ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Семенко
2019.01.16 00:44
З Томаса Венцлова

Патетика, здавалось, нам не знадобиться,
та цей сюжет цікавить знов і знов -
яку художник приховав тут таємницю,
що як багаття палить полотно!

Над барикадою з туману квітне заклик,

Віта Парфенович
2019.01.15 22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа співала, писались вірші!

Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,

Володимир Бойко
2019.01.15 21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Відшукати власну хатку.

Марґо Ґейко
2019.01.15 21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.

І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»

Ірина Бондар Лівобережна
2019.01.15 20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися. Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни

Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.15 15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.

Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»

Віта Парфенович
2019.01.15 14:06
Інна порпалася у пісочниці, їй було чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, у платтячку, а напроти сидить хлопчик. Хлопчик приязно усміхався і грався своїм совочком. Інна ліпила пасочки, пекла пиріжки і тортики. Незнайомий хлопчик рив ямку, і рів бу

Ігор Деркач
2019.01.15 13:32
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...

***

Олександр Сушко
2019.01.15 12:58
Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.

Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!

Нінель Новікова
2019.01.15 12:58
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.

Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,

Ірина Вовк
2019.01.15 11:37
Щедрувальники під вікнами хати:

"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.

Ярослав Чорногуз
2019.01.14 22:26
Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту. Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише

Марія Дем'янюк
2019.01.14 18:42
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

Мирохович Андрій
2019.01.14 14:18
мир безусловно тесен
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон

Сонце Місяць
2019.01.14 11:58
той, що приходить нізвідки, як водиться
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий

плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно

Олександр Сушко
2019.01.14 11:13
Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси

Нінель Новікова
2019.01.13 22:54
Так і сяє у інії ліс –
Як у храмі, усе урочисто.
Хто вбрання це казкове приніс?
Хто створив оце диво пречисте?

Навіть вітер, шалений пустун,
За пухким причаївся заметом,
Пустувати не сміючи тут,

Тетяна Левицька
2019.01.13 18:07
Мороз міцнів, сердитий лютень,
голодомор, пусте  село.
Зима нестерпна, хижа, люта,
хатину снігом замело.
В кімнаті грубка ледве гріє,
з долівки тягне, з вікон теж,
і на шибках дубар малює
холодне плетиво мереж.

Петро Скоропис
2019.01.13 16:03
З пащі лева
ручай не сюрчить і не чути рику.
Гіацинти цвітуть. Ні свисту, ні крику,
ні тобі голосів. Нерухома листва.
І обстава ця ніби і осторонь грізного лику,
і нова.
Пересохли уста
і гортань проржавіла: метал, до речі.

Вікторія Лимарівна
2019.01.13 15:31
Сповнені розпачу, відчаю очі
У перехресті один на один
Погляди наші: то чий же ти син?
Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
Мати чи батько? Чи постать дівоча?

Хлопчик в колонії зовсім недавно.
Сталося так: розум десь заблукав.

Олена Лоза
2019.01.13 13:39
Якось бігла по сніжку
Мишка-сіроспинка,
В полотняному мішку
Несла під ялинку
Десять макових зернят
І шматочок сала,
Для маленьких мишенят
Матінка поклала.

Віктор Кучерук
2019.01.13 08:20
Нема нікому справ до того,
Що я нічого вже не жду
В житті крім спогаду сумного
Про тебе, гарну й молоду.
Неначе згадкою пошану
В безмовній тузі віддаю
Тобі, незміряно коханій,
За дні і ночі у раю.

Олександр Сушко
2019.01.13 08:13
Як правило, кортить писати зрання,
Але обсіли думоньки сумні:
Не справдилися люду сподівання,
Не вилупився з мене геній! Ні!

