ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2018.09.19 15:46
Таємного Дністра величні Товтри
Ховають у габі ступні епох.
Поділля золоте чарує вкотре,
Цнотливі береги пильнує Бог.
Роздмухує повітря ватру літа
Ранковій прохолоді всупереч.
Спадає з гір смарагдова палітра
Терновою хустиною зі плеч.

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.19 13:09
А холод, будьмо щирими, набрид.
Хоч вересень ось тільки розпочався.
Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
а ці нехай чекають: може, візьме їх
обставинами зганьблений бідняк,

Ластівка Польова
2018.09.19 10:51
— Ниви чорні насильно зорані
І чумацькою сіллю всіяні.
І ніщо не нове під зорями, –
Навіть блиск під твоїми віями.
Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
Від якого втрачаю голову.
Образ твій серед трав – іконою,
Ти – чаклунка з ногами голими.

Олександр Сушко
2018.09.19 05:04
Дівочі мрії кубляться в лобах,
Дізнатись про одну хоча би хочу.
Схилилася красуня, мов верба,
Губами щось задумливо шепоче.

Чи є там я? У брюках чи без них?
А, може, хоче впасти ув обійми?
Та сталось диво! Бог мені поміг:

Серго Сокольник
2018.09.18 22:44
Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,

Ігор Деркач
2018.09.18 21:25
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.

Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко

Іван Потьомкін
2018.09.18 19:59
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
А прикипи до приписів Господніх.
Вони спроможні врятувати од безодні,
Куди безоглядно простує світ.
Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
Щоб ними морок в душах освітит

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Віта Парфенович
2018.09.18 11:48
Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Віта Парфенович
2018.09.17 11:13
Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,

Володимир Бойко
2018.09.16 23:25
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
За виднокрай зникали крутогори,
Не подолавши безміру імли.

Тяжкі слова стогнали і кричали,
І шерхли на склепіннях піднебінь,
Мов кораблі, що не знайшли причалу –

Олександр Сушко
2018.09.16 11:21
Життя підступно поміняло колір,
Трагедія - на зміну вар'єте...
Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
І ложка з супом в рота не іде.

На тиждень у село чкурнула в гості,
А я один зостався, наче перст.
Без милої - труна подружня постіль,

Ігор Деркач
2018.09.16 10:03
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».

А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –

Тата Рівна
2018.09.16 09:14
Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній

Ігор Шоха
2018.09.16 08:46
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...

А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?

Микола Соболь
2018.09.16 07:17
Немає гетьмана. Лишилися царьки –
Прийшли, накрали, накивали п’ятами.
Порозквітали розливайки-рундуки.
Й людці духовно стали небагатими.

Диви! Віжки гендляра тягне у свій бік.
В очах народу – острахи, млість у тілі.
Гниле, порочне коло, лоха х

Віктор Кучерук
2018.09.16 05:21
Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,
Якщо вслід за літніми днями
Осінні примчаться в сади?
Навіщо бубніти сердито,
При перших оцих холодах, –
Якщо скоро бабине літо
Потроху зігріє твій шлях?

Ігор Деркач
2018.09.15 17:00
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.

Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.

Ігор Шоха
2018.09.15 16:33
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.

***

Лілея Дністрова
2018.09.15 14:32
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
І вже вуста калинові ятряні,
Вирує осені п'янкий букет.
І приторкнеться припізнілий промінь
Смичком жаги до білих струн беріз.
Вальсує осінь, огортає спомин...
О, сяйна охро, смуток й паради

Олексій Кацай
2018.09.15 13:52
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                в екзопланети пейзаж
так, що на пікселі розсипається
                                                зоряний камуфляж.
Тануть пікселі в кольорі абрикосному
     

Ірина Вовк
2018.09.15 13:22
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували

