ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Лазірко - [ 2026.11.06 17:26 ]
    He Is One of Those Warlocks
    Текст:
    -------
    1.
    He’s one of those warlocks,
    who rummages through souls
    in temples.

    How many strange souls
    weigh the heart on a scale
    in grams…

    He’s a master of change,
    of transforming
    from fish into bird.

    He plays with a sea
    full of words,
    drinks his fill of fear
    in the dark.

    When he gets to your core,
    he won’t ask you
    for permission.

    Boredom? Jules Verne.
    Kusturica?
    Chicken feed in the yard.

    Pre-Chorus:
    And the loser of losers
    still worships himself
    and goes strutting

    through Wi-Fi worlds,
    through smoke-filled bars,
    begging:

    “Give me more likes,
    one more time” —
    and thoughts
    that burn the sacred down…

    Chorus:
    You would know him
    by his soggy,
    tear-stained manners —

    there’s a soul inside him,
    wild as war,
    a white panther.

    A white panther…
    A white panther…

    2.
    He would live inside you,
    baptize his whole life
    in Cain’s name.

    He would make himself sleep
    with the night
    as a collar.

    He would pour out the wine
    and talk down
    every winged thing
    that flew by.

    Pre-Chorus:
    And the loser of losers
    still worships himself
    and goes strutting

    through Wi-Fi worlds,
    through smoke-filled bars,
    begging:

    “Give me more likes,
    one more time” —
    and thoughts
    that burn the sacred down…

    Chorus:
    You would know him
    by his soggy,
    tear-stained manners —

    there’s a soul inside him,
    wild as war,
    a white panther.

    A white panther…
    A white panther…
    His essence grows smaller…

    And the black
    meets the black
    that is darker…

    And he holds up his scythe
    over a crime
    not yet done —
    Silence.

    Chorus:
    You would know him
    by his soggy,
    tear-stained manners —

    there’s a soul inside him,
    wild as war,
    a white panther.

    His essence grows small,
    and the black
    meets the black
    that is darker…

    And he holds up his scythe
    over a crime
    not yet done —
    Silence.

    A white panther…
    A white…
    Panther…
    Silence.

    Переклад тут:
    https://maysterni.com/publication.php?id=184175


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимар - [ 2026.11.05 21:54 ]
    Дивовижна пані
    Пісня

    Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
    Пензель у руці.
    Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
    Всесвіту творці.

    Приспів:
    Гармонійна музика сонця і дощу.
    Треба зосередитись, ні, не допущу!
    Знищу негатив.
    Тільки позитив.
    Надпотужний вплив.
    ...Осінь чарівниця.... Постать мальовнича.
    Краєвиди гарні, просто бездоганні.


    Жовтий у зеленому, у відтінках барв
    Рідкісний каштан..
    Вітру змінний напрямок, швидкісний до вправ.
    Невгамовний пан.

    Приспів:
    Гармонійна музика сонця і дощу.
    Треба зосередитись, ні, не допущу!
    Знищу негатив.
    Тільки позитив.
    Надпотужний вплив.
    ...Осінь чарівниця.... Постать мальовнича.
    Краєвиди гарні, просто бездоганні.

    Таня Яковенко
    15.10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Лазірко - [ 2026.10.30 16:01 ]
    Він Із Тих Відьмаків -- альтернативний рок
    1.
    Він із тих відьмакі́в,
    перетру́шує ду́ші
    у хра́мах.
    Скі́льки є дивакі́в,
    що вимі́рюють се́рце
    у гра́мах...
    Він вели́кий знаве́ць
    перевті́лення
    з ри́би у пта́ха.
    Гра́є мо́рем сліве́ць,
    уночі́
    напива́ється стра́хом.
    Як бере́ за живе́ —
    не пита́ється до́зволу
    зо́всім.
    Нудь у ньо́го — Жуль Верн,
    а Кусту́риця —
    ку́ряче про́со.

    Приспів:
    І невда́ха з невда́х
    сам себе́ поважа́є
    і но́сить
    по вай-фа́й-них світа́х,
    по проку́рених кна́йпах,
    і про́сить:
    вподоба́йок на біс —
    і думо́к,
    що святе́ спопеля́ють...

    Ти його́ би впізна́в
    по розки́слих,
    сльози́стих мане́рах —
    в нім страшна́, як війна́,
    та душа́ —
    побілі́ла панте́ра.
    Побілі́ла панте́ра...
    Побілі́ла панте́ра...

    2.
    Він зажи́в би в тобі́,
    охрести́вши свій по́бут
    на Ка́їн.
    Обзаві́вся би сном,
    що ходи́в би
    в наши́йнику но́чі.
    Налива́в би вино́
    і про все,
    що літа́є,
    пісо́чив.

    Приспів:
    І невда́ха з невда́х
    сам себе́ пова́жає
    і но́сить
    по вай-фа́й-них світа́х,
    по проку́рених кна́йпах,
    і про́сить:
    вподоба́йок на біс —
    і думо́к,
    що святе́ спопеля́ють...

    Ти його́ би впізна́в
    по розки́слих,
    сльози́стих мане́рах —
    в нім страшна́, як війна́,
    та душа́ —
    побілі́ла панте́ра.
    Побілі́ла панте́ра...
    Побілі́ла панте́ра...

    В нім малі́шає суть...
    І збіга́ються
    чо́рне
    з чо́рнішим...
    І трима́є косу́
    над неско́єним зло́чином —
    Ти́ша.


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Лазірко - [ 2026.10.23 17:31 ]
    Се-Ля-Ві -- у іспанських ритмах
    1.
    Із очима як пусті вокзали,
    Наше місто ожива.
    Світлом дихають благі квартали,
    Пісня рветься на слова.

    Приспів:
    У мелодіях давно забутих,
    Нам хотілося усе збагнути,
    Я у них тебе могла відчути,
    Кожну ноту і мотив.
    Ти такий яких на світі мало,
    Не на місці голова.
    Як могла таки переписала
    Пісні вирвані слова.

    У мелодіях давно забутих,
    Нам хотілося усе збагнути,
    Я у них тебе могла відчути,
    Кожну ноту і мотив.
    Хотіла я збагнути!
    Хотіла я збагнути!
    Я у них тебе могла відчути,
    Кожну ноту і мотив.

    2.
    Ніби серце остигає кава,
    Вікна дивляться у двір.
    Усміхаюся собі лукаво,
    Се ля ві так Се ля ві.

    Приспів:
    У мелодіях давно забутих,
    Нам хотілося усе збагнути,
    Я у них тебе могла відчути,
    Кожну ноту і мотив.
    Я у них тебе могла відчути,
    Кожну ноту і мотив,
    Тільки в них тебе могла відчути,
    Кожну ноту і мотив.


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)