ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.09.30 18:44
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Павільйон Флори
Величний і прекрасний символ парку
Ось перед нами – Флори павільйон.
Немов обличчя саду – аватарка,
Або на шиї – цінний медальйон.

Та не завжди всім сяяло це диво.
Був павільйон сільський спочатку тут,
Коли царя російського маршрут

Дума Козак
2020.09.30 18:07
Пора кохання
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
із глоду на грудях її намисто
і усмішка грайливо-золотиста.

До ніг барвистий килим постелила,
гаї багрянцем і діброви вкрила.
Сплела вінок з рудого листу клена,

Олександр Сушко
2020.09.30 12:59
Корона
Звично стиснув перо у руці,
Маю час, божий дар і натхнення.
Для корони потрібні зубці,
А для генія - слава-варення.

Я ж об стелю її поламав,
Скреготіло - аж чули і в пеклі.
Кажуть, що і таланту нема -

Петро Скоропис
2020.09.30 11:26
З Іосіфа Бродського
На батьківщину вернешся. Еге ж.
Дивись округ, питай себе на черзі,
до кого тепер в друзі попадеш?
Кому ти ще потрібен? До вечері

купи собі солодкого вина,
дивись в вікно, оговтуйся потроху:
у всім твоя, одна твоя вина,

Тетяна Левицька
2020.09.30 11:08
Вірші
На білому аркуші рими довільно
малюю... стираю...малюю...стираю...
І скрапують коми із пензля повільно,
рядки відпускаю у простір, як зграю.
Ніч порухом денним лягає на плечі,
туманні кужелі пряде із безсоння.
Збираю докупи слова, наче речі
розкида

Дума Козак
2020.09.30 09:55
Осіння злива
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
і у омитім, чистім світі
кохання уп‘ємось вином!

Сергій Губерначук
2020.09.30 08:37
Відоме лише одне місце позбавлення волі…
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
Оволодіти собою неможливо,
а воно так і підштовхує
своїми імпульсивними вдарами до прірви.
Лишається хоча б приховати те,
яким серце є насправді.
Може, тоді воно хоча б на недовго

Ігор Деркач
2020.09.30 07:06
Колись і тепер
Коли в минулому житті
були ми козаками,
напевне ангели святі
орудували нами.
Бо лупцювали татарву
і турка-яничара,
ішли походом на Москву,
на ляха у Варшаву.

Ігор Федів
2020.09.29 21:53
Жура осіння
Журою осінь у душі лунає,
І позолоту витирає небуття,
За обріями доля заховає
Багряні кольори минулого життя.

Танцює листя у пориві вітру,
Літає високо і падає в піке,
Закінчує у фільмі осінь титри,

Євген Федчук
2020.09.29 19:44
Легенда про березку
Пололи ми із мамою город,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Мишій, щириця голови підняли
Та молочай пробився і осот.
Полізла молоденька лобода,
Березка вже стелитися почала.
Ми бур’яни ті сапами рубали,
Аби не залишилось і сліда.

Олександр Панін
2020.09.29 18:54
Погоня
Стежкою курною ,
Поруч з водоспадом,
Скачуть два ковбої,
Погоня позаду.

Розбишацька зграя
Дже зла і грізна,
Ліс хоч і ховає,

Олександр Сушко
2020.09.29 12:53
Хрін та редька
Хто сказав, що їстоньки нема?
Краще би подякували владі.
Наварила борщику кума,
Шкварочками день пахтить у хаті.

А дружина ріже ковбасу,
Доня кришить шинку на салатик.
Я ж - гастрономічний телесун

Микола Соболь
2020.09.29 12:18
* * *
Вільготний ранок манить за поріг.
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
Не тяжить ні буденними думками,
ні листопадом на краю доріг.
Люблю згубитись в лісі край села,
де гомін вітру і роси сережки
в житті ніколи не зведуть зі стежки,
яка мене у гл

Іван Потьомкін
2020.09.29 12:10
Муза
Обидві в нього досьогодні в серці.
Перша увійшла тоді,
Як друга ще під стіл ходила.
Мабуть, Всевишній послав був першу,
Аби відтоді носив він образ Діви Пречистої.
Не для якихось там плотських утіх,
А лиш як недосяжну муку-мрію.
Таке не новина. Так

Ігор Шоха
2020.09.29 10:17
Невидимі лінії фронту
Як не добивайся тої волі,
а за неї треба воювати,
спекатися юди на престолі –
осліпити очі окупанта.

Іч, яка комедія? І досі
ситі комуняки – ревізори,
а свої у дошку прокурори

Сергій Губерначук
2020.09.29 09:45
Шишкін
Розраду знайшла у полотнах Шишкіна
жіночка з хутора Усть-Мартишкіно.
Вона відпочила в тайзі на картині,
де грають ведмеді і риють свині.

Ледь-ледь посміхнувшись беззубим ротом,
вона обтіклася холодним потом,
сльозу проковтнула й спитала нишком:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентин Ліпчинський / Вірші / Олехо Олександр

 Посивілий скелет (поетична пародія)

Скелет у шафі. Йдуть земні роки.
Сивіє він, а з ним і я старію.

Олександр Олехо

Образ твору У кожній шафі є скелет -
І я придбав у магазині
Та геть забув – побачив нині
Й ледь не умлів – іди-но геть!

Не зміг промовити ні звуку...
Тоді одяг йому перуку,
Футболку - матиме науку!
Дістав із шафи я базуку,

Скелет в багажник - і на луки.
Припер до дерева.
Бабахнув.
Скелет посивів з переляку.


27.05.2013



* Натхнення: Олександр Олехо "Скелет у шафі" (http://maysterni.com/publication.php?id=91273)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Олександр Олехо Скелет у шафі



• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-27 15:41:18
Переглядів сторінки твору 2263
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Іронічна інша поезія
Автор востаннє на сайті 2020.07.03 10:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-27 17:01:14 ]
Секретів не розстрілюють, Емілю.
Вони вмирають усміхом життя.
А хочеш я тобі останки вділю,
щоб душогубні стишити чуття.

Поволі звикнеш, стане як рідненький.
На нього почіпляєш все своє.
І що із того, що скелет старенький?
Зате у курсі, що до чого є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:11:09 ]
А хто сказав, що хтось когось стріляв?
Прицілився.
Бабахнув.
Промахнувся.
І той посивів з жаху -
Весь секрет.
А ви що думали?
Лишіть собі останки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:20:59 ]
Ну і треш у нас з Вами вийшов! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:29:44 ]
Просто у стилі Івана Урганта! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-05-27 17:40:12 ]
в пародії все можливо) гарно))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:11:49 ]
як і у віршах )) сенкс! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Ільїна (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-27 20:23:26 ]
Інтригуючий початок і несподіваний кінець! Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-28 08:19:20 ]
Ага, просто трилер з елементами фільму жахів. ) Сам ледь не посивів, поки писав. )) Яке вже там гарно! )))
Дяка, Катерино!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-28 19:50:10 ]
Ой, і смішно, і страшно...

Ви молодець!

А що скажете про мене?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-29 15:09:52 ]
Ви теж молодець! :) (ой, а як то буде у жіночому роді?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 14:10:53 ]
Емілю, Ви праві на сто відсотків. Пародію я видалив і сподіваюсь на такі теми більше не писатиму. Дякую за моральність. її ніхто не відміняв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-29 15:10:38 ]
Олександре, не варто так було спішити - я пожартував. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 18:24:21 ]
не треба було видаляти, Олександре, бо Еміль дуже і дуже перебільшив, вживаючи слово "мочили". Там були свої нюанси...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Базів (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 18:03:52 ]
От і Ви, пане Емілю, як справжній пародист, говорите від імені чужого лг - Олександрового. Тому якесь повязування ЧУЖОГО образу до автора пародії вважаю неприпустимим. А вмотивоване згадування свого прізвища не рахую якимось гріхом. Це відповідь на Ваш комент на сторінці Гентоша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-05-29 18:21:44 ]
Якраз у Івана згадування вашого прізвища вмотивоване, бо саме ви, устами свого лг, запросили зовсім не лг, а запросили автора, то до чого тут усі ці ваші невмотивовані претензії, п. Миколо.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2013-05-30 09:37:49 ]
Колись давно під деякими своїми текстами я робив примітку: прошу не ототожнювати ЛГ із автором. :)

Згодом Ніка Новікова мене переконала - про що б не писав письменник, він пише про себе. :)

Але все-таки ототожнювати автора і ЛГ його вірша - звісно, є грубою помилкою. Особливо це стосується пародій. Згадування ж імені або прізвища автора у тексті пародії може якимось чином сильніше зачепити його почуття, так зване "его".
Я й сам пару раз допускав такі помилки, про що зараз шкодую, аж поки не усвідомив, що цього не варто робити.
А зараз і собі не дозволяю, і іншим раджу прислухатись.