ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать

Ірина Вовк
2026.07.11 09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт

С М
2026.07.10 21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи

Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Семен Санніков (1960) / Вірші

 Нема чому радіть
Образ твору
Прийдешнє сторіччя фашизмом ляка,
Чекають на нас і земні катаклізми,
Тринадцяте літо побачимо грізним,
Достойним обструкції чи матюка
І від міщанина, і від селюка -
Народного фонду моєї Вітчизни,
Яка до любови його заклика.
Водночас імперське ярмо лиховісне
Своєю наявністю вабить і тисне -
Оце перспективи. І даність така.
Ще й панство про себе нагадує різне -
Зустрів я персону з його кодляка.

(2013)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-23 06:33:28
Переглядів сторінки твору 9960
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.978 / 5.5  (4.930 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.389 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2026.07.10 23:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 16:42:50 ]
У контексті рядка можна зрозуміть, що саме. Я розраховую на нього.
Ті прямокутні автономні кишенькові дівайси, про які Ви доречно мені нагадали, не вписуються у багети мого вірша. І мови про нього вже нема, і його вже сьогодні можна вважать учорашнім, завтра - позавчорашнім, а післязавтра - минулим і далеким від завдань і надзавдань післязавтрашнього творчого життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 22:38:35 ]
Ранковий варіант мені прийшовся більше до вподоби, з ізюминкою. Але він міг викликати занепокоєння серед "галицько-волинського" князівства, якщо без конкретики....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 23:16:27 ]
Не тягне мене на конфронтації.
Мене в них весь час намагаються втягнуть, вигадуючи те, чого не було, або подаючи перекручені-перебрехані відомости (т.з. 'факти').
Ось вірш без агресії, прізвищ (а кожен з нас має гарантоване законами України право на захист персональних даних). Нічого з переліченого мною тут і ніде нема, то які проблеми?
А, по-друге, існують і не загубились усі коментарі. Було б слідство, то воно б розібралось, а чиясь пуста аргументація - це якась, вибачте, лірика і намагання заплямувать чисте ім'я (знаєте, чиє).
Мабуть, зупинюсь я на останньому варіянті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 23:38:13 ]
До речі. Печальний чи ні, але факт.
У ті минулорічні часи, коли Нібіру можна було роздивитись під час заходу Сонця, я ознайомивсь з деякими перспективами сьогодення. Я читав ще восени про цей сніг, що пада, і про майбутнє спекотне літо, яке врешті-решт не забариться, як про найоптимістичніший прогноз. Нібіру пролетіла такій відстані, що катастрофа не відбулась, але відбулись певні зміни у кліматі. В Іспанії, до речі, цього року курортний сезон може розпочатись раніше. Щоправда, вода... Її температура не женеться за змінами, які відбулись. Лише цього року. Потім налагодиться.
Все з часом налагодиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-18 16:18:51 ]
Семене!!!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-06-18 22:26:25 ]
Я вже тут. Не можу гарантувать, що надовго і щодня, бо така в мене нова ризикована робота.
Крізь скляні стіни та підлогу баштового крана, з якого я керую роботою моєї бригади, багато чого я бачу, можна сказать, иншими очима. Дрібне розчиняється у величному. Воно тане на його тлі. Я иншими очима дивлюсь і на поезію, і мене не дивує бажання хоч трішки помовчати.
Воно мене захопило.