ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 Андрій Окара. Ющенко, прощай!
Образ твору Экс-президент начал тихим убийством ''Громадського радіо'', окончил – придушением ''Сяйва''

Я сейчас ничего не анализирую – просто делюсь своими субъективными ощущениями и впечатлениями. Хотя, предупреждаю, по отношению к их главному герою у меня нет ни позитивной, ни негативной предубежденности.

Так вот, лично для меня Ющенко-президент начался не с Оранжевой революции и не с его инаугурации, на которую п. Катерина нацепила знаменитую пектораль. И оканчивается он как президент в моем сознании тоже не работой на штаб Януковича и не позорищем с приватизацией своей резиденции – теми самыми руками, які нічого не крали. И даже не награждением медалями и званиями направо и налево некоторых ну уж откровенно сомнительных людей.

Для меня Ющенко-президент начался с тихой и почти никем не замеченной смерти зимой 2005 года "Громадського радіо". Оканчивается – смертью магазина "Сяйво".

Радио, созданное незабвенным Александром Кривенко и существовавшее на какие-то иностранные гранты, было интеллигентным разговорным проектом, для его сохранения нужны были сравнительно небольшие деньги – подозреваю, в месяц – не более полутора-двух телефонов "Vertu", которые стали известными в Украине благодаря "царевичу" Андрею.

Но подобные радиостанции – это субъекты развития общества. Чем больше интеллектуальных журналов, радиостанций, телепрограмм, чем больше умных книг, тем развитее нация.

Но у президента Ющенко, в значительной степени обязанного своим президентством именно этому самому кривенковскому радио, ничего не повернулось в душе, хотя именно он мог его спасти. Для этого не надо было огромных денег – нужна была лишь его воля. Потом, помнится, такое же удушение подушками под одеялом случилось и с проектом "Суспільного телебачення" на УТ-1. А этот проект, в отличие от иных, был обещан будущим президентом в его клятвах на сцене Майдана и окрестностях.

И теперь – смерть книжного магазина с историей в несколько десятилетий – половина классиков советской украинской литературы жила именно в этом доме.

Я не в курсе юридических аспектов этого дела.

Но для меня есть очевидные и абсолютные вещи: В ЦЕНТРЕ СОВРЕМЕННОГО БОЛЬШОГО ГОРОДА, В ЦЕНТРЕ СТОЛИЦЫ ВЕЛИКОЙ ДЕРЖАВЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ КНИЖНЫЕ МАГАЗИНЫ. Если книжные магазины закрывают, перепрофилируют, захватывают, превращают в место торговли тряпьем и гламуром, ЗНАЧИТ, ЭТО УМИРАЮЩАЯ НАЦИЯ, А ЕЕ ВЛАСТЬ – ЭТО ЖЛОБЫ И ТУПЫЕ МАРОДЕРЫ, которых надо МОЧИТЬ В СОРТИРЕ.

Кстати, уже забыл, когда убили магазин "Мистецтво" на Крещатике – при Ющенко или еще при Кучме? А ведь чудный был магазин!

Также тупо втихаря, под одеялом, удавили подушками два магазина "Ноты" (на Крещатике и за оперным театром), а уже совсем давно – магазин "Поезія".

Кстати, в СССР было всего лишь три нотных издательства – "Музыка", "Советский композитор" (с отделением в Ленинграде) и "Музична Україна". Больше – не было вообще! Нотный магазин на Крещатике был гордостью советской в целом и советской украинской культуры. Теперь там какой-то гламурный гниднык.

Если правильно помню, главный магазин украинских сувениров в районе метро площади Льва Толстого убили именно при Ющенко – таком любителе глечиков и вышиванок.

Разумеется, мне можно легко возразить – мол, Андрей, ты нихрена не понимаешь ни в рентабельности, ни в эффективном извлеченим прибыли из столичной недвижимости, и проч., и проч. (Именно такие упреки я сегодня вынужден был выслушать от одного собеседника.)

Но, во-первых, как мне кажется, именно в рентабельности я понимаю. И именно поэтому, если государство мыслит в категориях длинных горизонтов, то даже плохо устроенные с точки зрения организации бизнеса книжные магазины таки окупаются, но в долгосрочной перспективе и в общенациональном масштабе. В целом, в РФ рентабельность книготоргового бизнеса не превышает, если я правильно помню, 12-15%. В Украине – меньше, потому что, видимо, Украина быстрее России превращается в нацию дегенератов (хотя не уверен – возможно, и наоборот).

