ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Чом же я знов уві сні кричав,
Наче кацапи ізнову палять?

Різали тризуб на серці ножем
І цвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Приходять у згадках мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих:
Я бачу - і тільки Уляну...

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Ліпчинський / Вірші / Гентош Іван

 Негасима ватра (поетична пародія)

Здавалось – той вогонь давно у серці згас,
Ваш погляд – і воно забилось, як шалене!
Ну як же я без Вас, ну як же я без Вас,
Ну як же я без Вас, і як же Ви без мене?
...
І голос хриплий став, і ноги ніби з вати.
...
Цей вихор почуттів, і сподівань, і мрій,
...
Обличчям би пірнув у кучері оці,
...
А почуття п’янить, хвилює як вино,
Я знав що спалахне, горітиме, не згасне.

Іван Гентош

Здавалось - той вогонь давно у ватрі згас,
Дивлюся - та не згас, а розгорівсь шалено!
Ну хто туди налив, хто хлюпнув в неї гас?
Дізнаюся колись - отримає від мене.

Горить та ватра вже не знаю скільки літ,
Я хмизу в ній спалив і бозна скільки лісу,
Не знаю лиш кому за те складати звіт
І скільки ще вона горітиме, до біса.

Здається, гасне от – а вихор налетить,
Роздмухає, втече – і як його назвати?
Я сам ледь не пірнув у той вогонь на мить,
Близенько підійшов - а ноги наче з вати.

Піду, нап’юсь вина, наллю у кварту вщерть,
Краплиною його утішу тую ватру:
Нехай вона горить, а я втікаю геть -
Не хочеться нести із нею більше варту.


10.04.2012

Натхнення: Іван Гентош "романс " Як же я без Вас... » (http://maysterni.com/publication.php?id=76364)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Іван Гентош романс Як же я без Вас...



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-10 13:55:52
Переглядів сторінки твору 1276
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2019.08.02 09:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-04-10 13:57:45 ]
Іване, прошу прийняти з гумором. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-04-10 15:50:37 ]
Я б не ризикував, Валерію.
Я поясню.
Редакція вже виставила свою оцінку тому, НМСДД, беззаперечно інтимно-ліричному твору. Це вже - визнання.
Деяка частина поетичної громади відгукнулась - і теж з високим позитивом. Могли бути і сльози.
"Ватні ноги" ніяким чином не вплинули на серйозність моменту. Лазерний диск коштує копійки, але його вже ніхто не переписуватиме.
То чи варто займатись пустою справою?
Невже тебе не хвилює щось не менш ліричне?
Син Божий приймає муки страждання за людство. За його зради, гріхи та гигачки.
Чи тебе ця тема не цікавить?
Є інша. Післязавтра річниця старту балістичної ракети з людиною усередині. Хіба не дата?
Читаючи твою пародію, я посміхнувся. Дякую. я теж звернув увагу на ватні ноги. Кумедна, НМСДД, дрібниця :)

З передсвятковими вітаннями,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-04-11 08:39:29 ]
Хто не ризикує, той не п'є шампанського. :)
Атож, до визнання РМ та частини поетичної громади додалось і моє - у вигляді пародії. :)
Подумав - а чому б не обіграти оце співставлення пристрасті з вогнем? Обіграв. Наскільки вдало - судити читачам.
Приємно, що зумів викликати і твою усмішку. :)

І вдячний за привітання, Гаррі.
Навзаєм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-04-10 16:50:39 ]
Сміливо, Валєр! Звичайно, сприймаю з гумором і надзвичайною... цікавістю, бо пародії на романс я ще направду не бачив. На неї музика писатиметься окремо, чи використаєш варіант Анатолія?
А якщо серйозно (про смішне), то мені найбільше в твоєму творінні (я і свої пародії так називаю) сподобалося закінчення.
Хай горить та ватра! І саме горить, а не тліє - тут правильно, молодець!
Про "ноги з вати" Гаррі вже тобі казав, в прямому розумінні воно сприймається звісно не так романтично, як в переносному, і звичайно може сподобатися. Загалом обіграно досить толерантно
(то я як автор оригіналу) і на пристойному технічному, на мою думку, рівні (то вже як "працівник" жанру).
Хоча, (чесно!), і тут погоджуюся з Гаррі цілком,
особисто я не ризикнув би напевне писати пародію на романс.
Успіхів і натхнення! Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-04-11 08:47:27 ]
Значить, хоч тут стану першовідкривачем - пародистом романсів. :)
А закінчення я мусив поміняти, Іване - не помітив одразу, що однакові рими в останніх двох строфах. Та й "ноги з вати" залишив з оригіналу. Здалося, що так все-таки буде краще.
От ніяк не позбудусь звички виправляти перший варіант! :)
І дякую за толерантний, ба, частково навіть схвальний відгук, Іване! :)
Навзаєм. Не менш щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ХХХХХХХХ ХХХХХХХХ (Л.П./М.К.) [ 2012-04-11 14:44:45 ]
я балдею, честное слово)
и чем не романс?)
это мастерство - сделать пародию доброй
а она у вас именно такая
класнючая ваша пародия. да простит нас громада)
а шампанское будем пить вместе)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-04-11 14:53:05 ]
Якщо чесно, то я й сам сміявся, коли писав пародію, і навіть досі пробиває на "хі-хі", коли перечитую ))
А, не знаю щодо доброти, але веселою постарався зробити.
І щиро тішусь, Марто, що аж так сподобалася вам моя пародія.
А шампанське - обов'язково, при особистій зустрічі!