Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
В Полі доволі квасолі.
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.
Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?
Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь
Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Пісня про лоно (поетична секс(т)опародія) (18+)
З-під ковдри твій вигулькнув кущик
Русявий у повній красі.
...
Й медову приховував лунку,
Де зночі топив я свій «ах!»
…
І знов я пірнув поміж ніжки,
Щоб стати й світанком твоїм.
....................................................Сергій Сірий
Щасливий я в твоєму лоні.
..................................................Михайло Тарабій
Сиджу у лоні, вдячний долі.
Мене теплом своїм зігрій.
Один отут – не воїн в полі,
Сюди ще хоче і Сергій!
.................................................Микола Базів
...До лона – зась! У лоні – Базів!
(Не сам – Сергія запросив!)
..................................................Іван Гентош
Відважно розсунувши ніжки,
шукав твою лунку мій «ах!»
…
Як треба – шугну в ополонку,
що виросла з лунки між ніг.
..................................................Олександр Олехо
Наснилася лунка медова
В роздоллі росистих "кущів"...
Він біля оази тієї
...як серпик...висів...
Вона не прикрила ніжки,
Чекала чогось...
...................................................Параска Коливашаласка
С. Сірий, М. Тарабій, М. Базів, , І. Гентош, О. Олехо, П. Коливашаласка
Сьогодні день такий чудовий,На небі сонечко горить,
І Місяць видався уповні,
І ні хмаринки ні на мить.
ПРИСПІВ:
Лоно, ти не втомилось ані трохи,
Лоно, тебе ми прагнемо усі,
Лоно, красиве ти і зверху й збоку,
І ззаду ти у всій красі.
Сховалось лоно поміж ніжки,
Прикрилось кущиком рясним,
Але усе ж видніє трішки –
Ми так захоплюємось ним.
Кохали б лоно до останку -
Але його приходить час:
І сплять замучені на ґанку,
А інші - там, де перелаз.
29.05.2013
* Натхнення: Сергій Сірий "***" ("Світанок тремтів на подушці") (http://maysterni.com/publication.php?id=91403), Михайло Тарабій (Збірка «Шовкова косиця» (стор.120), Тернопіль: «Збруч», 2010), Микола Базів "Двоє у лоні (пародія)"(http://maysterni.com/publication.php?id=91447), Іван Гентош «диопародія « Сюрприз! » (http://maysterni.com/publication.php?id=91452), Олександр Олехо «Пародія» (http://maysterni.com/publication.php?id=91454), Параска Коливашаласка «Диптих про "ах!" і "ох..." (пародія)» (http://maysterni.com/publication.php?id=91420)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
