ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Іронічні поезії

 Ти - герой не мого роману

Це не я біля тебе в ліжку

Марина Єщенко

Не дивися на мене ласо,
Наче кіт на маленьку мишку,
Не облизуйсь, як пес на м'ясо,
І не пробуй тягти у ліжко.
Остогидла мені твоя харя,
Не ходи по моїй кухні -
А то ще кип'ятком ошпарю
І в істериці крикну: «Здохни!»
Що, тепер зрозумів? Чудово!
Ти - герой не мого роману.
Ще не втратив від жаху мову?
Знай, твоєю - ніколи не стану...


20.06.2011

* Марина Єщенко "***" (http://maysterni.com/publication.php?id=63343)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Марина Єщенко ***


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-20 10:31:47
Переглядів сторінки твору 9044
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.273 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-20 14:58:00 ]
Знаешь, Валерий, что мне не очень нравится?
Простота мыслеизложения.
С одной стороны, "мама мыла рамы". Не правда ли, все понятно? Но поэзии в этой фразе - нуль, если даже снабдить ее высококлассными рифмами. Потому что отсутствуют слагаемые поэзии - эти самые тропы во всем их разнообразии.
Правда, есть читатели, которые думают иначе. Им кажется, что рифмованное - это значит, поэтическое.
Я, конечно же, не критикую, потому что сам далеко как не мастер. Просто заглянул на огонек.
Вижу - тлеет.
Покедова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-06-20 17:17:48 ]
А як на рахунок того, що все геніальне - просто, Алексію?) Та мені останнім часом і кажуть, що мої вірші - це римована проза.) Ну то й що? Пушкін написав роман у віршах "Евгений Онегин", а Гоголь - поему прозою "Мертвые души". А я от пишу римовану прозу.)))
Дякую, що зазираєш на мій вогник.)
Як каже Патара, "не минаєш моєї хвіртки")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-20 19:00:44 ]
Если так рассуждать о гениальном, то можно далеко зайти. Гениальное - просто, да. Но, наверное, в науке. Например, сотни тысяч лет люди перемножали цифры методом складывания, а затем возникла таблица умножения. Да, но вслед за нею возникли иные алгоритмы. Да, они просты, ибо в основе лежит двоичная система исчисления, но она продолжается шестнадцатиричной. И не только лишь ею.
Проблема в образности, о Валерий.
На хрена тебе чьи-то недописанные и недоделанные, а то - и недопереписанные и недопеределанные (т.е., аналогично выпивке - выпил больше, чем смог, но меньше, чем хотел) произведения?
Где чисто твои образы, впечатления и находки?
Пародия была и есть чем-то вторичным, если, конечно, она супергениальна. Тогда она обретает иные свойства - более утешительные. Не знаю, чем славен журнал "Днипро", но я о нем впервые слышу. Дацзыбао небось в мягком переплете.
Желаю тебе найти себя как поэта найти лучше, чем я нашел себя как просто автора всего собственного, моего, мною придуманного или выстраданного.
Можешь не отвечать. Это тема отдельного разговора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-20 19:02:42 ]
"если, конечно, она не супергениальна". Должно было быть так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-06-21 07:58:48 ]
Все, Алексію, я почув тебе.) Припиняю писати пародії, починаю писати лиш свої оригінальні (в дужках - геніальні) вірші.)))

А ти помітив, що я й у даному вірші вже настільки далеко відійшов від джерела натхнення, що від нього залишився лиш епіграф. І це вже не пародія, а чорний гумор.)

До речі, і вірш Марини Єщенко - це ж теж ремінісценція з віршем її геніальної попередниці Марини Цвєтаєвої. Не звернув увагу?) Якщо так, то, напевно, легко здогадався, з яким саме.)

"Ничто не ново под луной".