Опуклі музи вабили ізмалку
І збуджували хтивий інтерес.
Моє ж письмо важезне, мов ломака,

Володимир Бойко
2019.01.12 20:00
Пахана пов'язали вранці,
Порішили всю охорону.
Ні бельмеса він не второпав,
Тільки трясся і воду пив
Він витав у захмарних висях
І катав по старих шаблонах
І ніхто не прийшов на поміч,
І ніхто його не любив.

Іван Потьомкін
2019.01.12 15:51
Які ж бо ви наївні, вишні, абрикоси і мигдаль!..
Варто теплу запанувати взимку,
Як ви своїм брунькам даєте волю -
Явитися на світ рожево-білим квітом.
А ще ж попереду і холоди, і хвища.
Та сонцю ви всміхаєтесь довірливо.
Точнісінько, як та малеч

Світлана Майя Залізняк
2019.01.12 15:12
Вдягла сережки-зайчики:
енергії ловці.
Песиголовці - крайчиком,
горобчики в руці...

Отак мені тут хороше -
немовби на Балі.
Просію слово... борошно...

Ольга Калина
2019.01.12 09:57
А сьогодні мете завіруха.
На полях розляглися сніги.
- Просинайся скоріш, відчайдухо,
Глянь в снігу і поля, й береги.

Небо хмарне, неначе в тумані.
- Запрягай ти швидкого коня.
Попереду сніги нездоланні..

Олександр Сушко
2019.01.12 06:23
У 1932-му я була маленькою і нічого не пам’ятала з тих жахіть, які випали на мою сім’ю. Голодомор забрав чотирьох братів та сестер, а я дивом вижила. А от 1947-й забути не можу і досі. Після збору минулорічного урожаю маму уночі спіймали на житньому пол

Ярослав Чорногуз
2019.01.12 01:39
Я не того тебе жадаю,
Поставить галочку аби.
І не доведений до краю,
Й не хочу втіхи від журби…

Тебе жадаю не для того,
Мов Казанова молодець,
Аби додати перемогу

Серго Сокольник
2019.01.11 21:31
**присвячується чудовій людині, Едуарду Сколінчуку, водію нашого волонтерського підрозділу "Вбережу", до його ювілею**
***мелодія авторська***

Вдома мати чекає.
Водію, не засни!
Як машину гойдає
На дорогах війни...
Снів солдацьких химери

Іван Потьомкін
2019.01.11 19:34
Ейн браха бело тірха Хто людям добра бажає, той і собі має. Добре роби, добре й буде. Роби добро – не кайся, роби зло – сподівайся. Ейн давар каше мелашон гара Нема нічого гіршого над лихослів’я. Ейн дОфі бедлут Бідність – не вада. Ейн дін в

Нінель Новікова
2019.01.11 17:04
Эта симфония снега
Околдовала сады…
Рыженький пёсик с разбега
Вышил узоры-следы.

Белыми струнами ветер
Тихо играет в ночи…
И, словно ноты, на ветках

Вікторія Лимарівна
2019.01.11 16:00
Життя різнобарвне: відтінків багато.
І погляд, потрапивши якось за грати,
Побачив обличчя сумні та байдужі.
Юнацькі ці долі застрягли в калюжі,

В жахливій, життєвій нестерпній пригоді,
Надовго про волю забути їм годі.
Бо скоїли злочини різні

Віктор Кучерук
2019.01.11 04:54
Сніжинки, звихрені вітрами,
Шурхочуть срібними крильми
Над спорожнілими шляхами
Неподоланної зими.
Вона, неквапна і безкрая,
Мов зупинилася в ході,
І ні на мить не відпускає
Мене за межі холодів.

