ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
Передсвітанкове
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
спроба голосу
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Візьми любов мою, як ліки
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Траурне коло
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
*****
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
* * *
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
***
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Диво
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Глядач
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Як ікона вповні стане
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Територія непройденого
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
Вогнептах
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
ОБІЙМИ
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Мазаль
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Похвалю
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Сонечку
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Шешуряк / Вірші

 ДУЕЛЬ
викрадати тебе не буду
з мавзолеїв, ілюзій, фільмів.
не робитиму ляльку вуду,
ще хвилина - і станеш вільним.

вибирай для дуелі зброю!
секунданти спітніють згодом.
я не ксена - принцеса воїн,
але буду стріляти, згодна!

ні, не цілюсь - сльозяться очі.
перший постріл. відсутність звуку.
негодованим тамагочі
простягаєш картинно руки.

відбувається швидко все це:
ось гаряча шалена куля
під схвильований свідків шепіт
відбивається рикошетом
від каміння, що в тебе в грудях, -
і моє розриває серце.

Прочитала в інтернетах, що дуелі були поширені не лише між чоловіками, а й між жінками (і останні відрізнялися особливою жорстокістю), а також - хоча й рідше - між чоловіком і жінкою...






• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-19 14:47:43
Переглядів сторінки твору 2205
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.807 / 5.5  (5.054 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.746 / 5.5  (4.979 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.09.05 18:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-11-19 16:53:34 ]
Жах! Яке хитромудре (навіть можна сказати - вишукане) самогубство! ;) Адже ЛГ на момент дуелі вже добре знала, що має справу з каменюкою. Хоча холєра їх, паразитів, розбере... ("Агата Крісті" згадалася: "Сердце твое двулико - сверху оно набито мягкой травой, а снизу - каменное, каменное дно"). А ми, наївні баришні, до останнього (пострілу :)) сподіваємося на чудесне перевиховання отакого паразита...
Про тамагочі - клас! Всі дружно здригнулися, пригадавши невтішні дитячі голосіння над бєзврємєнно усопшою "тамагочою" :((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 17:09:45 ]
Погоджуюсь з кожним словом :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-19 19:31:39 ]
П. Юлю! Якщо мовити жартома, то ЛГ вибрала не той калібр і не ту зброю, щоб напевне... Наспрвді я щиро і глибоко зворушений драмою сюжету вірша. Щодо перевиховання, про яке говорить пані Гренуіль, то все ж є рідкісні випадки чудесних метаморфоз душі чоловіків. Один із них - Нікі Дзюмпей у романі Кобо Абе "Жінка в пісках". З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-11-19 22:17:09 ]
Нє, ну якщо в піщану яму - і драбину забрати... то через двадцять років точно перевиховається (а куди діватися)! ;)) Але ж наші жінки на такий витончений садизм не здатні. Чи просто з пісками у нас напряги? Юль, як варіант: прикувати наручниками у ванній, де кран постійно тече - і нехай вичерпує! Жити схоче - перевиховається :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 23:03:03 ]
вірш не про мене, в даному разі це лише ЛГ) але на майбутнє - дякую за поради))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 23:00:55 ]
:)) Я читала цю книжку. Дякс за увагу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 23:08:55 ]
...........мтааааак....
Юльцю, я з тобою не стрілятимусь))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-19 23:14:59 ]
Показательно, эффектно.
Немножко, правда, непонятна причина, но и в Эрмитаже тоже каждое из произведений искусства имела предысторию. И ничего, смотрим. Есть ведь, на что. Дела минувших лет, запечатленные в экспонатах.
Хорошее стихотворение, эффектная развязка.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-19 23:27:13 ]
Провсяк випадок "мій ЛГ" піде копати окопи... Пострілюють! А рикошети бувають "сліпі", незважаючи на блискучу дуель... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-24 14:34:58 ]
відбувається швидко все це:
ось гарячу шалену кулю
під схвильований свідків шепіт
відбиває і рикошетом
те каміння, що в тебе в грудях
у моє направляє серце

...так може навіть бадмінтон вийти потім. І головне всі живі.
куля-грудях випадає з обойми. Для цього калібру.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-11-29 09:59:10 ]
Навіть не пригадую, чи читав я щось краще. Сказав би більше, але попередніми коментаторами, здається, сказано вже все. Хіба згодом, може, як отямлюсь від потужного враження... На мій погляд - просто (чи не просто) геніально, Юлю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-04 19:07:09 ]
Валеро, ну ти даєш))) дякую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-29 21:00:18 ]
Сподобалось. Цікавий образ дивної дуелі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-03 20:25:56 ]
Сильно, що й казати! Закінчення - вражаюче.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-04 19:06:45 ]
дякую, шановні!!!