ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Лоза
2022.01.24 13:18
Ода Харкову (Місто)
Сяє вогнями ledo вечірнє місто.
Сотні машин біжать, наче кров по венах.
Маєш життєве кредо?
Цьому таксисту байдуже в кедах ти,
Чи на лабутенах.

Місто немовби вбралось в яскраві шати,
Вабить заможним лоском, святковим блиском,

Нічия Муза
2022.01.24 12:46
Не моєму соловейку
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
любила б я не Євтушенка
і малював би ти мене.

Тоді палітрою веселки
сіяло б личко чарівне...
була б я сонечко ясне,

Ігор Деркач
2022.01.24 12:43
Оновлені сюжети
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
тебе цікавили поети,
які дорослими були.

А я ще не писав сонети,
коли амури-янголи
у небі виткати могли

Тетяна Левицька
2022.01.24 11:48
Тільки я і в полі маки
Тільки я
і в полі маки," —
не про мене, мила.
Скільки пам'ятаю заки,
матері годила.

Біль чужий на плечі кволі
не боялась брати,

Віктор Кучерук
2022.01.24 07:56
* * *
В невеселому світі
Не скорився журбі,
А навчився радіти
Незрівнянній тобі.
Десь події трагічні
Крають кулю земну,
А я думаю вічно
Лиш про тебе одну.

Тамара Шкіндер
2022.01.24 07:56
Заметіль жбурляє снігом у вікно
Заметіль жбурляє снігом у вікно.
Ласиці виблискують узором.
Розстеляє січень полотно,
А мороз підтримує дозором

Таємницю казки цих зимових днів.
Під снігами журиться калина...
Червоніють груди снігурів.

Олександр Сушко
2022.01.24 07:49
Моя берегиня
Ми з жінкою, звично, чаклували. Баба Гарбузиха сиділа зопрілим опеньком на дубовому стільці, закотивши очі під лоба. Хвороба у неї і справді була страшною: на носі вискочив чиряк. І такий болючий, що йой! А все тому, що її цюцько зі вдячності за індичу ко

Микола Соболь
2022.01.24 06:32
Весняночка
Не бідкайся на зиму, все мине.
Кульбабки змінять біле покривало
і сонечко всміхнеться, ніби знало:
час повертати до життя земне.

Напоїть соком пагонець бруньки,
струмки довкіл синиць переспівають…
Прийшла пора зеленого розмаю,

Ярослав Чорногуз
2022.01.23 20:21
Зима і кохання
Зима, зима — розкішниця білява,
Немов красуня у пуховику.
Побілені дерева величаво
Стоять зігріті в заморозь таку.

І справжня казка завітала в гості,
На дубі — листя жовтого мазки.
І жваве птаство в сірій високості --

Сергій Губерначук
2022.01.23 20:08
Нащо мій біль ти приспала
Нащо мій біль ти приспала
під колискову зорю?
Знати б, куди ти сховала
зброю безжальну мою.
Куплений лагідним словом
десь поміж ночі і дня
спав я, осяяний дивом,
геть відпустивши коня.

Євген Федчук
2022.01.23 19:52
Легенда про річку Мертвовод
Над річкою в долині між кущів
Пала багаття. Хлопці молодії
Навколо нього на землі сиділи.
Вогонь собі тихесенько тріщить
Та іскрами бува навкруг кидає.
А хлопці вже втомилися, мабуть,
Розмову тиху перед сном ведуть,
Про враження свої розповідають.

Микола Дудар
2022.01.23 11:29
***
Навпопічки… навприпічки… напочіпки…
Я твій боржник, любязне заморочення
Хай кимось навіть все це наурочене,
Штовхатимусь з тобою неохоче я…

Куди мені до вашого суцвіття вже?
Тим більше, не до цього, не осилити
Чекатиму у снах своїх просвітлення

Ігор Шоха
2022.01.23 08:42
Карточка з неба
Живу чи доживаю – все одно
буває давнє оживе наразі
і як у спіритичному сеансі
переглядаю з друзями кіно.

Така була напевне їхня карма,
коли ще готувались у політ,
а нині вже ніяка телеграма

Микола Соболь
2022.01.23 06:21
Поезія зимового ранку
Коли німує білий світ
перед зорею у морози,
буває прочитає лід
поезію свою чи прозу.
Стою на березі ріки,
нових чекаючи куплетів,
а крига шепче залюбки
після есе свої сонети…

Віктор Кучерук
2022.01.23 05:03
Вічна мрія
Поки місяця усмішка
Не зникає за вікном, –
Полежу іще хоч трішки,
Позіхаючи ладком.
Втішно мружачись, помалу
Стану згадувати сни
Ті, що спокій прикрашали,
Ніби груди ордени.

Микола Дудар
2022.01.23 00:42
Жартівливе.
Іду собі до тіточки Ганусі.
Наспівую про літочко нескоре.
На ранок я навряд чи повернуся.
Прямісінько, рівнесенько як вчора -
Гулятимо і питемо… Любязно
Капусточка заправлена в цибульку.
Всю нічку буду я у ролі в’язня -
Погодиться якщо вернути дулю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

віктор Зозуля
2022.01.16

Ольга Буруто
2022.01.12

Олександр Осмолович
2022.01.04

Вероніка Кабарчук
2021.12.28

Ольга Малишко
2021.12.04

Саша Горбач
2021.12.02

Бо вічнавічний
2021.11.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталка Янушевич (1974) / Вірші

 ГОЛОДОМОР
Горить свіча…Не гасне вже роки.
Відкриті очі скинутих в провалля.
Худенькі плечі, стиглі колоски
За небуття раптового вуаллю.