Крилов писав на основі творчості Лафонтена, Лафонтен - Езопа, Лермонтов - Байрона і т.д. і т.п. Так що навряд чи хтось у змозі створити в літературі щось настільки оригінальне, якого ще ніколи не було. Усе - лиш переспіви і пародії, більш чи менш вдалі.)))

Утрирую, звичайно.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-21 08:30:09 ]
Не говоря о светоче советской поэзии Максиме Пешкове. Он стилист еще тот. По-моему, творчество Генри Лонгфелло вдохнуло свежую струю в его буревестное песнопение. Да, кажется, "Песнь о Гайавате".
Да, стоит признать тот факт, что быть читателем, а то и почитателем современного поэтического творчества - это сродни хождению по минному полю. Одни авторы беззастенчиво тащат в свои поэтические закрома мысли, а то и строки уже озвученных поэзий, другие - делают вид, что они продолжатели традиций восточного стихосложения. Это еще куда ни шло, ибо есть хоть какая-то отправная точка и ориентир. А читатель с низким уровнем эрудиции (я недалеко от него, кстати, ушел) принимает прочитанное за чистую монету, за нечто новое, а новичок и того хуже - начинает свое творчество с давно всем известных рифм и тех же самых образов. Да и не только лишь новичок.
А сказать, что я, мол, сегодня или завтра начну писать так или эдак, о том или о сем - это довольно смелое заявление, ибо Муза посещает не по распорядку и не по вызову. А бывает тако, что не посещает вообще - и такие авторы как я берутся за жизнеописание. По крайней мере, личная история - это не плагиат.
Бывай здоров. Спасибо за беседу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-06-21 08:53:15 ]
Так, тут ти правий - перш, ніж намагатись винайти велосипед чи колесо, потрібно переконатись, чи його вже хтось не створив до тебе.) Краще вже вічний двигун - тут є повна гарантія, що будеш першовідкривачем.)))

Але, на жаль, у мережевій поезії колеса і велосипеди, а також вічні двигуни винаходять безперервно. Раніше було патентне бюро у вигляді редакторів газет чи журналів, яке все-таки відрізняло відвертий плагіат чи наслідування від чогось нового чи оригінального. На сучасних сайтах з вільною публікацією ці шлюзи знято. Як казав Президент України Леонід Кравчук, "маємо те, що маємо".)))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-06-21 08:59:31 ]
До речі, про "личную историю". Десь читав таке визначення графомана: "Графоман описує свої переживання та враження, а поет створює ліричного героя". Я так розумію, що ти просто всіх містифікуєш, видаючи свого ліричного героя за себе, і продовжуєш з вірша у вірш цей міфічний життєопис.))) Хіба ні?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-06-22 09:21:13 ]
До речі, про невідомий тобі журнал "Дніпро" - це всеукраїнський літературно-художній журнал, який видається у Києві (на мій погляд, аналог журналу "Юность"), який почав видаватися в 1927 році у Харкові під назвою «Молодняк». Засновник — ЦК ЛКСМУ. З 1935 р. - видається у Києві. У 1937 р. перейменований на «Молодий більшовик», з 1944 р. — «Дніпро». Друкує поезію, прозу, драматичні твори українських письменників, переклади з інших літератур, літературно-критичні, публіцистичні, історичні, мистецтвознавчі матеріали; популяризує творчість молодих авторів. Головними редакторами були: П. Усенко, А. Малишко, М. Руденко, О. Підсуха, Д. Ткач, І. Стативка, Ю. Мушкетик, В. Бровченко, В. Коломієць, з 1984 — М. Луків.
У 1940—1950-ті авторами журналу були Максим Рильський, Павло Тичина, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Микола Руденко, Михайло Гірник, В. Кучер, В. Земляк, М. Нагнибіда, К. Журба, Павло Загребельний, Борис Антоненко-Давидович, В. Ткаченко, В. Бабляк, А. Хорунжий, А. Дімаров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-08-03 14:20:51 ]
"Не до шмиги мені твоя харя..." - Супер! =)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-08-03 14:47:35 ]
:)