Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Пісня про лоно (поетична секс(т)опародія) (18+)
З-під ковдри твій вигулькнув кущик
Русявий у повній красі.
...
Й медову приховував лунку,
Де зночі топив я свій «ах!»
…
І знов я пірнув поміж ніжки,
Щоб стати й світанком твоїм.
....................................................Сергій Сірий
Щасливий я в твоєму лоні.
..................................................Михайло Тарабій
Сиджу у лоні, вдячний долі.
Мене теплом своїм зігрій.
Один отут – не воїн в полі,
Сюди ще хоче і Сергій!
.................................................Микола Базів
...До лона – зась! У лоні – Базів!
(Не сам – Сергія запросив!)
..................................................Іван Гентош
Відважно розсунувши ніжки,
шукав твою лунку мій «ах!»
…
Як треба – шугну в ополонку,
що виросла з лунки між ніг.
..................................................Олександр Олехо
Наснилася лунка медова
В роздоллі росистих "кущів"...
Він біля оази тієї
...як серпик...висів...
Вона не прикрила ніжки,
Чекала чогось...
...................................................Параска Коливашаласка
С. Сірий, М. Тарабій, М. Базів, , І. Гентош, О. Олехо, П. Коливашаласка
Сьогодні день такий чудовий,На небі сонечко горить,
І Місяць видався уповні,
І ні хмаринки ні на мить.
ПРИСПІВ:
Лоно, ти не втомилось ані трохи,
Лоно, тебе ми прагнемо усі,
Лоно, красиве ти і зверху й збоку,
І ззаду ти у всій красі.
Сховалось лоно поміж ніжки,
Прикрилось кущиком рясним,
Але усе ж видніє трішки –
Ми так захоплюємось ним.
Кохали б лоно до останку -
Але його приходить час:
І сплять замучені на ґанку,
А інші - там, де перелаз.
29.05.2013
* Натхнення: Сергій Сірий "***" ("Світанок тремтів на подушці") (http://maysterni.com/publication.php?id=91403), Михайло Тарабій (Збірка «Шовкова косиця» (стор.120), Тернопіль: «Збруч», 2010), Микола Базів "Двоє у лоні (пародія)"(http://maysterni.com/publication.php?id=91447), Іван Гентош «диопародія « Сюрприз! » (http://maysterni.com/publication.php?id=91452), Олександр Олехо «Пародія» (http://maysterni.com/publication.php?id=91454), Параска Коливашаласка «Диптих про "ах!" і "ох..." (пародія)» (http://maysterni.com/publication.php?id=91420)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
