ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2016.08.26 02:04
я б не сказала, що холодно.
Швидше - осінній гештальт.
Синь і солом`яне золото.
Шерх кукурудзяних шпальт.

Проситься літо за Кибинці,
Джмеликів сипле - на гріш,
Плутає літери, китиці

Іван Потьомкін
2016.08.25 17:25
В моїх літах годилося б дізнатись од Всевишнього
Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
Але не можу збайдужніть до того, що діється на світі,
І хоч як кінік Монім із Сіракуз сприймаю його,
Мов сновидіння чи навіжених маячню,
Наважуюсь спитать Госпо

Володимир Маслов
2016.08.25 15:16
Відписала листа Запорізька Січ
нехрещеному лбу, поторочі...
і поткнувся султан в українську ніч,
бо не знав української ночі.

Час надів однострій, зняв старий жупан,
та не зрадив козацької мрії –
воював за свободу вояк УПА

Уляна Чернієнко
2016.08.25 13:24
Я тебе написав перед сном,
А у сні ти явилась ще краща.
Я про тебе писатиму знов,
Але буде уже мені важче.

Ти - реальна! Я ж бачив тебе,
Так, як зараз дивлюся на зорі.
Неприступна, як Альпи й Тібет,

Ігор Герасименко
2016.08.25 13:02
У веселій і юній весні
абрикоси печалились чорними,
і здавались дерева мені
каравелами з голими щоглами.

Віднесли у дорослу весну
під вітрилами біло-рожевими,
і отримав надію міцну,

Серго Сокольник
2016.08.24 23:51
Дело к осени. Мы
Через это проходим однажды.
В мир, теряющий смысл,
Отплывает кораблик бумажный.

Я у кромки воды-
Пассажир на корабль безбилетный.
Дождь смывает следы

Ніна Виноградська
2016.08.24 23:06
Іде Хрещатиком колона -
Солдати, матері, батьки.
Сльоза непрохана, солона,
Дощем гарячим до щоки.

Ідуть побиті-перебиті,
Із орденами йдуть і без.
В руках портрети тих, що в світі

Зоря Дністрова
2016.08.24 15:51
Я живу за межею. Тут спориш заколисує тишу,
Тут покашлює тихо невиспаний з ночі туман,
І тебе я у снах обніму, на руках заколишу,
Аби тільки забув, як від болю здригається лан.

Як розчімхує небо не грім, і не дощ поливає поля.
Коли вмерти здавалося

Віктор Кучерук
2016.08.24 10:23
Продимлена, обпечена,
Обвуглена земля, –
Повужчала приречено
Розложиста рілля.
Отож почув од матері
Розпачливе вторік:
“Немов в якомусь кратері
Горбатимося вік!..

Михайло Десна
2016.08.24 09:05
Лічильник на дощ.
Лічильник на сонце.
Та лікті свої бюрократ ще не стер.
Майбутнє країни.
Реально не сон це.
Якщо президент -
Президент-волонтер.

Ярослав Чорногуз
2016.08.23 23:14
Яка ж то спека, згадую, була!
Розжарені ті дні ще недалекі.
А щойно вже позбулися ми спеки –
І хочеться знов літечка й тепла.

Сутулий вечір з холоду таки
У небесах допалює цигарку.
Гаями підуть скоро грибники

Галина Кучеренко
2016.08.23 22:17
…І знову мордва і хозари
Розп’яли країну хрестами,
Немов пацюки зголоднілі
Злодюги гарцюють степами…
Сини настанов не чекали,
На захист бронею повстали…
Повітря просочене гнівом,
Кривава земля під ногами…

Іван Потьомкін
2016.08.23 20:29
Та й надумав чоловік-вереда
Зжить зо світу невдашечку без труда:
Посадив у човен, відштовхнув веслом,
Сам надвечір вернувся в село.
«А де ж наша матусенька, тату?», –
Стали діти з порога питати.
«Пішла ваша мати ягід нащипати».
«А ми третю днину в

Ірина Саковець
2016.08.23 20:18
Схвильоване море лягає, як пес, біля ніг,
ховаючи сонце в ясминово-синьому хутрі.
Спинися! Пісок наче жар, ні пройти, ні вдихнути
повітря густого, мов яблучний джем. Вдалині –

смарагдове місто, посріблені обриси лип,
морського вокзалу, бліді корабл

Олеся Лященко
2016.08.23 16:41
Її душа розкололася на тисячу речей:
На ручки шухляд, шаф і вхідних дверей,
На завмерлі гвіздки в темних ребрах стільців,
На фужер із монетами під моноклем серванта.
Їй здавалося – внуки заберуть її у шкатулці для ниток,
Візьмуть із полиці як мельхі

Ніна Виноградська
2016.08.23 15:01
Заплаче кров’ю і калина
Від болю матері, жалю,
Коли втрачає батько сина,
А він – смертельно на ріллю.

Життя в сиру стікає землю,
А міг би жити для людей!
Від вічності не відокремлю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лес Найт
2016.08.20

Анатолій Білий
2016.08.17

Роман Танчо
2016.08.16

Хель Енґіфер
2016.08.10

Споріднена Душа Споріднена Душа
2016.08.03

Олег Гулаковський
2016.07.29

Амале Амале
2016.07.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Вірші

 Ukrainian Patriot's Credo
Get up, my country, feel your strengh,
enjoy your freedom whole,
be & remain yourself at length
in gaiety & dole.

We suffer from our own old sins -
from a small Russian plague.
I'll tell you what it strictly means,
It not at all is vague!

That illness catches you in sun,
as well as in moonlight,
it gets your daughter & your son -
though functions out of sight.

When you don't use your native tongue,
when you forgot your kin,
when you believe a Moscow monk
to absolve each your sin.

When you don't know exactly who
fought for your country free,
at least search Google or Yahoo
your conscience to agree

with the essential facts & trends,
& to think over again -
for what a Nationalist stands
& why he is a Man.


Basil Bucolic



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-05-26 21:03:49
Переглядів сторінки твору 2333
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.638
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2016.05.31 03:32
Автор у цю хвилину відсутній