ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
Втома
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 КРІЗЬ МОРЕ СКОРБОТ

Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...

Образ твору Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
Що нам день принесе? - висихає роса
Під палючим промінням роздертих світил,
На дорогах, якими самотньо нам йти.

Наче камінь, ковток вітру в грудях застиг,
Озирнемось назад - попеліють мости.
Спраглу душу давно не поїли нічим,
Забуваєм про Бога, за щастям рвучись.

Зорі падають в душу, лишають жалі,
Проти течій пливемо тіньми кораблів,
Проти натовпу йдем, що помножує лють -
Безнадійно шукаєм життя вищу суть...

Крізь терпіння і зради, крізь море скорбот,
Звироднілий дощенту, нещасний народ
Йде в майбутнє наосліп й не відає ще -
За накоєне зло не діждеться прощЕнь!

Люди, будьмо ж людьми! Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...

2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-29 16:42:58
Переглядів сторінки твору 4150
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.392 / 5.25  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.690
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 19:03:51 ]
Крізь безмежжя небес
пролітають світи -
кораблі для душі...
А хто сів - то лети...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:41:16 ]
Пролітають світи... чи знайшов свій вже ти?
Дякую, Юрко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 19:57:42 ]
Наталочко, не впізнаю вас у цьому вірші. Завжди така віра, така любов, мені аж жабка лапками шию шкрябкає, що то не я така така впевнена в майбутньому і в коханому. А тут такий жорсткий песимізм. Не буде прощень, але чому. Завжди можна повернути назад, усвідомивши, камо грядеши.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:38:30 ]
А не знаєте, хто це колись сказав "у серці вічне бажання весни, а в душі вічний неспокій...". В моєму житті, Галинко, стільки всього - і доброго й ні, тому й вірші мої по-різному забарвлені... в моєму маленькому світі діють одні закони, а у великому світі, куди я змушена час від часу виходити, діють зовсім інші, жорстокіші, саме вони викликають у мене такий песимізм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 22:23:53 ]
Хтось колись казав "вічне бажання весни вічно не потриває", і хтось відповів "у серці вічне бажання весни, а в душі вічний неспокій". Так і здається часом, що це був хтось, а не я. Деколи шукаю ту весну чи хоча б її бажання, а знаходжу тільки спогад про те, як було класно на плечі. І хочеться плюшевим ведмедиком на подушку в сплячку запасти з цим спогадом, розуміючи що зараз пізня осінь. Колись мені здавалося, що то погано, мати свій світ. Було таке: світ ілюзій собі створила. Як це було давно. Ні світу, ні ілюзій. Один апокаліпсис.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:18:24 ]
"Спогад про те, як було класно на плечі" такий солодкий, аж до болю в грудях... на жаль, нині це тільки спогад...хоча ілюзії ще залишились, і так хочеться вірити, що вони не закінчаться повним апокаліпсисом... Нехай мрії оживають!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:06:32 ]
Наталю, ваші слова і мій внутрішній голос говорять одне і те саме! Це просто неймовірно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 00:12:55 ]
Це може пояснюватись тим, що у нас зараз схожий стан душі, або ми колись мали схожі пережиття, або ми бачимо світ в однакових барвах... таке буває навіть між зовсім незнайомим в житті людьми...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:07:13 ]
Напевне, щось так, схожі пережиття. Писала ж я, що ви й досі пишете про те, що я колись писала і відчувала, а зараз втомилася себе накручувати на позитив. А вам вдається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-30 12:56:10 ]
Вітаю, дорогі Наталю і Галино!
Ну, знаєте, з такими настроями Ви того слоника не продасте!(Див. мій коментар до пародії "ГОРМОН ЛЮБОВІ") А якщо серйозно - то вище носа і більше оптимізму! Осінь не вічна, і не така й погана.
Щодо віршу - гарний, сподобався,написаний вміло і душевно. Тримайтеся


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 17:38:18 ]
Іванку, ну я також маю право похандрити трохи, а то все життя усіх надихаю, захищаю, підтримую, оптимізовую... А зі слоником буде все гараз! Дякую за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 22:52:01 ]
Дякую, пане Іване. А слоника ми, мабуть, не будемо продавати. Зробимо зоопарк, вдень дітям показуватимемо, вночі до Парижу літатимемо (див. вашу пародію на мого Далячого слоника) Лебеді лебедями, а слон в хазяйстві згодиться, ще й з безлімітним шенгеном. Ми з пані Наталею якось там на тій спині помістимося, може, скільки там до того Парижу, три помахи вухами, і ми вже над Ейфелевою вежею.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 23:38:33 ]
Галинко, це в мене натура така парадоксальна - то доводжу себе до краю прірви зневіри, то за мить починаю струменіти оптимізмом і усіх навколо надихаю до життя і змушую повірити у диво...
А на слонику по Парижу ( і навіть до Риму) я з радістю прокатаюся, лиш би у слоника вуха не втомились махати і хоботок витримав.
Дякую Вам за порцію "слонячого" позитиву!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:52:25 ]
Ну то і я спробую захотіти у Рим. Бо до Парижу мені знову хочеться (пару разів хотіла, один раз мало не забрали, дурне було, мале, вперте, сказало, що у Львові краще. Ну як чукча, ти йому Бентлі, а воно "а алєня луццє"). Вушка в слоника ніби ще ого, витримають. От за хоботок треба в Далі спитати, що він там таке намалював, чи фарбу часом не злямзив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 11:41:41 ]
Галинко, якщо раптом хоботок у слоника затерся, то в мене є один знайомий Художник ( він якраз живе у Римі), можна буде його попросити домалювати слонику усі органи, яких йому ( чи нам у ньому) бракує... Я думаю, що всі будуть задоволені - і слоник, і ми, і Художник! Уявляю, як нам усім тоді добре буде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 17:14:57 ]
Ой, Наталочко, не провокуйте. Бо я ще захочу. А тоді бідні будуть вушка слоника.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 21:33:37 ]
Хай ся слоник начуває - Рим й Париж на нас чекає!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Романів (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 03:49:02 ]
Натуру Твою, Наталочко, я давно вивчила:) Ніколи не знаєш, на який парадокс натрапиш ( без парадоксів - ніяк, але краще коли тепло і з оптимізмом - люблю, коли Ти посміхаєшся))
Потрібно вірити, навіть у зневір"ї... апокаліпсису не буде - ще не час


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-31 11:46:24 ]
Я сама ще свою натуру до кінця не збагнула, сама не знаю, чого чекати від себе в наступну мить, а ти кажеш, що тобі це вдалося... Я от собі нічку-другу подумала і вирішила твердо - АПОКАЛІПСИСУ ЩЕ НЕ БУДЕ!
Всім Вам шлю полум'яний Крісманівський привіт!