ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
Втома
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 ДУША НЕ НІМА!
Душа не німа! - Зринає
Вона стоголоссям могутнім,
До самих небес досягає,
Щоб Господом бути почута,
Щоб ангели в небовисях
Від звуків розправили крила -
Аби лиш мене не зреклися...
І душу мою простили....

Не стану німою ніколи!
Не навчена я мовчати,
Хоч серце й наповнене болем
Й душа, мов в залізних лещатах.
Ніколи байдужа не буду -
До світу, людей ...й до себе!
Зринає назло всім облудам
Душа стоголоссям у небо -

Аби ТАМ набратися сили,
Торкнутися янгольських крилець -
Щоб все, що душі моїй миле,
Могла в цім житті я осилить!!!!
12.04.2010р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-04-12 01:56:00
Переглядів сторінки твору 3782
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.974 / 5.5  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Романів (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-12 02:00:27 ]
На слові, мов мокрім бруці, ковзнули думки в безмежжя.
Вони оніміли також. Лиш криком в душі "Віват!" -
волають. І ностальгічно за кожним бемолем стежать.
І вірять в звучання слова, потужністю в сотні ватт.

Оленка Бараненко


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-12 02:14:08 ]
Кричу у душі "Віват!"
Потужністю в сотні ват,
Кричу до відлуння в душі -
З ТОБОЮ МИ НЕ ЧУЖІ!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-12 19:05:13 ]
Не станеш німою ніколи!
Щоб вчитися я змогла,
У тебе, у жінки-долі
Писати на склі слова.

Не станеш німою ніколи!
Душа прагне висоти,
Душа прагне вітру, волі,
Палити старі мости...

Не станеш німою ніколи!
Не моритимеш душу свою.
Я щаслива, я вдячна долі,
Бо Наталю свою люблю!

Ваша Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-13 01:31:34 ]
Ці палкі словечка Юлі
Будять мрії, що поснули,
І весняними дощами
Омивають серця рани,
Всі бажання випускають
Із міцних обіймів цноти,
Аж веселками сіяють,
Виграють неначе ноти...
Як німою стать тут можна?
Аж бринить клітинка кожна!
Я теж тішуся шалено -
БО Є ЮЛЕЧКА У МЕНЕ!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Линдюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-12 19:47:36 ]
Дуже висока енергетика вірша! "Аби лиш мене не зреклися", - скільки в цій сентенції філософії, яка глибочинь у цій дуалістиці! Адже, значить, можуть і зректися... Бажаю Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-13 01:13:26 ]
Зречуться, а чи ні - залежить лиш від мене,
Від рОлей, які гратиму я на Життя аренах,
Від кількості тепла, що випущу із серця,
Від того, чи для світла відкрию душі дверця,
Від здатності любить, образи всі прощати,
Від того, чи зумію хреста свого підняти
Й пронести крізь життя як дар, а не покуту,
Щоб Янголів слова душа навчилась чути!...


Від того, чи нестиму


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Боднар (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-12 19:51:46 ]
Про Тебе Наталія і про Твою Душу. Ніхто не затисне ні в яких лещатах ні Тебе, ні Твою Душу. Не стане їм сили!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-13 10:14:46 ]
Ти правий, Андрію, тепер вже ніхто і ніколи мою душу на затисне в лещатах! ...Хоч ще не так давно чиїсь грубі намагання це зробити ледь не закінчились для мене фатально... Та я вижила і тепер сильнішої від мене немає!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-13 17:23:41 ]
Нема сильнішої від тебе,
Бо ти палаєш між зірок.
Ти найкраща в цьому небі!
Я роблю до тебе крок...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Боднар (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-13 19:43:52 ]
Вновь вмешался в ваш поэтический (и прекрасный) дуэт! Но не согласен с Юлией. Ты не пламенееш меж звезд, они меркнут пред Тобою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-04-13 21:29:28 ]
Та я не зірка - я швидше комета, що згораючи, викидає у всесвіт багато світла, жару вогню, пристрасті, випалюючи себе зсередини, аби потім, по смерті, залишитись у пам"яті всіх, хто мене бачив і відчував, яскравим спалахом згораючої зорі...