Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Семен Санніков (1960) /
Вірші
Скажи-но, бузьку
Батькі́вське обійстя, хатина сільська,
В минулому столяра з райвиконкому...
А що за спонука вплива на бузька́
На ній літувать – не відомо нікому.
Вдовиця лишилась, не дуже стара -
На ній і тримається видна садиба.
Та тільки минула щаслива пора -
В сільмазі ні краму, ні солі, ні хліба.
Поволі всихає колгоспний ставок,
На ньому рибалить - даремне заняття.
Хіба що ловить не вугрів, то п'явок -
Та й тут заважають саргаси латаття.
Зачинено клуб на іржавий замок,
Забуто аншлаги - так само й базарні.
Закрився місцевий генделик "Струмок",
Звалились останні руїни лікарні.
Узимку не їде ніхто до села –
Воно у заметах стоїть, як фортеця.
Зима і безсніжною навіть була,
Та мріяти марно – ніхто не проб'ється.
Автобус не ходить, не видно підвод,
І жодних весіль, а лише панахиди.
Отак на селі виживає народ –
Неначе нащадок синів Атлантиди.
Розкішна природа і фабрик нема,
Безлюддя таке, що сказитися можна.
І тиша в обіймах настільки трима,
Що годі пручатись – вона переможна.
Дороги виводять лише до калюж,
А тільки підсохне – ховаються в ямах.
Втікають селяни до міста чимдуж,
Тут майже щодня як не злочин, то замах…
А скільки на небі зірок і планет
Мигтливими зграями суне за обрій,
А як уночі шамотить очерет,
І Місяць пливе по стежиноньці мокрій…
А жовтень який… Це осіння весна,
І літо, яке заблукало у часі.
А далі що буде – й ворожка не зна.
То, може, корисно повірити птасі?
Чи справді родинне гніздо виклика
Бажання вертати, скажи-но, будь ласка,
Хай навіть і відстань не дуже близька?
Дітей зачекалась старенька Параска.
(2013)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Скажи-но, бузьку
"Скажи-ка, дядя" (рос.).
Автор відомий, слова крилаті.
Батькі́вське обійстя, хатина сільська,
В минулому столяра з райвиконкому...
А що за спонука вплива на бузька́
На ній літувать – не відомо нікому.
Вдовиця лишилась, не дуже стара -
На ній і тримається видна садиба.
Та тільки минула щаслива пора -
В сільмазі ні краму, ні солі, ні хліба.
Поволі всихає колгоспний ставок,
На ньому рибалить - даремне заняття.
Хіба що ловить не вугрів, то п'явок -
Та й тут заважають саргаси латаття.
Зачинено клуб на іржавий замок,
Забуто аншлаги - так само й базарні.
Закрився місцевий генделик "Струмок",
Звалились останні руїни лікарні.
Узимку не їде ніхто до села –
Воно у заметах стоїть, як фортеця.
Зима і безсніжною навіть була,
Та мріяти марно – ніхто не проб'ється.
Автобус не ходить, не видно підвод,
І жодних весіль, а лише панахиди.
Отак на селі виживає народ –
Неначе нащадок синів Атлантиди.
Розкішна природа і фабрик нема,
Безлюддя таке, що сказитися можна.
І тиша в обіймах настільки трима,
Що годі пручатись – вона переможна.
Дороги виводять лише до калюж,
А тільки підсохне – ховаються в ямах.
Втікають селяни до міста чимдуж,
Тут майже щодня як не злочин, то замах…
А скільки на небі зірок і планет
Мигтливими зграями суне за обрій,
А як уночі шамотить очерет,
І Місяць пливе по стежиноньці мокрій…
А жовтень який… Це осіння весна,
І літо, яке заблукало у часі.
А далі що буде – й ворожка не зна.
То, може, корисно повірити птасі?
Чи справді родинне гніздо виклика
Бажання вертати, скажи-но, будь ласка,
Хай навіть і відстань не дуже близька?
Дітей зачекалась старенька Параска.
(2013)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
