ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2022.09.28 11:18
На пальмі жіночої статі
розказує какаду,
як я в полотняному платті
з Платоном по Азії йду.

Під руку взявши Платона,
здіймавсь на гірське плато
оддать на поживу тритонам

Іван Потьомкін
2022.09.28 09:42
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с

Ігор Деркач
2022.09.28 08:22
Історії далекі відголоски
усе іще даються у знаки.
Нікуди не поділися «совки –
брати», які і нині неазовські,
урядники і наймити московські,
іуди, куплені за мідяки.

Напевне еволюція людини

Микола Соболь
2022.09.28 05:54
Упав каштан під ноги, як і дощ.
Штовхає вітер навіжено в спину.
Стікає осінь з лабіринтів сош,
немов життя із серця безупинно.
Чомусь нуртує сквира, ще й така,
що можу ледь розгледіти дорогу.
Але ж її мелодія дзвінка.
Давай на брудершафт по трохи г

Віктор Кучерук
2022.09.28 05:31
Про що ти думаєш, солдате,
Коли рішуче йдеш у бій, –
Коли роїться ще багато
В очах твоїх рожевих мрій?
Про що ти думаєш, солдате,
Коли ніяк немає сну, –
Коли німих хрестів розп’яття
Кругом віщують про війну?

Козак Дума
2022.09.27 22:28
Після закінчення фахового медичного коледжу два з половиною роки Орися пропрацювала медсестрою у хірургічному відділенні однієї з миколаївських лікарень. Московське повномасштабне вторгнення застало її у відпустці, але вже о восьмій ранку вона була на роб

Олена Малєєва
2022.09.27 21:45
В грудях моїх розцвітає сонячний ранок
Кожну клітинку зігрівши променем чистим
Буду твоєю найкращою любкою з тисяч коханок
Гімном життя і кохання твоїм урочистим.

Буду як час безкінечна й жадана як мить
Буду я чистим повітрям у вільних легенях,

Володимир Бойко
2022.09.27 13:18
Висиджуючи яйця у бункері, почувався кощієм безсмертним. У паршивому стаді запаршивіє будь-яка вівця. Коли бракує мудрості, починають мудрувати. Тому, хто мілко плаває в історії, краще плавати в унітазі. Після дебілізації можна й мобілізацію.

Козак Дума
2022.09.27 08:41
Надворі тихо плаче дощ
і сльози краплями стікають
до келиха минулих прощ,
а я жалкую, та не каюсь…

А я несу душі тепло,
у грудях – серця свого стукіт,
яке розіб’ється як скло

Віктор Кучерук
2022.09.27 05:37
Духовитими вітрами
Пахне світла далечінь,
Хоч темніє під ногами
Сьогодення вбога тінь.
Ніжнотонна і прозора
Далеч мрійно вабить зір,
Лиш позбавитися горя
Не вдається до цих пір.

Козак Дума
2022.09.26 22:11
Мобілізація! – лунає як набат.
Від призову тікають «патріоти»…
Штампує все нові закони кат,
дорога їм одна – до ешафоту.

Шляхи заполонили в Казахстан,
у Грузію, Монголію, Європу…
Кацапи залишають рідний стан,

Тетяна Левицька
2022.09.26 14:13
А Бог любить трійцю," — так батько казав,
Тому у родині дітей було троє.
Зростали посеред некошених трав,
Будинок біленький яснів супокоєм.

І пахнув ялиною затишний двір,
Мелісою, липою, м'ятою влітку.
Фіалкові ночі торкалися зір,

Іван Потьомкін
2022.09.26 12:18
Любить Україну без мови її -
Це теж, що не чути в гаю солов'їв.

Ольга Олеандра
2022.09.26 12:04
В вересні має бути бабине літо
та вересень майже минув.
Жменькою краплинок начисто вмитий,
час розглядає війну.
Дивиться, очі свої видирає
й огляда з всіх боків
небо ще літнє густе неокрає
з відбитком чорних птахів.

Микола Соболь
2022.09.26 09:31
Напийся сонця, горобино,
коротшають осінні дні.
І скоро перші хуртовини
заряботять в моїм вікні.
Запахне листопад снігами,
запахкотить надвечір піч,
мороз гулятиме дворами,
аж до світанку, цілу ніч…

Олександр Сушко
2022.09.26 08:07
Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
Ворог бив по позиціях із "Ураганів", гармат,
Шепотіли вуста "Сохрани і спаси мене, Господи Боже!".

Кров лилася з небес, я лежав у рову, наче мрец

Віктор Кучерук
2022.09.26 05:06
Світання полиски блакитні
Грайливо ластяться на склі, –
Зростають, купчаться і спритно
Зникають в ранішній імлі.
Сіріє швидко в миготінні
Галузок, листя і облуд, –
Уже блукають сонні тіні
Межи дерев і між споруд.

Юлія Радченко
2022.09.25 20:44
Вперше ця осінь віща для неї тепер ворожа.
Всюди росте і шириться ненавистю й хрестами.
Що тобі сниться, дівчинко? Що ти, по суті, можеш?
В місті-пустці чорних воронів і смертей тотальних?
Вкотре в її будинок вчора вцілив якийсь снаряд.
«Нічого

Іван Потьомкін
2022.09.25 19:56
Од цього свята – і до нових свят
Спішу за іншими в щоденнім марафоні.
Як тьмяні вогники жаданих хат
Тому, хто повертається в сльоту додому,
Такими лишаться свята мені до скону...
...Бо не застоллям пам’ятні вони,
Не бутафорською веселістю довкола,

Євген Федчук
2022.09.25 19:48
Сидить в Кремлі московський князь Іван,
Що на престолі Третім рахувався,
А в ті часи Горбатим прозивався,
Бо, й справді, горб кривив князівський стан.
То ще з дитинства пам’ять назавжди,
Як дядьки батька Василя сліпили,
То і йому тоді хребет скривил

Сергій Губерначук
2022.09.25 15:45
Життя або є, або не є.
Є – система любові і еґоїзму.
Люблю – означає беру на одиницю виміру
поцілунок,
і знаходжу
через вірність, страждання і об’єктивні труднощі
найвищий пік любові.
Далі вона рівно пливе,

Татьяна Квашенко
2022.09.25 13:21
З опаскою, як яблука налиті,
ховаєшся в осіннє ти мовчання.
А я з дарунком – із жіночим літом,
в коробці (з-під солодощів прощальних)

зі стрічкою (що зв'язувала душі).
Вона зірветься – журавлиним клином,
щоб на весні, зотлілу та пожухлу,

Наталія Кравченко
2022.09.25 09:30
Небо не дає вам те, що ви просили своїми думками - воно дає вам те, що ви вимагаєте своїми діями Ніколи не просіть Неба у момент меланхолії, якщо може все стати ще гірше. Ви побачите не тільки те, що вони можуть, але й те, що вони це зроблять

Микола Соболь
2022.09.25 08:07
Моя Україна болить у мені,
моя Україна ридає.
Сьогодні держава в борні та вогні,
а вчора була тихим раєм.
Хоронимо нині жінок і дітей –
могили, могили, могили…
Чомусь не втішає церковний єлей
чи ладан свої втратив сили.

Віктор Кучерук
2022.09.25 05:30
Нарешті душу заспокоїв
Від тебе, сину мій, дзвінок: –
“Нас відвели з передової
Без втрат у визначений строк.
Ще кілька днів і буду вдома,
Й тебе найкращу обійму, –
Розсіє враз стрічання пломінь
Розлуки болісну пітьму...”

Ярослав Чорногуз
2022.09.24 22:21
Куди ідуть усі оті жінки?
І з ними теж - гіркі мої думки?
Чому прямують — диво дивне - вниз?
Це що — від Бога чорного сюрприз?!

На небі — згустки темряви, імли.
Жінки - на ньому ті колись жили.
Їм з п’єдесталу довелось зійти.

Володимир Бойко
2022.09.24 21:09
Уже не буде хепі-енду.
Все.
Або ми.
Або вони.
Згоріли міфи і легенди
В пекельнім полум’ї війни.

І на оновленій землі

Іван Потьомкін
2022.09.24 19:52
Отака тобі, Вкраїно, випада планида:
Біля кожного героя причаїлась гнида

Козак Дума
2022.09.24 14:42
Москва. Червона площа, мавзолей.
Мобілізація! – усюди лине вістка…
Наряд в військовій формі і «старлєй»
вручає «насєлєнію» повістки.

– А воювати з ким? – питає хтось,
надіючись на щиру допомогу.
– З фашистами! – здоровий каже «лось».

Таїсія Цибульська
2022.09.24 13:53
Намагаюся не писати, мовчати,
здаюся собі незграбною, невиразною.
Муза не дає гарантій і професорських мантій,
і тільки Осінь муркоче, шепоче,
простягає руки тонкі в золотих перснях,
розриває полотно міжсвіття,
народжує міжсезоння і божевілля,
і я

Віктор Кучерук
2022.09.24 05:34
Знову холодно і сиро
Від невпинної сльоти, –
Гостролистий клен поширив
Розмальовані листи.
Переповнені калюжі,
Мов озерця навесні, –
Так мутні зіниці мружать,
Що розплющують – скляні.

Микола Соболь
2022.09.24 05:27
Сльози з дощем не солоні,
навіть чомусь не гіркі
час, що провів у полоні
був до нестями жаским.
Скільки кати побратимів
стратили ліку нема.
Зимно, о, Боже, як зимно
стелиться в серці зима.

Іван Потьомкін
2022.09.23 23:00
Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам.
А вже коли займеться сонце в людськім усміху,
День заспів

Ігор Шоха
2022.09.23 17:55
Були ми наївні у давні роки,
майбутнє своє будували
і добудувалися... нині, таки,
усе, що ішло на броню, літаки,
на голови наші упало.

ІІ
Не хоче звільняти від себе орда,

Сергій Губерначук
2022.09.23 15:33
Хай буде це не привселюдно сказано,
але на хліб нічого не намазано,
ні масла, ні паштету, ні ікри:
з’їж пісний хліб – і правду говори!

17 липня 1995 р., Київ

Таїсія Цибульська
2022.09.23 15:24
У давній час, десь край села,
мала хатиночка була,
а в тій хатинці братик Ох
і братик Ах жили удвох.

Прийшла весна, радіє Ах:
- Нарешті зійде сніг в ярах!
Бурчить на це сердитий Ох:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Тоні Фаґо
2022.08.19