Олександр Сушко
2019.01.11 04:31
Закінчувався розвід караулу. Як його начальник я отримав пароль від чергового по управлінню, віддав йому честь і скомандував взводу, що заступав на чергування, зробити почесне коло плацом під музику духового оркестру і рушити на свої пости. Все було як з

Володимир Бойко
2019.01.10 17:45
Самоклоновані поети
Летять нізвідки, мов комети,
Розсіюючи інтернетом
Недоримовані куплети.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

старий Стрілець
2019.01.14

Анна Баняс
2019.01.13

Віктор Ковіпа
2019.01.08

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Леся Кесарчук
2018.12.27

Марина Кузьменко
2018.12.26

Ольга Калина
2018.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. дощ Листя дощ Листя - [ 2019.01.13 15:54 ]
    Перевести стрелки на час
    Перевести стрелки на час,
    Люди сменяют друг друга миллионом
    факторов.
    Учусь проходить равнодушно расставания
    и смену людей.
    Преследую их.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Шон Маклех - [ 2019.01.10 04:32 ]
    Довершено: місто Леонардо
    Незримі коти
    Ловлять незримих мишей.
    Корабель з вітрилами,
    Що зіткані з променів
    Пливе
    До міста, яке збудував Леонардо*
    Сьогодні –
    Четвертого дня чуми**
    Року Божого 1519-го.
    А незримі коти
    Все ловлять незримих мишей,
    Які були б сірими,
    Якби існували насправді,
    А не в світі вигадок.
    Але на то нема ради:
    Незримі коти на службі,
    Інакші б ті кляті миші
    З’їли б рукопис –
    Манускрипт таємний
    На якому прозорими чорнилами
    (Точніше прозолами***)
    Давно доведена квадратура кола
    Тим диваком бородатим:
    Поетом струнких геометрій****,
    Тонких ліній трикутників,
    Гнучких парабол
    Експонент нескінченних.

    Примітки:
    * - він і справді в той день в своїй уяві збудував ідеальне місто, що ділилось на нижнє – порт, та верхнє, що стояло на горі. Планувати ідеальні міста тоді стало модно.
    ** - чума тоді була не в долині ріки Луари, а в Іспанії, в Кордові.
    *** - Лодовіко Моро вважав, що якщо вже чорнила прозорі, винайдені для тайнопису, то називати їх чорнилами не можна. Він навіть придумав неологізм – синонім виразу inchiostro trasparente – «прозорі чорнила» - слово inchirente. Я переклав це слово як «прозоло».
    **** - Папа Лев Х колись висловився так: «Leonardus est auctor geometria novam, quae mihi poetica libri…»


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  3. Віта Парфенович - [ 2019.01.04 12:31 ]
    настроєве
    тобою замкнута – ти мій закуток

    ти мій – простір і світ,
    той, хто лишає слід –
    у мені, на мені, зі мною...

    будеш прихистком і стіною,
    з-поміж сотень чужих жінок –
    упізнаєш мене наосліп:
    на запах, дотик... і постелиш постіль...

    ти мій друг, і коханець-бог!
    у мені, на мені і поряд
    Упіймала твій щирий погляд,
    і тримаючи руку міцно,

    Як гуляємо пішки містом –
    ти - мій – простір...


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (9)


  4. Сонце Місяць - [ 2019.01.04 03:46 ]
    Vers libres & libérés
     
    не спішись моє серце
    не квапся
    між руїнами дня
    & ночі
    між безрадості й
    безпечалі
    недоречі
    подразнень
    чуттєвих
    за усім що було
    для чогось
    або
    всім що було
    начеб


    # --------------------

    коли ті сни одверті як могили
    та по весні
    чи знаєш ти звідкіль узяти сили
    чи знаєш ні

    коли в усім що полюбляв ти
    падуть огні
    чи знаєш як це жити що вмирати
    чи знаєш ні


    # --------------------

    атож за всім оцим
    мов упередження
    (непринципове)

    або така є
    проза життя
    поезій


    # --------------------

    із розсудом на сам
    у власні грати ігри й
    для себе винятково
    каламбури
    & вуайєрам без потреби
    (вам)
    не зрітиметься саме те
    хоча б
    у сподіванні все
    на инше чи инакше
    щоб та
    пригадувати
    инколи
    у настрій


