ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2021.04.10 10:39
Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Безверхе диво стало перед нами -
Тополі білої сяйний квартет

Із стовбурів, що їх зростив Пашкевич -
Талановитий, мудрий садівник.
Потоцького родини світле древо

Ігор Шоха
2021.04.10 08:53
                І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і танки, і танки...
але хоча би наголосу ради,

Сергій Губерначук
2021.04.10 07:24
Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Вона мене зайняла на недовго…
і загула.

Найперше почуття несупокою
між нами, між нерівними двома,
я перевірю вогкою рукою –

Микола Соболь
2021.04.10 04:30
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…

Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть

Микола Дудар
2021.04.09 20:09
У подумках своїх про вишкіл і повагу
Де кожен з нас підскарбій і рушій
Спочатку я заколотив би брагу
І кілька діб посидів би у ній…

У подумках своїх про смертне і безсмертне
Де кожен з нас державець і ключар…
Зізнався б я вам, людоньки, відверто

Сергій Губерначук
2021.04.09 16:29
Ай, риба..,
ніби вдих у воді…
потрапив до сита вихор,
вітре мій ти…
Розтинала ти тіло таємне
і зябра знайшла,
на тарелі тонка тарантела
перестала звучать…

Микола Соболь
2021.04.09 12:57
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.

Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,

Ігор Шоха
2021.04.09 11:14
Коли надій на мир уже немає
і москалю Європа – не указ,
вона усе ще думає-гадає, –
як помирити Київ і Донбас?
Куди подіти з мапи Україну?
Як поділити націю її,
а заодно і землю... і руїну,
аби понаїдались буржуї?

Володимир Бойко
2021.04.09 09:33
Хтось сильний правдою, а хтось – побрехеньками. Хто дивиться на світ поганим оком, погане й бачить. Влада без корупції, як холодець без хрону. Не важливо, якої породи пташка. Головне, аби її яйця приносили прибуток. Любов за гроші – продажніст

Тетяна Левицька
2021.04.09 08:36
На Покрову, я поспішала в Романів до мами на її День народження. На трасі, біля метро Житомирська, стояла вервечка маршруток. Я заглянула в салон, потрібної мені, і побачила єдине порожнє місце, біля водія. - Це сидіння вільне? Чи можна тут присісти?, -

Микола Соболь
2021.04.09 06:06
«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
Де підлість править не чекай відваги.
Убивці смерть смакують у кремлі.

Вони ідуть на захід і на схід…
Вбивають просто так, заради втіхи.
З убитих тіл течуть криваві ріки,

Юлія Івченко
2021.04.08 23:18
врешті яка різниця коли вона голосна
стає принишклою і мовчки іде додому
коли слово чує різке то планета їй затісна
а може у неї сьогодні нестримно боліли скроні

а може не треба під ребра пускати дим
бо не палить і сумніви часу у торбу збирає

Євген Федчук
2021.04.08 21:22
Чутки, одна другої тривожніш, долітали
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
З повсталих, хто потрапив до рук катів, скарали.
Як зловлять, то їх також покара не мине.
Отож брати сиділи на Січі, дослухались,
Чекали, може якось на краще все піде.
Н

Олена Музичук
2021.04.08 12:51
Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Сіяє сонце у блакитній висі,
а білий світ усе-таки сумний.

І є чого. У ньому стільки візій
од пандемії, голоду, війни
і до найголовнішої із місій...

Ігор Деркач
2021.04.08 12:45
Наче вирушаємо в дорогу
як у перший і останній раз
вимолити прощення у Бога,
що напевне пожаліє нас.

