ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.07.17 21:05
Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.

Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
Ще би жив не тужив,

Марта Январская
2018.07.17 20:05
нет, не впрягусь никогда, друзья,
в общий поэтов плуг…
где пролегает моя стезя? –
там, где сам чёрт мне – друг!

не заработаю я гран-при,
премий – прими в расчёт!
в общей игре буду вне игры –

Богдан Манюк
2018.07.17 17:25
Отамани вітрів
поселяються здавна в печерах,
голосисті, як доля,
і вельми прихильні до струн.
Віртуозно і ревно
запрошують нас на вечерю
в загадковому небі,
у горах

Олексій Кацай
2018.07.17 12:42
Дюни на Марсі
точить піщана буря.
Чутно сигнали.
Наче кує зозуля.
Це маячок
працює на всюдиході
у каламутній
і вохряній безодні.

Тетяна Левицька
2018.07.17 09:51
Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені

Олександр Сушко
2018.07.17 09:01
В лісах Зімбабве рижики доспіли,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.

Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,

Ігор Шоха
2018.07.17 07:33
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.

І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,

Сонце Місяць
2018.07.16 23:57
Я & мій автір
Знову на варті
У цирку фріків
Стіни розкриті
Далі у силі
Конвенції звиклі
Звісно в програмі
Дощ~ оріґамі

Іван Потьомкін
2018.07.16 21:41
Люблю остроумных людей. Их моментальная реакция на высказывание собеседника своей краткостью просто поражает. Вот хотя бы ответ Уинстона Черчилля на реплику знатной, но заносчивой дамы: «Будь вашей женой, я бы подсыпала в ваш стакан яд». На что Черчилль,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.07.16 16:54
Похмуро та сіро.
Виникає ціла низка питань:
про сенс існування;
ймовірність народних повстань;
чи прогодує
землІ
успадкований клаптик…
Миряни!

Олександр Козинець
2018.07.16 16:07
У моїй переповненій валізі
Свіжі лимони магніти олії
Масло какао печиво спеції
Коли її відкриваю
Вона морем дихає
Бризкає хвилями
Теплим вітром
Відносить мене

Ярослав Чорногуз
2018.07.16 13:05
Знову я прийшов до тебе, гаю,
Щоб красою душу напоїть.
Хай Боги тебе оберігають –
Тчи між нами сокровенну нить.

Хай твій дух живе отут - навколо –
Живить душу зранену мою.
Сонячне Богів чарівне коло,

Світлана Майя Залізняк
2018.07.16 11:41
Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
І настрій - помаранч, розсіялись догани.
Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
А пари кружеляють... Піти й мені б у круг

Олександр Сушко
2018.07.16 07:22
Поклявся чорт у дружбі на віки,
Натомість висисає з нас живицю.
Щодня мій рід кладе під горбаки
І я безсилий зупинити крівцю!

Мій брат упав у степовий курай,
Святий юнак! А я - живий і грішний.
А квіти пахнуть кров"ю - тут не рай -

Олена Багрянцева
2018.07.15 23:51
Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Бо зупинитись важко на півслові.
Бо наша річка вільна і глибока.
Бо віра в диво досі незворушна.
Ще так багато нам готує доля.
Ти просто будь.
Ти спробуй відчайдушно

Вікторія Лимарівна
2018.07.15 22:52
В житті не буває однаково всім :
Це знати ми маємо передусім.
Життя – пізнання, боротьба, виживання.
Буває, що в колі тримає страждання

Так довго, що відлік іде на роки…
Здається, немає вже сили, поки
Пізнаємо зцілення якось нарешті,

Ігор Шоха
2018.07.15 22:46
Буяли маки, квітла материнка.
У полі ні стежини, ні межі.
А поруч мене дівчинка ...і жінка,
услід якої зиркають мужі.

А нам не залишилося і сліду.
Хіба що за межею догори.
Бо що іще бабусі або діду

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Іван Потьомкін
2018.07.15 11:54
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Мовби віднині мені
Інший світ призначено.
Світ незнаної країни,
Цей світ перевтілень,
Наче бачу сни тії ж,
Але в новім вимірі.

