ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2025.12.31 14:08
Тут короткий вступ в теорію із зазначенням структур основних частин, відтак ряд початкових пояснень з посиланням на вже опубліковані на наукових сайтах і просто в інтернеті більш докладні документи. _______________________________________________________

Артур Курдіновський
2025.12.31 11:55
Для грішників - пошана й привілеї,
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?

Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?

Борис Костиря
2025.12.31 11:48
Безконечно гудуть ваговози
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.

Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную

Тетяна Левицька
2025.12.31 10:51
Що мене тримає на цім світі?
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.

Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю

Кока Черкаський
2025.12.31 05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.

Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,

Іван Потьомкін
2025.12.30 22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...

Світлана Пирогова
2025.12.30 21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?

Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.

С М
2025.12.30 21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час

О гірська весна кохання

Тетяна Левицька
2025.12.30 15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.

Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Нечуйвітер (1967) / Вірші

 ЗИМОВІ ЗЛИВИ
- Знайди мене в наступному житті, -
притишено розгублено сказала.
Лампади вогник
аж замиготів
і глибоко затерпло.
Бракло слів.
Пішла шукати іншого причалу.
Колись її прийнявши -
відпустив...

Ви знаєте,
чому так темно стало
серед зими? -
Розтало.
Стільки злив...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-02 23:51:01
Переглядів сторінки твору 11872
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.633 / 5.5  (5.010 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.620 / 5.5  (4.982 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.697
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.08.21 20:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 12:35:25 ]
Згоден, друже - Іване!
У вмінні прийняти і відпустити - найчастіше знаходимо корені таких проблем. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-03 13:50:33 ]
Це чудово, коли вмієш і прийняти і відпустити, хоч буває дуже сумно. А вірш дивовижно легкий і глибокий, як подих осіннього вітру. Дякую Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 17:17:05 ]
Дякую, Оленочко! Бережімо душу від осінніх вітрів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-03 19:33:35 ]
Гарний вірш з двох строф і кожна з них, на мій погляд, може бути окремим віршем. Остання п"ятирядкова строфа нагадує танку - то, як сказано про обесніжену зиму - просто знахідка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 17:18:22 ]
Ого, скільки Ви тут всього познаходили з мудрими назвами - треба у Вас повчитися. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:25:08 ]
Скільки благородства, Ярославе: колись її прийнявши, відпустив... Зазвичай, про це мріють саме чоловіки :) Скільки злив!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 17:20:37 ]
Привіт, Світланочко! Виходить, ми мріємо, аби ви (жінки) нас спочатку прийняли, а потім - відпустили - значно частіше? Все може бути :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:24:46 ]
А хіба ні? Хіба то не одвічна чоловіча мрія - залишатися вільними? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 10:56:50 ]
Не в'яжеться перший рядок з подальшим "засмучено". А так все просто, рівно. Я про образ.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 17:24:51 ]
Він то в`яжеться, Олександре, але для цього треба знати обставини при яких ЛГ пішла. А раз інтуїтивно Ви цього не відчули - то я тут недопрацював. Тому дякую за підказочку і спробую провести невеличку заміну. Заходьте ще, радий Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-04 10:57:26 ]
Свєта, а про що мріють саме жінки?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:29:03 ]
Шумить вокзал. Прозорі крильця душ,
Мов задзеркалля привиди солоні.
Не відпускай, коханий!.. Боже, зруш
Закам'янілу постать на пероні.
(Принаймні, одна мріяла саме про таке :))