А якщо ніде нема нікого
і не чути піднебесний глас,
то іду я сам до гаю того,

Іван Потьомкін
2021.04.08 08:49
«Якби можна було зупинить сонце,
то це треба було б зробить зараз»
Януш Корчак
(напередодні відправлення в концтабір Треблінка
разом з 200 єврейських сиріт)

Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марічка
2021.03.24

Віктор Михайлович Насипаний
2021.03.06

Пан Сам
2021.03.01

Оля Мовшук
2021.02.22

Неоніла КОВАЛЬСЬКА
2021.02.22

Вікторія Павлишин
2021.02.03

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Ліпчинський / Вірші / Іронічні поезії

 Ти - герой не мого роману

Це не я біля тебе в ліжку

Марина Єщенко

Не дивися на мене ласо,
Наче кіт на маленьку мишку,
Не облизуйсь, як пес на м'ясо,
І не пробуй тягти у ліжко.
Остогидла мені твоя харя,
Не ходи по моїй кухні -
А то ще кип'ятком ошпарю
І в істериці крикну: «Здохни!»
Що, тепер зрозумів? Чудово!
Ти - герой не мого роману.
Ще не втратив від жаху мову?
Знай, твоєю - ніколи не стану...


20.06.2011

* Марина Єщенко "***" (http://maysterni.com/publication.php?id=63343)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Марина Єщенко ***



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-20 10:31:47
Переглядів сторінки твору 5299
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.273 / 5.5  (5.068 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.000 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2021.03.31 18:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-20 14:58:00 ]
Знаешь, Валерий, что мне не очень нравится?
Простота мыслеизложения.
С одной стороны, "мама мыла рамы". Не правда ли, все понятно? Но поэзии в этой фразе - нуль, если даже снабдить ее высококлассными рифмами. Потому что отсутствуют слагаемые поэзии - эти самые тропы во всем их разнообразии.
Правда, есть читатели, которые думают иначе. Им кажется, что рифмованное - это значит, поэтическое.
Я, конечно же, не критикую, потому что сам далеко как не мастер. Просто заглянул на огонек.
Вижу - тлеет.
Покедова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-06-20 17:17:48 ]
А як на рахунок того, що все геніальне - просто, Алексію?) Та мені останнім часом і кажуть, що мої вірші - це римована проза.) Ну то й що? Пушкін написав роман у віршах "Евгений Онегин", а Гоголь - поему прозою "Мертвые души". А я от пишу римовану прозу.)))
Дякую, що зазираєш на мій вогник.)
Як каже Патара, "не минаєш моєї хвіртки")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-20 19:00:44 ]
Если так рассуждать о гениальном, то можно далеко зайти. Гениальное - просто, да. Но, наверное, в науке. Например, сотни тысяч лет люди перемножали цифры методом складывания, а затем возникла таблица умножения. Да, но вслед за нею возникли иные алгоритмы. Да, они просты, ибо в основе лежит двоичная система исчисления, но она продолжается шестнадцатиричной. И не только лишь ею.
Проблема в образности, о Валерий.
На хрена тебе чьи-то недописанные и недоделанные, а то - и недопереписанные и недопеределанные (т.е., аналогично выпивке - выпил больше, чем смог, но меньше, чем хотел) произведения?
Где чисто твои образы, впечатления и находки?
Пародия была и есть чем-то вторичным, если, конечно, она супергениальна. Тогда она обретает иные свойства - более утешительные. Не знаю, чем славен журнал "Днипро", но я о нем впервые слышу. Дацзыбао небось в мягком переплете.
Желаю тебе найти себя как поэта найти лучше, чем я нашел себя как просто автора всего собственного, моего, мною придуманного или выстраданного.
Можешь не отвечать. Это тема отдельного разговора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-20 19:02:42 ]
"если, конечно, она не супергениальна". Должно было быть так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-06-21 07:58:48 ]
Все, Алексію, я почув тебе.) Припиняю писати пародії, починаю писати лиш свої оригінальні (в дужках - геніальні) вірші.)))

А ти помітив, що я й у даному вірші вже настільки далеко відійшов від джерела натхнення, що від нього залишився лиш епіграф. І це вже не пародія, а чорний гумор.)

До речі, і вірш Марини Єщенко - це ж теж ремінісценція з віршем її геніальної попередниці Марини Цвєтаєвої. Не звернув увагу?) Якщо так, то, напевно, легко здогадався, з яким саме.)

"Ничто не ново под луной".

