ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.

Микола Соболь
2021.10.16 06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.15 17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб

Ігор Шоха
2021.10.15 13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.

***

Тетяна Левицька
2021.10.15 13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК

БЕРЕГ СПОДІВАННЯ


І (lV)

Мені без тебе у печалі жити,

Іван Потьомкін
2021.10.15 12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.

Петро Скоропис
2021.10.15 10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.

Шелестіння кизилового куща

Ольга Олеандра
2021.10.15 10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.

Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?

Микола Соболь
2021.10.15 07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в

Олександр Сушко
2021.10.15 05:50
Велелюбність між поетів-ліриків - явище поширене і тому, як правило, не привертає до себе уваги вихованих читачів, оскільки й вони полюбляють амурні пригоди, не згірш поцілованих в лоби Господом-богом митців. Мій друг, наприклад, веде одночасно чотири л

Євген Федчук
2021.10.14 19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо

Тетяна Левицька
2021.10.14 18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ

I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.

Ярослав Чорногуз
2021.10.14 17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев

Татьяна Квашенко
2021.10.14 17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям

Сергій Губерначук
2021.10.14 14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.

Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.

Тетяна Левицька
2021.10.14 10:17
ДРУГИЙ ВІНОК

БЕЗСОННЯ

І (ІІ)

Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Вітрами ПМ

 Поклик
Ми не здатні в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Вічний поклик до Макровсесвіту,
Де розсипано зорі бризками.

Де матерія чорна масами
Океани проміння змішує,
Живемо ми самотньо расою,
Що все мріє про зустріч з іншою.

Напинаємо мрій вітрила ми
І у часі мандруємо й просторі,
А по суті птахи безкрилі ми,
Й живемо на планеті-острові.

А вітри зачекались сонячні
Тих вітрильників не збудованих…
У болотах словесних стоячи
Ділять гнізда птахи вгодовані.

Амбіційність плаского розуму
В пелюшки пишних слів вгортаючи,
За розкішними тіла позами
Зручно жити і не літаючи.

І, здається, за цими справами,
Красномовністю вщент заморені,
За жалями згубили право ми
На космічні шляхи не скорені…

Неможливо в собі закреслити
Закодований крапко-рисками
Вічний поклик до Макровсесвіту,
Де розсипано зорі бризками.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-25 16:00:00
Переглядів сторінки твору 2739
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-07-25 18:22:31 ]
"Живемо ми самотньо расою,
Що все мріє про зустріч з іншою" - уже значно менше мріє після голівудських блокбастерів:-).
Гарний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:05:13 ]
Ну так! Образ ворога і страх – гарні засоби для викачки грошей… А блокбастери – то такі собі дитячі забавки, з розряду кімнати страху...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-07-25 19:49:43 ]
Так гарно,сильно і образно про піднесене і приземлене! "Вічний поклик до Макровсесвіту" -
звучить по-особливому притягуюче. Гра почуттів - космічного і земного... Я би в першому рядочку останньої строфи насмілився порекомендувати:
"Неможливо в собі закреслити"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:07:36 ]
Дякую, пане Іване. Якщо внести запропоновану Вами зміну, стане оптимістичніше… Що ж, мабуть, Ви праві… Та й звучить краще. Вношу зміни. І виконую свою обіцянку щодо «Кавового Кохання» - воно у Вашому розпорядженні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2010-07-25 23:15:06 ]
нагадує чорний пластилін, з якого можна зліпити все-все-все!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-01 10:47:58 ]
Приєднуюсь до позитивних оцінок! Навіть ритм вірша - як код: крапки-тире.
З Новим роком! Нових злетів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-01 12:34:50 ]
Не знаю як цей вірш промайнув повз мою увагу?.. Космосом повіяло з монітора. КЛАС! З Новим роком, Тетяночко!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-18 23:35:20 ]
Цього вірша я знайшов на сайті Спейс-Арт. Просто підшукував ідею епіграфу для виступу на вечорі авторської пісні, присвяченому Дню Космонавтики.
На дечому зупиняв увагу, щось осмислював, але шукаючи «космічний» настрій саме сьогодення, так і блукав між фантастичними метафорами.
До мого виступу була включена знаменита «Тау Кіта» Висоцького, і побачивши вірш Ліни Костенко про космічного гостя, подумав, що можна було б зробити пісню-відповідь в якомусь такому сенсі.
Була субота, і мені вкрай пора вже було вирушати на дачу. На останок серед списку авторів зачепився за прізвище Роса (згадав «На Большой Медведице звездная роса, до Большой Медведицы лету пол-часа» знайомого автора), відкрив «Поклик» та пробіг його.
Вважаю, що на той момент десь глибоко пройнявся «расою, що все мріє» та «птахами безкрилими…». Крапко-рисок наче і не помітив. «Макровсесвіт» затьмив усе. І я поїхав.
На дачі ввечері біля потріскуючої дровами печі перебирав акорди, що вже два тижні якось самі з’явилися, та час від часу просилися десь їх поставити чи так, чи так…
І тут я тоненько відчув їх єднання у настрої з іронією одночасного відчуття безсилля дій та сили безмежного природного потенціалу, навіяними саме «Покликом».
Слів вірша не було, і я нічого конкретного не пам’ятав. Але підхопив ритм, який легкістю, пластичністю та неспішністю, здавалось, доповнював відчутий настрій. Пограв, на тому й скінчилося.
Вже вдома відкривши текст, побачив, що все не так просто – музичної форми у мене так і не було. Та ще й я був втомлений «активним відпочинком» на ділянці. Подумав, що форми десь тут, поруч і треба з автором зв’язатись, аби погодити дозвіл на використання вірша.
З тими думками пройшов наступний день, а ввечері МТС-конект збоїв і трафік тільки дратував. Акорди були на місті, але поки що окремо від всього іншого.
Щось підірвало мене о п’ятій ранку у вівторок, 12 квітня. Я взяв гітару і зразу зложив все до купи: вірша, мелодію, гармонію, ритм, настрій.
Дві години я це чистив і запам’ятовував, хотілося грати й грати. Текст лягав «як яэчечко», але я вже не так швидко вчу вірші…
На вечорі я подумав, що бракує саме цієї пісні - «Поклику», бо все крутилося навколо того майбутнього, що наче вже відбувалось у минулому.
Через пару днів я вперше показав її близьким. Коли мене спитали: «Це твоє?», зрозумів, що все нормально.

Не зразу зареєструвався на «майстернях», написав Вам листа, та він, той перший порив, десь зник разом з двома годинами мого часу.

Тепер признаюся, що ми з Вами маємо «дитинку». Не знаю, правда, як Ви до цього поставитеся.
Можна було б і почутися. Якщо Ви не так далеко відірвалися від рідного Нікополя, то маєте бути десь поруч. Я кожного дня в Дніпрі, тільки живу за містом, у Новоолександрівці.

Головне. Дякую Вам, Тетяно. Ви подарували мені настрій, один з його відтінків, до якого я можу звертатися на протязі всього життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-20 01:35:14 ]
Шановний Сергію! Хіба ж здатна жінка протистояти цікавості? Я не можу бути байдужою до нашої «дитинки». : ) Я інколи буваю в Дніпрі, і від Нікополя відірвалась зовсім недалечко, менше години автобусом,отже, якщо Ви не змінили своїх намірів, можна було б домовитись, де і як почутись у один з вихідних після свят. Але краще це зробити за допомогою поштової скриньки. tatyana_rosa@mail.ru


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-28 12:44:43 ]
Со многим согласна, но право
на "пути" мы еще не потеряли.
О:)))