Свіча мигне – немовби те «пробач»,
Немов потреба вічного «прощаю»,
Як скрегіт смерті, як дитини плач,
Апофеоз відвертого одчаю.

Як не злякати поглядом живим,
Як не згасить століть мінливим вітром
Її вогонь, що спогади, як дим,
Малює в нас уперто своїм світлом.

Перед очима знов усі вони,
Заручники обірваної долі,
Що їли і людей, і бур’яни,
А потім в яр котилися поволі.

Чужі вуста промовлять «геноцид».
Та ні, цей ген німий ніяк не вбити.
Під салом років він таки сидить,
Хоча про це й незручно говорити.

Цей ген, клубком у горлі він застряг.
Для нього полум’я свічі замало –
Мороз по шкірі, невимовний страх
За тих, кого це пекло поламало.

Горить свіча… Нехай собі стоїть.
Ми всі застигнем з нею у печалі.
І не дозволим в жодному з століть
Таку наругу ще комусь почати.
2010





• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-25 17:22:21
Переглядів сторінки твору 3326
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.955 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.862 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2019.01.19 01:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-25 17:41:00 ]
За тих, що замордовані катом-голодомором
плаче сльозою восковою, молиться свіча...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 17:43:51 ]
Вірш давній. Ідея сконцентрована в двох останніх рядках.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 18:48:15 ]
вшануймо і пам'ятаймо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-25 18:51:11 ]
Схиляю голову в скорботі й обовязково запалю свічку...Мусимо памятати.
Вірш діткнув до серця.
"Цей ген, комком у горлі він застряг." Може, краще "клубком"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:19:59 ]
Спасибі. Точно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-25 19:43:22 ]
Мені здається, що кожне слово про голодомор, а тим паче поетичне доходить до небес...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:20:56 ]
У цій історії забуття має бути відсутнє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 20:25:53 ]
Вірш вражає! Здавалося б стільки на цю тему вже сказано, а зголошене Вами знову запекло, наче вперше почуте.
Ци не хотілося би Вам авторський наголос замінити : "Заручники непрОжитої долі," Заручники обірваної долі,"
Світла пам"ять жертвам голодомору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:21:19 ]
Послухаюся. Спасибі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 20:57:42 ]
вічна тема для України...(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-25 23:19:36 ]
................


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-11-26 21:17:16 ]
Я чомусь більше звик до свічки або каганця. А "свіча" - це свіча і щось відверто російське. Або навіть СРСР-івське. А хто винуватець? Так - СРСР. А чиїми руками? Її "гвинтиків" - приблизно так, як і зараз. Пишуться нові антинародні закони, а "гвинтики" - наші з Вами співвітчизники, їх виконують. Буває таке, що з перевиконанням планів.
Ото я і розмірковую - яка ото свіча і якого двигуна горить, що антинародний механізм як працював, так і працює?
Одним словом, не вподоби мені ота Ваша "свіча".
А якщо Ви не проти діалогу (а мені здається, що Ви поетеса саме з тих, з якими можна спілкуватись, корисно спілкуватись), то ми можемо продовжити розмову про вірш, можливо, навіть не перед усією аудиторією. А у неї я проситиму вибачення за таку пропозицію.
Цікавий Ваш вірш, але тема дуже відповідальна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-26 23:10:17 ]
Спасибі за увагу, Гаррі. Продовжуємо.
Мені "свіча" око не муляє. Зовсім. Можливо, у вас якісь особисті асоціації виникають? Так буває. Наприклад, є слово "водій" і "шофер", так от я послуговуюсь тільки першим, вважаючи (чому?) друге русизмом. Якісь свої стереотипи, виплекані мовленнєвим середовищем.Може, й маєте рацію. Цікаво, що кажуть словники.
Чекаю на ваш коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-11-26 23:46:44 ]
Мене 'свіча' налаштовує на доволі специфічне сприйняття цього начебто не стільки кавалка з воску, як пристрою, який у певних умовах забезпечує роботу двигуна внутрішнього згоряння. 'Свічка' - це свічка і саме отой кавалок з воску і гноту, а 'свіча' - це те ж саме, що вона, 'свічка'. Тобто, 'свічка' - це перша і головна назва, а 'свіча' - друга. Можна навести інші приклади, схожі на цей.
Особисто я звик до такої назви як 'свічка'. Вона, якщо так можна висловитись, рідна.
Та це не означає, що я проти другої назви. Та вона Руссю пахне. НМСДД (На Мою Скромну Думку Дилетанта). Спробую завтра написати Вам листа. А зараз - глупа ніч.
Без критики і намірів сперечатись,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 15:07:30 ]
Чекаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 05:49:58 ]
Скорботна тема... :(
ПС
"яК СКРегіт" - можливо би полегшити
"Малює в нас уперто своїм світлом." - здається "своЇм" - наголос над "ї", як і "малює в нас" - не знаю, якось... так має бути?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-27 15:06:56 ]
Дяка, поміркую.