ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Публіцистика / "Там, де я ніколи не плакав" (2006)

 СКІЛЬКИ КОШТУЄ ТЕ, ЧОМУ НЕМАЄ ЦІНИ?

Чому в нашій країні йде постійне та неухильне зростання цін?
Бо це комусь потрібно.
Комусь потрібно, щоб невиправдано високі ціни ніколи не знижувались, не ставали доступними для так званих пересічних громадян, маленьких українців, як полюбляє говорити наш новий, по-старому ненадійний гарант.
Комусь (невже ми не знаємо – кому?) вигідно, щоб основна маса населення, як у селі, так і в місті, усе більше й глибше впадала у злигодні та кабалу. Зубожіння мас – карколомне зростання достатку й добробуту окремих «обранців долі», численних сімей олігархів і політиків, бізнесово-кримінальних та й чисто бандитських кланів.
Цікаво: а кому вигідне масове вимирання нації – сотні тисяч далеко не гірших її представників полишають наш прекрасний і буремно-безжальний світ?!
Я мало не щодня гірко оплакую своїх друзів-ровесників, яким не знайшлося «прописки» у незалежній і суверенній Українській державі. Гірко шкодую, що нічим не зміг допомогти чудовим письменникам і поетам Олександрові Зайвому, Володимиру Затуливітру, Анатолію Романенку, Івану Іову, Вадимові Бойку, Миколі Даньку, Миколі Погромському... Художникам і скульпторам Василю Орлову, Миколі Щербакову, Іванові Чумаку... Драматичному актору Янові Тимошенку, дивакові-філософу Петрові Глузданю, колегам-журналістам Юрію Бистрюкову та Петрові Шевченку... Усі вони пішли за обрії уяви, не зігріті й не захищені рідною українською владою. Я сам – злидень із-поміж злиденних і беззахисних. Захисту й прихисту не знайшли в кравчуківсько-кучмівській комуністично-бандитській України навіть такі велети національного духу, як Анатолій Солов’яненко, Броніслав Брондуков, Костянтин Степанков, Роман Андріяшик, Борис Нечерда, Анатолій Таран, Роберт Третяков...
Видається мені, що доля вже названих (ой, далеко не всіх!) чекає й на багатьох інших, далеко менших за геніального Миколу Вінграновського, – імен називати не буду, боюся наврочити, боюся помилитися. Але знаю, що й нинішня влада, нібито вже й народна, демократична та національно визначена, не захистить справжню еліту. Бо «справжньою елітою» вважають себе якраз гнобителі всього чесного, порядного і світлого. Ім’я їм – легіон. На покуті в них – Бог, а в запічку – Сатана. Бог у кожного свій: київський, московський, юдейський, мусульманський, єговістський, а Сатана – один на всіх. Плотолюбний і кровожерний. Підлий і життєрадісний.
Хто й коли підраховував, скільки пропадає-гниє на численних базарах і базарчиках тих же м’ясопродуктів, овочів усіляких та фруктів? Скільки сотень і тисяч тонн життєдайного народного харчу щовечора (особливо ж у літню спеку) викидається на смітники або потай закопується в землю на пустирях і лісосмугах?
Ще не зовсім згниле, не вельми сморідне та смертельно шкідливе для людського (і собачого також!) здоров’я підприємливо перероблюється на фарш, котлети, ковбасу, різні копченості. Ціна цим вторинним продуктам теж не надто низька, і ми, пересічні, маленькі українці, на свої жалюгідні зарплатні та пенсії, вимушені купувати цей «гриль-гниль» і споживати чи то харч, чи то отруту.
Їй-богу, хоч воно й гріх, хотілося б знати: як швидко зогнивають у могилах годовані гнилизною маленькі українці та як довго не гниють у землі великі громадяни з голубою кров’ю і білою костю, які харчуються вишуканими та мало не святонебесними стравами-делікатесами? Хто більше до смаку гробакам – бомжі чи олігархи, чесні трудоголіки чи веселі крадії в «законі»? І кому затишніше спиться вічним сном: Доброславському – під гранітним левом чи безіменному бомжеві в нічим не відміченій, забур’янілій могилі? І про кого пам’ять у народі житиме довше: про видатного скульптора Ілька Овчаренка, який сьогодні лежить під розваленим пам’ятником, чи про нічим не уславлену дружину колишнього бездарного комуністичного керманича області – під мало не фараонським надгробком?
Скільки взагалі коштує людське життя? Моє життя, наприклад? Мені незабаром виповниться шістдесят років, а я досі не знаю, чого я вартий. Невже отих триста сімдесят шість гривень на місяць, що мені приносять з пенсійного фонду, – повна вартість усього, що я зробив більше як за півстоліття? Може, працював я погано, може, лінувався, може, зрештою, усі написані мною книжки геть на варті уваги? Може, мені ще й переплачують? А певне, що «переплачують», а я, невдячний, проїдаю дармову державну подачку й недоплачую за дармову квартиру і напівдармові, чисто символічні комунальні послуги! Я – невиправний боржник, винний державі, приватному капіталу, суспільству, своїм дітям. Мене страхають судом, реквізицією майна рухомого й нерухомого... То нехай заберуть мої невидані рукописи, невиліковні хвороби: цього добра в мене вистачає.
А що було би, якби я зробив судовий позов державі й суспільству: мовляв, поверніть мені, рідні-дорогесенькі, землю і все розкуркулене господарство мого діда Гната; заплатіть за вкрадених у мене радвладою батька-комуніста Данила і матір-колгоспницю Настю (я ж сиротою став круглим у півторарічному віці!); виділіть бодай по одній акції з фондів шахти, заводу, двох електростанцій, які я споруджував у свої комсомольські літа; нагородіть, будьте справедливі, хоч якоюсь медалькою за вірну трирічну солдатську службу, за журналістську принциповість, за невтомний безоплатний літературний труд. І все, і більш нічого. За любов до України я нічого не прошу, за вірність національним святиням та ідеалам – теж... то моє, і лише моє, і вас не обходить, панове-скоробагатьки!
Не я боржник – мені заборгували космічно-невимірно, галактично-неоплатно вовіки віків!
Мене використовували, як тільки могли, а коли я чинив хоч якийсь моральний спротив, то мене, маленького та худенького Низового, виганяли звідусіль: із шостого класу середньої школи, з третього курсу університету, з останнього курсу інституту... Виганяли (робили це так, ніби я сам захотів звільнитися) з роботи в редакції газети, у технічному вузі, з культурно-просвітницьких закладів, зі Спілки письменників... Я все це мужньо пережив, бо загартувався ще в ранньому сирітському дитинстві. Комусь здавалося, що я переможений і повержений, а насправді перемагав я! Худенький, хворенький Низовий перемагав товстомордих і гладкопузих верхових... Нонсенс? Ні, аксіома!
У математиці, зізнаюсь, я ніколи не був сильний. Отож теорему, закладену в основу (тему) цієї статті, вирішити (розв’язати) я не можу, не беруся. Але думаю, що ціни безцінному немає, а те, що не має ніякісінької вартості, не може бути предметом дискусії.


