ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Вітрами ПМ

 Поклик
Ми не здатні в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Вічний поклик до Макровсесвіту,
Де розсипано зорі бризками.

Де матерія чорна масами
Океани проміння змішує,
Живемо ми самотньо расою,
Що все мріє про зустріч з іншою.

Напинаємо мрій вітрила ми
І у часі мандруємо й просторі,
А по суті птахи безкрилі ми,
Й живемо на планеті-острові.

А вітри зачекались сонячні
Тих вітрильників не збудованих…
У болотах словесних стоячи
Ділять гнізда птахи вгодовані.

Амбіційність плаского розуму
В пелюшки пишних слів вгортаючи,
За розкішними тіла позами
Зручно жити і не літаючи.

І, здається, за цими справами,
Красномовністю вщент заморені,
За жалями згубили право ми
На космічні шляхи не скорені…

Неможливо в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Вічний поклик до Макровсесвіту,
Де розсипано зорі бризками.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-25 16:00:00
Переглядів сторінки твору 3561
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-07-25 18:22:31 ]
"Живемо ми самотньо расою,
Що все мріє про зустріч з іншою" - уже значно менше мріє після голівудських блокбастерів:-).
Гарний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:05:13 ]
Ну так! Образ ворога і страх – гарні засоби для викачки грошей… А блокбастери – то такі собі дитячі забавки, з розряду кімнати страху...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-07-25 19:49:43 ]
Так гарно,сильно і образно про піднесене і приземлене! "Вічний поклик до Макровсесвіту" -
звучить по-особливому притягуюче. Гра почуттів - космічного і земного... Я би в першому рядочку останньої строфи насмілився порекомендувати:
"Неможливо в собі закреслити"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:07:36 ]
Дякую, пане Іване. Якщо внести запропоновану Вами зміну, стане оптимістичніше… Що ж, мабуть, Ви праві… Та й звучить краще. Вношу зміни. І виконую свою обіцянку щодо «Кавового Кохання» - воно у Вашому розпорядженні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:15:06 ]
нагадує чорний пластилін, з якого можна зліпити все-все-все!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-01 10:47:58 ]
Приєднуюсь до позитивних оцінок! Навіть ритм вірша - як код: крапки-тире.
З Новим роком! Нових злетів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-01 12:34:50 ]
Не знаю як цей вірш промайнув повз мою увагу?.. Космосом повіяло з монітора. КЛАС! З Новим роком, Тетяночко!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-18 23:35:20 ]
Цього вірша я знайшов на сайті Спейс-Арт. Просто підшукував ідею епіграфу для виступу на вечорі авторської пісні, присвяченому Дню Космонавтики.
На дечому зупиняв увагу, щось осмислював, але шукаючи «космічний» настрій саме сьогодення, так і блукав між фантастичними метафорами.
До мого виступу була включена знаменита «Тау Кіта» Висоцького, і побачивши вірш Ліни Костенко про космічного гостя, подумав, що можна було б зробити пісню-відповідь в якомусь такому сенсі.
Була субота, і мені вкрай пора вже було вирушати на дачу. На останок серед списку авторів зачепився за прізвище Роса (згадав «На Большой Медведице звездная роса, до Большой Медведицы лету пол-часа» знайомого автора), відкрив «Поклик» та пробіг його.
Вважаю, що на той момент десь глибоко пройнявся «расою, що все мріє» та «птахами безкрилими…». Крапко-рисок наче і не помітив. «Макровсесвіт» затьмив усе. І я поїхав.
На дачі ввечері біля потріскуючої дровами печі перебирав акорди, що вже два тижні якось самі з’явилися, та час від часу просилися десь їх поставити чи так, чи так…
І тут я тоненько відчув їх єднання у настрої з іронією одночасного відчуття безсилля дій та сили безмежного природного потенціалу, навіяними саме «Покликом».
Слів вірша не було, і я нічого конкретного не пам’ятав. Але підхопив ритм, який легкістю, пластичністю та неспішністю, здавалось, доповнював відчутий настрій. Пограв, на тому й скінчилося.
Вже вдома відкривши текст, побачив, що все не так просто – музичної форми у мене так і не було. Та ще й я був втомлений «активним відпочинком» на ділянці. Подумав, що форми десь тут, поруч і треба з автором зв’язатись, аби погодити дозвіл на використання вірша.
З тими думками пройшов наступний день, а ввечері МТС-конект збоїв і трафік тільки дратував. Акорди були на місті, але поки що окремо від всього іншого.
Щось підірвало мене о п’ятій ранку у вівторок, 12 квітня. Я взяв гітару і зразу зложив все до купи: вірша, мелодію, гармонію, ритм, настрій.
Дві години я це чистив і запам’ятовував, хотілося грати й грати. Текст лягав «як яэчечко», але я вже не так швидко вчу вірші…
На вечорі я подумав, що бракує саме цієї пісні - «Поклику», бо все крутилося навколо того майбутнього, що наче вже відбувалось у минулому.
Через пару днів я вперше показав її близьким. Коли мене спитали: «Це твоє?», зрозумів, що все нормально.

Не зразу зареєструвався на «майстернях», написав Вам листа, та він, той перший порив, десь зник разом з двома годинами мого часу.

Тепер признаюся, що ми з Вами маємо «дитинку». Не знаю, правда, як Ви до цього поставитеся.
Можна було б і почутися. Якщо Ви не так далеко відірвалися від рідного Нікополя, то маєте бути десь поруч. Я кожного дня в Дніпрі, тільки живу за містом, у Новоолександрівці.

Головне. Дякую Вам, Тетяно. Ви подарували мені настрій, один з його відтінків, до якого я можу звертатися на протязі всього життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-20 01:35:14 ]
Шановний Сергію! Хіба ж здатна жінка протистояти цікавості? Я не можу бути байдужою до нашої «дитинки». : ) Я інколи буваю в Дніпрі, і від Нікополя відірвалась зовсім недалечко, менше години автобусом,отже, якщо Ви не змінили своїх намірів, можна було б домовитись, де і як почутись у один з вихідних після свят. Але краще це зробити за допомогою поштової скриньки. tatyana_rosa@mail.ru


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-28 12:44:43 ]
Со многим согласна, но право
на "пути" мы еще не потеряли.
О:)))