ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.12.03 23:48
Ми нарізно плекали світ до того,
як доля привела нас у альков,
де в раюванні сяйва золотого
іскрилася загравою любов!

Зоріла, пломеніла, огортала
теплом самотні душі на землі,
і місяцем - небесного кресала,

Володимир Бойко
2020.12.03 23:47
Перекреслює дорогу
Неподолана межа
Не помилує нікого
Активована іржа.

Ти смієшся без потреби
І сумуєш без причин
І у просторі під небом

Іван Потьомкін
2020.12.03 18:14
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C

Сергій Губерначук
2020.12.03 06:15
Єдине, що вірно зроблю –
Це запевню любов у любові.
Єдине, що вірно люблю –
почуттів повноводу повінь.

Сумнівайся – я маю кулак
розтрощити кінцівки страху,
маю сили ловить вовкулак

Ярослав Чорногуз
2020.12.03 01:57
А любов золотими нитками
Вишиває зірки в небесах...
Я б усипав троянд пелюстками
Чарівливий твій зоряний шлях.

Де б не йшла — усміхалися віти,
І леліяли б кожен твій крок
І черемха й бузок, гіацинти -

Володимир Бойко
2020.12.02 20:40
Три дні виблискував пухнасто
Неповнолітній перший сніг
І потай мріялось про щастя,
Що прихилилося до ніг.

Та сніг пустився за водою,
Як повернулося тепло.
І щастя вкрилося імлою,

Роксолана Вірлан
2020.12.02 20:27
І вже...і вже...і вже не має значення-
Куди летять осінні стежі страчені,
Куди пливуть вітрила пошматовані
В які моря - в які глибокі повені,

В якому часі вихлялому й сірому
Крило, мов лезо, розсікає віхолу.
І вже не має ніякого значення,

Тетяна Левицька
2020.12.02 19:19
В "Паркових озерах" причаїлась тиша.
Явори високі спокій стережуть.
Все заполонила голубе узвишшя,
Від землі до неба - хмарна каламуть.

Де-не-де на дерні поруділе листя,
Паморозі іній посріблив газон.
Лавочка холодна, сутінки імлисті,

Євген Федчук
2020.12.02 19:04
У часи, як руським родом знать іще гордилась
І під польського магната поки не рядилась.
І жила іще ідея про власну державу,
Щоб здобути собі честі, а для неї слави.
Між Москвою і Литвою метались, бувало,
Все підтримки у тій справі для себе шукали.
Т

Іван Потьомкін
2020.12.02 12:12
Або мені дайте хоч і бубон в руки,
Або не питайте, чом стою, мов крук той.
Он танцює місяць понад деревами,
А я тут нуджуся в балачках із вами.
Якщо ти музика,то не варт базікать,
Краще б уже грати і пісень співати.
І хоча б ви грали, не переставали

Сергій Губерначук
2020.12.02 08:45
Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.
Похапцем кинутий жереб –
ворогом скорим гряде.

Думкою розбагатівши,
можна скорити світи,
розум ніколи не втішить

Микола Соболь
2020.12.02 06:30
Вітаннячка скінчилися і ми
буденно стріли перший день зими…

Здавалося б далеко не малята
ні настрою, ні снігу, але ж – свято.

Давай, друзяка, діставай коньяк,
без двох тварин святкується ніяк.

Віктор Кучерук
2020.12.02 06:07
Схолодніла, білогруда
Владно шастає зима, –
І хоча не стало бруду,
Але й теплих днів нема.
Відчуваючи загрозу
Віком скривленим кісткам
Заховаюсь від морозу
На печі й уже звідтам

Ярослав Чорногуз
2020.12.02 00:04
Немов би тут почаклувала фея -
Дух музики високої не вмер.
І прикрашає статуя Орфея
Майданчик оглядовий — бельведер.

Фракійський цар, як Бог, одвічно юний,
Ще й Аполлона й Калліопи син -
Коли співав, торкнувши ліри струни,

Дума Козак
2020.12.01 21:21
У затінку моїх думок
улітку – прохолода
і досить тепло на душі
без сонця в зимній день.
А вранці роздумів димок
у будь-яку погоду
дарує плетиво віршів
і музику пісень.

Іван Потьомкін
2020.12.01 18:59
Дивитись в очі смерті...
Чекать, хто моргне першим?
Як у безіграшковому дитинстві?..
Ні, смерть не така всесильна,
Як часом здається.
Віч-на-віч був з нею
Хлопчиськом-сиротою по війні.
З холоду й голоду склепив повіки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вячеслав Вячко
2020.12.03

Олександр Стус
2020.12.03

Аліса Аделаїда
2020.11.25

Валерій Докид
2020.11.18

Владислав Сотніков
2020.11.17

К Ґерц
2020.10.15

Нікітіна Вікторія
2020.09.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ліна Костенко (1930) / Вірші

 Ван-Гог
Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одинокістю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрязкло грозою.
Вигинаються пензлів хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу.
Самовитий – несамовитий –
Не Сезан – не Гоген – не Мане –
Але що ж я можу зробити,
Як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Що ж, може бути. Він – це значить я.
Боже – вільний…
Боже, я – вільний!
На добраніч, Свободо моя!




