ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,

Ігор Терен
2026.05.09 17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,

Борис Костиря
2026.05.09 13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.

Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту

хома дідим
2026.05.09 09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший

Вячеслав Руденко
2026.05.09 09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л

Тетяна Левицька
2026.05.09 09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.

Кока Черкаський
2026.05.08 23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.

Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,

Олена Побийголод
2026.05.08 21:05
Марія Вега (1898-1980)

Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.

    Бо я – інститутка, дочка камергера,

Охмуд Песецький
2026.05.08 20:33
За обрієм шукань, уже не перших,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.

Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,

Володимир Невесенко
2026.05.08 18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.

Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний

Костянтин Ватульов
2026.05.08 17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.

Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив

Артур Курдіновський
2026.05.08 13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.

Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,

Борис Костиря
2026.05.08 13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.

Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.

Ірина Вовк
2026.05.08 11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н

Юрій Гундарів
2026.05.08 11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.

Що таке війна?
Це коли весна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Вірші

 Для Неї
Дорога сюди На околиці лісу він виклав омріяний дім.
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

На околиці раю вони полишили печаль.
І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

На околиці часу вони загубили роки.
Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
І коли усе інше потануло серед війни -
ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

Приспів:

Я домальовую ранками світ наш -
знову і знову -
обрії,
музику сонця,
тебе кольорову


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Все розпочалося з Декамерону...


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-10 12:37:24
Переглядів сторінки твору 29193
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.716 / 5.5  (5.154 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.702 / 5.5  (5.149 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.901
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Постмодернізму*
Метафізична поезія
Війна
Автор востаннє на сайті 2026.04.17 10:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:51:45 ]
До Сяйва підемо? А це далеко?
Бо може наздогнать мене лелека :)
Жартую, ще зарано, йдемо в Тишу,
та не відходь, бо я тобою дишу..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 15:10:29 ]
У тиху синь розпеченого літа,
куди земному духу не злетіти,
за руку йду з тобою. Оповита
моя кохана у нектару хмари.

Стікає сік по тілу, я губами
збираю радісні струмки наснаги.
Вдихай амброзії блакиті чари,
із неї виростуть крилаті діти.

А ще поглянь униз - міста й міста,
там безліч душ, які ніким не стали,
страждали на Землі,
але любили!

Тут їхній шанс дозріти, не дивуйся,
якщо знайомого побачиш раптом,
із тих, кого ми поховали на Землі.

Є душі, що не йдуть ні в рай, ні в пекло,
їм місце тут, і це моя робота.

Тому я вчора обережним був,
і ти, на щастя, все це зрозуміла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 15:54:00 ]
страждали - так, але любили теж,
вони - нещасні бранці темних веж,
і заслуговують на милість, бо любили,
і на повагу, бо страждали поза меж.

А ми з тобою теж між пеклом й раєм?
Кажи, мені полегшає, коли узнаю.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 16:50:22 ]
А ті, що на Землі - між чим і чим?
Отак і тут, відмінність невелика,

і тут народжуються й помирають,
є і такі, котрі прийшли, як ми,
хоча й колишню полишивши плоть -
у них душа, і дух старі, а тіло інше,
та вельми вже нагадує старе
принаймні тим, хто бачив їх раніше.
І час від часу їх видіння дивні
турбують із минулого, отой,
що був до мене тут, опікувався ними.

Тепер ось я, і певно ти, частково...

Який кумедний в тебе вигляд зараз -
тобі так личать роздуми, кохана...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 17:08:53 ]
знов дражнишся? облиш, бо покусаю,
і так, укушеним, ти увійдеш до Раю :)

то де ж те Сяйво, вже стомились ніжки,
чому я маю йти до нього пішки? )~


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 17:29:29 ]
Потрібно вміти вибирати хмарки,
ось ця згодиться, можна прилягти,
тепер проси її, та ніжно, ніжно,
аби спустилася вона низенько,
он до того красивого горбочка,
там первісні дуби, між них джерельце,

колись тут побудують храм для нас,
якщо, раніше, не підеш від мене...
На жаль таке стається і в богів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 18:20:25 ]
хмаронько-люба сестронько,
швидка, як вітер,
легка, як подих,
зупинись лише на хвильку,
підбери нас з милим,
віднеси до Сяйва,
бо втомились ми
на шляху цьому
нескінченному...
................

а храм нам побудують все одно,
бо він не тільки камінь, але й пісня
про те, що відбувалось у світах,
про нас з тобою - Мрію й Маньєриста (ММ)



1   2   3   4   Переглянути все