ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Михайло Десна
2016.02.13 11:48
Можливо, варте вашої уваги. Так звані «шкільні уроки» не завжди є уроками в повному розумінні цього терміну. Мова не про окремих учнів, чиї «навчальні досягнення» не зовсім відповідають «амбіціям» їх батьків. Можна, звичайно, говорити нісені

Леся Сидорович
2016.02.13 10:54
Бортняк Н.А.

Коли, прорвавши відстані завісу,
На небі перша зірка променіє,
Від неї чую через морок часу:
Надія.

Коли, стомившись сяяти на небі,

Юлька Гриценко
2016.02.12 20:08
Завтра вранці гірчитиме кава,
А наївний смішний навігатор
Не питатиме, звісно: «Як справи?»,
А спитає, напевно: «Як втрати?».
І на трохи поверне у вчора,
Хоча, кажуть, не варто вертатись.

Знаєш, завтра сніжитиме, мабуть,

Ігор Шоха
2016.02.12 19:06
І – що посію, те й пожну,
і що напишу – не згорає…
А я собі біля вогню
і полум’яне пом’яну,
і обгоріле дочитаю.
                                               Субота
– Хороша, мила… Не моя…
                                                Неділя

Марія Дем'янюк
2016.02.12 15:42
Коли у небі літають білі крокодили,
а бурштин до сосен приклеює гном,
Коли гриби у лісі вистрибують із корзини,
а метелики сідають на квітковий аеродром,
Коли тюльпани одягають жупани,
а дюймовочки спускаються до землі,
Коли птахи співають під форт

Вікторія Торон
2016.02.12 13:30
Не знайдеш в світі жодної поеми,
Яка могла б із деревом зрівнятись,

Що до грудей квітучої землі,
Голодними устами припадає,

Що цілий день вдивляється у Бога,
В молитві тягне руки листяні,

Світлана Майя Залізняк
2016.02.12 11:19
Сонми проектів.
Тьма способів рішень.
Кровопускання дедалі жвавіше.
Древ не садили - а гори зелені.
Син віддаляється, жевріє неня.

Жезли обпалені, вертели... писки...
Стрижнів намелено. Свині в колисках.

Володимир Маслов
2016.02.12 10:59
Була безмісячною тиша,
сюрчала темрява в'язка,
солодкий запах стиглих вишень
по саду сонному блукав.

Десь там, над куполом дзвіниці,
окреслився Північний Хрест,
а понад зорями в криниці

Вікторія Торон
2016.02.12 09:05
Смерть від формальностей звільня,
І коли сліз мені не стало,
У час гіркий шепнула я:
«Як добре, що тебе я знала».

Лягають промені навскіс
Перед вечірньою зорею—
Угору із долини сліз

Іван Потьомкін
2016.02.12 05:10
Свої літа забуваю,
А чужі – лічу.
І дивуюсь, бо не знаю,
Як я не відчув,
Що сини ввійшли у зрілість,
Ровесники постаріли
І все частіш чуть,
Що декому обірвалась

Володимир Бойко
2016.02.11 21:43
Чого ми прагнемо в житті?
Від чого радощі й страждання ?
То найдавніше з почуттів
Нам шле свої випробування.

Хто вічну вигадав любов,
Коли саме життя не вічне?
Це тема для пустих розмов,

Ярина Чаплинська
2016.02.11 21:16
Це коли небо відшліфоване морозом північного циклону
до ультрамаринового кришталевого блиску і дзвону.
А Дніпро через товстостінне скло крижаної льорнети
видивляється сузір’я навігаційного курсу — аж до Атлантики.

Птахи щохвилинно борються за життя

Ігор Шоха
2016.02.11 17:53
Коли ясніше сонечко сіяло
і інші щебетали солов’ї,
як іноді нам весело бувало
у колі нерозлучної сім’ї.
Але минає непомітне щастя,
коли подія кожна – диво з див,
як на коняку вороної масті
мене уперше тато посадив.

Михайло Десна
2016.02.11 15:52
Цибулина у розмові:
правда й осуд – магістраль.
Проблематика любові
в номінації «Мораль».

Обговорюють повію,
ще лиш тільки почали.
Якщо є зі слів помиї,

Світлана Майя Залізняк
2016.02.11 13:37
Парцели спільні. Власна борозна.
Світ конкуренцій, цін, жаских двобоїв...
Кайфую зранку: цар орлів признав.
А змій обмови язика роздвоїв...

Трюхикає осміяний осел.
Папуга розправляє ірокеза.
Місцевий херес налива Хосе.

Олександр Олехо
2016.02.11 13:03
Впрягає вік твою нужду у мари часу.
Біжи, людино, від біди у біомасу.
Хтось обертає плід бажань у сім'я страху
і на засадах топ-брехні будує плаху.
І не спитає, як ти жив і що накоїв.
Відразу голову з плечей – у рать ізгоїв.
А безголовому життя –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Галина Щерба
2016.02.13

Марина Орбан
2016.02.01

Олександр Ходунов
2016.01.24

Мальва Світанкова
2016.01.19

Олександра Калашнюк Олександра
2016.01.16

Оксана Дністран
2016.01.16

Варвара Рубан
2016.01.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Вірші

 Ukrainian Patriot's Credo
Get up, my country, feel your strengh,
enjoy your freedom whole,
be & remain yourself at length
in gaiety & dole.

We suffer from our own old sins -
from a small Russian plague.
I'll tell you what it strictly means,
It not at all is vague!

That illness catches you in sun,
as well as in moonlight,
it gets your daughter & your son -
though functions out of sight.

When you don't use your native tongue,
when you forgot your kin,
when you believe a Moscow monk
to absolve each your sin.

When you don't know exactly who
fought for your country free,
at least search Google or Yahoo
your conscience to agree

with the essential facts & trends,
& to think over again -
for what a Nationalist stands
& why he is a Man.


Basil Bucolic



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-05-26 21:03:49
Переглядів сторінки твору 2128
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.638
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2016.01.16 21:54
Автор у цю хвилину відсутній