ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.08.28 21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.

- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-

Світлана Пирогова
2026.08.28 19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.

Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о

Ольга Садкова
2026.08.28 17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.

С М
2026.08.28 16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда

І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу

Вячеслав Руденко
2026.08.28 14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?

Ірина Вовк
2026.08.28 11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)

«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор

Віктор Кучерук
2026.08.28 07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.

хома дідим
2026.08.27 21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "НОТАБЕНЕ" (2013)

 ШКІЛЬНИЙ ПОРІГ
Образ твору Все більше слідів незагойних.
Неходжених – менше доріг.
Знов, юносте, нас із тобою
шкільний зустрічає поріг.
Галантно притримавши двері,
на хвильку зупиниться Час...
Пірну у "колись" із "тепер" – і
ввійду ученицею в клас,
де ще: ні сумних перекличок,
ні осиротілих парт.
І світлі знайомі обличчя –
не в шрамах здобутків і втрат.
Де німб чистоти – над журбою,
і радість – як перший сніг.
Де, юносте, нас із тобою
шкільний проводжає поріг.

2011




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-05-20 16:34:06
Переглядів сторінки твору 7747
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.684
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.04 16:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 00:17:27 ]
юність і краса це окрема естетика, ймовірно також, і етика
пані Любове, згоден, що цього бракує, бачте не кожен ще мабуть доріс
бо це потребує особливої глибини із відповідною рішучою делікатністю

оце у "колись" із «тепер» (с) так я розумію зі змістом по-різному залапковано
тобто, інтерес викликає наступне - Вам насправді бажалося
підібрати відповідні лапки саме до характеру слів
чи простіше - потрібно було лише відмінні лапки, і усе?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-21 06:51:34 ]
Ой, а я й не помітила!) І як це воно так у мене вийшло? Певно, це якийсь знак ))) Що б це могло означати? Аж шкода міняти ) Але таки треба.
Дякую О Найуважніший з Уважних!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:47:18 ]
Час має такі цікаві ефекти. В моєї першокласниці в четвер було свято букварика. А в суботу зранку вона відкриває очі і каже - мамо, свято було позавчора, а здається, ніби вже багато-багато тижнів тому… я так здивувалася :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-21 13:08:04 ]
О так, час таки відносний...

"А час - неосяжний як всесвіт,
невловний - як місячний промінь..."

Інколи він любить з нами "пожартувати", погратися...
Дякую, Олю, за відгук. Мої вітання першокласниці!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-05-21 10:41:20 ]
Дуже гарно, Люб! Вірші про шкільні роки завжди викликають якийсь особливий щем...
ПС. Рядочок "ні осиротілих парт" чи не звучав би рівніше так "Порожніх нема в класі парт" (?)
І відповідно третій рядок знизу "і радість – немов перший сніг"
Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-21 13:11:05 ]
Дякую, Іванку, за вдумливе прочитання...
Але "осиротілих" не віддам )
Над "немов" ще подумаю, чи варто змінювати. Мені чогось та пауза там - така доречна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-21 15:12:17 ]
Вмієте ж Ви, Любо, отак зворушливо про минуле, пережите, незгладиме і невитравне! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-23 21:26:32 ]
Дякую, Василю. Я лиш намагаюсь...)