Душевна відкритість є, якщо я правильно розумію, що таке поезія, є одним з головних чинників серед усіх инших, що визначають її наявність :)

напевне, і в аспекті його технічної досконалости :)

Так...
Я вловлюю настрої, подібні до моїх, і у Вашій творчости. І мене накриває така ж сама хвиля ))

Банальний авторський підхід, погоджуюсь. З минулим пов'язуємо будь-що, яким би близьким чи далеким воно не було. Можливо, факт цієї банальности (Ви так не писали, але я такої думки) виправдовує инший факт або навіть фактор - фактор бездумного людського втручання, а не лише усвідомлення Божественної Сутности Природи.
Погоджуюсь з усім, що написано Вами :)

Хотілось би відзначити і тут, що найбільше у вірші сподобались рядки:

А перший дотик до дівочих персів,
А поцілунки в тиші за селом... (с)

які практично бе(з з)мін :) взяв і у пародію. )

:) Він покращився після ознайомлення з пародією.
Це якраз той випадок, коли домальовування створило новий твір з новими деталями.
Перелічувать їх у своєму було б зайвим.

Багато чого лишилось у підлітковому минулому. Дещо або навіть і декого вдалось забрать у теперішнє майбутнє. Велосипед, деяку оптику, ще деякі речі, мене і моїх рідних і друзів :)

Спочатку було ВІЛ і ДНК.
Та мені здалось, що якось забагато абревіатур, і одна з них дуже сумна - принаймні, для східної частини України. Де б я про неї не читав, йдеться як не про Луганськ, то про якесь инше місто чи населений пункт саме на сході. А про цей схід вже не хочеться чуть, настільки там одним весело, а другим - ні. А вже ті веселощі дісталися і столиці.

Про цю біду та цього носія спадковости я вперше почув приблизно одночасно. Тому вони і зустрілись у першому варіанті цього рядка. Потім ця двійця розпалась - як "Modern Talking" (англ.) чи що-небудь инше. Багато чого розпадається на частини. Це ж так? Так.

Я самотужки шукаю себе у Поезії. Якщо знайду, то залишусь :)

успіху Вам у пошуках...