ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.12.06
08:57
Урок останній. Сил немає.
Петрусь на фізиці дрімає.
Хапає сон обох із другом.
Аж тут як гаркне хтось над вухом.
Підняв учитель друзів сонних,
Питає фізики закони.
Малий встає ліниво й кволо,
Бурмоче щось, бо стисло горло.
Петрусь на фізиці дрімає.
Хапає сон обох із другом.
Аж тут як гаркне хтось над вухом.
Підняв учитель друзів сонних,
Питає фізики закони.
Малий встає ліниво й кволо,
Бурмоче щось, бо стисло горло.
2021.12.06
08:36
Смерть - сурйозна справа, а не блаж,
Опинився, раптом на межі я.
Буду брати рай на абордаж,
Бо із пекла вигнали втришиї.
А виною те, що я святий,
Согрішив раз тищу (це дрібниці).
В королев опуклі животи...
Опинився, раптом на межі я.
Буду брати рай на абордаж,
Бо із пекла вигнали втришиї.
А виною те, що я святий,
Согрішив раз тищу (це дрібниці).
В королев опуклі животи...
2021.12.06
05:51
А, що приховують сніги?
Не розбереш крізь морок ночі.
Комусь можливо до снаги
дивитись, повня як регоче
і проливає світ без меж,
і витоки стають ясніші…
Було я любувався теж
красою місяця у тиші.
Не розбереш крізь морок ночі.
Комусь можливо до снаги
дивитись, повня як регоче
і проливає світ без меж,
і витоки стають ясніші…
Було я любувався теж
красою місяця у тиші.
2021.12.06
05:24
Моє життя – це дар за доброту,
Передчуття, турботу і тривогу, –
За суєту невтомну і круту
Мою дорогу сходження до Бога.
Моє життя – це в серці вічний щем
І на душі таємності покрови, –
Моє життя заквітчане іще
Яскравими сузір’ями любові.
Передчуття, турботу і тривогу, –
За суєту невтомну і круту
Мою дорогу сходження до Бога.
Моє життя – це в серці вічний щем
І на душі таємності покрови, –
Моє життя заквітчане іще
Яскравими сузір’ями любові.
2021.12.05
22:30
Кожне яйце мріє стати куркою.
Когось тішить своє щастя, а когось – чуже нещастя.
Вирішуючи чужі проблеми, створюєш свої.
Усяк дуднить у свою дуду. І вважає, що всі інші грають неправильно.
.
Живи так, аби хотілося ще.
Якщо ніхто тебе не люби
2021.12.05
21:58
Розпочинався весело роман,
Скінчився безутішно— драмою.
Необережне слово і вулкан,
З глибин душі назовні магмою.
Від любощів до ненависті — крок.
Давно не дарував лілеї ти.
Порвався швидко щастя ланцюжок,
Скінчився безутішно— драмою.
Необережне слово і вулкан,
З глибин душі назовні магмою.
Від любощів до ненависті — крок.
Давно не дарував лілеї ти.
Порвався швидко щастя ланцюжок,
2021.12.05
21:10
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2021.12.05
21:10
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
2021.12.05
21:07
Землю вкрив сніжечок де-не-де,
Залишивши острівки зелені,
І зима розпатлана бреде,
Оголившись майже дерзновенно.
Усміхаються собі з-під вій
І берези лагідні усюди,
Виставили разом голі груди,
Залишивши острівки зелені,
І зима розпатлана бреде,
Оголившись майже дерзновенно.
Усміхаються собі з-під вій
І берези лагідні усюди,
Виставили разом голі груди,
2021.12.05
19:54
Готи Рим узяли у облогу.
Уже вдруге збентежений Рим.
«Вічне місто» полишили боги,
Відвернулися від його стін.
У пихі своїй горді римляни
Геть забули вже, що таке страх.
І що помста за завдані рани
Ще живе у безправних рабах.
Уже вдруге збентежений Рим.
«Вічне місто» полишили боги,
Відвернулися від його стін.
У пихі своїй горді римляни
Геть забули вже, що таке страх.
І що помста за завдані рани
Ще живе у безправних рабах.
2021.12.05
19:25
То шо, колеги? Здрастє! Прозит!
Є в мене плавки із начосом.
Знайшов у баби їх, на возі,
Коли стояв в похилій позі.
А кум-глитай жує кокоси,
Ще трохи - і почине в бозі...
А в хаті, прямо на підлозі
Вляглася гола й боса осінь.
Є в мене плавки із начосом.
Знайшов у баби їх, на возі,
Коли стояв в похилій позі.
А кум-глитай жує кокоси,
Ще трохи - і почине в бозі...
А в хаті, прямо на підлозі
Вляглася гола й боса осінь.
2021.12.05
18:56
І коли ковід торкається її голубої зими,
ця жінка читає книгу « Галя без голови».
Подейкують, що в неї інколи кров із живиць,
що в неї замість канапи — повно сухої трави,
що чоловік червоний часто вертає з пивниць.
Що, б’є, чи лає, чи, хто досконал
ця жінка читає книгу « Галя без голови».
Подейкують, що в неї інколи кров із живиць,
що в неї замість канапи — повно сухої трави,
що чоловік червоний часто вертає з пивниць.
Що, б’є, чи лає, чи, хто досконал
2021.12.05
12:11
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших
2021.12.05
11:07
ОДИНАДЦЯТИЙ ВІНОК
ЧАРІВНА КАНТАТА
І (XI)
До серця серцем щемно притулись,
ЧАРІВНА КАНТАТА
І (XI)
До серця серцем щемно притулись,
2021.12.05
07:49
До різних витівок зими
Заздалегідь були готові, –
Самі в собі сховались ми,
Пойняті холодом раптовим.
Кінця і ліку вже нема
Різноманітним перешкодам, –
Нагнала холоду зима
В серця, стосунки і природу.
Заздалегідь були готові, –
Самі в собі сховались ми,
Пойняті холодом раптовим.
Кінця і ліку вже нема
Різноманітним перешкодам, –
Нагнала холоду зима
В серця, стосунки і природу.
2021.12.05
07:09
Із Миколи Некрасова
Міг би писати, є вдосталь гарячності,
тільки - утримує ляк:
не перетнути би межі обачності!
Й збутись не можу ніяк...
Вранці я був біля селища рідного,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Міг би писати, є вдосталь гарячності,
тільки - утримує ляк:
не перетнути би межі обачності!
Й збутись не можу ніяк...
Вранці я був біля селища рідного,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2021.12.04
2021.12.02
2021.11.30
2021.11.19
2021.11.15
2021.11.08
2021.10.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данкан Айдахо (1979) /
Вірші
За десять снів від тебе
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
За десять снів від тебе
Бачиш, діва - жовта осінь заплітає у волосся
Зірки – листя і прикраси, та дарує сміх мені?
Збережу той подарунок, щоб усе, колись збулося,
Щоб весною вже здалося, що до тебе десять снів.
Моя рідна, сіроока, в світле сонячне обличчя
Лише дай я поцілую, захищу від забуття.
Поміж нами десять кроків, довших, ніж за півсторіччя.
Тільки явні протиріччя перекреслюють життя.
03.01.2012
Зірки – листя і прикраси, та дарує сміх мені?
Збережу той подарунок, щоб усе, колись збулося,
Щоб весною вже здалося, що до тебе десять снів.
Моя рідна, сіроока, в світле сонячне обличчя
Лише дай я поцілую, захищу від забуття.
Поміж нами десять кроків, довших, ніж за півсторіччя.
Тільки явні протиріччя перекреслюють життя.
03.01.2012
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0788 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0788 seconds