Таїсія Цибульська
2018.09.15 12:29
Йдеш вулицею - тихо, неспішно, повагом.
А куди поспішати? Ти щасливий.
Он воно, щастя, тримає тебе за руку,
усміхається - щиро, радісно, легко,
танцює в глибині очей,
рибкою пірнає в серце. Ти щасливий.
А люди озираються, заздрять,
зазирають в очі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Артур Сіренко - [ 2018.09.11 20:30 ]
    Перелітні круки
    Нинішня осінь гаряча мов серце,
    Що пульсує між ребрами Сонця.
    Навіть дерева-прочани гублять
    Листя-крила свої від спеки.
    Але круки збираються в вирій:
    Книга-зима й падолист-палімпсест
    Будуть без чорних крапок
    Круків-нездар,
    Тільки з комами галок,
    Тільки з окличними знаками
    Хвостів злодійок сорок марнослівних.
    Навіть птахи війни – круки
    Не хочуть дзьобати падло,
    Якого зими оцієї прийдешньої
    Буде доволі.
    Навіть цим вістунам порожнечі
    Такий обід не до смаку,
    Якого в степах неозорих
    Країни моєї загірної
    Буде доволі.
    А осінь так само жарка, як війна.
    І жовта так само, як тлін нетутешній
    Чужий наче тло сумної картини.
    А клен-комбатант
    Пальцями гострими листя
    Торкається знаків,
    Що в повітрі висять,
    Що лишились на місці круків –
    Крумкачів, чорнокрилих птахів Морріган,
    Вістунів ненаситних,
    Яким це набридло:
    Дзьобати падло огидне.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Олексій Кацай - [ 2018.09.09 14:59 ]
    Паперовий кораблик
    Паперовий кораблик
    поплив від ручаю на луках
    до дуже довгої річки
    а потім дуже довгою річкою
    до самого її гирла

    Але коли аркуш
    з учбового зошиту
    торкнувся клітинками
    талої води
    в мене ще не було
    підручника географії
    і я не попередив кораблика
    що за гирлом дуже довгої річки
    лежить дуже велике море

    Саме тому він зараз пливе
    у відкритому космосі
    від галактики до галактики

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  3. Іван Потьомкін - [ 2018.09.06 11:00 ]
    З голосу Езопа

    В храмі Юпітера молились два сусіди.
    Один – жаднюга був неабиякий.
    Другий – у заздрощах не мав упину.
    Кожен просив, що підказало його серце.
    Юпітер вислухав обох і зголосився
    Вдовольнить прохання. Щоправда, за умови,
    Що сусід отрима те ж удвічі більше.
    Погодились без зволікань обоє.
    Просить жаднюга, аби вся в золоті була кімната.
    Так воно й сталось. На радощах заглянув до сусіда
    І мало не спритомнів – дві кімнати вигравали злотом.
    Гіркаву усмішку зауважив господар і просить бога:
    «Виколи жаднюзі око, щоб не зазіхав на моє добро!»
    Сказав і враз усе йому стемніло доокола.

    P.S.
    Чи стало це уроком для потомних?
    Ні, бо люди готові скорше вчити, а не вчитись.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  4. Артур Сіренко - [ 2018.09.05 22:39 ]
    Куди тепер
    Літо триває.
    Хоча в душі – осінь,
    Хоча календарики
    З котиками і зайчиками
    Такими ж сентиментальними
    Як хризантеми Японії
    Показують вересень:
    Місяць шотландський,
    Місяць пиктів та вітру,
    Місяць зрілого винограду,
    Місяць передчуття:
    І куди тепер?
    На яку війну сідлати коника,
    На якого вампіра
    Гострити осиковий кіл,
    Які черевики залізні топтати,
    Яке віскі росяне ковтати,
    Що класти у торбу надій,
    Яких розенкрейцерів
    Та вільних каменярів
    З собою брати у подорож?
    Якщо літо ніяк не завершиться,
    Якщо осінь і далі чужа господиня
    Дому, який не наш?