2006



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-08-11 13:54:08
Переглядів сторінки твору 1962
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.064 / 6.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.242 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Еліта і псевдоеліта
Автор востаннє на сайті 2019.11.02 21:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-08-11 15:34:56 ]
Ми живемо в епоху зламу - здобуття незалежності і зміні суспільного ладу. До першого ми неготові, бо відсутні потужні патріотичні сили, а ті, що є, недостатні, щоб завадити недолугим політикам керувати країною на свій розсуд і на своє благополуччя. І до другого неготові морально, бо коли на перший план виходять гроші, а людина стає від них повністю залежною, то щось не гаразд у наших кодексах сумління. Звідси і людські трагедії - і безіменні, і такі, що відомі загалу. І таких трагедій не тисячі, набагато більше. Я так думаю, якщо у чомусь і помиляюся, то не надто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-11 16:32:01 ]
Дякую за висловлені думки, Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-08-11 18:22:52 ]
а правда така ж гірка, як і тоді, а за усим цим стоїть найголовніше, що не зроблене - люстрація...а, може, я самообманююсь... і ми ні до чого не готові,поганяють - і слава Богу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:43:59 ]
Ой, Таню, я сама не знаю. Мабуть, не готові.
Готові одиниці...

Спасибі тобі за готовність!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-08-11 18:43:41 ]
Чи є світло вкінці тунелю???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:45:27 ]
Має бути...

Радію, Світланко, твоїй увазі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-08-11 23:09:34 ]
Не я боржник – мені заборгували космічно-невимірно, галактично-неоплатно вовіки віків!

Це правда...Так воно і є..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:46:45 ]
Оксаночко, дуже-дуже вдячна тобі!!!
Особливо за дії!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-11 23:15:53 ]
Пан Іван Низовий мав відвагу бачити РІДНИЙ світ і писати про нього, а за цю відвагу і страждати. Все таки Пан Іван не приєднувався до тих новобагатських. Він ішов чесним життям і вірив в краще майбуття... Воно колись для України настане. Коли це буде, це лишень залежати буде від НАШОЇМОЛОДІ яка залишиться в Україні і вирве бурян, який так розріся в по всіх установах ДЕРЖАВИ. Тут добре приуважає Пані Тетяна - треба було робити люстрцію. А яка б це була люстрація кили б "свій" "свого" люстрвав? Майбутність України в руках НАШОЇ молоді. Пане Іване Ви були ПРАВІ і за це я з чужини Вам завжди кланятися буду. Ось така моя думка.
З повагою Василь Шляхтич

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:48:54 ]
Пане Василю, Ви прекрасно сказали! Я підтримую Вашу думку. І вклоняюся Вам...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2013-08-12 06:56:03 ]
Позиція автора вагома і зрозуміла. Про сказане відомо всім. Однак журналістський хист автора знайде відображення у свідомості сучасного читача і читача в майбутньому. Наш період історії також буде вивчатися.
А скоробагатьки ще діждуться гніву.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:50:40 ]
Михайле, я тобі щиро дякую за ці висновки!!!
І цілком погоджуюся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-08-12 08:17:14 ]
"...ціни безцінному немає, а те, що не має ніякісінької вартості, не може бути предметом дискусії."

!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:51:42 ]
Любонько, безмежно вдячна!!!
З теплом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-08-12 09:58:42 ]
Справді, ціни безцінному немає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:52:24 ]
Іннусю, спасибі велике за відгук!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2013-08-12 13:42:19 ]
Просто, болить душа за нашу занедбану недолугою владою національну гордість - культкру! І зокреме, за "маленьку, худеньку людину -Великого Поета Івана Низового! Земля йому пухом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-12 14:53:36 ]
Ніло, так...
Моя Ви хороша.
СПАСИБІ!!!