Галина Михайлик
2018.07.15 00:06
з кожною думкою
про Tебе
я молодшаю
на день
тиждень
місяць
рік
століття

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Віта Парфенович
2018.07.14 18:21
Почуваюся скибкою хліба, що лежить на столі. Коли є що їсти краще, то можна і не помітити, що хліб тут, нарізаний, м’який з хрусткою скоринкою. Він просто є і все. І лежить отак цей окраєць на столі і помалу обвітрюється і засихає… Засихає, бо йому ніколи

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.

Світлана Майя Залізняк
2018.07.14 10:42
Даруй не дошкульність, а лілії,
і мовкни, гортай сторінки.
В еклогах - мудроти Вергілія,
і зась шварготіти ніким.

Крячок уявив себе соколом,
римує для жаб і вужа.
Пегасся дрібненько процокало...

Ярослав Чорногуз
2018.07.14 01:00
Нависають кучугури
Із небесних площ –
Невеселі і похмурі –
Певно, буде дощ.

І пливуть, не поспішають,
Десь у далечінь.
Вітер шепче кожній з гаю:

Олексій Кацай
2018.07.13 17:23
Фотони гуртуються в грона
сузір’їв з ламкої слюди.
В метанових дюнах Плутона
згубилися наші сліди.

Читаючи космос ногами,
нотуємо зоряний лан.
Галактика ж повна чутками
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександр Шевчук
2018.07.17

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Катерина Швець
2018.06.29

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Зоріна Головатюк
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Козинець - [ 2018.07.16 16:34 ]
    ***
    У моїй переповненій валізі
    Свіжі лимони магніти олії
    Масло какао печиво спеції
    Коли її відкриваю
    Вона морем дихає
    Бризкає хвилями
    Теплим вітром
    Відносить мене
    На гарячу гальку
    До змелених часом
    Дрібних камінців
    Криків чайок
    Кимось залишених окуляр
    На пляжі
    Сиджу на краєчку краси
    На скелі моєї валізи
    Неквапно вдихаю
    Солоне повітря
    Дозволяю спогадам
    Осідати на стіни моєї кімнати
    Сонцю гратися з хмарами
    Зникати у море на заході
    І разом з тим
    Засмаглими пальцями ніг
    Мов пензлем
    Торкаюся прохолодної підлоги
    Світло коричневого линолеума
    Який раптом стає бірюзовим


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  2. Галина Михайлик - [ 2018.07.15 00:58 ]
    Cлово
    з кожною думкою
    про Tебе
    я молодшаю
    на день
    тиждень
    місяць
    рік
    століття
    тисячоліття
    епоху
    еру

    я вже стільки
    всього
    передумала
    що дійшла
    до висхідної
    точки
    першотворення
    до Великого
    вибуху
    до Слова


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (12)


  3. Маріанна Алетея - [ 2018.07.07 16:10 ]
    Папороть
    Потерчата висять на деревах
    Білі примари
    Звисають між гіллям.
    Злом.
    Потерчата білі
    Між гіллям.
    Не квітне папороть
    Ночі Купальної.
    Спалена.
    Доторк пекучий.
    Зчорніли
    Потерчата чорні.
    У вогні.
    Хитаються на деревах опалених
    Ночі купальної.
    Де ж вона?
    Папороть.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  4. Олексій Кацай - [ 2018.07.06 17:53 ]
    Зимова комета
    Чорно-білий сніг на зимовій кометі
    сипле
    коли вона наближається до сонця

    Тріск палаючих сузір’їв
    чутно
    в космічному полум’ї груби

    Відлиски грають на шибках
    небесного тіла
    й біле сплітається з чорним
    чорне видмухує біле

    А як снігопад вщухає
    знову вертає
    до сонця комин комети

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Артур Сіренко - [ 2018.07.04 01:55 ]
    Три книги
    (Триптих)