    # --------------------

    крізь пекло безнадійно плоске
    самодостатніх надістот
    кочує горстка

    & макабрична ніч довкола
    ув, що не б’ються, моніторах
    сніжить пісок

    кочівники зникають через відстань
    під сяйва, що все ті ж, зірок
    без змісту


    # --------------------

    о 4й ранку з вікон на схід
    можна бачити трамвай
    прямуючий у тому ж
    на схід керунку зі
    всіма зупинками
    незмінно порожній
    (це примітно бо
    освітлюваний
    ізсередини)

    але навіщо він ―
    для мене загадка

    &
    розгадувати її
    не виникало
    бажання

    жодного
    разу


    #





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  5. Шон Маклех - [ 2019.01.03 06:33 ]
    Я, блукалець
    Черленою рискою Захід
    Малює художник Сонце,
    А в мої сірі очі (сірі як сутінки)
    Зазирає блукалець – волоцюга доріг
    Світу нашого металевого:
    Від срібла ріки ночей
    До брязкоту сталі – крок,
    Гасне світу свічадо
    І сутінкові звірі
    Йдуть стежиною Часу:
    Олень колючого сну,
    Заєць всього нетутешнього,
    Кабан всього потойбічного,
    Тур всього незворушного:
    Під дубом прокляття семи лісів
    Там.
    Повідай блукальцю,
    Чому я приречений хриплим гавканням
    Віщувати епоху вечора – Епоху Сутінок.
    І чому я став псом мисливським
    Свого повелителя-домінуса,
    Наче я в Римі, а не на острові –
    Торфяній Гібернії –
    Цього світу кельтів-варварів,
    Наче я теж пес Кулана – коваля неохайного.
    Скажи мені, блукальцю,
    Друїде семи лісів темних,
    Семи дерев старих безплідних,
    Скажи.
    Може, хоч ти знаєш: що і навіщо,
    Де і коли, і чи доречно.
    Може ти, а може й ніхто….


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  6. Любовь Весна - [ 2018.12.27 15:59 ]
    Відкритий лист Друзям!
    Ми свята свої друзі забули .... Згадуємо!
    Ялинку я не ставлю вже три роки, з тих пір як прозріла ... або як зараз кажуть таргани в голові завелися ...
    Це жертвоприношення - тобто = обрубування коренів Сім'ї і Рода!
    Святкувати таким чином з мертвим деревом і пити з гостями в танцях навколо вмираючої ялинки для мене блюзнірство ...
    Хоча, свята Рада! Якому?
    І він настав - наш Слов'янський з 21 на 22 грудня Зимовий Солнцеворот.
    Я ж Російська і символ 2019 рік пустці Орел!
    Уособлення сонячного божества - Світла!
    Мій Новий Рік - буде Навесні - 21 березня, в день рівнодення, коли прийде Пробудження всієї матінки природи!
    Я ж не китайка ... а китайський Новий рік настане в лютому ... все більше задаюся питанням - чому Росіяни люди, Слов'яни святкуючи Новий Рік, святкують не замислюючись .... його обов'язково зазначають о 12 годині ночі ????? цей же час Темних Сил .... так який це ... і чий свято?
    Магія і сатанізм ... це руйнування на всіх рівнях існування.
    Тому навіть викинула штучну ялинку.
    Взагалі настають великі зміни ....
    А ось снеговичков - чоловічків - ліплю для радості і щастя, і посмішки перехожих і на санках катаємося ... і сніжками кидаємося .... і пісні співаємо ....
    Моя свідомість змінилося - Не скажу, що я Мудра!
    Зараз саме чудове час для чарівництва .... вірю в казку Життя !!!
    Обіймаю тепле серце вас всіх мої Друзі !!!
    І щоб уникнути непорозумінь прошу мене не вітати, свиней не надсилати, бажань не бажати - Все в чому я потребую у мене Є !!!
    Дякую за розуміння!!!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Артур Сіренко - [ 2018.12.19 22:18 ]
    Чужа самотність
    Щемливо
    Проростають дерева непам’яті
    Крізь конюшиновий ґрунт.
    Дарма
    Аромат тогорічних квітів
    Медоборів медових
    Ти
    Наче джміль волохатий (зайда)
    Ковтав.
    Чужа самотність холодним снігом,
    Колючим повітрям
    У світ недосказанним «майже»
    Твій.
    Хотів падати в запашну траву спогадів
    І спати
    До Судного Дня
    Бородатого прокурора і адвоката
    (Одночасно, дочасно, невчасно - чесно),
    А навколо тільки
    Сніги чужої самотності
    І жодного кольору,
    Жодної барви:
    Біло і порожньо так,
    Що око не хоче бачити,
    Скрипка не хоче грати
    І про життя недовершене
    Хочеться мовити: «Майже».


