ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.08.17 11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.

Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом

Ірина Вовк
2026.08.17 10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Ірина Вовк
2026.08.16 11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки (Минуло двадцять років.) Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Ми уже давно не замічали
Ми уже давно не помічали
Обрію малинову струну, -
І про щось не мрієм, як бувало,
Край села на млосному лану.
Не беремо весело за шлейки,
Зібрані миттєво рюкзаки,
Щоб почути щебет соловейка,
Поміж верб на березі ріки.
Боїмося обпекти долоні
Об картоплю спечену в золі, -
Ліньки нам нагнутися в поклоні,
Щоб нове уздріти в джерелі...
Погляд манять далі небосхилу
Понад рік, урочищ і дібров, -
Як же ми давно не говорили
Із тобою, люба, про любов!..

2010

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-19 00:06:36
Переглядів сторінки твору 5235
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.078 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.306 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.08.17 06:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-19 08:26:44 ]
Ура!!!!!!
Привіт! Нас тут стало більше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 11:06:58 ]
Вхопила б я Вас весело за оті "вишгородські русизми", як за шлейки. Але поки що дарую шанс виправитися :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-10-19 11:30:56 ]
Пропоную "замічали" та "позабули" змінити на "помічали" та "призабули".
Натхнення!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-19 11:43:18 ]
Позбувайтеся "русизмів" і все у Вас буде добре! Вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-10-20 00:06:36 ]
Дякую вам усім за вітання і побажання.
Шановні, а я слова "замічали" і "позабули" спочатку помітив у "Великому тлумачному словнику сучасної української мови", а вже потім не призабув використати у своєму вірші, тож тепер не знаю, чи слід ним користуватися надалі.
Щиро дякую вам за поради, буду обов'язково прислухатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-22 23:02:38 ]
Мовчання - не завждИ відсутність звуку.
Ви знаєте, що тиша теж “шумить”?
Пізнавши суть життєвої науки –
І дУмки голос зможемо вловить.
Попробуйте прислухатись до тиші -
Ось вітер щось нашіптує на вухо,
А десь шкребуть в підвалі сірі миші,
Чи грому вІдгомін до нас жоходить глухо.
Гриби ростуть ледь чутно десь у лісі,
Мурахи під ногами крос ганяють,
Там ластівки гніздо будують в стрісі,
Або голівки квіти розкривають...
Безмовна тиша майже не буває,
Природи голос треба відчувати.
І лиш глухим в душі – не помагає,
Дарма над ними голосно кричати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 15:47:19 ]
Тепло і ніжність у звучанні
Цих слів не зважиш і не зміриш.
Сьогодні, певно, ти остання,
Чиїм словам наївно віриш...
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 17:16:14 ]
І в мене вірші раз пророчі,
Раз по-дитячому туманні...
Лиш хочу вірить - не остання,
Хто щиру правду каже в очі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Іллюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-25 11:10:06 ]
Прекрасний вірш, він вартий того, щоб позбутися русизмів, тим паче, що це нескладно...