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  5. Артур Сіренко - [ 2018.09.05 16:42 ]
    Vigilia
    Вітряки, вітряки, вітряки
    Мелють повітря – не борошно.
    Багато доріг – а кожна веде в Небо.
    Багато асфальту – але кожне озеро сіре,
    Багато бетону – але весь для могил парсів –
    Огнепоклонників.
    А вавилонська блудниця
    І далі плодить огидних жорстоких карликів,
    А поет бородатий слухає шум річки
    Під мостом Мірабо
    І мислить:
    Так гомонить Альба –
    Ріка прозорого Часу.
    Йому невтямки – то Сена,
    А за вікном Сеноман – епоха потвор.
    Він дочекається Ночі,
    Напише на своїй свиті
    Слово Vigilia
    І піде ставити крапки
    В недосказанних реченнях.
    Піде ставити коми,
    Де карлики ставили крапки,
    Піде ставити знаки оклику
    В партитурах хоралів
    Монастирського хору та Атенської хори
    Чорних монахів ночі
    Vigilia.
    Він вдягне її шати
    Замість мантії докорів,
    Замість свити філософа.
    А вітряки, вітряки, вітряки
    І далі мелють
    Чорне борошно Ночі –
    Темряву.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Шон Маклех - [ 2018.08.31 21:19 ]
    Коса Береніки
    Коли мені бракувало зашморгу
    Для нірвани солодкої,
    Я зробив його з коси Береніки:
    Як приємно тою косою вдушитися,
    Зависнути на тій косі,
    Сунувши в неї шию,
    Між Землею і Небом,
    Між солов’ями і рибами,
    Між мовчанням і зорями.
    І то байка, що до коси
    Причеплений якір,
    І Береніка русалкою
    Зображає човна-бригантину:
    Тільки не дерев’яну
    І не вітрильну,
    А бригантину плоті.
    Береніко! Твоє корабель-тіло
    Може виявитись плахою,
    А може – тропічним островом
    Між Раком і Козерогом,
    Островом, що поріс гевеями та мандрагорами
    Беладоннами та орхідеями,
    А може виявитись кипарисовим пустищем –
    Тихим, безвітряним,
    Де приємно спочивати у затінку.
    А я все плету її косу нескінченну,
    Плету-заплітаю
    Не помічаючи,
    Що вона кольору порожнечі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  7. Шон Маклех - [ 2018.08.30 22:58 ]
    Дерев’яний він
    Люди-колібрі
    Проколюють собі вуха
    Кавалками зеленого дзеркала.*
    Він називав кішку потопельником**,
    А сам споглядав вербу щовечора,
    Зелені листя її бачив човнами
    З країни туманної Алегорії.
    Його цікавило:
    Якого кольору центр мішені:
    Тої самої мішені,
    Яка зроблена з серця.
    А люди-колібрі
    Все махають крилами,
    Все лишаються над квітковими гніздами,
    Все будують-витесують
    Собі човники:
    Навіщо ж їм плавати,
    Якщо літати вміють?
    Чи то вони знають, що не кожен птах?
    Чи здогадуються, що птах кожен?
    Отої ріки Що?
    Він – весляр клишоногий***
    Любив дивитися в Небо,
    А Небо любило дивитися
    В очі плаского озера Сторч –
    Озера без очей****.
    Він любив розмальовувати паркани,
    Купував у п’яного гендляра блискавки
    (Але тільки серед горобиної ночі)
    І з блискавок тих майстрував собі паркана
    Навколо хати, яка згоріла
    Ще в часи короля Одоакра*****.
    Його півень давно став католиком,
    Шкандибав щонеділі до кошцьола******,
    А він… А він…
    Змайстрував клітку для людей-колібрі,
    Цілував сухе дерево,
    Все чекав, що воно розквітне.

    Примітки:
    * - з кавалків зеленого дзеркала можна зробити ножі і краяти ними хліб.
    ** - не тільки він, Микола Гоголь теж.
    *** - Чингісхан теж був клишоногим, не тільки дерев’яний він.
    **** - Небо взагалі любить дивитися.
    ***** - в часи короля Одоакра згоріла не тільки ця хата. А ще багато чого…
    ****** - не Святої Ельшбети, ні.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  8. Артур Сіренко - [ 2018.08.29 18:48 ]
    Кожне Я
    Кожне Я – це плетиво мотузок,
    Старих корабельних канатів,
    Що надто багато бачили
    (Не тільки шиї рокованих корсарів),
    Що надто просолені морем:
    Морем Дощів.
    Кожне Я – це вигадка,
    Це відбиток мокрого голого тіла
    На мармуровій підлозі храму
    В якому молився
    Сивий патлатий безхатько,
    Який все оце вигадав,
    А тепер не знає, що з цим діяти:
    З цими декораціями нудної вистави
    (А так хотів розважитись).
    Кожне Я – це краплинка роси
    На синій квітці марних надій Неба,
    Кожне Я – тонка павутинка
    Плетена восьмилапим глитаєм-часом
    (Люблю споглядати його хеліцери
    І сіпання лапок-хвилин),
    Кожне Я – крапля води:
    Прозора, наче кавалок болю,
    Кругла, як Всесвіт,
    Крапля – як все тимчасова
    Важка і легка.
    Нічия.
    Наче час – нічия.

    Примітки:
    * - «Воно далось тобі в руки:
    Неозначене Ти, безсмертне,
    Всяке Я прийшло через нього до себе…»
    (Пауль Целан)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  9. Шон Маклех - [ 2018.08.29 14:40 ]
    Пізніше троянд
    Пізніше троянд – трава,
    Бо квіти цих зірок-пишнот
    Надто важкі для кузні:
    Для молоту Всесвіту.
    Після троянд – чорні айстри.
    Ти хотів дихати
    Порохом згаслих зірок,
    Хотів дізнатися правду,
    Що серце твоє – чорнильниця
    В яку занурює пера
    Зів’яла красуня Ніч –
    Ця чорношкіра Сапфо,
    Ця мовчазна кіфара
    Майстрована з евкаліпту,
    Що обгризений наче Місяць
    Волохатими коалами Меркурія.
    Налию в чорнильницю свого серця
    Замість соку бузини ртуті,
    Нехай пише ця поетеса-чорниця Ніч
    (А ви думали – хвойда. Телепні.)
    Свої отруйні сонети
    Про хвилини й години,
    Коли нас вже не буде
    За цим дерев’яним столом одкровення,
    Біля цього ялинового ящика «сьогодні»,
    Біля цього пустища вересового,
    Якого ми ненароком
    Назвали Вітчизною.
    ……………………….
    Пізніше зелених троянд – чорні.
    Пізніше чорних троянд – айстри.
    Осінні.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  10. Сонце Місяць - [ 2018.08.28 07:23 ]
    éventai
     
    ось майже історія
    ключа (від серця твого)
    я знічев’я знайшов
    одного незнаменного дня
    & поняття не мав
    що знайшов я
    ключа (від серця твого)

    ніц не сказала ти
    можливо
    не про мене було таке ―
    знічев’я знайти
    ключа (від серця твого)
    ще й незнаменного дня
    вжеж
    я загубив його знову

    ніц не сказала ти
    звідки мав би дізнатись я
    що знічев’я знайшов був
    ключа (від серця твого)

    хіба ні?





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  11. Артур Сіренко - [ 2018.08.22 23:33 ]
    Сад і його господиня
    Сад синіх очей
    Садівниця-білявка,
    Господиня усіх його закутків,
    Кожної троянди пишної,
    Кожного каменю незламного,
    Зрізає квіти нагостреним лезом.
    Зрізає.
    Сад, де всі стежки заплутані,
    Де тиша щоденна гостя,
    А птахи мовчать,
    Як тільки господиня у білому платті
    Прочиняє зі скрипом хвіртку:
    Сад синіх очей,
    Маків сумних і водозборів-глечиків,
    Що збирають страждання по крапелькам,
    Сад, в якому колись цвіли вишні.
    Давно. Коли ми ще не навчилися плакати,
    Коли Сонце здивоване
    Зазирало в квітник росяний:
    Квітник наших мрій.
    Сад, де Калліопа згубила сандалі,
    Терпсихора вколола пальчик,
    Ерато подерла хітон,
    Евтерпа зловила джмеля,
    Нині стинає бліда господиня
    (Зазирнути би їй в очі –
    В оці глибини черепа –
    В ці чорні безодні),
    Нині зрізає блискучим металом
    Кожен прихисток мурахи.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  12. Іван Потьомкін - [ 2018.08.21 21:52 ]
    З голосу Езопа
    З літами недобачать стала бабуся.
    Ескулапа кличе й обіця:
    «Зцілюся – віддячу, як належить.
    Тепер од тебе все залежить!»
    Цілитель міркував інакше:
    «Те, що бабуся дасть – це наше.
    Але ж можна щось там і додати!..»
    Приходив ескулап вряди-годи,
    Щоб рятувать стареньку од біди,
    Та все ж не забував й про головне:
    Винести з господи все раніш,
    Ніж лікування промине.
    І настав день, коли каже бабуся:
    «На світ тепер по-новому дивлюся!»
    «Ну, от і добре!»- лікар їй в одвіт.-
    Тепер, як домовлялися, і заплатити слід».
    «А якже!.. В суботу, голубе, прийди
    Та ще когось з собою приведи».
    Прийшов і другої, і третьої суботи,
    Та все чомусь зачинені ворота.
    До суду справа ця дійшла.
    На бік позивача схиляється суддя.
    І от настала черга говорить бабусі:
    «Дарунок справді обіцяла, як зцілюся.
    Хоч бачила погано, дарунок наготувала.
    Зцілилась – уся господа гола стала...
    То, може, шановний суд віднайде суть:
    Чи є якийсь зв’язок поміж лікуванням
    І безсоромним пограбуванням?»

    Р.S.
    У лікуванні ескулап мусить
    Долать хворобу, а не карьожить душу.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати: