ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Вітрами ПМ

 Поклик
Ми не здатні в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Вічний поклик до Макровсесвіту,
Де розсипано зорі бризками.

Де матерія чорна масами
Океани проміння змішує,
Живемо ми самотньо расою,
Що все мріє про зустріч з іншою.

Напинаємо мрій вітрила ми
І у часі мандруємо й просторі,
А по суті птахи безкрилі ми,
Й живемо на планеті-острові.

А вітри зачекались сонячні
Тих вітрильників не збудованих…
У болотах словесних стоячи
Ділять гнізда птахи вгодовані.

Амбіційність плаского розуму
В пелюшки пишних слів вгортаючи,
За розкішними тіла позами
Зручно жити і не літаючи.

І, здається, за цими справами,
Красномовністю вщент заморені,
За жалями згубили право ми
На космічні шляхи не скорені…

Неможливо в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Вічний поклик до Макровсесвіту,
Де розсипано зорі бризками.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-25 16:00:00
Переглядів сторінки твору 4120
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-07-25 18:22:31 ]
"Живемо ми самотньо расою,
Що все мріє про зустріч з іншою" - уже значно менше мріє після голівудських блокбастерів:-).
Гарний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:05:13 ]
Ну так! Образ ворога і страх – гарні засоби для викачки грошей… А блокбастери – то такі собі дитячі забавки, з розряду кімнати страху...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-07-25 19:49:43 ]
Так гарно,сильно і образно про піднесене і приземлене! "Вічний поклик до Макровсесвіту" -
звучить по-особливому притягуюче. Гра почуттів - космічного і земного... Я би в першому рядочку останньої строфи насмілився порекомендувати:
"Неможливо в собі закреслити"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:07:36 ]
Дякую, пане Іване. Якщо внести запропоновану Вами зміну, стане оптимістичніше… Що ж, мабуть, Ви праві… Та й звучить краще. Вношу зміни. І виконую свою обіцянку щодо «Кавового Кохання» - воно у Вашому розпорядженні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:15:06 ]
нагадує чорний пластилін, з якого можна зліпити все-все-все!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-01 10:47:58 ]
Приєднуюсь до позитивних оцінок! Навіть ритм вірша - як код: крапки-тире.
З Новим роком! Нових злетів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-01 12:34:50 ]
Не знаю як цей вірш промайнув повз мою увагу?.. Космосом повіяло з монітора. КЛАС! З Новим роком, Тетяночко!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-18 23:35:20 ]
Цього вірша я знайшов на сайті Спейс-Арт. Просто підшукував ідею епіграфу для виступу на вечорі авторської пісні, присвяченому Дню Космонавтики.
На дечому зупиняв увагу, щось осмислював, але шукаючи «космічний» настрій саме сьогодення, так і блукав між фантастичними метафорами.
До мого виступу була включена знаменита «Тау Кіта» Висоцького, і побачивши вірш Ліни Костенко про космічного гостя, подумав, що можна було б зробити пісню-відповідь в якомусь такому сенсі.
Була субота, і мені вкрай пора вже було вирушати на дачу. На останок серед списку авторів зачепився за прізвище Роса (згадав «На Большой Медведице звездная роса, до Большой Медведицы лету пол-часа» знайомого автора), відкрив «Поклик» та пробіг його.
Вважаю, що на той момент десь глибоко пройнявся «расою, що все мріє» та «птахами безкрилими…». Крапко-рисок наче і не помітив. «Макровсесвіт» затьмив усе. І я поїхав.
На дачі ввечері біля потріскуючої дровами печі перебирав акорди, що вже два тижні якось самі з’явилися, та час від часу просилися десь їх поставити чи так, чи так…
І тут я тоненько відчув їх єднання у настрої з іронією одночасного відчуття безсилля дій та сили безмежного природного потенціалу, навіяними саме «Покликом».
Слів вірша не було, і я нічого конкретного не пам’ятав. Але підхопив ритм, який легкістю, пластичністю та неспішністю, здавалось, доповнював відчутий настрій. Пограв, на тому й скінчилося.
Вже вдома відкривши текст, побачив, що все не так просто – музичної форми у мене так і не було. Та ще й я був втомлений «активним відпочинком» на ділянці. Подумав, що форми десь тут, поруч і треба з автором зв’язатись, аби погодити дозвіл на використання вірша.
З тими думками пройшов наступний день, а ввечері МТС-конект збоїв і трафік тільки дратував. Акорди були на місті, але поки що окремо від всього іншого.
Щось підірвало мене о п’ятій ранку у вівторок, 12 квітня. Я взяв гітару і зразу зложив все до купи: вірша, мелодію, гармонію, ритм, настрій.
Дві години я це чистив і запам’ятовував, хотілося грати й грати. Текст лягав «як яэчечко», але я вже не так швидко вчу вірші…
На вечорі я подумав, що бракує саме цієї пісні - «Поклику», бо все крутилося навколо того майбутнього, що наче вже відбувалось у минулому.
Через пару днів я вперше показав її близьким. Коли мене спитали: «Це твоє?», зрозумів, що все нормально.

Не зразу зареєструвався на «майстернях», написав Вам листа, та він, той перший порив, десь зник разом з двома годинами мого часу.

Тепер признаюся, що ми з Вами маємо «дитинку». Не знаю, правда, як Ви до цього поставитеся.
Можна було б і почутися. Якщо Ви не так далеко відірвалися від рідного Нікополя, то маєте бути десь поруч. Я кожного дня в Дніпрі, тільки живу за містом, у Новоолександрівці.

Головне. Дякую Вам, Тетяно. Ви подарували мені настрій, один з його відтінків, до якого я можу звертатися на протязі всього життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-20 01:35:14 ]
Шановний Сергію! Хіба ж здатна жінка протистояти цікавості? Я не можу бути байдужою до нашої «дитинки». : ) Я інколи буваю в Дніпрі, і від Нікополя відірвалась зовсім недалечко, менше години автобусом,отже, якщо Ви не змінили своїх намірів, можна було б домовитись, де і як почутись у один з вихідних після свят. Але краще це зробити за допомогою поштової скриньки. tatyana_rosa@mail.ru


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-28 12:44:43 ]
Со многим согласна, но право
на "пути" мы еще не потеряли.
О:)))