ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Новини): • Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Злочини імперського ставлення до всього Українського
Напевно потрібно постійно тримати в голові, що таке відбувалося, аби воно не повторилося знову.Деякі зі злочинів імперського ставлення до української мови, української культури, а відтак і до українського народу.
Дещо із хроніки безперестанного нищення.
1718 рік - спалено бібліотеку Києво-Печерської Лаври, де зберігалася історія України.
1720 рік – Указ Петра І про заборону друкування книжок УКРАЇНСЬКОЮ мовою;
1721 рік – знищення Чернігівської друкарні;
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. – заборони Петербурзького синоду друкувати УКРАЇНСЬКІ книжки;
1764 рік – інструкція Катерини ІІ про посилення русифікації України;
1769 рік – Указ синоду про вилучення в населення УКРАЇНСЬКИХ букварів. УКРАЇНСЬКИХ церковних книг;
1784 рік – русифікація початкової освіти в Україні;
1768 рік – заборона церковних відправ УКРАЇНСЬКОЮ мовою;
1817 рік – закриття К-Могилянської академії;
1862 рік – закриття УКРАЇНСЬКИХ недільних і безплатних шкіл для дорослих;
1863 рік – циркуляр П.Валуєва про заборону друкування книг УКРАЇНСЬКОЮ мовою;
1869, 1886 роки – Укази царату про доплати чиновникам за успіхи в русифікації;
1876 рік – Емський указ про заборону ввезення до Російської імперії будь-якої УКРАЇНСЬКОЇ літератури;
1881 рік – заборона виголошення церковних проповідей УКРАЇНСЬКОЮ мовою;
1888 рік – заборона хрещення дітей УКР.іменами.
1895 рік – заборона УКРАЇНСЬКИХ книжок для дітей;
1903 рік – заборона УКРАЇНСЬКОЇ мови на відкритті пам'ятника Котляревському в Полтаві;
1907 рік – репресії проти діячів УКРАЇНСЬКОЇ культури;
1914 рік – заборона святкування 100-річного ювілею Т.Шевченка;
1914 рік – указ Миколи ІІ про скасування УКРАЇНСЬКОЇ преси, розгром Товариства "Просвіта", зруйнування бібліотеки наукового товариства ім... Т.Шевченка, депортація багатьох свідомих УКРАЇНЦІВ до Сибіру;
1921-1923 рр. – перший голод в Україні. Загиблих 1,5 млн УКРАЇНЦІВ;
1929- 1930 рр. – перша фаза колективізації та "розкуркулення". Виселення сотні тисяч
селян до Сибіру та на Далекий Схід;
1930 рік – ліквідація УАПЦ, арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів;
1930 рік – судовий процес у Харкові над 45 -ма діячами УКРАЇНСЬКОЇ науки. Культури, УАПЦ за належність т.зв. "Спілки визволення України";
1932-1933 рр – організація більшовицьким режимом штучного голоду в Україні, унаслідок якого загинули не менше 8 млн. УКРАЇНЦІВ;
Ще не вивітрився трупний сопух в українських хатах, як з Росії в Одеську, Донецьку, Харківську і Дніпропетровську області тільки в грудні 1933 року примусово переселили 21736 сімей (хазяйств).
1933 рік – погром УКРАЇЦІВ на Кубані;
у грудні 1933 року Сталін забороняє на Кубані українську мову - в школах, на радіо, у газетах. І не стало українців. За переписом 1926 року на Кубані їх проживало 61.5 %, а за переписом 1939 року залишилося всього 4%!
1934-1941 рр. – знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України. Арешт і страта 80% УКРАЇНСЬКОЇ інтелігенції;
1937 рік – масовий розстріл ув'язнених на Соловках УКРАЇНСЬКИХ письменників та інших діячів УКРАЇНСЬКОЇ культури (до 20-річного ювілею жовтневого перевороту);
1938 рік – впровадження російської мови як обов'язкової в УСІХ школах України;
1939-1941 рр. – широкомасштабні репресії органів НКВС проти УКРАЇНЦІВ західних областей;
1944 рік. За наказом №0078 від 22.06.44 року, підписаним Берією і Жуковим, усіх українців потрібно було вислати з України "в отдаленные края СССР". Цей план не здійснили завдяки УПА, яку більш як десять років не могли здолати ні фашисти, ні дивізії НКВД - злякалися загальноукраїнського повстання.
1946 рік – ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування всього церковного життя Рос.православній церкві. Арешт митрополита Й.Сліпого і засудження його на довгих 18 років;
1947-1949 рр. – чистка серед УКРАЇНСЬКИХ культурних кадрів, звинувачених в "українському буржуазному націоналізмі";
1949 рік – скасування греко-католицької церкви на Закарпатті;
1951 рік – погромні статті в московській газеті "Правда" з різкою критикою вірша В.Сосюри "Любіть Україну" та лібрето опери "Богдан Хмельницький".
1958 рік Постанова Пленуму ЦК КПРС спрямована на посилення русифікації України (необов'язковість вивчення української мови в школі);
1961 рік – прийняття програми КПРС, яка проголошує "злиття націй" і подальшу русифікацію;
1964 рік – умисний підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР у Києві - Москва санкціонувала підпали приміщень Бібліотеки АН УССР та інших бібліотек, де зберігалися архівні довідки, щоб остаточно знищити останні докази українського коріння.
1965 рік – перша повоєнна велика хвиля арештів УКРАЇНСЬКИХ діячів;
1972 рік – друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні;
1977 рік – арешт членів Української Гельсінської групи;
1978 рік – Директива колегії міністерства освіти УРСР про удосконалення вивчення російської мови (посилення русифікації);
1979 рік – нові арешти УКРАЇНСЬКИХ діячів і засудження їх до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму;
1979 рік – вбивство молодого талановитого композитора В.Івасюка1980-1981 рр. – нові арешти УКРАЇНСЬКИХ діячів;
І так далі, з насильницькими смертями і Симоненка і Стуса, і сотень, а то й тисяч відомих і маловідомих кращих українців...
Географія геноциду українців
30 червня 2010 у Кобзарській світлиці Українського Дому відбулася презентація унікального картографічного видання "Україна. Голодомор 1932-1933".
Це перша карта присвячена Голодомору. На ній можна побачити місця поховань жертв Голодомору і пам`ятні знаки. На ній також показані "чорні дошки" – спеціальний позасудовий репресивний захід за "невиконання хлібозаготівель". Тут же є додаткові карти: "Смертність від голодомору" зі шляхами переселення у вимерлі райони України громадян з Росії та Білорусії, і карта "Селянські заворушення (1930 р.)", де позначено райони селянського опору колективізації. Карта ілюстрована фотографіями та доповнена текстом " Голодомор 1932-33 років у Україні: причини і механізми геноциду".
 |
| Карта ”Україна. Голодомор 1932-1933” |
Видання з`явилося завдяки ініціативі Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" та за підтримки Українського інституту національної пам`яті. Як заявляють видавці, карт такого типу ще не випускалося. І до цього часу Голодомор, як історична тема, зовсім не був представлений на картографічних виданнях.
За словами директора видавництва “Картографія”, доктора картографічних наук Ростислава Сосса , ідея створення такої карти народилася в Єревані:
– У 2006 році, під час перебування в Єревані на конференції картографічних служб країн СНД українська делегація ознайомилася з меморіалом жертвам геноциду вірмен початку ХХ ст. Нам роздали невеличкий буклетик, де була розміщена карта геноциду. Тоді й з`явилася ідея, щоб нам у Україні створити щось аналогічне. Ми отримали з 26 регіонів України докладну інформацію, перелік близько 7 тисяч пам`ятників і близько 4 тисяч фотографій цих об`єктів. Деякі матеріали нас просто вражали своєю якістю. При чому найпершими ми одержали матеріали від Донецької області.
 |
| Ростислав Сосса |
Картографія має специфічну мову, перевагою якої є наочність. Інформація, нанесена на карту, легко сприймається, замінюючи десятки сторінок густого тексту. Проте докладної інформації, скільки в якому населеному пункті померло людей від голоду, сьогодні, на жаль, немає.
У цій роботі автори ставили перед собою завдання пропагандистського плану: створити карту, яка була б вшануванням пам`яті жертв, які забрав Голодомор.
Голова українського інституту Національної пам`яті Академік НАН України Ігор Юхновський розповідає про важливість такої карти:
– Голод 1932-1933 року є геноцидом української етнічної групи селян, так як це сказано у висновку суду, який відбувся в Україні. Занесення населеного пункту на "чорну дошку" означало оточення його озброєними загонами, через що цей пункт ізольовувався від зовнішнього світу і був приречений на вимирання. Справді, до кінця 32 року по всій Україні, в усіх населених пунктах було забране зерно. Це саме було зроблено і в інших місцях СРСР. Але першого січня Сталін виступає зі зверненням спеціально до селян України з погрозою: вони мусять віддати заховане зерно, інакше їх покарають. І тоді, по всій Україні водночас почалося відбирання їжі в домівках. Саме їжі, з каструль, з мисок, що зрештою призвело до масової загибелі. Ця дія була виконана одночасно по всій Україні, тобто це могло бути зроблено тільки організовано. За комуністичних часів навіть уві сні накази інколи виконувалися дуже докладно.
 |
| Ігор Юхновський |
За даними Інституту Демографії Національної Академії Наук, найбільша смертність від голоду почалася навесні 1933 року і досягнула свого апогею в червні 1933 року. За їхніми даними, тільки в червні 33 року померло 1 млн. 200 тис чоловік. за травень – 800 тис. чоловік. За ці та наступні місяці померло 3 млн. 200 тис. чоловік. Це справді був геноцид.
– І мені було сумно, що наш шановний президент, – каже Юхновський, – коли він був у Стразбурзі, не мав повних даних про те, що відбулося в Україні в травні 33-го року. Тому він сказав, що не було геноциду. Канцелярія Президента і уряд мають дуже ретельно готувати дані для високих людей України, коли вони виступають на такі серйозні теми. Я глибоко вдячний нашим шановним картографам, що вони зробили цю карту. Вона складається з багатьох різних елементів, де підкреслюються не тільки ті пам`ятники Голодомору, ті місця, де були чорні дошки, але на цих картах можна знайти заселення України росіянами, білорусами, їхніми сім`ями після того, коли повимирали українські родини. Від Голодомору найбільше постраждав південь України. Цілі села були мертві, і в ці мертві села привезли нових людей, нові сім`ї. І коли, наприклад, у Верховній Раді ставало питання про те, щоб затвердити закон про визнання Голодомору геноцидом, я просив керівників групи Регіонів про те, щоб все-таки проголосували за цей закон. Вони сказали мені, що частина депутатів проголосує, а частина не проголосує, бо ці депутати з тих регіонів, які були заселені новими людьми.
Випуск такої карти є дуже важливим явищем, яке має нагадувати нам усім, що ми справді є безсмертна нація, нація, яка пережила страшні катаклізми. Здається, що якоюсь неймовірною, нелюдською навалою відбувалося нищення нації. Другий геноцид, спіткав нас у Другу Світову війну. Українці понесли величезну кількість жертв. Якщо на фронті загинуло від 3,5 до 4,1 млн. людей, то цивільних осіб загинуло 4,5 млн.
– І якщо ви запитаєте мене, – звертається директор інституту Національної пам’яті, – чому так було? Я скажу вам: тому, що ми жили на своїй землі, але не в своїй державі. І тому, коли тепер ми маємо свою державу, нація повинна розуміти її надзвичайну цінність для свого існування. Кожен українець повинен знати, що його матеріальне, моральне, економічне і навіть фізичне виживання може бути забезпечене лише в Українській незалежній державі.
На жаль, таке важливе видання було видано тиражем лише 3 тисяч примірників. Видавці мають надію, що держава зможе профінансувати перевидання карти більшим накладом, аби хоча б один її примірник був у кожній бібліотеці.
Ольга Фіщук постiйна адреса статтi: http://culture.unian.net/ukr/detail/189011
Як боролися з українською мовою останні 100 років?
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Віктор Суворов. Сталiн готував Гудерiана у... Казанi"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4884 seconds