Во-вторых, скажем, в Москве все центральные книжные магазины – очень даже рентабельны – там очереди, полно народу, постоянно проводятся какие-то тусовки, презентации и проч.

В-третьих, это лицо столицы, лицо государства и будущее нации. Уничтожение книжных магазинов и разговорных радиостанций – это демодернизация.

Конечно, можно сказать: Ющенко тут ни при чем! Какое отношение президент имеет к книжному магазину? К Софийскому собору? К "Громадському радіо"? (Мол, это же компетенция "космического" мэра!) Разумеется, никакого" Но, как кажется, Ющенко вообще ни к чему в Украине не имел отношения – кроме Батурина, "Арсенала", Конотопской битвы, циклопического памятника Голодомору и пасеке.

"Вся Россия – наш сад!" – говаривала одна героиня великого украинского поэта.

"Уся Україна – наша пасіка!" – мог бы сказать экс-президент Ющенко.

Нет, Украина – не для людей!

Украина – для пчел!





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-02-21 14:35:52
Переглядів сторінки твору 1879
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.873 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Довкола відомих персон
Українські президенти і кандидати в президенти
Еліта і псевдоеліта
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 15:34:13 ]
Як би не боляче було це читати, а Андрій має рацію. Є речі, які варто зберігати при повній відсутності рентабельності, прибутків і т. і. Є речі, які не продаються за будь яких обставин. Це честь, совість, майбутнє... Говорячи про книгарні треба думати про майбутнє. А ми, здається, не думаємо взагалі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 17:08:23 ]
Автору статьи +100.
Когда в стране один сплошной дерибан - на всех уровнях! - кто ж остановится перед сожратием "умного" радио или книжного(нотного) магазина? Чудовище ими даже не поперхнётся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печарська Орися Москва (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 18:22:07 ]
Дякую! Чудова стаття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-21 18:26:11 ]
Так, безумовно, ми, громадяни своєї країни, повинні виокремлювати з буденного тла основне. І це не гроші, і не зміцнення влади. Бо сила - це таки вторинні ознаки. Первинні - це наше внутрішнє - людське - я. Це - наша мораль, наші культурні надбання, зрештою, наше не комерційне існування. Те, що не продається, те, що об'єднує і україномовного, і російськомовного, і українського грека і українського вірменина, всіх наших громадян в народ України. А це і книгарні і культові храми, і ландшафтні парки, заповідники і наша природа, все, перед чим гроші і влада втрачають свою вагомість, виказуючи свою вторинність.
Бо ж нас поєднують і роз'єднують не політичні симпатії, а байдужість до первинного, не усвідомлення первинного, так?
Напевно наші президенти мали би мати уяву про оце первинне для нашого народу. На жаль, Ющенко так і не дотягнувся до розуміння первинного, будучи у всьому вторинним.
У цьому і справді переваги наших Гавелів, жаль, що їх, якщо не фізично, то морально (наприклад КДБ) знищено.
Можливо Мирослава Поповича, видного нашого філософа, у президенти висувати? Бо тут лише мудрість і чесність потрібні, моральність перед Богом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 18:41:58 ]
Попович вже, здається, восьмий десяток розміняв? Пізнувато.
Мені здається, не всіх їх знищено, народились і живуть нові. Тільки не лізуть вгору, бо там, на відміну від справжніх гір, тхне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-21 20:56:29 ]
Можливо і тхне, але таки, думаю, знизу. З найглибшого низу. Думаю, що якщо нова еліта виросте, то таки зобов'язана буде брати на себе відповідальність за державу, бо це і її, еліти, народ - з усіма його доліками і недоліками.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-23 14:13:38 ]
Завтра поети-двотисячники виступатимуть під «Сяйвом»
"Справа в тім, що провести цю поетичну акцію в приміщення наразі неможливо: крамниця забарикадована, вікна наглухо заварено а біля входу, просто на тротуарі, легендарне «Сяйво» затуляють величезні вантажівки. Захопивши приміщення, працівникам книгарні не дали навіть одягтися і забрати особисті речі"
http://www.bukvoid.com.ua/events/meetings/2010/02/23/102332.html

Як продавали «Сяйво»
Передостання книгарня у центрі Києва пішла з аукціону за ціною у рази нижче за ринкову. Відповідальність за угоду ділять чиновник від Блоку Литвина та чиновник від Блоку Черновецького.
http://www.bukvoid.com.ua/digest/2009/12/11/202754.html

«Сяйво» у облозі. День четвертий. Мітинг. ФОТО
http://www.bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2010/02/22/165455.html