Атож, Патарочко. А знаєш, що найстрашніше? Що кожен з нас цілком може у якусь хвилину стати такою "чупакаброю": досить тільки поспіхом не зважити усих слів, коли зауваження до чийогось твору пишемо...

Я каналами електронного зв'язку протягом одного дня отримав друге повідомлення на тему поезії. Дописувачі-адресанти-адресати начебто різні і їх усього двійко, але думки сходяться в одному, що поезія - це поезія. І вона не така, до якої ми звикли, над якою працюємо шліфувальниками та ювелірами.
Кожен про своє...
Тріолети технічно досконалі.
Читаються гарно.
Критики, яких я давно не чув, могли б зауважити, що тріолети анапестом не віршуються, а я зауважив би - так, але у російськомовних творах. У цій мові море двоскладових-одностопових слів.
І в нашій теж. Але я "фоб", не "філ" і не сноб, яким іноді здаюсь самому собі.
Тому я за всі віршові розміри, і як полюбляв тріолети, рондо і ронделі (а це нелегка творча праця - віршувати ними, і щоб було зрозуміло, і технічно досконало, і поетично), так і полюбляю.

З нічним привітом,
Г.С.

Сперечатись про поезію – це все одно, що сперечатись про красу: цікаво, але для самого предмету суперечок не має ніякого значення, адже крім критеріїв вічних є критерії тимчасові, пов’язані з часом, модою, поглядами наявних на цей момент авторитетів, а також індивідуальні, що ґрунтуються на чинниках, котрі впливали на формування естетичних смаків індивіда( місце проживання, звичаї предків, місце у соціальній структурі суспільства, родинні уподобання …). Сподіватись, що двоє людей при бажанні не найдуть про що посперечатись стосовно поезії – марна справа. Це щодо тих повідомлень і на підтвердження вашої думки, що поезія «не така, до якої ми звикли…» Те, чому ми аплодуємо сьогодні, наступні покоління можуть викинути на смітник…
Щиро дякую за відгук на мою скромну спробу, Гаррібальде. Знати саме Вашу думку для мене важливо. Повинна визнати, що вкласти бодай-якусь суть у прокрустове ложе жорсткої форми тріолета не так то просто. Але в той же час, якщо піти шляхом вишукування фраз, котрі можна взяти за основу, важкість завдання зменшується, але, на жаль, разом з якістю тріолета. Взагалі за моїми відчуттями робота з жорсткою формою схожа на розв’язування математичних завдань на логічне мислення. Тож абсолютно підтримую Вас у ствердженні, що «це нелегка творча праця – віршувати ними, і щоб було зрозуміло, і технічно досконало, і поетично.» Дуже жаль, що я була не надто уважна щодо розміру, але врахую це надалі, адже отриманий досвід буде обов’язково вимагати свого застосування, тож не можу бути впевненою, що колись мені знову не захочеться скористуватись формою тріолета. Іще раз щиро дякую за відгук.

Тепер чекаємо на рондель.
Головне - щоб не було рим, які нам відомі як дієслівні etc. І уникати штампів (stock phase).
Після ронделів будь-який сонет для Вас буде творчо посильною працею.

Безпорадно,
Г.С.

Гм, безпорадно... Якщо це ключове слово і вжите у тому сенсі, що слід би було завадити, але Ви вважаєте це не Вашою роботою, то... мені не варто поспішати з ронделем. :)

Та ні...
Я уникаю давати поради, бо Ви і самі знаєте, як по-різному кожні люди озиваються на поради.
Одні гордовито мовчать, другі можуть зауважити, і я з ними вимушений буду формально погодитись у тому, що я "нуль" у поезії, і це не моє - особливо у смислі порад.
До того ж я не можу без того, щоб не погратись у слова.
Глибинний смисл мого підпису був таким.
Я не раджу Вам віршувати ронделями. Але це не означає, що я не хотів би їх бачити, або не хотів би побажати.
Я хотів би бачити і бажаю вам і ронделів - особливо з кодою. Коли з нею - то це, по суті, сонет, але складніший за звичайний - навіть класичної побудови. Я зичу вам успіхів і на ниві ронделів.
А ще я безпорадно розвожу руками, бо сонетами я ще не займався. А про них знаю все необхідне.

З найкращими побажаннями,
Г.С.

Дякую, Гаррібальде. Власне кажучи, це завдяки Вашій творчості я почала уважно придивлятись до тріолетів. А далі вийшло, як у кіно: «Не виноватая я, он сам пришёл!» : )) Отже, і щодо ронделів я не зарікатимусь, захочуть – самі прийдуть, а ні – то й ні. : ) Але у будь якому разі Ваш коментар буде мені… опорою. : )
З вдячністю і побажанням, аби сонети самі знайшли до Вас дорогу,
Т.Р.

Дякую за відгук, Оксано! Чесно кажучи, мені другий теж близький, свій, як відображення в дзеркалі. : )))

Дякую за коментар, Юрію. Не впевнена, що у мене вийшла хоч якась ТАНКА, скоріше невеличкий танк : ))
Сніданком бути –
Навіть кролику не честь.
Поету ж краще
У муз ласкавомовних
Прихильності шукати. :-)