1.

у цьому літі
у запеченім книші
начинений дощами
помащений вітрами
із присмаком
бурлацької душі
я
рухлий запах
надвечір'я

мене
вдихають
у мене
вірять
як і в усе
оте
що має гріти
давати привід
не міліти
і сонце визволяти
з пащ

2.

хлопчина
із глибокими
як ніч
очима
зодягнений
у ледь-прозорий
плащ
під колір
посинілих губ
несе мене
незвиклого до крові
несе в собі
у щенеслові
що так пасує
на бджолиний гул

3.

я
не тримаюся
усмішки
пливу собі
неначе снами
ліжко
малююся
по листовинці
і кручу вітер
на мізинці

легкий
немов безтіле пір'я
цей рухлий запах
надвечір'я

4.

от і земля вже
геть пропала
не видно
дна
того
що жалить
немає спин
і ліктів теж
немає слів
немає меж
намок у чорне
плащ
і сох
до рана
а я
черствів
і м'як все
безустанно
перебираючи
в легенях
зерна снів
і висівав
які ясні
посходили вони
мов дзвін великопісний
мов первородна з мов
чи лебедина пісня

5.

є поріг
а за ним
іще так
сто порогів
рови
штахети
хто стояв
на краю
і слухав
той виловлював
звук
на вуха
у повітрі
у цьому літі
стільки щастя
дай Бог
дотліти

6.

очі
світлом замело
рань така
що невимовно
недослівно
не алло
в кронах
скронях невгамовних
рань така
що вмерли сни
і не мучилися мрії
то вона
мене п'янить
то від того
я
жеврію

7.

синь
та не та
під очима
слово ковтай
Батьківщина

8 Серпня, 2013