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Артур Сіренко - [ 2018.12.19 18:04 ]
    Колись
    Небо
    В якому підвішено зорі:
    Не тільки Сіріус –
    Собачу зірку відчаю,
    Інші – яскраві,
    Інші – кулясті,
    Існувало тільки над шибеницями –
    Тільки над цими крислатими
    Кипарисами сухого дерева.
    Ми згадували про існування Неба
    Тільки тоді – дня вітряного,
    Ми – повстанці:
    Люди сутінок,
    Що здіймаючи очі д’горі
    Бачили тільки зелену стелю:
    Стелю покрови лісу.
    А там – під шибеницями
    Ми сміялися кату в обличчя,
    Вітер нас кликав з собою –
    В Небо: таке синє й високе,
    Таке недоречне й прозоре
    Як паротяг, як потяг,
    Що димить хмарами,
    Поспішаючи в кострубате майбутнє,
    Що свистить, наче хоче сказати,
    Що все тимчасове:
    Все.
    Навіть оцей політ
    В повітрі,
    У висоту нескінченності


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  9. Василина Іванина - [ 2018.12.18 20:51 ]
    ковзаниця
    ожеледиця жебрає
    на роздоріжжі
    _хоч би одненьку жертву_
    тихо канючить
    ловлячи зустрічні погляди
    подайте не минайте
    падайте не кружляйте
    /обхідних шляхів не буває
    коли життєва негода/
    підступно скалиться
    пригрожуючи
    услід перехожим
    мовляв
    недалеко втечете від мене
    а
    лисини льоду на міських калюжах
    срібним полиском
    підморгують
    невдахам
    адже кожному
    доведеться підінматися самостійно
    або ж розвипатись вдрузки
    на ковзаниці лютій


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  10. Галина Михайлик - [ 2018.12.17 22:35 ]
    Мої варіації на тему
    сніжно
    ніжно
    біло

    біль
    минув
    давно -
    гадало_ся...

    _ся втрата
    віч_на_віч_на_
    ніч
    ні_ч...
    шшш
    тсс

    сни
    сні_г
    ггг


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (8)


  11. Василина Іванина - [ 2018.12.17 20:48 ]
    Ще грудень...

    ..у мовчазнім чеканні стільки всього –
    терплячості, непевності,
    підозри,
    що ти нетрібна,
    мов ота ялиця,
    в якої стовбур скривило від бурі.
    ...який хосен із неї – ні краси,
    (та й кожен відвертається байдужо),
    ні дошки рівної котромусь майстру...
    Хіба вогонь їй радий трохи буде -
    запалим ватру, хай осяє темінь...
    ...у цих снігах бездонних і безмежних
    лише чугайстер прибреде на вогник.
    Скалові ж дрова пирскають завзято,
    стрибають іскри навсібіч безкарно,
    ще необачно в очі шугоне,
    тож бережися, відступись, чугайстре.
    Ялицеві дрова згорають швидко –
    отак стече сльозою дух живиці -
    і все...
    І все, о мій зимовий друже.
    Не вір ялиці.
    Мало в ній тепла...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)