ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
***
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Ціна діагнозу. Частина ІІ: Битва за право бути
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
І в душі хуртовина
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,

Олег Герман
2026.01.09 19:03
Сон про білу тишу
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
***
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Артур Курдіновський
2026.01.09 16:01
Не лізьте в душу!
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -

Юрко Бужанин
2026.01.09 15:25
Песик Арчі: акт чистий і невідворотний
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився

Сергій Губерначук
2026.01.09 13:09
Відповідь
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.

Тетяна Левицька
2026.01.09 11:16
Ти все сказав
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.

Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця

Борис Костиря
2026.01.09 10:35
* * *
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.

Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,

Мар'ян Кіхно
2026.01.09 07:59
Гроші (1)
Мій батько був колись штангістом, а тоді його рекрутували в савєцьку армію та зробили водолазом. Чому та навіщо я не знаю. Я переказую вам переказане, та після того довго мною стулене, наскільки змога. На той час (після Другої світової) ув армії служили

Іван Потьомкін
2026.01.08 22:10
Рахель
Вночі навідавсь посланець. На ліжка край присів,
Одна лиш шкіра та кістки, очі запали вглиб.
Тепер я знала: розваливсь старий і вутлий міст,
Що поміж «був» і «має буть» руки часу сплелись.
Страхав мене кулак худий, вчувавсь глузливий сміх…
Нехай же б

Євген Федчук
2026.01.08 19:20
Як козаки з татарами Високий замок брали в 1648 році
Сидять діди під кормою. Сонце припікає.
Але під старезним дубом не так дошкуляє.
Корчмар тут столи поставив, тож можна сидіти,
З кухлів пиво попивати та поговорити.
Про що дідам говорити, як не про минуле,
Коли вони молоді ще і завзяті були.
Похваля

Тетяна Левицька
2026.01.08 17:19
Симфонія душі
Для чого я прийшла в липневу заметіль?—
Спокутувати гріх людського роду?
Пізнати у пологах немовляти біль,
на доторк пальців і вогонь, і воду.

Заради існування? На брехні одній
триматися від альфи до омеги?
Я із ребра Адама, та світогляд мій

Кока Черкаський
2026.01.08 16:49
Гуцул на горі
День через день,
Уже котрий вік
Десь на горі в Бескидах жив собі чоловік,
І всі знали, що він - бамбула,
Найдурніший з усіх бамбул,
Одні кажуть - він був лемко,
Інші -...

Сергій Губерначук
2026.01.08 12:54
Чуєш? Хор у одній людині…
Хор у одній людині…
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Гимн тараканов
Образ твору Желанье, братцы, жрать да гадить
с натуры нашей не изгладить,
мы расселяемся по весям
без громких фраз и звонких песен,

но после нас, едрёна вошь,
с «отчизны» новой шиш турнёшь.

Явившись в дом без приглашенья,
глумясь, плюём на ваше мненье:
важней всего ведь наше право
жить так, как это нам по нраву.

Заняв жилище вплоть до дыр
мы славим тараканий мир.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-16 11:35:05
Переглядів сторінки твору 5241
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.646
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-16 12:16:40 ]
Щиро розумію Ваше бажання звернути увагу спільноти на тих, хто поруч нас, хто мільйони років жив до нас і як не жаль нас, буде ще довго освоювати життєвий простір після нас. Амба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 22:44:12 ]
:)Навряд чи... Таргани при низьких температурах, здається, втрачають здатність розмножуватись. Комфорт полюбляють... Отже, без нас їхній ареал значно звузиться...А якщо клімат на планеті стане холодний, то взагалі вимруть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-09-16 12:45:52 ]
О, скільки тут підтекстів і скільки різнопланових асоціацій виникає...))) Все продумано дуже дотепно і тонко: і у плані лінгвістичному, і у всіх інших ))
Сподіваюся, що наш життєвий простір ми таки зуміємо захистити від таких от "комах".
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 22:45:41 ]
І Вам дякую на доброму слові, Галю.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-09-16 13:49:09 ]
Дуже неднозначний вірш - тут є над чим подумати, бо є підтекст! Браво, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 22:47:46 ]
Життя теж неоднозначне. Дякую, Нінель.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-09-16 14:14:47 ]
Як вони мені когось нагадують... ці "таракани"...
Вірне спостереження, Тань! І гарно описане, правдиво.
ПС. До речі, на Образі твору ця комаха дуже нагадує слід. Символічно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 22:50:23 ]
Що поробиш, така правда життя, Ваню...
ПС. Угу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-16 15:08:01 ]
Вибачте, Тетяно. Забув врахувати філософську складову вашого характеру і тому буквально у прямому сенсі сприйняв Ваш вірш, але, завдячуючи іншим коментарям, прозрів тепер сам бачу паралелі образів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 22:57:37 ]
Та нічого. Не вибачайтесь: Ви показали себе як людину, що не здатна ховати камінь за спину, а тому не заглядає за спини іншим... це чудова риса...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2013-09-16 20:53:11 ]
бри_га_даааа....

ціваво, Тетяно! таргани в захваті, певно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 22:58:58 ]
Певно так.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-09-17 01:26:30 ]
А я б, розвиваючи Ваш Образ головний закінчив так, Таню:

Вже й людей багато поміж нами
Ходять в голові із тарганами.

Це ж персоніфікація й проекція на людське суспільство, наскільки я розумію?
Дякую за Ваш образ, він мені допоміг закінчити пародію.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 12:03:14 ]
А я якраз щойно з Вашої сторіночки з "тарганами":)
Там - по-своєму цікава тема...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 23:03:51 ]
Люди-таргани і таргани в голові - то дещо різні теми, Ярославе."У кожного в голові свої таргани" - це не я сказала, але маємо бути поблажливими один до одного, принаймні поки тарган не розжирів і не почав пожирати свого носія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 12:05:56 ]
Є надія, що і на таких тарганів знайдеться як не "дихлофос" ( у такому ж переносному значенні), то хоча б якась відлякуюча речовина. Кажуть, ультразвукові пристрої є. А ще - різноманітні "ловушки". А головне - чистота! От її вони точно не люблять, їм там робити нема чого:)
Дякую за філософію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-17 23:14:51 ]
Так, Валю. Життя доводить, що найкраща "відлякуюча речовина" - це наше почуття гідності, самоповаги і любові до рідного дому: тоді і чистота буде, і все інше, що не дозволить їм хазяйнувати у чужому домі.