроїв? Почаївська Лавра – видатна пам’ятка архітектури і другий найбільший монастир в Україні – нібито стала осередком проросійської пропаганди на заході України. Монастир належить Українській православній церкві Московського Патріархату. Наразі депутати Тернопільської обласної ради ініціювали повернення її в державну власність – пише Тетяна Серветник у польській Rzeczpospolita.
Знаменита святиня – розсадник антиукраїнської пропаганди?
Почаївська Лавра стала центром антиукраїнської пропаганди – заявив голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда. Разом з іншими депутатами він звернувся з проханням до уряду Юлії Тимошенко, аби ця знаменита святиня, що розташована на заході України, була знову передана в руки держави як цінна історична пам’ятка. «Тамтешні ченці – агресивні, вони підбурюють вірян до ненависті. Саме звідти походить найбільше антиукраїнської літератури, що розповсюджується на заході нашої країни», – вважає Кайда.
Після розпаду СРСР монастир перейшов у власність Української держави. Однак у 2003 році уряд Віктора Януковича, який має скласти присягу президента України 25 лютого, передав землю і будівлі Лаври Українській православній церкві Московського патріархату, тобто церкві, яка вважається осередком російського впливу в Україні.
«Цю справу розслідує спеціальна комісія. Я хотів би запитати, як можна було передати їм таку цінну пам’ятку? – сказав Rzeczpospolita тернопільський депутат Ігор Кульчицький. Комісія розслідує, чи не займаються ченці в монастирі нелегальним продажем вина.
«Ми також дізналися, що на території Лаври під виглядом нічлігу для прочан можуть надаватися туристичні послуги. З ухилянням від сплати податків, – підкреслив Олексій Кайда. – Забрати Лавру в Москви – це перший крок. Наступним буде передача монастиря під юрисдикцію іншої церкви. Немає значення якої: православної Київського Патріархату, православної автокефальної чи греко-католицької. Найважливіше, щоб вона була українською!» – пояснив Кайда.
Про антиукраїнську позицію ченців Почаївського монастиря говорять також православні з найближчих околиць. «Я дуже любила туди їздити, але останнім часом там почали відбуватися дивні речі. Ченці питають майже кожного: з якої ти церкви? Якщо говориш українською, не хочуть сповідувати, не продають свічки і навіть можуть попросити за двері», – розповіла Rzeczpospolita 50-річна Марія Бондарчук з Кременця.
Духовні особи з Лаври відкидають звинувачення. «Це неправда. Кожен має право приходити сюди і сповідуватися тією мовою, якою йому подобається», – каже Rzeczpospolita брат, черговий у приймальні монастиря. Однак розмова з ченцем відбулася російською мовою. «Лавру не змогла в нас відібрати навіть радянська влада, що тоді казати про депутатів з Тернополя», – додає речник УПЦ Московського патріархату Георгій Коваленко.
Чимало експертів погоджуються з цим поглядом. Вони вважають, що забрати Лавру у проросійської церкви за президентства Януковича буде малореально.
Почаївська Лавра – найбільший православний монастир на Волині і другий в Україні (поступається лише Києво-Печерській Лаврі). Монастир у Почаєві створили в 1240 році ченці, які шукали прихистку від татар. У 1713-1832 роках він належав греко-католикам, які організували там друкарню. У 1919 році Лавра була пограбована і зруйнована більшовиками. У міжвоєнне десятиліття святиня перебувала на території Другої Речі Посполитої. Після війни її хотіли знести. Але віряни не дозволили зробити це.
Точка зору
Андрій Павлишин – львівський історик і публіцист.
Лавра в Почаєві здавна вважається осередком антиукраїнської пропаганди і форпостом російського православ’я. Її священики не визнають Україну суб’єктом міжнародного права, а українців – окремою нацією. Вони кажуть про них «руський народ». Ситуація могла б змінитися, якби в Росії влада не була в руках представників радянського КДБ на чолі з Владіміром Путіним. Вони продовжують стратегію Сталіна, який реанімував православну церкву і перетворив її на радянський інструмент для «спеціальних операцій». У російському православ’ї не бракує гідних священиків, але, на жаль, вони не мають впливу на політку церкви.
Оригiнал матерiалу:
http://www.rp.pl/artykul/40,436296_Radni_kontra_Cerkiew.html…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію