ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
Учілка
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову (із неопублікованого, 1999 р.)
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Бажання
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Останні слова
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
1978. Шахи (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
***
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Прощання з зимою
Білий шалик залиш́ивши на землі,
Оголивши сніжно-ніжні плечі,
Біла панна розчинилася в імлі
Хмари у бездонній порожнечі.

Тихо проліски їй кланялись услід,
Від жалю крижини стали сиві,
І посунули річками вплав і вбрід
Табуни непевні і лякливі.

Тінь на згадку холоди собі взяла,
Промені на мить зависли струнко,
Шепіт вітру сумував, що то пішла
Леді надвисокого ґатунку.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-03-17 11:51:47
Переглядів сторінки твору 6374
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-17 12:20:17 ]
Гарний образ зими, котра пішла. Уявляється. Дуже гарно: "Тихо проліски їй кланялись услід".
Єдине - мені щось пручається образ: "шепіт вітру сумував" - гадаю, не шепіт сумує, а сам вітер сумує шепочучи чи вітер шепотів, сумуючи. Радив би подумати над цим.
З теплом і побажанням гарного весняного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:13:34 ]
Дякую, Ярославе. Звичайно, Ви праві, але ж можливі вирази типу «Тихий жіночій голос прошепотів, звертаючись до Римського», то за аналогією, можливо, і шепіт може посумувати? Я ще розумію, що Ваш музичний слух має різати така кількість шиплячих, але мені не хочеться розставатись із шурхотінням цієї строчки, бо це наче отой шепіт і є… І Вам тепла і гарного весняного настрою, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-17 12:28:14 ]
І я наштовхнулась на "шепіт". А вірш - чудовий.
У Вас, Тетяно, леді Зима. А в мене є леді Весна. Давайте їх познайомимо:

А лютий ще затримався на трішки,
аби не розминутися з весною.
Вона вже поруч. Зовсім-зовсім близько.
Легка на руку і легка ходою.

Ступає, наче гордовита леді,
не дивлячись на тванисті дороги.
І лютий хутро "білого ведмедя"
закохано їй кидає під ноги.

Одна леді пішла. Інша - прийшла!
Сонечка Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:14:19 ]
Гарно, Любо. Всі уже скучили за Вашою леді, а от «хутро білого ведмедя» скоріше б сонячні мишки згризли – тепла хочеться. Тож і Вам сонечка, може, від наших побажань воно старанніше весну супроводжуватиме. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-17 13:59:37 ]
І мені сподобалася Ваша Зима, пані Тетяно.
Давно помітила, що Ви дуже гарно відчуваєте і передаєте настрої природи.

Дозволю собі згадати і свій варіант розвитку подій:
Закохалася у леля
Березневого Зима...
...
Засинала ще Зимою
У незвичнім відчутті.
А прокинулась Весною
Поруч з ним
в новім житті...
Повне перетворення Зими у Весну тут
http://maysterni.com/publication.php?id=46364
Отак кохання творить дива)))
Тож хай кохання завжди буде поруч з Вами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:15:11 ]
Дякую, Олесю. Ваша зима краща – вона щаслива. :) Тож і Ваше щастя хай завжди буде з Вами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-03-17 14:48:09 ]
Ой, як гарно! Таню, і я з такими ж відчуттями проводжаю зиму - шляхетну панну. Дуже приємно, що ми близько :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:34:52 ]
Мені теж, Оленко, приємна близькість наших відчуттів. :)Хай усі Ваші гарні передчуття, Оленко, збуваються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-17 17:08:41 ]
Леді надвисокого ґатунку
спала поруч у трофейнім негліже.
не було для неї порятунку
тіко ше, на цалу ніч - лиш ше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:40:29 ]
Зеньо захопився негліже,
Й геть забув, шо має бути й «вже»…
"Ше" хороше, коли шепіт
вводить панночку у трепіт. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-17 17:46:58 ]
Цудовна лірика!
А чому той шепіт сумував - бо вона не повернеться?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:41:29 ]
Та повернеться, тіко ті леді такі, у них все по полицям та за правилами, а уява їхніх поціновувачів малює, наче вони суцільна загадка і несподіванка, от і бояться, бо не впевнені. Міри у загадковості і несподіванках Вашій леді, ЛЮ. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-18 00:27:14 ]
чудова пейзажна замальовка! дуже сподобалося, аж уявила собі оте завершення зими...
а, якщо отак
"Шепіт вітру сумував, бо пішла
Леді надвисокого ґатунку."
? "що" замінити на "бо", зміст фактично не зміниться, але трошки нівелюється надмір "ссс", он і ЛЮ своїм запитанням підказує схожий варіант ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 00:52:05 ]
Ой, то ото ЛЮ натякав? А я прямолінійна, що ті двері, і не допетрала, розпинаюсь тут про казна-що. : )) Дякую, Оксано, я над цим ще подумаю, пізніше, бо на сьогодні мені саме шипіння цієї строчки подобається. Сонячного Вам настрою!