ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.

Микола Соболь
2021.10.16 06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.15 17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб

Ігор Шоха
2021.10.15 13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.

***

Тетяна Левицька
2021.10.15 13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК

БЕРЕГ СПОДІВАННЯ


І (lV)

Мені без тебе у печалі жити,

Іван Потьомкін
2021.10.15 12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.

Петро Скоропис
2021.10.15 10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.

Шелестіння кизилового куща

Ольга Олеандра
2021.10.15 10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.

Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?

Микола Соболь
2021.10.15 07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в

Олександр Сушко
2021.10.15 05:50
Велелюбність між поетів-ліриків - явище поширене і тому, як правило, не привертає до себе уваги вихованих читачів, оскільки й вони полюбляють амурні пригоди, не згірш поцілованих в лоби Господом-богом митців. Мій друг, наприклад, веде одночасно чотири л

Євген Федчук
2021.10.14 19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо

Тетяна Левицька
2021.10.14 18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ

I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.

Ярослав Чорногуз
2021.10.14 17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев

Татьяна Квашенко
2021.10.14 17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям

Сергій Губерначук
2021.10.14 14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.

Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.

Тетяна Левицька
2021.10.14 10:17
ДРУГИЙ ВІНОК

БЕЗСОННЯ

І (ІІ)

Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

 Душа
Душа… Душа… Яка ж вона, душа,
коли нема їй спокою від слів?
Вважається, що нібито крилата.
По сказаних пралезах палаша
бреде вона, й кривавий слід зацвів
за нею так, неначе йде від ката.

Горбата. І брудна, бо безліч ніг
топталося, не маючи зупину.
Тягар від плюндрування і образ
не крилами – горбом за плечі ліг,
камінням вріс у зігнуту вже спину,
пухлинами болючих метастаз.

Така вона – душа, що справді чиста.
Що міріади втом від безлічі турбот
Несла, неначе хрест святий юдолі.
Що, наче папуаси за намисто,
не продавалася від безціні щедрот
і знає вартість істинної волі.

Крилату? Ні, молюсь я не карати:
порожнє і легке завжди потягне вгору
у густині і щільності життя.
Най краще каменем триматиму загату
між полем щирості і річкою роздору.
Либонь у цьому є якесь пуття.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-19 03:10:24
Переглядів сторінки твору 1931
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-19 08:52:19 ]
Таку загату повінь не прорве,
Яка б надворі не шуміла буря!!!;-)
Гарно і щиро, Тетянко.Серце писало либонь про душу?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-20 21:47:46 ]
Серцем? Як то гарно звучить, Патарочко: писати вірші серцем. Але, на жаль, ні. То, мабуть, справа людей з особливо чутливими серцями. У мене звичайно все простіше. Звідкілясь з’являється у голові такий собі енергетичний образ, на кшталт Барабашки , і починає вимагати собі тіла у вигляді вірша, а щоб гість не заважав мені жити, я починаю полювання на слова і все, що пов’язане з поняттям віршоутворення – і роблю це суто за допомогою розуму, весь час приміряючи той чи інший елемент до «Багабашки». : ) Так що вся справа у тих енергетичних образах, а у їх створенні я участі не приймаю. : ) Дякую, Патарочко, за коментар, адже тільки завдяки ним я можу зрозуміти, чи вдало виконала свою роботу. : )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-07-19 11:51:55 ]
Якісь вони печальні оці терцети, що поєднані в секстини.
Може, тому не виникає ніяких питань, крім одного: Як допомогти і чим зарадити?

"мозолі́". Наголошується останній склад. Поки що отака маленька допомога.

У стані печального резонансу,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-20 21:48:33 ]
Дякую, звичайно, Гаррібальде, адже якщо написане здатне викликати стан резонансу, і при цьому не йшлося про природні інстинкти, значить автор не даремно витратив час на пошуки словесних формул.
Особлива дяка за підказку про наголос, як би я не любила українську мову, але в дитинстві вона була практично відсутня у живому спілкуванні, тож важко не помилятись. А от зі співчуттям не поспішайте, це ж теоретичні міркування про те, якою може бути ідеальна душа у живої людини, а не розповідь про мою власну, адже мені ой як далеко до ідеалу. : )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-07-21 00:00:14 ]
Саме так, як Ви одповіли.
Я є ЛГ (літературним героєм) мого автора, то і адресно резоную (співчуваю), так само як і радію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 23:42:31 ]
Гаррібальде! Подумки аплодую Вашому вмінню в одну фразу вкладати декілька думок і старанно намагаюсь осягнути їх всі, на скільки уяви вистачить. : )) І окрема дяка за «Я є ЛГ мого автора»:

