ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.06.19 21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Мирон Шагало
2026.06.19 20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.

Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,

Артур Сіренко
2026.06.19 19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ

Юрій Лазірко
2026.06.19 16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів

Світлана Пирогова
2026.06.19 15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.

Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей

Борис Костиря
2026.06.19 12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї

Охмуд Песецький
2026.06.19 12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,

хома дідим
2026.06.19 08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого

Віктор Кучерук
2026.06.19 07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку

Роксолана Вірлан
2026.06.19 06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.

Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.

Тетяна Левицька
2026.06.19 06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.

Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала

С М
2026.06.18 22:09
Танець у піску на морі ]

Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були

Євген Федчук
2026.06.18 20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.

Іван Потьомкін
2026.06.18 20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Олехо Олександр

 Посивілий скелет (поетична пародія)

Скелет у шафі. Йдуть земні роки.
Сивіє він, а з ним і я старію.

Олександр Олехо

Образ твору У кожній шафі є скелет -
І я придбав у магазині
Та геть забув – побачив нині
Й ледь не умлів – іди-но геть!

Не зміг промовити ні звуку...
Тоді одяг йому перуку,
Футболку - матиме науку!
Дістав із шафи я базуку,

Скелет в багажник - і на луки.
Припер до дерева.
Бабахнув.
Скелет посивів з переляку.


27.05.2013



* Натхнення: Олександр Олехо "Скелет у шафі" (http://maysterni.com/publication.php?id=91273)


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Олександр Олехо Скелет у шафі


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-27 15:41:18
Переглядів сторінки твору 3985
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Іронічна інша поезія
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-27 17:01:14 ]
Секретів не розстрілюють, Емілю.
Вони вмирають усміхом життя.
А хочеш я тобі останки вділю,
щоб душогубні стишити чуття.

Поволі звикнеш, стане як рідненький.
На нього почіпляєш все своє.
І що із того, що скелет старенький?
Зате у курсі, що до чого є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:11:09 ]
А хто сказав, що хтось когось стріляв?
Прицілився.
Бабахнув.
Промахнувся.
І той посивів з жаху -
Весь секрет.
А ви що думали?
Лишіть собі останки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:20:59 ]
Ну і треш у нас з Вами вийшов! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:29:44 ]
Просто у стилі Івана Урганта! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-05-27 17:40:12 ]
в пародії все можливо) гарно))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:11:49 ]
як і у віршах )) сенкс! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Ільїна (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-27 20:23:26 ]
Інтригуючий початок і несподіваний кінець! Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:19:20 ]
Ага, просто трилер з елементами фільму жахів. ) Сам ледь не посивів, поки писав. )) Яке вже там гарно! )))
Дяка, Катерино!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-28 19:50:10 ]
Ой, і смішно, і страшно...

Ви молодець!

А що скажете про мене?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-29 15:09:52 ]
Ви теж молодець! :) (ой, а як то буде у жіночому роді?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 14:10:53 ]
Емілю, Ви праві на сто відсотків. Пародію я видалив і сподіваюсь на такі теми більше не писатиму. Дякую за моральність. її ніхто не відміняв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-29 15:10:38 ]
Олександре, не варто так було спішити - я пожартував. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 18:24:21 ]
не треба було видаляти, Олександре, бо Еміль дуже і дуже перебільшив, вживаючи слово "мочили". Там були свої нюанси...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Базів (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 18:03:52 ]
От і Ви, пане Емілю, як справжній пародист, говорите від імені чужого лг - Олександрового. Тому якесь повязування ЧУЖОГО образу до автора пародії вважаю неприпустимим. А вмотивоване згадування свого прізвища не рахую якимось гріхом. Це відповідь на Ваш комент на сторінці Гентоша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 18:21:44 ]
Якраз у Івана згадування вашого прізвища вмотивоване, бо саме ви, устами свого лг, запросили зовсім не лг, а запросили автора, то до чого тут усі ці ваші невмотивовані претензії, п. Миколо.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-05-30 09:37:49 ]
Колись давно під деякими своїми текстами я робив примітку: прошу не ототожнювати ЛГ із автором. :)

Згодом Ніка Новікова мене переконала - про що б не писав письменник, він пише про себе. :)

Але все-таки ототожнювати автора і ЛГ його вірша - звісно, є грубою помилкою. Особливо це стосується пародій. Згадування ж імені або прізвища автора у тексті пародії може якимось чином сильніше зачепити його почуття, так зване "его".
Я й сам пару раз допускав такі помилки, про що зараз шкодую, аж поки не усвідомив, що цього не варто робити.
А зараз і собі не дозволяю, і іншим раджу прислухатись.