ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.01.18
18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,
2020.01.18
18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-
2020.01.18
16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч
2020.01.18
15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же нас запевнив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же нас запевнив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!
2020.01.18
14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.
І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.
І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,
2020.01.18
06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира",
А ти у пекло бою вируша.
Тобі болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира",
А ти у пекло бою вируша.
Тобі болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні
2020.01.17
21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.
Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.
Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд
2020.01.17
20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.
На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.
На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,
2020.01.17
18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!
Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!
Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна
2020.01.17
16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.
Але ж – нема
І сліду тих мелодій,
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.
Але ж – нема
І сліду тих мелодій,
2020.01.17
14:19
Збирають думи кучугури
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.
І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мозку - думка.
А після мрії голубині
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.
І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мозку - думка.
А після мрії голубині
2020.01.17
14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.
Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.
Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!
2020.01.17
14:00
Я – Україна. Я вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…
Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…
Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?
2020.01.17
11:45
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.
Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.
Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…
2020.01.17
11:32
сюр***
Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...
Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...
2020.01.17
05:27
Здається розум щось інопланетне.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Вже не камінням, обстріли – ракетні
Та не шаблями, – кулеметна січ.
Чи може хтось знущається над нами?
Чи буде промінь світла ув імлі?
Дамоклів меч навис над головами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Вже не камінням, обстріли – ракетні
Та не шаблями, – кулеметна січ.
Чи може хтось знущається над нами?
Чи буде промінь світла ув імлі?
Дамоклів меч навис над головами
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2020.01.14
2020.01.12
2020.01.08
2020.01.05
2020.01.01
2019.12.29
2019.12.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXVII
1.
бився
вибився
вщент
у люди
передзвін
‘у вся’
спис
у груди
серця
благовіст-
переборе
небом
відкрови
згасни
горем
2.
вітер
холодив
дихав рівно
духом гіркоти-
дзвонарівни
виходив
кути
вигнав
душу
в море наготи
царство мушель
де
міняє сон
кров на спокій
де
нема ікон
грізнооких
тільки
світла рій
мандрівничий
обліпив зорю
і обличчя
3.
загуди
в мені
світлий рою
медоносні
дні
під горою
де хрестам
рости
і всихати
а слова
прості
брами свята
а душа
болить
там
де сухо
облітає мить
ріже вухо
і такі
як я
дзвонолови
без хули
стоять
перед словом
4.
з груші
дзвонаря
духу чарка
очі
не горять
недогарки
хто їх
запалив
душу витряс
і підлив
смоли
в чобіт вітру
в груші
дзвонаря
смак безмовний
гнав на місяць
шлях
срібла повний
5.
золоті
слова
дзвоном куті
як мені
без вас
небо чути
не один
такий
стоголосий
зодягну
зірки
в ранні роси
наплету
для рік
крутоверті
хай вирує
вік
в оці смерті
пожинатиму
пережите
поминатиму
запах літа
а як
вкриє сніг
мов кольчуга
дзвоном
по мені
стане хуга
6.
дзвоне-
вершнику
сонце тане
ти слова підкуй
для майдану
роздаровуй
бій
розторочуй
неозорий
біль
світ за очі
хай на всіх
биття
стане більше
вишивай життя
кровним віршем
хай віддзяволить
зграйка псяча
хай вже їм
болить
що в нас
плаче
дзвоне-
вершнику
клич на віче
гірше клятих куль
голий відчай
7.
що
у храм веде
неміч гонить
ділять між людей
серце
дзвони
і вібрує
в нас
прапраспокій
і чекає на
слушні кроки
1 Квітня, 2013
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXVII
1.бився
вибився
вщент
у люди
передзвін
‘у вся’
спис
у груди
серця
благовіст-
переборе
небом
відкрови
згасни
горем
2.
вітер
холодив
дихав рівно
духом гіркоти-
дзвонарівни
виходив
кути
вигнав
душу
в море наготи
царство мушель
де
міняє сон
кров на спокій
де
нема ікон
грізнооких
тільки
світла рій
мандрівничий
обліпив зорю
і обличчя
3.
загуди
в мені
світлий рою
медоносні
дні
під горою
де хрестам
рости
і всихати
а слова
прості
брами свята
а душа
болить
там
де сухо
облітає мить
ріже вухо
і такі
як я
дзвонолови
без хули
стоять
перед словом
4.
з груші
дзвонаря
духу чарка
очі
не горять
недогарки
хто їх
запалив
душу витряс
і підлив
смоли
в чобіт вітру
в груші
дзвонаря
смак безмовний
гнав на місяць
шлях
срібла повний
5.
золоті
слова
дзвоном куті
як мені
без вас
небо чути
не один
такий
стоголосий
зодягну
зірки
в ранні роси
наплету
для рік
крутоверті
хай вирує
вік
в оці смерті
пожинатиму
пережите
поминатиму
запах літа
а як
вкриє сніг
мов кольчуга
дзвоном
по мені
стане хуга
6.
дзвоне-
вершнику
сонце тане
ти слова підкуй
для майдану
роздаровуй
бій
розторочуй
неозорий
біль
світ за очі
хай на всіх
биття
стане більше
вишивай життя
кровним віршем
хай віддзяволить
зграйка псяча
хай вже їм
болить
що в нас
плаче
дзвоне-
вершнику
клич на віче
гірше клятих куль
голий відчай
7.
що
у храм веде
неміч гонить
ділять між людей
серце
дзвони
і вібрує
в нас
прапраспокій
і чекає на
слушні кроки
1 Квітня, 2013
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0862 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0862 seconds