Крилов писав на основі творчості Лафонтена, Лафонтен - Езопа, Лермонтов - Байрона і т.д. і т.п. Так що навряд чи хтось у змозі створити в літературі щось настільки оригінальне, якого ще ніколи не було. Усе - лиш переспіви і пародії, більш чи менш вдалі.)))

Утрирую, звичайно.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-21 08:30:09 ]
Не говоря о светоче советской поэзии Максиме Пешкове. Он стилист еще тот. По-моему, творчество Генри Лонгфелло вдохнуло свежую струю в его буревестное песнопение. Да, кажется, "Песнь о Гайавате".
Да, стоит признать тот факт, что быть читателем, а то и почитателем современного поэтического творчества - это сродни хождению по минному полю. Одни авторы беззастенчиво тащат в свои поэтические закрома мысли, а то и строки уже озвученных поэзий, другие - делают вид, что они продолжатели традиций восточного стихосложения. Это еще куда ни шло, ибо есть хоть какая-то отправная точка и ориентир. А читатель с низким уровнем эрудиции (я недалеко от него, кстати, ушел) принимает прочитанное за чистую монету, за нечто новое, а новичок и того хуже - начинает свое творчество с давно всем известных рифм и тех же самых образов. Да и не только лишь новичок.
А сказать, что я, мол, сегодня или завтра начну писать так или эдак, о том или о сем - это довольно смелое заявление, ибо Муза посещает не по распорядку и не по вызову. А бывает тако, что не посещает вообще - и такие авторы как я берутся за жизнеописание. По крайней мере, личная история - это не плагиат.
Бывай здоров. Спасибо за беседу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-06-21 08:53:15 ]
Так, тут ти правий - перш, ніж намагатись винайти велосипед чи колесо, потрібно переконатись, чи його вже хтось не створив до тебе.) Краще вже вічний двигун - тут є повна гарантія, що будеш першовідкривачем.)))

Але, на жаль, у мережевій поезії колеса і велосипеди, а також вічні двигуни винаходять безперервно. Раніше було патентне бюро у вигляді редакторів газет чи журналів, яке все-таки відрізняло відвертий плагіат чи наслідування від чогось нового чи оригінального. На сучасних сайтах з вільною публікацією ці шлюзи знято. Як казав Президент України Леонід Кравчук, "маємо те, що маємо".)))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-06-21 08:59:31 ]
До речі, про "личную историю". Десь читав таке визначення графомана: "Графоман описує свої переживання та враження, а поет створює ліричного героя". Я так розумію, що ти просто всіх містифікуєш, видаючи свого ліричного героя за себе, і продовжуєш з вірша у вірш цей міфічний життєопис.))) Хіба ні?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-06-22 09:21:13 ]
До речі, про невідомий тобі журнал "Дніпро" - це всеукраїнський літературно-художній журнал, який видається у Києві (на мій погляд, аналог журналу "Юность"), який почав видаватися в 1927 році у Харкові під назвою «Молодняк». Засновник — ЦК ЛКСМУ. З 1935 р. - видається у Києві. У 1937 р. перейменований на «Молодий більшовик», з 1944 р. — «Дніпро». Друкує поезію, прозу, драматичні твори українських письменників, переклади з інших літератур, літературно-критичні, публіцистичні, історичні, мистецтвознавчі матеріали; популяризує творчість молодих авторів. Головними редакторами були: П. Усенко, А. Малишко, М. Руденко, О. Підсуха, Д. Ткач, І. Стативка, Ю. Мушкетик, В. Бровченко, В. Коломієць, з 1984 — М. Луків.
У 1940—1950-ті авторами журналу були Максим Рильський, Павло Тичина, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Микола Руденко, Михайло Гірник, В. Кучер, В. Земляк, М. Нагнибіда, К. Журба, Павло Загребельний, Борис Антоненко-Давидович, В. Ткаченко, В. Бабляк, А. Хорунжий, А. Дімаров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-08-03 14:20:51 ]
"Не до шмиги мені твоя харя..." - Супер! =)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2011-08-03 14:47:35 ]
:)