Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.06
19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
2026.04.06
18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
2026.04.06
18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
2026.04.06
17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
2026.04.06
16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
2026.04.06
15:53
Сергій Островой (1911-2005)
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
2026.04.06
11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
2026.04.06
11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
Немов гучн
2026.04.06
09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
2026.04.06
08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
2026.04.06
05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
2026.04.05
19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
2026.04.05
17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
2026.04.05
17:51
Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у в
2026.04.05
17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука
2026.04.05
17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXVII
1.
бився
вибився
вщент
у люди
передзвін
‘у вся’
спис
у груди
серця
благовіст-
переборе
небом
відкрови
згасни
горем
2.
вітер
холодив
дихав рівно
духом гіркоти-
дзвонарівни
виходив
кути
вигнав
душу
в море наготи
царство мушель
де
міняє сон
кров на спокій
де
нема ікон
грізнооких
тільки
світла рій
мандрівничий
обліпив зорю
і обличчя
3.
загуди
в мені
світлий рою
медоносні
дні
під горою
де хрестам
рости
і всихати
а слова
прості
брами свята
а душа
болить
там
де сухо
облітає мить
ріже вухо
і такі
як я
дзвонолови
без хули
стоять
перед словом
4.
з груші
дзвонаря
духу чарка
очі
не горять
недогарки
хто їх
запалив
душу витряс
і підлив
смоли
в чобіт вітру
в груші
дзвонаря
смак безмовний
гнав на місяць
шлях
срібла повний
5.
золоті
слова
дзвоном куті
як мені
без вас
небо чути
не один
такий
стоголосий
зодягну
зірки
в ранні роси
наплету
для рік
крутоверті
хай вирує
вік
в оці смерті
пожинатиму
пережите
поминатиму
запах літа
а як
вкриє сніг
мов кольчуга
дзвоном
по мені
стане хуга
6.
дзвоне-
вершнику
сонце тане
ти слова підкуй
для майдану
роздаровуй
бій
розторочуй
неозорий
біль
світ за очі
хай на всіх
биття
стане більше
вишивай життя
кровним віршем
хай віддзяволить
зграйка псяча
хай вже їм
болить
що в нас
плаче
дзвоне-
вершнику
клич на віче
гірше клятих куль
голий відчай
7.
що
у храм веде
неміч гонить
ділять між людей
серце
дзвони
і вібрує
в нас
прапраспокій
і чекає на
слушні кроки
1 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXVII
1.бився
вибився
вщент
у люди
передзвін
‘у вся’
спис
у груди
серця
благовіст-
переборе
небом
відкрови
згасни
горем
2.
вітер
холодив
дихав рівно
духом гіркоти-
дзвонарівни
виходив
кути
вигнав
душу
в море наготи
царство мушель
де
міняє сон
кров на спокій
де
нема ікон
грізнооких
тільки
світла рій
мандрівничий
обліпив зорю
і обличчя
3.
загуди
в мені
світлий рою
медоносні
дні
під горою
де хрестам
рости
і всихати
а слова
прості
брами свята
а душа
болить
там
де сухо
облітає мить
ріже вухо
і такі
як я
дзвонолови
без хули
стоять
перед словом
4.
з груші
дзвонаря
духу чарка
очі
не горять
недогарки
хто їх
запалив
душу витряс
і підлив
смоли
в чобіт вітру
в груші
дзвонаря
смак безмовний
гнав на місяць
шлях
срібла повний
5.
золоті
слова
дзвоном куті
як мені
без вас
небо чути
не один
такий
стоголосий
зодягну
зірки
в ранні роси
наплету
для рік
крутоверті
хай вирує
вік
в оці смерті
пожинатиму
пережите
поминатиму
запах літа
а як
вкриє сніг
мов кольчуга
дзвоном
по мені
стане хуга
6.
дзвоне-
вершнику
сонце тане
ти слова підкуй
для майдану
роздаровуй
бій
розторочуй
неозорий
біль
світ за очі
хай на всіх
биття
стане більше
вишивай життя
кровним віршем
хай віддзяволить
зграйка псяча
хай вже їм
болить
що в нас
плаче
дзвоне-
вершнику
клич на віче
гірше клятих куль
голий відчай
7.
що
у храм веде
неміч гонить
ділять між людей
серце
дзвони
і вібрує
в нас
прапраспокій
і чекає на
слушні кроки
1 Квітня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
