ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –

Кока Черкаський
2026.11.10 21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря. Пацієнт - чоловік років 45-50. Підозра на рак легень. - Палите? - Палю. - Як довго? - З 4го класу. Може з 5го. - З якого конкретно року? - Я не помню. - В школу ви в якому році пішли? - (кашляє) Точно не п

Ігор Шоха
2026.11.10 21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.

Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Семен Санніков (1960) / Вірші

 Нема чому радіть
Образ твору
Прийдешнє сторіччя фашизмом ляка,
Чекають на нас і земні катаклізми,
Тринадцяте літо побачимо грізним,
Достойним обструкції чи матюка
І від міщанина, і від селюка -
Народного фонду моєї Вітчизни,
Яка до любови його заклика.
Водночас імперське ярмо лиховісне
Своєю наявністю вабить і тисне -
Оце перспективи. І даність така.
Ще й панство про себе нагадує різне -
Зустрів я персону з його кодляка.

(2013)

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-23 06:33:28
Переглядів сторінки твору 10505
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.978 / 5.5  (4.935 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.394 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2026.11.02 13:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 16:42:50 ]
У контексті рядка можна зрозуміть, що саме. Я розраховую на нього.
Ті прямокутні автономні кишенькові дівайси, про які Ви доречно мені нагадали, не вписуються у багети мого вірша. І мови про нього вже нема, і його вже сьогодні можна вважать учорашнім, завтра - позавчорашнім, а післязавтра - минулим і далеким від завдань і надзавдань післязавтрашнього творчого життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 22:38:35 ]
Ранковий варіант мені прийшовся більше до вподоби, з ізюминкою. Але він міг викликати занепокоєння серед "галицько-волинського" князівства, якщо без конкретики....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 23:16:27 ]
Не тягне мене на конфронтації.
Мене в них весь час намагаються втягнуть, вигадуючи те, чого не було, або подаючи перекручені-перебрехані відомости (т.з. 'факти').
Ось вірш без агресії, прізвищ (а кожен з нас має гарантоване законами України право на захист персональних даних). Нічого з переліченого мною тут і ніде нема, то які проблеми?
А, по-друге, існують і не загубились усі коментарі. Було б слідство, то воно б розібралось, а чиясь пуста аргументація - це якась, вибачте, лірика і намагання заплямувать чисте ім'я (знаєте, чиє).
Мабуть, зупинюсь я на останньому варіянті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-23 23:38:13 ]
До речі. Печальний чи ні, але факт.
У ті минулорічні часи, коли Нібіру можна було роздивитись під час заходу Сонця, я ознайомивсь з деякими перспективами сьогодення. Я читав ще восени про цей сніг, що пада, і про майбутнє спекотне літо, яке врешті-решт не забариться, як про найоптимістичніший прогноз. Нібіру пролетіла такій відстані, що катастрофа не відбулась, але відбулись певні зміни у кліматі. В Іспанії, до речі, цього року курортний сезон може розпочатись раніше. Щоправда, вода... Її температура не женеться за змінами, які відбулись. Лише цього року. Потім налагодиться.
Все з часом налагодиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-18 16:18:51 ]
Семене!!!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-06-18 22:26:25 ]
Я вже тут. Не можу гарантувать, що надовго і щодня, бо така в мене нова ризикована робота.
Крізь скляні стіни та підлогу баштового крана, з якого я керую роботою моєї бригади, багато чого я бачу, можна сказать, иншими очима. Дрібне розчиняється у величному. Воно тане на його тлі. Я иншими очима дивлюсь і на поезію, і мене не дивує бажання хоч трішки помовчати.
Воно мене захопило.