ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Образа
Образ твору Мовчиш...
Кольчугою на плечі
Лягає сум.
Ковтаю сльози - не перечиш...
А я втомилася від втечі
Крамольних дум.
Толочить жорнами свідомість
Горнятко слів.
Скулить образа в нашім домі,
А дотик ніжності натомість
Не захотів.
Пекельний спогад, наче горе,
Зриває дах.
А хто ж тепер до себе горне
Те доленосне, неповторне?
В чужих руках
Не перший ти і я не крайня
У цій війні.
Горять обітниці вінчальні,
Сплакнув надією востаннє.
Пробач мені...
Погляну в очі... Де ти? Де ж це -
Весни ключі?
Розкрий повіки, стисле серце.
Плесну любові у відерце
Душі.

2013 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-01-18 12:54:20
Переглядів сторінки твору 2769
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.556 / 6.19)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.636 / 6.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.12.29 23:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-18 13:48:01 ]
Дякую Вам за вірш!
Дійсно справжнього мало
Від себе додам, шо мені мало може що сподобатись, але якщо подобається, то неодмінно щось справжнє...))
Спасибі ще раз


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2014-01-18 14:48:47 ]
Дякую, Сашко!
Дуже приємно, що вірш сподобався.
Всього Вам найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-01-18 15:52:33 ]
Таке життя. Образи треба забувати.
Їх, як сміття - в смітник із хати.
Хто любить, вміє той прощати.
І байдуже, що є невинуватим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2014-01-18 16:26:26 ]
Дякую, Володю!
Так образи треба забувати. Тому моя ЛГ його пробачила. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-01-18 17:42:02 ]
Чудовий вірш!
(тільки не зрозумів "життя РУЧІ")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2014-01-18 18:13:55 ]
Дякую, Мирославе, за відгук!
Життя ручі. Спочатку було весни ручі, а потім переробила. Коли людина страждає, то вона втрачає сенс до життя. Струмок життя. Невже слова "Ручі"(малось на увазі, "ручьи")в українській мові немає?
З повагою,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-01-18 23:35:35 ]
Я такого слова не зустрічав, але це не означає, що його немає. Було б цікаво дізнатися про нього детальніше (діалектне, розмовне, в якому регіоні використовується, чи наявне в якомусь зі словників)
Без прискіпувань, щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2014-06-05 08:52:55 ]
Дякую, Мирославе! В Житомиррській області часто вживають, але це не означає, що це вірно! Я виправила, щиро Вам дякую за зауваження!