    1. Книга Синього Неба

    Книги Неба
    Чисті сині сторінки:
    Я не пишу – тільки ставлю апострофи.
    Чаплі: чи то пером,
    Чи то літерами:
    Сірим чорнилом по синьому
    Пишуть повість хмарної меланхолії
    Зігнутими шиями.
    Я мислив: це ріка, а не чорнильниця.
    Я думав: це чорногузи,
    А це ворожбити:
    Ковтають холодних зеленострибів
    Дзьобами-шпицями.
    Краще замість слів
    Пити вино Сонця:
    Золоте, як кульбаби квітковий попіл.
    Краще крапка, аніж знак оклику
    Птахом.
    Так хотілось
    Дізнатись, що там за синявою,
    Хотілося, доки ніч не настала,
    Доки огненна куля сліпила фасетки
    Шестиногих масонів:
    Будівничих пірамід лісу,
    Лише потім з глибин пелюсткових
    Лісової п’янкої лілії
    Випливало вітрильником запитання:
    А може я зброяр, не відлюдник?
    А може я лоцман
    Зеленого лісового моря?
    Може душа моя –
    Оцей білий метелик,
    Що пурхає поміж дубами-катапультами
    Уявляючи себе легіонером світанку,
    Сторожем річкового шепоту?
    Читаю Книгу Синього Неба:
    Мною ж відредаговану
    І бачу там замість тексту
    Одні запитання знаки…

    2. Книга Сірого Неба

    Меланхолії морфій
    Продає бородатий шпак:
    Не співає, не кричить, не цвірінькає,
    А тільки попереджає:
    Все даремно – якщо навіть Небо сіре,
    Все даремно – якщо люди одягли плащ байдужості,
    Все намарно – якщо забули про мертвих,
    Все нічого не варте – якщо кольори зникли,
    Квіти сховались, птахи замовкли,
    Їжаки стали пророками,
    А поети пишуть газелі горілкою,
    А кат шукає лойової свічки,
    Бо треба присвіти плаху,
    Трохи змастити жолоби гільйотини –
    Машини від головного болю,
    А філософ у подертій свиті
    Шепоче, що все даремно…

    3. Книга Чорного Неба

    Ну от: тільки чорне чорнило,
    А сторінки темніші сажі,
    Чорніші пекельного антрациту:
    Пиши!
    Прочитають: істоти з очима не нашими,
    Не людськими, не банькуватими,
    Прочитають: по складах, по звуках, по літерах,
    Читаючи навіть нечитане,
    Розуміючи навіть таємне,
    Співаючи навіть мовчання,
    Гортаючи оцю книгу:
    З чорними сторінками:
    Книгу глупої ночі,
    Де одкровення тобі насипано
    Повний мішок зерен попелястих,
    Зерен, з яких проросте Істина
    Не твоїм попелом посипана,
    Не з твого вогнища в жменю,
    Не з крематорію дикого каменю.
    ……………………………….
    Енотери запах в повітрі висить:
    Можеш очі заплющити,
    Можеш: тобі дозволено.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Маріанна Алетея - [ 2018.07.03 17:01 ]
    Морок

    Мороком встелене небо,
    Морок спадає на землю,
    Літо ховає від ока,
    Кулі, що рвуться внизу.
    Крає не блискавка хмару,
    Рвуться степами уламки,
    Доль, що застигнуть у літа
    Похолоділих руках.
    Літо не стримує сльози,
    Літо не випалить лиха,
    Тільки оплакати гірко.
    Зранений птах.
    Морок плете павутину,
    Морок - ловець неситий.
    Вибратися ще можна.
    Як залишити дім?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  7. Ірина Мартинюк - [ 2018.07.01 10:46 ]
    ***
    Скажи, що ти донька Сатани
    І я зрозумію тебе.

    Звідти в тебе чорно-вогняні очі,
    Кучеряве волосся
    І завжди теплі руки.

    З’їдаєш голодом,
    Огортаєш шию рудими пасмами,
    /Тугими пасками/
    Руками грієш холодом.
    Заварюєш каву — поглядом.

    Вранці від тебе пахне зрадою,
    А вночі віє правдою.

    Дивуюсь твоєму вічному запалу,
    Пристрасті і нічним ритуалам.

    /Да, ти дуже далека від ідеалу./

    І чи доречно вимагати від тебе
    Ніжності і довіри?

