ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
2025.08.22
19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
2025.08.22
18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Лев`ячі алго
Лев`ячі алго
2025.08.22
13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
2025.08.22
09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
2025.08.22
06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
2025.08.21
23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
2025.08.21
21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
2025.08.21
19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
МАНДРИ В КОСМОСІ (вибрані тексти Поетичних майстерень)
Частково підтримуючи поширену сьогодні серед майстрів тезу про те, що римований текст компонується сам собою, варто набрати одну-дві рими та задати тон, а далі... зрештою, в митця виникає враження, що ті слова його використали...
Подібне враження виникло від спілкування з В Хмельницьким на сторінці публікації його «Стриптизерки» в Поетичних майстернях:
ти танцюєш
стриптиз
ти знімаєш
усе
по пілону
вверх-вниз
під акорди
бізе
вигинається
в такт
юне тіло
твоє
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
на тобі все ще
є
ну а потім
в приват
ти з клієнтом
ідеш
ти знімаєш
усе
але ти не
даєш
але ти не
даєш
але ти не
даєш
все **
Ось моя спрощена логічна схема тлумачення тесту після першого прочитання:
спочатку стриптизерка демострує тіло, «потім в приват» «з клієнтом» «…не – даєш - все». Логічно (стереотипно) оголена жінка «дає» тіло для сексу, або не «дає» тіло для сексу. А «… не – даєш – все»? Я потрактував: як дає не усе, тобто ( в даній ситуації), тіло все ж дає, але... З цієї миті визріває підтекст... Свідомість переходить у простір вищого порядку, зрештою, стається те, для чого такі тексти і створюються.
Але... але... але…Раптом автор сказав: «Я навмисно так несподівано закінчив вірш - несподівано, як під час захоплюючого шоу закінчується музика і одночасно закінчується шоу. Останнє слово вірша - все - воно багатогранне і багатозначне...»
Отже все – фініта , а не – не даєш все (даєш не все)?!
Та текст подано без жодних знаків пунктуації (правомірно, що читач розставляє їх сам), отже, я слухаю те, що мені каже текст, а не так, як коментує автор. От як би там було:
... але ти не
даєш!
Все.
Мистецтво творить окрему дійсність! І виникає (цього разу) непорозуміння... Прекрасне непорозуміння... а, власне, порозуміння тексту і читача, а автор тут ніби – то й ні при чому.
* Стаття «Національне мистецтво», львівський журн. «Карби» початок 30-х. Передрук в журн. «Образотворче мистецтво» 3-4 / 1993р. ст. 51.
** В момент публікації даного матеріалу на сторінках В Хмельницького в Поетичних майстернях розміщено інший варіант цього тексту.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАНДРИ В КОСМОСІ (вибрані тексти Поетичних майстерень)
... отже ні ! Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність.
Богдан-Ігор Антонич*
-Частково підтримуючи поширену сьогодні серед майстрів тезу про те, що римований текст компонується сам собою, варто набрати одну-дві рими та задати тон, а далі... зрештою, в митця виникає враження, що ті слова його використали...
Подібне враження виникло від спілкування з В Хмельницьким на сторінці публікації його «Стриптизерки» в Поетичних майстернях:
ти танцюєш
стриптиз
ти знімаєш
усе
по пілону
вверх-вниз
під акорди
бізе
вигинається
в такт
юне тіло
твоє
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
і тканиночки
шмат
на тобі все ще
є
ну а потім
в приват
ти з клієнтом
ідеш
ти знімаєш
усе
але ти не
даєш
але ти не
даєш
але ти не
даєш
все **
Ось моя спрощена логічна схема тлумачення тесту після першого прочитання:
спочатку стриптизерка демострує тіло, «потім в приват» «з клієнтом» «…не – даєш - все». Логічно (стереотипно) оголена жінка «дає» тіло для сексу, або не «дає» тіло для сексу. А «… не – даєш – все»? Я потрактував: як дає не усе, тобто ( в даній ситуації), тіло все ж дає, але... З цієї миті визріває підтекст... Свідомість переходить у простір вищого порядку, зрештою, стається те, для чого такі тексти і створюються.
Але... але... але…Раптом автор сказав: «Я навмисно так несподівано закінчив вірш - несподівано, як під час захоплюючого шоу закінчується музика і одночасно закінчується шоу. Останнє слово вірша - все - воно багатогранне і багатозначне...»
Отже все – фініта , а не – не даєш все (даєш не все)?!
Та текст подано без жодних знаків пунктуації (правомірно, що читач розставляє їх сам), отже, я слухаю те, що мені каже текст, а не так, як коментує автор. От як би там було:
... але ти не
даєш!
Все.
Мистецтво творить окрему дійсність! І виникає (цього разу) непорозуміння... Прекрасне непорозуміння... а, власне, порозуміння тексту і читача, а автор тут ніби – то й ні при чому.
* Стаття «Національне мистецтво», львівський журн. «Карби» початок 30-х. Передрук в журн. «Образотворче мистецтво» 3-4 / 1993р. ст. 51.
** В момент публікації даного матеріалу на сторінках В Хмельницького в Поетичних майстернях розміщено інший варіант цього тексту.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1817 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1817 seconds