ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,

Микола Соболь
2020.01.18 06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира",
А ти у пекло бою вируша.

Тобі болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні

Уляна Світанко
2020.01.17 21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.

Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Збирають думи кучугури
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мозку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!

Козак Дума
2020.01.17 14:00
Я – Україна. Я уже вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…

Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?

Ярослав Чорногуз
2020.01.17 11:45
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.

Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…

Серго Сокольник
2020.01.17 11:32
сюр***

Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...

Микола Соболь
2020.01.17 05:27
Здається розум щось інопланетне.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Вже не камінням, обстріли – ракетні
Та не шаблями, – кулеметна січ.

Чи може хтось знущається над нами?
Чи буде промінь світла ув імлі?
Дамоклів меч навис над головами

Олексій Кацай
2020.01.16 22:01
В ніч упурхує птах Гамаюн.
Я себе силуетом окреслюю
і сиджу з марсіанською «Теслою»
поміж обертів космосу й дюн.

До Землі, для авто недосяжної,
Гамаюне, прошу, долети
попри відстаней і самоти,

Іван Потьомкін
2020.01.16 21:43
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Сергій Губерначук
2020.01.16 18:54
На безлюддя сільських ландшафтів
визвірився собака на цепу,
це доказ моєї бездарності,
прорив свійських кілометрів,
це тиранія великого міста,
множена на нулі сповитух-пупорізок,
що жодну мою думку не приймуть
до складу мовних колізій,

Надія Тарасюк
2020.01.16 14:39
Чіпкий туман.
Розморена розлука.
Шкребе засмуток, наче кіт у двері…
Тремтливо мревом ходять попід руки
розквітлі душі
наших півмістерій.

Вечірніх зір

Козак Дума
2020.01.16 14:00
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…

Галина Сливка
2020.01.16 11:37
Ти не одна, хоч нас лиш по одному,
Ховала душу у жалях і втратах,
Крапки лічила, не шукала коми,
Жадала тверді й виплітала ґрати.
Ти не одна блукала попелищем.
Уже в снігу вчорашнє, щоб заснуло.
Вгорі вітрисько дивну пісню свище.
Іди вперед і залиш

Олександр Сушко
2020.01.16 10:34
Свята у мене жінка! Роботяща!
А я у неї - форменне ледащо.
Працюю на печі - не так як всі,
Щоб догодить її святій красі.

Мій хрест легкий, її ж тягар – важезний:
коса, сокира із гострющим лезом,
курчата, дві корови, кнур, коза...

Тетяна Левицька
2020.01.16 07:30
Я не бачу тебе коло себе
не сьогодні, ні завтра, не після.
Мабуть, я - не твоя вічна Геба,
певно ти - не моя більше пісня.

Не буває два сонця на небі,
дві любові на двох не буває.
Я та річка, що рве тихі греблі,

Микола Соболь
2020.01.16 06:13
Перші: «Агу» і несміливі кроки
У пам’яті моїй ніби кіно.
Тобі сьогодні вже чотири роки!
Як це було недавно і давно.
Лапатий сніг лягав на підвіконня,
Писав зими нетлінне полотно.
І я по снігу біг до тебе, доня…
Як це було недавно і давно.

Мессір Лукас
2020.01.16 00:03
Капризи та причуди, їй же Богу.
І хтось впадає у нестяму, далебі.
Чому посмів забути про знемогу!
Як се – одважився
Барліг покинуть свій?

Заскоки, фйоли, пшики динаміту.
Рибина, що хтонічна та й глуха

Віктор Кучерук
2020.01.16 00:01
Повний місяць небачено низько
Над оселею мовчки закляк
І, напевно, від срібного блиску
Я заснути не можу ніяк.
Видається мені нині зайвим
І найтяжчою в світі з покар
Це сліпуче, мов полум’я, сяйво,
Той холодний міжзоряний жар.

Галина Сливка
2020.01.15 21:13
Стопа за стопою в задумі чалапає доля.
Крім серця між небом-землею у кого спитати?
Ногами намацує стежку засніженим полем,
В собі на вагу й відповідність звіряючи дати.

А сніг океанів очей посріблив узбережжя
І човник тихенько гойдає-колише колядку

Сергій Губерначук
2020.01.15 18:16
Ми по першому снігу
протопчемо стежечку в рай,
через парки міські,
між поснулих дерев до окраїн,
по полях неживих,
крізь ясний порцеляновий гай –
зупиняючись там,
де ознаки майбутнього раю.

Олена Музичук
2020.01.15 11:25
І. Пісня, що в мені

Цей голос чую знову я,
коли згасає день,
і повниться душа моя
перлинами пісень.

У пісні обіймаю я

Петро Скоропис
2020.01.15 10:17
Холуй дрижить. Раби регочуть.
Сокиру кат точилом дрочить.
Тиран шматує каплуна.
Зимова повня осяйна.

Питоме малево, гравюра.
На лежаку – Солдат і Дура.
Карга шкребе заціплий бік.

Олександр Сушко
2020.01.15 09:47
Краще око вирвати за око
Чи по християнськи - зуб за зуб?
Так чи так - дурне вилазить боком,
Радості не буде - тільки сум.

І себе любити нецікаво,
Краще - захід сонця, моря бриз.
Мій набуток творчий - гуща з кави,

Віктор Кучерук
2020.01.15 07:58
Спорожнілий день зимовий
Мерхнув швидко в сонній тиші, –
Ми зустрілись випадково
Там, де бачились раніше.
Пояснити нині складно,
Що тоді з тобою стало, –
То всміхалася привабно,
То зажурено зітхала.

Микола Соболь
2020.01.15 05:24
Мо, ще не народились українці?
Так Україна є і Борисфен.
Сліди і кіммерійців, і трипільців
Та інших надпотужніших племен.

На цій землі зростали мужні вої
І це підтвердять будь-які віки.
Але чому сьогодні кажуть – гої –

Володимир Бойко
2020.01.14 23:38
Така вже вдалася зима –
Ні снігу, ні льоду нема.
Не відають хлопці й дівчата,
Що є ковзани і санчата.
Що віхоли є, заметілі,
І мухи клубочаться білі...
Зростають нові покоління –
Глобальне прийшло потепління.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Золота Жінка - [ 2007.02.21 23:49 ]
    Тема №5
    Котячі любощі затихли, врешті-решт,
    І тьмяний місяць завітав до спальні...
    Кохай мене навально і повально,
    І аморально- як зумієш - теж.

    І ще, і ще... І та пророча мить,
    Коли вже місця мало у квартирі...
    Моя білизна відлетить у вирій
    (та бог із нею, хай собі летить!)

    Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
    До ранку розмовляли по-французьки,
    Дифтонги розбивалися на друзки,
    Текло мовчання і скрипів диван...

    І простирадла - як в бою знамена,
    Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
    Як ми любились... довго і шалено...
    Нам заздрили сусіди і коти...


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (12)


  2. Золота Жінка - [ 2007.02.20 19:49 ]
    Весна...
    Весняного проміння променад:
    Не дихати, не пити алкоголю.
    Візьми мене в неволю, мій королю -
    І я вже не повернуся назад.

    Цей зорепад! Лови, хапай у жмені!
    Ця дика млість, ця Пісня над Пісень...
    Іван пастушить олені Олені,
    А ти мене пастушиш день у день.

    І ніч у ніч. І ніжності налито
    По вінця, по зав"язку, по межу...
    Весняним дивом вкутана, лежу...
    Зимою буде син. А завтра - літо...


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (5)