    Бо кожен
    Любить, як вміє.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ірина Мартинюк - [ 2018.07.01 10:25 ]
    Надія
    «Десь на кілограм
    Цукерок твого імені».
    Купую.
    З надією
    І пристрастю
    Розгортаю.
    Кусаю.
    Випльовую.

    — Не смачні.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Шон Маклех - [ 2018.06.29 14:26 ]
    Зазираючий
    Він зазирає в обличчя поснулих квітів,
    Що сплять, коли блимає на траву безколірну
    Місяць-злодій – привид зі світу мертвих каменів,
    Він зазирає в очі мурашок, хоч вони ховаються
    У шпарки часу кайнозою кульгавого й недоречного –
    Епохи волохатих потворок і банькуватих дереволазів
    З руками-лапами, з дивакуватими уявленнями
    Про буття-небуття, про Всесвіт – сірника спалах.
    Він зазирає в заплющені очі кожному волоцюзі,
    Хто сни бачить наче картину, що мальована Світлом
    На поверхні води непотрібного нікому колодязя,
    Що досі стирчить дірою на місці подвір’я,
    Де колись жила довговолоса молода відьма,
    Колись – років сто тому, а може й не років, а кроків,
    А може й не відьма, а дочка сивого меланхолійного ката,
    А може просто спокусниця віку цього нерозумного,
    А може просто багатоніжка – сколопендра отруйна,
    Що в зіницях-свічадах міста мугикаючих мурів
    Відображається дівчиною – ілюзією наших марень.
    Зазираючий в обличчя сплячих – у цей відбиток снів –
    Він приходить у твоє марево з ліхтарем страшних казок,
    Він ховається між фасетками мурашок – тоді,
    Коли ти прокидаєшся, коли вертаєшся у цей світ сірості:
    А сни кольорові, а сни яскраві, а сни легкі –
    До тої хвилини, доки вони не вкрадені, не спотворені,
    Не спаплюжені, не сплюндровані, не отруєні –
    Вони:
    Твої захмарні сни…
    Тим – хто зазирає в обличчя сплячих.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  10. Кристіан Грей - [ 2018.06.22 09:59 ]
    Пахлава медова або Втрачений шанс
    Твоє тіло – наче пахлава медова,
    Про яку я вперше почув на кримських пляжах,
    Але так ніколи і не спробував.
    Як і твоє тіло.
    І ніколи вже не спробую, бо
    Крим забрали окупанти, а
    Ти мені сказала, що я втратив свій шанс.
    І твої жорстокі слова
    Лунають в моїй голові зранку і до самого вечора.
    І на душі стає так гірко,
    Що я іду і купую сигарети.
    Хоча кілька днів вже не палив,
    І палю їх одна за одною,
    Намагаючись втамувати душевний біль,
    Який розливається по всьому тілу.
    «Я втратив свій шанс» - повторюю я й собі щоразу,
    Як згадую тебе,
    Хоча ніколи і не забував.
    Один мудрий чоловік сказав:
    «Ніколи не шкодуйте за втраченим шансом –
    У вас буде їх ще немало».
    Можливо, він і правий.
    А я, можливо, нічого й не втратив -
    бо наспрвді не мав.


    22.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Андрій Грановський - [ 2018.06.20 08:42 ]
    Вступ до циклу "Anima"
    І наче проблема
    Була
    Не стільки в тому, що не міг
    Пригадати
    Ліричний герой
    Свого абстрактного тексту
    Скільки не ширанув адреналіном
    У кров та вени
    За пару днів до літігейшена
    Як наслідок, був він вижатий як і завжди
    У цій системці кабінетних щурів та дрантивих журналістів на новинах у телику
    І не було тих іскорок
    Голої правди
    У погляді його
    Та не виконував він качові рухи корпусом тіла
    Намагаючись душею бути частиною дійства
    А оченятами та неголеною пикою -
    Обдурювати чесний нарід
    У когось класна імітація
    А в когось - повне лайно
    На відміну від такої клоунади під спайсом,
    Мої вірші -
    справжні
    Наче альтернативний рок в андеграунді
    Котрий постійно грає для серця, душі та просвітлення
    А не як той комерційний треш-метал
    Котрий здох навіки й миттєво
    Коли постриглась металіка

    19.06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: