Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Пісня про лоно (поетична секс(т)опародія) (18+)
З-під ковдри твій вигулькнув кущик
Русявий у повній красі.
...
Й медову приховував лунку,
Де зночі топив я свій «ах!»
…
І знов я пірнув поміж ніжки,
Щоб стати й світанком твоїм.
....................................................Сергій Сірий
Щасливий я в твоєму лоні.
..................................................Михайло Тарабій
Сиджу у лоні, вдячний долі.
Мене теплом своїм зігрій.
Один отут – не воїн в полі,
Сюди ще хоче і Сергій!
.................................................Микола Базів
...До лона – зась! У лоні – Базів!
(Не сам – Сергія запросив!)
..................................................Іван Гентош
Відважно розсунувши ніжки,
шукав твою лунку мій «ах!»
…
Як треба – шугну в ополонку,
що виросла з лунки між ніг.
..................................................Олександр Олехо
Наснилася лунка медова
В роздоллі росистих "кущів"...
Він біля оази тієї
...як серпик...висів...
Вона не прикрила ніжки,
Чекала чогось...
...................................................Параска Коливашаласка
С. Сірий, М. Тарабій, М. Базів, , І. Гентош, О. Олехо, П. Коливашаласка
Сьогодні день такий чудовий,На небі сонечко горить,
І Місяць видався уповні,
І ні хмаринки ні на мить.
ПРИСПІВ:
Лоно, ти не втомилось ані трохи,
Лоно, тебе ми прагнемо усі,
Лоно, красиве ти і зверху й збоку,
І ззаду ти у всій красі.
Сховалось лоно поміж ніжки,
Прикрилось кущиком рясним,
Але усе ж видніє трішки –
Ми так захоплюємось ним.
Кохали б лоно до останку -
Але його приходить час:
І сплять замучені на ґанку,
А інші - там, де перелаз.
29.05.2013
* Натхнення: Сергій Сірий "***" ("Світанок тремтів на подушці") (http://maysterni.com/publication.php?id=91403), Михайло Тарабій (Збірка «Шовкова косиця» (стор.120), Тернопіль: «Збруч», 2010), Микола Базів "Двоє у лоні (пародія)"(http://maysterni.com/publication.php?id=91447), Іван Гентош «диопародія « Сюрприз! » (http://maysterni.com/publication.php?id=91452), Олександр Олехо «Пародія» (http://maysterni.com/publication.php?id=91454), Параска Коливашаласка «Диптих про "ах!" і "ох..." (пародія)» (http://maysterni.com/publication.php?id=91420)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
