ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2026.01.15 13:17
Шукаю Людину
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим

Ольга Олеандра
2026.01.15 11:41
***
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.

Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати

Борис Костиря
2026.01.15 10:37
Диво
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.

Я дива жду в задушливій буденності.

Віктор Кучерук
2026.01.15 07:44
* * *
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...

Ярослав Чорногуз
2026.01.14 19:17
Кохання до смерті
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.

У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -

Володимир Мацуцький
2026.01.14 18:23
Оса
Моє варення їсть оса,
Допоки їм я суп.
Варення буду їсти сам,
Я прожену осу.

Осу я миттю зачавлю,
Вона поганий гість
Чого осу я не люблю?

Микола Дудар
2026.01.14 12:07
***
І буде все гаразд.
Надіюсь, вірю… також
Відклеїться маразм —
Принаймні з аміаку…

Гаразди, зазвичай,
Без усмішки не ходять
Маразм з маразмом, хай…

Борис Костиря
2026.01.14 10:52
Шпага думки
Не можу я зібратися докупи.
Увага розлітається, мов дим,
Розшарпаний, розбитий і закутий
В розряди вибухів, як пілігрим.
Я думкою літаю поверхово,
Не здатний осягнути глибину.
Вона бреде, немов бідак, по колу,
Не в змозі усвідомити вину.

Світлана Пирогова
2026.01.14 10:45
Зимове резюме, додай снаги
Здається чистим резюме зими,
Бо жодної не видно плями.
Але в хурделиці - кохання мис,
І лід блищить на свіжих зламах.

- Безвізово пройти б крізь заметіль,
Вину б зітерти й світло-тіні.
Та спростувати аксіому кіл

Іван Потьомкін
2026.01.14 09:17
***
Коло товаришів неохоче ширив:
Навіщо смутку додавати тим,
Кому не скоро ще до вирію
В далеку путь? Не був святим,
Але й не надто грішним.
Полюбляв тишу замість слів невтішних.
Просив : «Не кладіть у труну-тюрму,
Спаліть і попіл розвійте понад степо

Віктор Кучерук
2026.01.14 06:59
Не брешу
Сонце зирить з-поза хмари,
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.

Марія Дем'янюк
2026.01.13 22:57
Чарівна мить
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.

Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались

Микола Дудар
2026.01.13 22:13
***
Перекотивсь із снігу в сніг,
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…

Світлана Пирогова
2026.01.13 21:00
Рідний альт
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.

На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту

Кока Черкаський
2026.01.13 20:33
Давайте!
Коли тобі дають-
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!


То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!

Олег Герман
2026.01.13 20:03
Рівновага (Сюрреалістична трагікомедія на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ: Молоток (Валєра): Грубий, прямий, з відлущеною фарбою. Весь час хоче щось бити. Викрутка (Жанна): Тонка натура, хромована, з вічним відчуттям, що її не докрутили. Старий рівень (Степанович): Мудрий, але депресивний. Весь час намагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Прощання з зимою
Білий шалик залиш́ивши на землі,
Оголивши сніжно-ніжні плечі,
Біла панна розчинилася в імлі
Хмари у бездонній порожнечі.

Тихо проліски їй кланялись услід,
Від жалю крижини стали сиві,
І посунули річками вплав і вбрід
Табуни непевні і лякливі.

Тінь на згадку холоди собі взяла,
Промені на мить зависли струнко,
Шепіт вітру сумував, що то пішла
Леді надвисокого ґатунку.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-03-17 11:51:47
Переглядів сторінки твору 6351
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-17 12:20:17 ]
Гарний образ зими, котра пішла. Уявляється. Дуже гарно: "Тихо проліски їй кланялись услід".
Єдине - мені щось пручається образ: "шепіт вітру сумував" - гадаю, не шепіт сумує, а сам вітер сумує шепочучи чи вітер шепотів, сумуючи. Радив би подумати над цим.
З теплом і побажанням гарного весняного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:13:34 ]
Дякую, Ярославе. Звичайно, Ви праві, але ж можливі вирази типу «Тихий жіночій голос прошепотів, звертаючись до Римського», то за аналогією, можливо, і шепіт може посумувати? Я ще розумію, що Ваш музичний слух має різати така кількість шиплячих, але мені не хочеться розставатись із шурхотінням цієї строчки, бо це наче отой шепіт і є… І Вам тепла і гарного весняного настрою, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-17 12:28:14 ]
І я наштовхнулась на "шепіт". А вірш - чудовий.
У Вас, Тетяно, леді Зима. А в мене є леді Весна. Давайте їх познайомимо:

А лютий ще затримався на трішки,
аби не розминутися з весною.
Вона вже поруч. Зовсім-зовсім близько.
Легка на руку і легка ходою.

Ступає, наче гордовита леді,
не дивлячись на тванисті дороги.
І лютий хутро "білого ведмедя"
закохано їй кидає під ноги.

Одна леді пішла. Інша - прийшла!
Сонечка Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:14:19 ]
Гарно, Любо. Всі уже скучили за Вашою леді, а от «хутро білого ведмедя» скоріше б сонячні мишки згризли – тепла хочеться. Тож і Вам сонечка, може, від наших побажань воно старанніше весну супроводжуватиме. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-17 13:59:37 ]
І мені сподобалася Ваша Зима, пані Тетяно.
Давно помітила, що Ви дуже гарно відчуваєте і передаєте настрої природи.

Дозволю собі згадати і свій варіант розвитку подій:
Закохалася у леля
Березневого Зима...
...
Засинала ще Зимою
У незвичнім відчутті.
А прокинулась Весною
Поруч з ним
в новім житті...
Повне перетворення Зими у Весну тут
http://maysterni.com/publication.php?id=46364
Отак кохання творить дива)))
Тож хай кохання завжди буде поруч з Вами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:15:11 ]
Дякую, Олесю. Ваша зима краща – вона щаслива. :) Тож і Ваше щастя хай завжди буде з Вами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-03-17 14:48:09 ]
Ой, як гарно! Таню, і я з такими ж відчуттями проводжаю зиму - шляхетну панну. Дуже приємно, що ми близько :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:34:52 ]
Мені теж, Оленко, приємна близькість наших відчуттів. :)Хай усі Ваші гарні передчуття, Оленко, збуваються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-17 17:08:41 ]
Леді надвисокого ґатунку
спала поруч у трофейнім негліже.
не було для неї порятунку
тіко ше, на цалу ніч - лиш ше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:40:29 ]
Зеньо захопився негліже,
Й геть забув, шо має бути й «вже»…
"Ше" хороше, коли шепіт
вводить панночку у трепіт. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-17 17:46:58 ]
Цудовна лірика!
А чому той шепіт сумував - бо вона не повернеться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:41:29 ]
Та повернеться, тіко ті леді такі, у них все по полицям та за правилами, а уява їхніх поціновувачів малює, наче вони суцільна загадка і несподіванка, от і бояться, бо не впевнені. Міри у загадковості і несподіванках Вашій леді, ЛЮ. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-18 00:27:14 ]
чудова пейзажна замальовка! дуже сподобалося, аж уявила собі оте завершення зими...
а, якщо отак
"Шепіт вітру сумував, бо пішла
Леді надвисокого ґатунку."
? "що" замінити на "бо", зміст фактично не зміниться, але трошки нівелюється надмір "ссс", он і ЛЮ своїм запитанням підказує схожий варіант ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:52:05 ]
Ой, то ото ЛЮ натякав? А я прямолінійна, що ті двері, і не допетрала, розпинаюсь тут про казна-що. : )) Дякую, Оксано, я над цим ще подумаю, пізніше, бо на сьогодні мені саме шипіння цієї строчки подобається. Сонячного Вам настрою!