Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Семен Санніков (1960) /
Вірші
Скажи-но, бузьку
Батькі́вське обійстя, хатина сільська,
В минулому столяра з райвиконкому...
А що за спонука вплива на бузька́
На ній літувать – не відомо нікому.
Вдовиця лишилась, не дуже стара -
На ній і тримається видна садиба.
Та тільки минула щаслива пора -
В сільмазі ні краму, ні солі, ні хліба.
Поволі всихає колгоспний ставок,
На ньому рибалить - даремне заняття.
Хіба що ловить не вугрів, то п'явок -
Та й тут заважають саргаси латаття.
Зачинено клуб на іржавий замок,
Забуто аншлаги - так само й базарні.
Закрився місцевий генделик "Струмок",
Звалились останні руїни лікарні.
Узимку не їде ніхто до села –
Воно у заметах стоїть, як фортеця.
Зима і безсніжною навіть була,
Та мріяти марно – ніхто не проб'ється.
Автобус не ходить, не видно підвод,
І жодних весіль, а лише панахиди.
Отак на селі виживає народ –
Неначе нащадок синів Атлантиди.
Розкішна природа і фабрик нема,
Безлюддя таке, що сказитися можна.
І тиша в обіймах настільки трима,
Що годі пручатись – вона переможна.
Дороги виводять лише до калюж,
А тільки підсохне – ховаються в ямах.
Втікають селяни до міста чимдуж,
Тут майже щодня як не злочин, то замах…
А скільки на небі зірок і планет
Мигтливими зграями суне за обрій,
А як уночі шамотить очерет,
І Місяць пливе по стежиноньці мокрій…
А жовтень який… Це осіння весна,
І літо, яке заблукало у часі.
А далі що буде – й ворожка не зна.
То, може, корисно повірити птасі?
Чи справді родинне гніздо виклика
Бажання вертати, скажи-но, будь ласка,
Хай навіть і відстань не дуже близька?
Дітей зачекалась старенька Параска.
(2013)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Скажи-но, бузьку
"Скажи-ка, дядя" (рос.).
Автор відомий, слова крилаті.
Батькі́вське обійстя, хатина сільська,
В минулому столяра з райвиконкому...
А що за спонука вплива на бузька́
На ній літувать – не відомо нікому.
Вдовиця лишилась, не дуже стара -
На ній і тримається видна садиба.
Та тільки минула щаслива пора -
В сільмазі ні краму, ні солі, ні хліба.
Поволі всихає колгоспний ставок,
На ньому рибалить - даремне заняття.
Хіба що ловить не вугрів, то п'явок -
Та й тут заважають саргаси латаття.
Зачинено клуб на іржавий замок,
Забуто аншлаги - так само й базарні.
Закрився місцевий генделик "Струмок",
Звалились останні руїни лікарні.
Узимку не їде ніхто до села –
Воно у заметах стоїть, як фортеця.
Зима і безсніжною навіть була,
Та мріяти марно – ніхто не проб'ється.
Автобус не ходить, не видно підвод,
І жодних весіль, а лише панахиди.
Отак на селі виживає народ –
Неначе нащадок синів Атлантиди.
Розкішна природа і фабрик нема,
Безлюддя таке, що сказитися можна.
І тиша в обіймах настільки трима,
Що годі пручатись – вона переможна.
Дороги виводять лише до калюж,
А тільки підсохне – ховаються в ямах.
Втікають селяни до міста чимдуж,
Тут майже щодня як не злочин, то замах…
А скільки на небі зірок і планет
Мигтливими зграями суне за обрій,
А як уночі шамотить очерет,
І Місяць пливе по стежиноньці мокрій…
А жовтень який… Це осіння весна,
І літо, яке заблукало у часі.
А далі що буде – й ворожка не зна.
То, може, корисно повірити птасі?
Чи справді родинне гніздо виклика
Бажання вертати, скажи-но, будь ласка,
Хай навіть і відстань не дуже близька?
Дітей зачекалась старенька Параска.
(2013)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
