ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Сіренко
2026.01.05 15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,

Артур Сіренко
2025.12.31 16:42
Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Артур Сіренко
2025.12.28 11:06
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Борис Костиря
2025.12.22 15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.

Юрко Бужанин
2025.12.20 12:42
Сидить Критик
на березі Бистриці Солотвинської
або Надвірнянської —
йому, зрештою, байдуже,
бо в обох тече не вода, а тексти.
дивиться у дзеркало ріки
і бачить там не себе,
а чергову книжку, яку ніхто не прочитає,

Іван Потьомкін
2025.12.19 17:46
Боже, Господе наш,
Яке ж бо величне Твоє Ім’я по всій землі!
Ти, котрий славу дав небесам.
З вуст малюків і немовлят
Ти зробив силу проти Твоїх супротивників,
Щоб зупинити ворога й месника.
Як побачу Твої небеса – справу рук Твоїх,
Місяць і зірки,

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Артур Сіренко
2025.12.10 14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?

Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення

Борис Костиря
2025.12.09 12:47
Кішка, яка приблудилася
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила

Іван Потьомкін
2025.12.08 22:29
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв,
Допомогти по змозі усім недужим.
Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
Можна б і пе

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Богдан Фекете
2025.11.14 12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.

Борис Костиря
2025.11.12 21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Вероніка В - [ 2026.01.06 13:08 ]
    Welcome to my foolish dreamland
    ну і що там засіло у бусинах за окулярними скельцями
    ніякий це вам не злетілий з дитячої розмальовки веселий метелик
    найкраще що в неї виходить
    кількарічні запої книг запої дипломів
    домотканних та імпортних
    кандидатка наук
    персонально вигаданих
    пуританка з підозрою на філологію й філософію
    ходячий троянський кінь
    оце комусь пощастить
    боїться чоловіків в особливості сорокарічних які задивляються на її ляльку
    пішла прогуляти серце в онлайні
    батьки цокають кажуть чорті што
    ростили крихке та пухнасте
    а виросло огого
    гигигиазаза
    свят
    свят
    свят
    так закотилось що років за п’ять за десять і не побачиш
    там
    на іншоконтиненальній кафедрі
    це чудо-юдо риба кит
    в нього копійками поплакався кіт
    вилізло таке окасте таке улибасте зі сторінок беовульфа
    з області про чиє місто від першачків можна жарти почути
    довжиною у одне слово
    хер
    сон
    хер
    сон
    хер
    сон
    свято яке завжди з тобою

    паяє анапести й амфібрахії
    підкручує шарніри прикидається що не старіє
    збирає як ягідки мови у черепний кошик
    розганяється вкотре до марафону
    і шле усім прощавайте пам’ятайте як звали
    чи хоча б зробіть вигляд що вам це все не до …

    і потім
    вона надсилає усім кольорові листівки
    в яких написано одне слово
    про
    бач
    те

    співає сама ж собі пісеньку
    не плач моє серце не плач
    не муч свою душу картонну
    ми з тобою побачимось
    з того боку кордону…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  2. Вероніка В - [ 2026.01.05 20:42 ]
    Школа
    1.
    знайома басейна місцина
    де поки ми цупили з її стін хлібні цеглинки
    в їдальні у менших за нас школярів
    там трава борсалась під ногами
    гралась в пісочниці намагаючись з неї визирнути
    одним оком бодай
    бодай одним
    за бордюрне віконце

    там де не ми

    …двері
    схожі на книги
    губи зціпили у складки

    там де не ми

    …книги на полицях
    дивляться
    нічого нікому зарано не кажуть

    там

    …уроки англійської
    створені саме для того
    щоб розучити тебе говорити

    там

    …вікна
    поклали під сонцем утомлені підвіконні лікті

    там діти

    ллють воду на спекотні блузки й футболки
    занадто тісно
    вода висихає
    щойно вони відводять погляд

    …на сцені
    ця дівчинка?
    ця дівчинка скраю?
    ця якїїтам
    віра
    …чи віка
    …чи варя
    ¿хто вона
    не згадає
    буде стояти в куточку біля куліси
    гратиме роль деревця
    це легко
    можна не рухатись

    …на бордюрі
    сонце
    спіймало тінь
    тінь
    заборсалась
    зачепилася за прорізані з деревини паросткові гілки
    ¿чиєї

    …надворі дітей відпустили
    наче сніжинки з паперу
    гратися на футбольному полі
    голос кричить

    …спогади
    на мене знезброїлись

    …чи тобі видно якого кольору
    там зараз цеглинки
    так правильно
    зовсім не…

    …але знаєш
    я дійсно
    нарешті вивчила роль деревця
    у нього гілки
    повітря видихнули квітнем
    глибоко в небо


    2.
    з добрим ранком тебе з добрим
    і подумаєш
    теж мені тут нечувана ще ніким новина
    чи це новина якщо вона не нова
    для когось
    лупи тепер черпаком у денце кастрюлі
    співай під цю музику
    ромашкові пісеньки назбирані нізвідки
    надіслані в нікуди
    і все ж
    музика


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Вероніка В - [ 2026.01.02 12:52 ]
    Bicycle forever
    і хто сказав що мені можна сідати
    за кермо власного серця
    як не видали прав
    в особливості в нетверезому стані
    не кажучи вже про те
    що водій щось забув що таке ремінь
    ні ці очі ніколи зблизька ще не бачили
    як кермують такою автівкою
    в неї аж чотири камери!
    і дивися всі б’ються – огого…!!!
    охохо
    от тобі і приїхали
    чи варто ще вірити
    що одного дня я протру своє скло двірниками
    і перестану в’їжджати у стовбури
    коли вони самі виходять на мене поза паркани

    та чи це достатня причина
    ніколи нікуди не їхати

    тому знаєте що
    замість того щоб пересуватися автостопом
    заводжу автівку в гараж
    дістаю свій шкільний велосипед
    ви не вірите але він досі мені під розмір
    я би може ніколи із ним не розлучалась
    він довіз мене навіть на західний континент
    дзвоник дзижчить срібним крильцем
    довкола показують пальцем
    хі хі ха ха
    ця квіточка досі за одягом ходить в дитячий відділ

    і коли мене років за десять чи двадцять чи тридцять на кафедрі
    дивлячись на мою пофарбовану як веселка макітру й блискучі фасади коронок
    спитають як я добираюсь додому
    я їм покажу свій пришпорений на задвірках велосипед
    знайомтесь

    і я неушкоджена
    і вцілілі усі дерева


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)