ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.12.19 18:39
Горить у Серці Вифлеєм --- музика родинного свята
не біда - зима повернулася
сніг мете на рідний поріг
Ніч Свята зігріє ці вулиці
прокладе дорогу зорі

Приспів (2р.):
хай із вертепу коляда
нам принесе надії дар

Іван Потьомкін
2025.12.19 17:46
Диригентові. На гітіт . Псалом Давидів 8
Боже, Господе наш,
Яке ж бо величне Твоє Ім’я по всій землі!
Ти, котрий славу дав небесам.
З вуст малюків і немовлят
Ти зробив силу проти Твоїх супротивників,
Щоб зупинити ворога й месника.
Як побачу Твої небеса – справу рук Твоїх,
Місяць і зірки,

Ігор Шоха
2025.12.19 17:02
Нерозлучна парочка навиворіт
А то не слуги – золоті батони
поїли– як і яйця Фаберже,
то регіони,
тобто, їхні клони
у клані комуняк опезеже.

***
А мафіозі офісу(у френчі)

Артур Курдіновський
2025.12.19 15:48
Вірші-листівки
Сьогодні скрізь - поезія Різдва,
А вчора всі писали про Святвечір.
У читача розпухла голова,
Не витримали стільки віршів плечі!

Поети, як один, тримають стрій!
Куди не глянь - листівки та ікони.
Святкової поезії майстри!

Ігор Терен
2025.12.19 15:32
Ультиматум пройдисвітам
А спічі одне одному читати –
це не діяння вищої ваги
і не дебати,
аби набрехати,
що це народу додає снаги.

***
А реактивний шут сягає неба,

Борис Костиря
2025.12.19 13:47
* * *
Ти розчинилась у глибинах,
У місті страчених доріг.
Ти розчинилась, як рибина,
Яку впіймати я не зміг.

Ти розчинилася у текстах,
У манускриптах небуття.
Ти розчинилася у сексі,

В Горова Леся
2025.12.19 12:47
Про туринського коня
Прожитий рік ступає в час минулий.
Ще крок із ним, іще у ньому мить.
Освітлення його останній люмен
Незбутими надіями струмить.

Його немов би зустрічали тільки:
Із поглядом туринського коня -
Важким і довгим, що сльозою стік би,

Пиріжкарня Асорті
2025.12.19 12:11
Робота з новими публікаціями
Даний вірш розглядався на одному необов'язкових офтоп-засідань робочих змін (вахт), яке відбулося днями. І от що викликало увагу, крім усього іншого, а саме – техніки і технологій, які супроводжують виживання в поточних умовах. Воно стосувалося сектор

Тетяна Левицька
2025.12.19 09:06
Уже не та
Уже не та, але гойдаю
осіннє небо на руках,
і не кажу, що в хати скраю
давно просочується дах.
Фундамент ледь тримає двері,
у вікон сліпкуватий зір.
Заполонив ліловий вереск
пороги і широкий двір.

Віктор Кучерук
2025.12.19 06:11
* * *
Знайомою стежиною
Вертаю до села, -
Тернами та ожиною
Вузенька поросла.
Але ще гарно видимі,
Ведучі будь-куди, -
Віддалено розкидані
Потоптані сліди.

Євген Федчук
2025.12.18 20:22
Із життя племені дулібів
Над річкою тулилося село.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.

Сергій Губерначук
2025.12.18 13:58
Назирці у сутінках вилискуєш…
Назирці у сутінках вилискуєш,
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?

Борис Костиря
2025.12.18 13:19
* * *
Ми так відвикли від зими.
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.

Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,

Віктор Кучерук
2025.12.18 07:24
* * *
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Дивний сон
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

М Менянин
2025.12.17 23:48
Барва знамена і тло
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.

Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталка Янушевич (1974) / Вірші

 ГОЛОДОМОР
Горить свіча…Не гасне вже роки.
Відкриті очі скинутих в провалля.
Худенькі плечі, стиглі колоски
За небуття раптового вуаллю.

Свіча мигне – немовби те «пробач»,
Немов потреба вічного «прощаю»,
Як скрегіт смерті, як дитини плач,
Апофеоз відвертого одчаю.

Як не злякати поглядом живим,
Як не згасить століть мінливим вітром
Її вогонь, що спогади, як дим,
Малює в нас уперто своїм світлом.

Перед очима знов усі вони,
Заручники обірваної долі,
Що їли і людей, і бур’яни,
А потім в яр котилися поволі.

Чужі вуста промовлять «геноцид».
Та ні, цей ген німий ніяк не вбити.
Під салом років він таки сидить,
Хоча про це й незручно говорити.

Цей ген, клубком у горлі він застряг.
Для нього полум’я свічі замало –
Мороз по шкірі, невимовний страх
За тих, кого це пекло поламало.

Горить свіча… Нехай собі стоїть.
Ми всі застигнем з нею у печалі.
І не дозволим в жодному з століть
Таку наругу ще комусь почати.
2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-25 17:22:21
Переглядів сторінки твору 4669
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.955 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.862 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 23:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-25 17:41:00 ]
За тих, що замордовані катом-голодомором
плаче сльозою восковою, молиться свіча...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 17:43:51 ]
Вірш давній. Ідея сконцентрована в двох останніх рядках.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 18:48:15 ]
вшануймо і пам'ятаймо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-25 18:51:11 ]
Схиляю голову в скорботі й обовязково запалю свічку...Мусимо памятати.
Вірш діткнув до серця.
"Цей ген, комком у горлі він застряг." Може, краще "клубком"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:19:59 ]
Спасибі. Точно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-25 19:43:22 ]
Мені здається, що кожне слово про голодомор, а тим паче поетичне доходить до небес...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:20:56 ]
У цій історії забуття має бути відсутнє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 20:25:53 ]
Вірш вражає! Здавалося б стільки на цю тему вже сказано, а зголошене Вами знову запекло, наче вперше почуте.
Ци не хотілося би Вам авторський наголос замінити : "Заручники непрОжитої долі," Заручники обірваної долі,"
Світла пам"ять жертвам голодомору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:21:19 ]
Послухаюся. Спасибі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 20:57:42 ]
вічна тема для України...(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:19:36 ]
................


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-26 21:17:16 ]
Я чомусь більше звик до свічки або каганця. А "свіча" - це свіча і щось відверто російське. Або навіть СРСР-івське. А хто винуватець? Так - СРСР. А чиїми руками? Її "гвинтиків" - приблизно так, як і зараз. Пишуться нові антинародні закони, а "гвинтики" - наші з Вами співвітчизники, їх виконують. Буває таке, що з перевиконанням планів.
Ото я і розмірковую - яка ото свіча і якого двигуна горить, що антинародний механізм як працював, так і працює?
Одним словом, не вподоби мені ота Ваша "свіча".
А якщо Ви не проти діалогу (а мені здається, що Ви поетеса саме з тих, з якими можна спілкуватись, корисно спілкуватись), то ми можемо продовжити розмову про вірш, можливо, навіть не перед усією аудиторією. А у неї я проситиму вибачення за таку пропозицію.
Цікавий Ваш вірш, але тема дуже відповідальна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-26 23:10:17 ]
Спасибі за увагу, Гаррі. Продовжуємо.
Мені "свіча" око не муляє. Зовсім. Можливо, у вас якісь особисті асоціації виникають? Так буває. Наприклад, є слово "водій" і "шофер", так от я послуговуюсь тільки першим, вважаючи (чому?) друге русизмом. Якісь свої стереотипи, виплекані мовленнєвим середовищем.Може, й маєте рацію. Цікаво, що кажуть словники.
Чекаю на ваш коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-26 23:46:44 ]
Мене 'свіча' налаштовує на доволі специфічне сприйняття цього начебто не стільки кавалка з воску, як пристрою, який у певних умовах забезпечує роботу двигуна внутрішнього згоряння. 'Свічка' - це свічка і саме отой кавалок з воску і гноту, а 'свіча' - це те ж саме, що вона, 'свічка'. Тобто, 'свічка' - це перша і головна назва, а 'свіча' - друга. Можна навести інші приклади, схожі на цей.
Особисто я звик до такої назви як 'свічка'. Вона, якщо так можна висловитись, рідна.
Та це не означає, що я проти другої назви. Та вона Руссю пахне. НМСДД (На Мою Скромну Думку Дилетанта). Спробую завтра написати Вам листа. А зараз - глупа ніч.
Без критики і намірів сперечатись,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 15:07:30 ]
Чекаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 05:49:58 ]
Скорботна тема... :(
ПС
"яК СКРегіт" - можливо би полегшити
"Малює в нас уперто своїм світлом." - здається "своЇм" - наголос над "ї", як і "малює в нас" - не знаю, якось... так має бути?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 15:06:56 ]
Дяка, поміркую.