О чи ще не перевелася на цьому світі людина
що зі мною на ти
О звичайно
моя бабуся й мої батьки
як там у вас справи
голови вище і бажано за двома стінами
обіцяю
наступного разу коли повернуся
привезу із собою нову квартиру
бо ви ж знаєте цю казку
нічого я вам нове знесу
навіть краще
я їх вам видаватиму як конвеєр

але навіть конвеєру треба
людина що з ним на ти
бо коли в них питають
¿пані конвеєре як ваші справи
пані скрипить немов заіржавіла залізяка

ОООО де ти людино
що зі мною на ти
в якому місті? в якій капіта- або соціалістичній країні?
я тебе шукаю
тепер під лупу
тебе я хочу вже
не лише серцем
добре нехай ти будеш ніякий не ПРРРИНЦ
на моїй новорічній зірочці
що посипалась мені на одяг
а мама випрала у ваганах

і неважливо наскільки ти будеш цілий
наскільки нормальний
чи теж голова — циганський оркестр
наскільки здоровий наскільки хворий
наскільки вразливий як кошеня
чи настільки ж чутливий
як і стіна з залізобетону

може ти будеш подруга
може ти будеш друг
але я підозрюю ти не знаєш
що таке коли хтось із тобою на ти
і як від цього добре
бо для тебе скоріше за всього я буду
you

але ти для мене
може і не надовго
просто ти

безглузді питання запитують те що не варто
метушаться і тягнуть за руки як діти
чому питають
чому поясни
небо тут не блакитне
чому колючі дерева-сітки й приціли вікон
краплі-снаряди і сонце-снайпер
чому квартири пробиті шини
дитсадки і шкільні будівлі крихкі іграшки
діти і підлітки
тихі холодні й обвітрені

чому паркани мостів автоматна черга
гільза серця відстрелена
не в мене
над головою шрапнельне небо

чому я не знаю
ви помітили що тут квіти
стоять без бронежилетів
чому янголи
чому із двохсот лише сім
чому гілки квітнуть а не сивіють
вони ж бо як люди не сплять уночі
чому хмари титанові пластини
всередині тіла
порізана тиша
на автівках і на сітківках скло-павутина

чому питають
жодної відповіді
надто ж на це
чому і навіщо
ну навіщо
я ціла

одне лише
мені хтось казав
в кожній людині в легенях посаджене дерево
тому що йому треба рости
дихай ним дихай ним
ця бронхіальна інфекція
з деяких пір всюдилюдна
тож дихай всією силою
розправивши альвеоли гілок
вичекай три секунди

три

два

один

тепер

здається колись у мені була хороша людина
так от її з деяких пір немає
загубилась напевно
це нічого страшного звісно
так як втрачаються окуляри
залежно від того скільки у вас діоптрій
ви або підсліпувато можете бачити тіні у переході
або вже давно живете в навушниках

і якщо у вас без окулярів залишилися якісь друзі
то ви скоріше за всього не бачили повідомлення
в календарі про їхні дні народження
а якщо пам’ятали самі і не привітали
то вітаю у вас на додачу склероз
чи можливо що пам’ять відпала впала в наркоз
за необхідністю чи добровільно
і квіти без окулярів для вас то не квіти
дерева не дерева
небо-гантеля
руки-мотузки
шия-тростина
очі-судоми
зводить
спину у мене
як подумаю як воно стрімко падало
а я безокулярна не бачила

хороша людино ти де
я тебе шукаю

довгі й глибокі руки озера
вже давно не пускають
тягнуться з-за обвітрених трав
як крики воронів

що би я не робила
я буду там

хоч не варто боятись
це лише привид
що зачепивсь за волосся стрічкою
з обіцянкою не відпускати
скільки їх буде завтра
можливо сотня
можливо тисяча?

привиде ранку
чим я тобі завинила
як змусити тебе всміхнутися
всміхнутися
тільки не так

вкладаються спати в мене
під очима
їхні сльози то привидна вода
не випити ні вилити
ні втопитися
можливо хіба що
-люватися
у цю привидну музику

саме так
гойдайся разом зі мною
у скляній півпрозорій кульці
де привиди голубів розлітаються у повітрі
над привидним сонцем розталим в озеро
де привиди гілок і привиди-хмарини
шиють довкола привидний день
прозорі квартири виліплені з бавовни неба
перезираються з вікнами
шлють їм шлюпки невидимих гуків
і коли ти йтимеш вулицею
дороги всміхатимуться тобі
своєю привидною крейдою
залишеною привидними дітьми
ні для кого іншого
ніж для привидів перехожих
що колись стануть самі як крейда

єдиний не привид тут це
тривога