ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Маріанна Алетея
2020.05.26 14:57
Троянди пелюстки і сойки спів
І мрії знову ляжуть на пороги
Веселки арки, джерела розлив
Усі скарби покинуто під ноги

Солодкий сон і відгомін зірок
Не здатне серце бачити заграву
Цвітіння пишнота і тихий крок

Тетяна Левицька
2020.05.26 12:23
Коли Тамара прокинулася, то почула, що на вулиці стугонить осінній дощ. Великі, шумні краплини торохкотіли, ляскали по підвіконню лоджії, тарабанили дробом. Не хотілося розплющувати очі. Вона любила дощ. Лежала б і слухала б мелодію дощу безкінечно, вишу

Олександр Сушко
2020.05.26 11:46
Невірці, православні чи погани -
Яка різниця? Всі - моя сім'я.
І первісток не мій, і не останній,
Але для всіх добрезний вітчим я.

Паплюжити своїх богів негоже,
Тому вони й потрапили в біду.
Ви ж - чужаки, Дажбоже і Свароже,

Олена Лоза
2020.05.26 11:06
Макового шовку хитавиця,

Полум'ям на тлі бетонних стін

Спалахне її легка спідниця,

Що прикрила гостроту колін,

Сергій Губерначук
2020.05.26 09:17
Люди псуються. Годинники – теж.
Стрілка мінливо погрожує.
Гинуть легенди, стрибаючи з веж
в прірвища новопороджені.

Тільки Тебе я несу крізь думки,
вірю у Тебе єдиного,
Дух відмикає старезні замки

Олександр Сушко
2020.05.26 06:56
Знову прийшла поліція, цього разу з двірником. Питали жінку де чоловік, аби вручити повістку в воєнкомат. Сказала, що поїхав на заробітки десь під три чорти, а як повернеться – неодмінно до них навідається. От розумниця! А я що? Після праці їду не до ха

Микола Соболь
2020.05.26 06:13
Ось мій Батько, подивись росіє,
Ти мені у вічі подивись!
Бо якщо козак зерна не сіє,
То його душа злетіла ввись.
Я не плачу. Козаки не плачуть…
Та настане божий день коли
Самопала я заб’ю на вдачу
Бо ми є Вкраїнські соколи…

Іван Потьомкін
2020.05.25 22:05
– Никогда не думал, – догнал меня во время вечерней прогулки один из знакомых, – чтобы стихи так быстро становились действительностью во сне... Не прекращая ходьбы, мы начали подниматься по крутой лестнице, преодолев последнюю ступеньку, отдышались немно

Ігор Деркач
2020.05.25 21:19
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
але мені за це немає оди,
що у сучліті є такий поет.

Нечесана поезія у моді,
тому богема має пієтет.
Що не папуга – то із уст народу

Євген Федчук
2020.05.25 19:05
В одному українському селі
Жила козачка на ім’я Горпина.
Багато літ, як чоловік загинув,
Синочки залишилися малі.
Росли вони, як із води, немов.
Із кожним роком все гарніш ставали
І мужності та сили набирали.
Адже у них текла козацька кров.

Олександр Панін
2020.05.25 15:46
За народними мотивами


Іде Козак,
З гілки Русалонька гукає:
«Гей, Козаче, не поспішай,
Моє проханнячко швидше сповняй!
Ось тобі стебло шипшини, а ось –

Сергій Губерначук
2020.05.25 11:29
Ти промайнула пташкою у просинь,
у провесінь,
та той бік океану впала досі,
навіяна моя, ще вчора осінь…
Не в голосі,
що марно струни рве, біда моя,
не в колесі,
що місяцем зійде і упаде на полюсі,

Олександр Сушко
2020.05.25 09:19
У світі лихо! Горе від ума!
Кум хоче жити мінімум століття.
Коронавірусу боїшся? Ох дарма!
От хрящик в зубі - це уже страхіття.

Кричить жона: - Ховайся, муже, в льох
Та прихопи з арахісом батончик!
І керівник держави - "Янелох" -

Тетяна Левицька
2020.05.25 09:16
Бувай, матусю, не хвилюйся, машину гнати не будемо... знаю...все добре... заспокойся... - Я, міцно обнявши заплакану маму, швидко сіла в новеньку "Ладу". На той час це була шикарна машина кольору гнилої вишні з велюровими чохлами і хромовими ручка

Микола Дудар
2020.05.25 08:29
А дощ іде. А дощ іде…
У світі повідомлень
Страхи повсюду… Я - ніде
Штовхаюсь поміж втомлень

Сердиті думи… в забутті
Народжені до мене
Блаженний святости трудій

Микола Соболь
2020.05.25 05:48
Чи стане вітер у пригоді
На цій насупленій горі?
Де навіть час волає: «Годі!» –
І не зростають чагарі.
Мабуть, отут відьмацьке кодло
Перекликається вночі
І хмари виставили кудли
Й летять з усіх усюд сичі…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "По той кінець веселки" (2006)

  А жінка йде…
Образ твору – Ото вже безсоромниця! Ти бач,
веде своє байстря, немов царівна.
І гордовита ж, Господи_пробач...

А жінка йде. А жінці тій – не гнівно,
що хтось вороже дивиться услід,
або й сичить отруйною змією:
мовляв, ганьбить вона жіночий рід
і місце їй – у пеклі, під землею.

Привітна і усміхнена до всіх.
До малюка – голубкою туркоче.
Спокутала з лихвою Євин гріх –
і вистражданим щастям сяють очі.

У неї непокрита голова.
Їй легко по стерні злоби ступати,
бо в’януть найогидніші слова
перед святим
прекрасним словом –
Матір.

2005(2011)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-04 09:14:54
Переглядів сторінки твору 4595
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.919 / 5.5  (5.159 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.81)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.01.25 20:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 18:16:43 ]
Угу... Дякую, Володимире.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 19:11:17 ]
...вражаєте, Любо, ой як вражаєте! так їх, отих "шептуль", іноді люди не розуміють призначення жінки - подарувати нове життя і, неважливо, самотня вона, одинока чи у парі! Нове життя - то є любов!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 19:16:18 ]
"бо в’януть найогидніші слова
перед святим
прекрасним словом –
Матір."
Дуже! Пані, Любо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 19:17:01 ]
Щиро дякую, Людмило, за таке гарне, світле розуміння. Нове життя - то є любов... - краще й не скажеш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 19:37:06 ]
...дякую красно! Любові Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 19:18:22 ]
Дякую, Кішко Блакитна. Приємно Вас знову чути і бачити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 19:23:57 ]
Мені також... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-11-04 20:16:09 ]
Так, жінка - не чоловік, її зупинити важко.
Гарний вірш, пані Любове.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-04 20:24:18 ]
Ой, чогось я не впевнена, що чоловіка зупинити легко...
Дякую за відгук, Василю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-04 20:55:22 ]
Любонько, я біля Ваших віршів уже пів відра сліз вилила, ЗГЛЯНЬТЕСЯ!!! Класно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-11-05 10:56:28 ]
цікавий кут зору автора на "мораль" змальованої "проблеми"
не простий, і не плаский, тим більше.. .

Ви за жінку з малям, пані Любове? чи проти того хто "сичить"?
тій жінці самій - наче "не гнівно", чи усе-таки переживаєте за неї?

чи за "тих"? чи за "нас"?

просто цікаво стало

якщо зовсім відверто - найбільше цікавить -
здається найважливішим - саме оце ХХІ століття


із незмінною повагою


С*



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 20:44:42 ]
Спробую, Патарочко... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 20:49:41 ]
А Ви самі як думаєте, Сонце Місяцю?
Щось мені підказує, що відповідь Ви й самі чудово знаєте.
Дякую за незмінно сонячний відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-11-06 06:39:38 ]
світла дяка і Вам навзієм, пані Любове

що стосується т.зв. "моральної" сторони цього питання
я чомусь був упевнений, що подібні проблеми розв.язано
ще у ХІХ столітті (якщо не раніше)
але Ваше ХХІ ~ якось.. . знепокоїло (?)

*гм*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-09 07:54:58 ]
Один з найкращих Ваших віршів.
Як і - Біліла хата.
Дякую пані Любо!
Звернувся до нього, бо сьогодні коментавав
вірш на подібну тему.

Авторка пише про себе.
Хочу підтримати її вашими словами.
З посиланням на Ваш вірш.
Перепрошую, як щось не так.
У неї непокрита голова.
Їй легко по стерні злоби ступати,
бо в’януть найогидніші слова
перед святим
прекрасним словом –
Матір.