Найвища оцінка Ірина Пиріг 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Богдан Гордасевич 5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-03 20:21:26
Переглядів сторінки твору 21060
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.016 / 5.46  (5.054 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 5.080 / 5.63  (5.133 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.08.20 12:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-04 12:53:20 ]
Сім останніх строк, мов цвяхи...
Ван Гог - то взагалі особливе. Одна справа, прийшовши з високоплачуваної роботи, добряче попоївши, похрустіти кісточками та з комфортом написати віршіків, запиваючи слова "Хванчкарою".
Інша - коли бог проростає, ламаючи ребра, з самого нутра. І якщо всьо то не сублімуєш, просто луснеш, мов стиглий кавун.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-19 10:40:54 ]
"5". Сім останніх рядків? Не впевнений. В цілому вірш написаний на властивому поетесі рівні її полум’яного поетичного подиху - не вище, і не нижче. Гарно, що є цей вірш, дуже добре, що є в нас Ліна Костенко. Але раз нам дані тут, на сторінці вірша, можливості аналізувати, то викажу свою думку, своє враження – “гарно, але не прекрасно.”
Я так зрозумів, що тут Ліна Костенко, в основному, намагається поетично зрозуміти і закріпити словесно і чуттєво образ Ван Гога, образ титана малярства, чиї роботи, та й образ життя, до сих пір є зразком для сучасних людей. На що опиралася поетеса, входячи в образ Ван Гога? Якщо "за плодами ви пізнаєте" його, то, боюсь, що за плодами видніє інший Ван Гог.

"Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі."

Жодний із цих рядків, як на мене, не відноситься до тематики його картин, до стильових особливостей, манер його живописання. Так, саме живописання, бо Життя б'є через природу, і в першу чергу, природу світла зі всіх його полотен. Закручені кипариси (не Париж, південь Франції), гойдання поверхні хлібів, клуботання об'ємів повітря - це зовсім не розіп'ятий світ! Це просто вітер, і просто сонце, це подих Життя - і це все безконечно глибше за ідею розп'ятого світу. Де тут "мертві барви"? І про кого це - "Вчора був я король королів"? Якщо це писалося про Вінсента, то коли і хто вважав його за життя королем королів? Чи він сам себе таким вважав? Навряд чи. Про таке, наскільки відомо, ніхто з його оточення не згадував, та й саме життя Ван Гога не дає приводу вважати, що він вважав себе колись королем королів. "Несуттєво" - скажете ви, - звичайно несуттєво стосовно Вінсента, але суттєво для тканини цього вірша. Бо хіба це не продовження цієї ж думки - про "вчора був я король королів":

"Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу"

Ліна Костенко малює таким чином природу його зростаючого божевілля? Так, динаміку такого процесу їй вдається показати. І жорсткі переломи темпів (хребта) твору теж вдаються, що ніби посилює ефект. Але хіба це про Ван Гога? Хіба у цьому природа саме його "хвороби"? Звідки авторкою взяте таке, нібито Ван Гогівське, бачення: "На мольбертах розп‘ятий світ.” “Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі."
"Чорним струсом палеозою переламано горам хребти", "Струменіє моє склепіння", "Я кулаки до смерті донесу"?
Звичайно тут тільки моя думка супроти думки шановної Ліни Костенко, але природа "збожеволення" Вінсента видається мені зовсім іншою.
"Нікому зі смертних не дано побачити Творця нашого і залишитись живим" - так ось Вінсент, як на мене, найближче підійшов до розуміння Творця, який є Світло, підійшов до передачі природи Божественного, занурився у безконечні глибини Прекрасного, звідки так і не зумів навчитись повертатися сюди, у суспільні цінності, в безглузде існування мас. На полотнах бачу саме це і нічого іншого – чорного, і зламаного.

Що ж стосується вірша, то він є і буде. І це прекрасно. Кожен отримуватиме від нього своє - одні насолоду прочитання і порозуміння, інші - бажання по своєму вирішити ті моменти, ті задачі, які поставила своїм твором Ліна Костенко.





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Л (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-23 19:37:14 ]
Just wonderful&no comments!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдана Шацька (Л.П./М.К.) [ 2007-11-08 10:00:07 ]
у третьому рядку, здається , має бути "циклопічна моя одноокосте"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сніжана Тимченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-27 20:42:08 ]
...Тепер дізналася, були не тільки патріархи, а й матері літератури...