ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
"Не помічаєш. Повз проходиш знову..."
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
***
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
прозвички
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Та чому...
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Співаймо Ромале
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Вітер вітру емпірею.
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
* * *
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
***
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
Мавка: "Минає літо, дядечку..."
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
* * *
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.

хома дідим
2026.09.03 21:40
* 192 *
війна воює із війною
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір

Ольга Садкова
2026.09.03 21:30
Покаталися
Забажали хлопчаки
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.

Євген Федчук
2026.09.03 18:52
Чортківська офензива 1919 року
В кав’ярні на Монмартрі сивий дід
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч

Борис Костиря
2026.09.03 16:35
* * *
Калюжі розлилися, як моря.
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме

С М
2026.09.03 14:38
Вітрильники (Jefferson Airplane vs. CSN)
Я зрозумію тебе
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній

За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу

Тетяна Левицька
2026.09.03 11:20
Вересневий сум
Зачепилося сонце за гілочку глоду,
зашарілися згарди на стомлених вітах.
День вкладає пшеничні снопи на підводу,
стиглі фрукти та ягоди спілого літа.
Шурхотить у амброзії сум вересневий,
і вагітніють хмари нудними дощами.
Ралом зорані, зранені
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

  Безсоння, дане нам як привілей


За днями дні кудись біжать від нас,
Втікають і роки - встигай лічити.
Лише безсоння виділяє час
Осмислити життя і відпочити.

Від нього я хотіла утекти,
Тому, що скористатися не вміла.
Боялася як зла, як самоти,
Його як самоту, не розуміла.

Допоки безтурботні, молоді,
Безсоння в нашій долі – гість нечастий.
І заглядає іноді тоді,
Коли ночами мріємо про щастя.

А як позаду літній ювілей,
І вже нема потреби поспішати, -
Безсоння дане нам як привілей,
Аби життям удосталь "навтішати".

А хтось не тільки ніч - і день проспить
І не збагне через буденну звичність,
Що сон – то небуття коротка мить,
Безсоння ж – хай маленька, але вічність.


1998 (2013)

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-04-28 22:58:09
Переглядів сторінки твору 4772
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.049 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-28 23:15:56 ]
Що сон – у небутті коротка мить,
Безсоння ж – хай маленька, але вічність.

Вразило.

Валю, на Вашій сторінці мені весь час хочеться затриматися... Усе дуже гармонійно. І думка, і Ваші власні емоції, і форма викладу, і мелодія. Для мене все ТАК!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-28 23:22:39 ]
Дякую, Лесю! Добра Ви душа! З Квітною Неділею Вас! І ЩАСТЯ-ПРЕЩАСТЯ на все життя!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 00:38:38 ]
І Вас, Валю, зі святом!!!
Дякую за побажання)))

Згадала батьків вірш за темою:

Не трать дорогоцінний час на сни,
Бо все одно не збудуться вони.
Все надбане в думках перебери:
Якщо все так, як слід, тоді – помри.
Коли ж не так, тоді ще поживи
І кожну мить, мов дар небес, лови.
Й не в дисонансі будуть – в унісон
Життя реальне і пророчий сон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 07:00:09 ]
Дякую за ці рядки, Лесю! Звичайно, до такого професіоналізму у вираженні думок мені ще рости і рости. Буду старатись:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-28 23:46:30 ]
Яка зрозуміла мені ця тема! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 07:00:45 ]
Вдячна Вам, Світлано, за розуміння і постійну підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 00:36:15 ]
Валентина таки пішла на поводу Ярослава і змінила своїй традиції не дивлячись на те, що всі інші проти...
Таки маєте вплив на неї, пане Ярославе. Вітаю. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 07:08:29 ]
Будете сміятися, Санаторе, але все простіше і банальніше - як вже увійшло у звичку, скопіювала код попереднього вірша, у якому ми з Вами вирішили поекспериментувати і поставили мелодію без автостарту, змінивши назву мелодії і картинки. отакий от вплив:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-29 01:01:31 ]
Тема вибрана небуденна. Час на сон - ось додатковий час, котрий у нас під рукою. Добре, що це тут прозвучало. Проте, за кадром лишилося: а що ж саме ЛГ вирішила у час безсоння, коли літній ювілей позаду? Хоча б натяк, хай би і на другому плані ще щось було.
Тому, що скористатися - тут кома зайва
Боялася, як зла - кома зайва
самота- самоту, ми-в нашій, проспить-проспить - повтори справді важливі?
І вже нема - Уже нема?
Безсоння дане нам як привілей,
Аби життям удосталь навтішати. - розмита фраза, нечітка, прочитайте її уважно, "втішати" тут мало б лапки мати, по змісту судячи.
Що сон – у небутті коротка мить, - Що сон – то небуття коротка мить? - так об`ємніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 07:05:28 ]
Доброго ранку, Ярославе! Бачу, Ви теж маєте нічний "привілей":)
Вірш написаний автором у 30-річному віці. Звідки ж мені тоді було знати, що вирішує людина, коли позаду літній ювілей. Ось ще кілька років пройде - і знатиму:). Тоді, напевне, в котрий раз відредагую, і вірш наповниться новим змістом. Ваші зауваження врахую. Дякую, що хвилини свого дорогоцінного безсоння провели за аналізом мого вірша!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 07:16:39 ]
Одне "проспить" вже зникло. "Що сон - то небуття коротка мить" - так було у мене в початковому варіанті, але я думала, що так "у справжній поезії" не пишуть, що "то" або "ц" після тире - штамп, через свою необізнаність вирішила цю фразу скоригувати. Повертаю першу версію:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 05:36:17 ]
"Безсоння ж – хай маленька, але вічність" - о так, -за мить нічного безсоння - часом вирішується більше, аніж у часі денному:)
є і тім велика правда:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 06:58:31 ]
Дякую, Роксолано! Ніч загострюэ усі відчуття: і страх, і переживання, і кмітливість:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-04-29 13:10:51 ]
Вночі...
У рядках, у сторінках, у книжках...
В небі місяць яскравим горішком,
А у мене кімната і стіни,
Та ще лампа і запахи тіней.

Упіймаю, схоплю, розтривожу
Найдавнішу утомлену ношу,
Оживлю на хвилину думками
Й відпущу у політ вітряками…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 20:29:55 ]
Дякую, Танюшо! Отакі вони, безсонні ночі:) І вірші вночі пишуться легше, мабуть, тому, що буденні клопоти сплять:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 14:14:48 ]
Останні два рядки - гуд!, аби лиш безсоння не стало нездоланною звичкою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 20:08:36 ]
Мова не йде про безсоння як хворобу, а про додатковий час на роздуми про головне:)
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 17:17:57 ]
"Лише безсоння виділяє час осмислити життя...", як мудро сказано. Підтримую на всі сто!!! Дякую, Валентино.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 20:31:26 ]
Дякую Вам за підтримку! Оце, мабуть, і є відповідь на питання пана Ярослава: "а що ж саме ЛГ вирішила у час безсоння, коли літній ювілей позаду?" Осмислює життя наша ЛГ!