Дякую, Інно! Думка поетів такого рівня, як Ви - для мене дуже важлива.

Дивуюсь, чому Редакція Майстерень не реагує на оце засилля 6-ток.

Емілю, оскільки Ви, як я зрозуміла, маєте власну думку відносно всього, що відбувається на ПМ, є небайдужою людиною, хотіла б знати Вашу думку відносно того, що
обговорюють тут:

Я завжди мав свою власну думку на все, що відбувається навкруги. :)

У тому то й справа, що надзавданням кожного поета є принести у поезію щось нове, ще не винайдене попередниками, а не йти битими шляхами і повторювати в секстильйонний раз одні і ті ж прописні істини - я не Вас маю на увазі у даному випадку. Легше за все римувати дієслівними римами, які ледь не всі мають однакові закінчення - але тоді вірші виглядатимуть просто школярськими. Якби я був просто читач, можливо, мені б подобались і такі вірші - але оцей масовий захват простенькими віршами один одного і виставляння найвищих оцінок одні одним в результаті факірських дій (я вже згадував про масову "безкоштовну роздачу білих слонів") на сайті, який колись позиціонував себе як сайт з високими вимогами до високої поезії мені спостерігати дуже дивно, якщо не сказати більше. А Вам особисто цікаво отримувати лише схвальні відгуки?
Ліна Костенко колись написала (цитую з пам'яті):

Чекаю дня, коли собі скажу:
Оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу,
І як захочу, щоб вона сконала.

Напевне, пане Емілю, таки не все у поезії вимірюється правилами віршування, "сучасними тенденціями". Якщо хочеш висловити те, що на душі, щиро тим поділитися, не завжди можна трансформувати свої почуття у "вилизані" рими, не втративши суті. Може, такі генії і є серед нас. Я до їх числа не належу. Оцінки колись були валивими для мене в школі. Зараз залюбки віддала б їх Вашим заслуженим віршам, та нема тут такої опції.
Почитайте Лесю Українку. Як добре, що в часи її творчості не було "сучасних тенденцій". О, там було б стільки роботи сучасним поетичним критикам! І рими - не просто дієслівні чи іменникові, і такі "шикарні" скупчення, та цілий букет "гріхів" поетичних. Але є в них щось таке, що переживе нас із Вами, Емілю, і всіх наших і не наших критиків. Мабуть, оте "щось" і відрізняє справжню поезію від вдало проримованих рядків.

Леся Українка писала 100 років назад. "Сучасних поетичних критиків", тоді навіть у генеральному проекті не було. ) Та й зараз їх немає. ) Поети займаються самообслуговуванням, допомагаючи чи критикуючи одні одних. Хочеться Вам писати, як 100 років назад - пишіть, хто ж забороняє? ))

Ви мені радите читати Лесю Українку :), я ж, у свою чергу, пораджу почитати вірші, наприклад, Юлії Шешуряк, Ніки Новікової, Ганни Осмоловської (пам'ятаю, сторінка останньої була миттєво видалена з сайту за її проханням під час липневих подій минулого року - але то нічого, погугліть, знайдете) - які там чудові і незвичайні рими! І зміст цікавий, попри все! :) Ось вони, на мій погляд, і достойно репрезентують сучасну поезію!

Обов'язково пошукаю. Кожен, Емілю, пише по-своєму. Леся - це Леся, Юля - це Юля, Еміль - це Еміль, а Валя - це Валя. Щоб знаходити нові рими - потрібні нові слова:)) Особисто для мене важливіша суть написаного. Якщо від вдалої рими вона втратиться - я пожертвую римою. І щиро порадію за того, кому вдалось зберегти і те, й інше. І буду у них вчитися. І прийму до уваги всі зауваження, які тут пишете Ви і не тільки Ви. Бо маю намір вчитися, вдосконалюватися. І не буду заздрити нічиїй "славі" чи успіхові. Чесно!

Дякую, Оленко!
Рада, що нарешті надійшов коментар до вірша, а не до коментарів:))