Я – літ. герой, я – персонаж,
Творіння автора мого.
Тримаю авторський кураж –
Я літ. герой, я – персонаж.
Малюю автора я аж
До потаємних слів арго:
Я – літ. герой, я – персонаж,
Творіння автора мого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-07-19 14:19:03 ]
Круто, Таню, ти замісила!
Тут з одного прочитання не осягнути.
Тут серйозно поміркувати треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-20 21:49:49 ]
Сашо, а нащо осягати, адже коли йдеться про душу, людині з художнім сприйняттям світу краще відчувати, а не осягати ; і знати, що ти у даному випадку відчув, мені було б на багато важливіше. : )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-07-21 13:25:51 ]
Прочитав чотири рази і майже все осягнув:)
Справа в тому, що куплети не досить чітко, як на мене, пов'язані між собою. А три рядки останнього куплета я взагалі не зрозумів:
"Крилату? Ні, молюсь я не карати:
порожнє і легке завжди потягне вгору
у густині і щільності життя."
То ти вважаєш, що тільки пуста душа може бути крилатою?
У першому куплеті стоїть питання. Далі роздуми, з метою знайти відповідь.
Звучать варіанти відповідей, у запитувальній формі:
Може така?
А, може - така?
У першому ж куплеті стоять поряд два варіанти:
1."Вважається, що нібито крилата?"
2."По сказаних пралезах палаша
бреде вона, й кривавий слід зацвів
за нею так, неначе йде від ката".
А написано так, ніби це один варіаннт?
Якщо вона крилата, то чому бреде...
Тобто, не вистачає зв'язок, типу: тому, що; але; і всеж таки... - які б пов'язали окремі роздуми у єдине ціле.
Останні три рядки я б радив відділити, аби акцентувати ТВІЙ ВИБІР, твоє розуміння, якою має бути душа.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 23:43:37 ]
Сашо, дякую за розлогий коментар. Здається, тепер я знаю, що ти відчув. Звичайно, змальована мною душа виглядає не надто приємно. За стереотипом чиста душа – щось рожеве з пухнастими білими крильцями. Що ж, можливо, такою вона приходить у цей світ. Але цей світ… Хліба у рукавичках не замісиш, отже, руки чистими не залишаться, але чи то бруд? Множити у світі добро і якомога більше зменшувати кількість зла – от до чого прагнутиме справді хороша душа (суттєва різниця з «уникати бруду і намагатись зберегти недоторканість своєї чистоти, чи не так?) Але якщо життя тре, то душі місять… Щоб змінити хоч щось у цьому світі на краще, треба жити на землі, а не пурхати над нею, і не кожен кинутий камінь треба кидати у відповідь. Обривати ланцюжки образ на отриманій… Приймати на себе камінь, кинутий у слабшого… Обпікати руки, намагаючись допомогти комусь загасити у собі зле полум’я… Нести на собі відповідальність хоч за крихітний шматочок світу навколо себе… А зла у світі багато: жодній душі з цією роботою не впоратись, досягти хоча б рівноваги між злом і добром, і то добре. Не бути рабом звичок і тваринних інстинктів, віддавати першість людяності – це і є воля. І власноруч обраний шлях – теж воля. Отже, якщо душа обере земний шлях протистояння злу, вона не уникне бруду і ран, але буде вільною і чистою у тому ж сенсі, як руки – золотими. Ну і не секрет, що у тяжко працюючих людей на старість може горб з’явитись. От і вся філософія мого вірша, принаймні саме таку я намагалась у нього вкласти. Можливо, не все вдалось…
Чесно кажучи, не розумію, чому ти вважаєш, що куплети не досить чітко пов’язані між собою, бо, як на мене, кожен наступний витікає із попереднього. Хіба що останній відділяється появою авторського «Я». І де ти побачив варіанти відповідей у запитальній формі: «Може така? А, може - така?» Адже у мене – один варіант. На початку – форма роздумів, перехід від стереотипного уявлення до власного бачення (зв'язки типу: тому, що; але; і все ж таки мені тут здаються зайвим розтягуванням тексту, що не несе ніякого змістовного навантаження), так, наче цей монолог – продовження розмови з кимось, хто має інше уявлення про душу і її шлях (наприклад, що душа має цуратися земного бруду і триматися поближче до хмар, як місця прописки небожителів.) І у кінці – відповідь цьому «комусь» на припущення, що добре б мати душу, що легко пурхає над земними проблемами, не заплямована брудною роботою. Хочу ще підкреслити, що мова йде про ЗЕМНИЙ шлях душі, і у що перетвориться той горб, коли цей шлях скінчиться, залишається на розсуд читача - чому б і не у розкішні білі крила, тим більші, чим більше добра створила і зла зупинила та чи інша душа…
І останні три рядка мають тісний логічний зв'язок з трьома попередніми(ні, не хочу так, краще хай уже станеться те…), отже сенсу їх розділяти не бачу.
І ще, про «То ти вважаєш, що тільки пуста душа може бути крилатою?» З таким же успіхом я б могла написати, що чиста душа, ранячи свої сніжно-білі крила, стає на боротьбу зі злом, щитом своєї доброти закриває ображених, долає важкий шлях угору, до божественних висот справжньої людяності… але то було б тиражування стереотипів, чи не так? Справа ж не у зовнішності, а у суті… Коли ми кажемо про когось з поетів, що він крилатий, то ми ж не маємо на увазі, що у нього і справді крила за плечима стирчать. : )
Ще раз дякую за коментар, Сашо, адже ти примусив мене остаточно зрозуміти, чому я написала цей вірш…