Надія Кравченко
2022.08.03

Панасюк Ірина Осінній_місяць
2022.07.10

Галина Тименюк
2022.06.28

Хелен Норвуд
2022.06.17

Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Артур Сіренко - [ 2022.09.26 10:53 ]
    Зорі кольору криці
    Між вчора і завтра
    Зорі
    Над стежиною Пана,
    Над лісом кентаврів,
    Над полями Фессалії
    Зорі кольору срібного вістря
    Стріли.
    Чашник тирана Лариси
    Пенест Біанор
    Бавиться золотом слів
    Пеласгів –
    Народу забутих пісень
    Моря.
    Кратер повний вина Метеори
    (А може це серце –
    Довершене трунком кольору вохри?)
    Диво Нефели – час вересу.
    Час крапель, клепсидр і агоній.
    Час алегорій (бо верес цвіте).
    Слово-вогонь
    У мідному дзеркалі –
    Палає у кузні лапітів.
    У рибній лусці візерунок
    Забутих письмен лотофагів.
    Життя як подвір’я
    Палаццо Флоренції –
    Квіти в тюрмі кам’яних лабіринтів.
    Зернами маку віщую шовкові дороги
    Снів про людей –
    Видив царства тіней
    Кольорових як шкіра гепарда
    (Бо осінь, бо дощ
    Назавжди).
    Майструю зі срібної чаші
    Гостре вістря стріли –
    Час полювати
    На вурдалаків.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Артур Сіренко - [ 2022.09.15 10:20 ]
    Лист Астеріону post factum
    Нитку одну, Аріадно,
    Кладеш в руку – мені,
    У долоню,
    Що збагачена досвідом бронзи
    Меча.
    Нитку овечої вовни
    Рогатих кудлатих бербекульок –
    Володарів дзвоників – калатал безтямних,
    Що віщують заграву
    Над пустищем пагорбів
    Вапнякових і диких
    Як все кам’яне.
    Вістрям меча-спати
    Пишу епізод
    Тої казки сумної,
    Яку
    Колись елліни
    Розкажуть мальованим глекам
    На торжищі стиглих олив.
    Забава
    У сутінках віку каміння:
    Ігри жорстокі з потворою-хроносом
    І не втекти
    За хвилі таласси пелазгів
    Під чорним вітрилом,
    Моря
    Яке до сих під безіменне,
    І мурувати міста
    З брил велетенських
    Руками циклопів,
    Що оком єдиним
    Глипають в безвість.
    Стадо кентаврів
    Женуть на гірські полонини
    (Бо час).
    Де той пастух?



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  3. Шон Маклех - [ 2022.09.12 11:08 ]
    Вітру осіннього крик
    Вітер мені кричав,
    Коли осінь стала сірою качкою
    На холодному озері одкровення,
    Вітер мені кричав
    Крізь хмару огненну заграви:
    «Де ти тепер? Ти – нетутешній,
    Ти – вічний блукач,
    Що сховав мідну сову
    У своїй шкіряній торбі снів даремних
    (А ти думав, що то пророцтва,
    А ти думав, що там істина,
    Серед тіней отих твоїх марень.
    А вона тут – серед холодної осені –
    Істина краплі води».
    А може то просто луна –
    Німфа сумних спогадів
    Серед старезного лісу сутінок
    В якому я заблукав ще тоді –
    Коли чуб був рудим, а не сивим.
    Тоді.
    Пан заснув до весни.
    І замовкла панфлейта
    До часів анемон.
    А вітер свистав:
    Грав ірландську мелодію
    На флейті порожніх глеків,
    Що лишили
    На дерев’яних столах віровідступників
    Гості глиняно-жовтого дня:
    Доби невідомих радощів.
    А я бачу, як олені сфагнових пустищ
    Летять у дні майбутні
    Крізь страшне сьогодення:
    Епохи залізних яблук.
    Дерево забутої осені:
    Серед моря холодного вітру
    Жовті листя думок
    Летять в нескінченність
    прийдешнього.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  4. Тетяна Левицька - [ 2022.09.09 20:23 ]
    На добру нічку, мамо
    На добру нічку,
    мамо, надобраніч.
    Вже оксамити
    вкрили небозвід.
    Цвітуть, мов айстри,
    зорі полум'яні.
    Ніч огорнула
    кольоровий світ.
    І причаївся спокій
    у гніздечках,
    Лиш соловейко
    тьохкає в саду.
    Так само лунко,
    як моє сердечко,
    коли за щастям
    благодатна йду.

    Лоскоче ніжність -
    самоту на віях.
    Калганом пахне
    в лузі сон-трава.
    Допоки милий
    від любові мліє,
    знайду для нього
    райдужні слова.
    Матусю мила,
    ти ж мене навчила
    любити всесвіт,
    пісню чарівну.
    То ж дай в дорогу,
    лебединні крила,
    щоб повернути
    молоду весну.

    На добру нічку,
    рідна, не тривожся,
    На те і літо,
    тепле, щоб цвісти.
    Вплету серпанку
    срібло у волосся
    і перейду із
    Місяцем на ти.
    Затихли верби,
    не шумлять тополі,
    В ставку гойдають
    хвилі - береги.
    Моя душа, на
    перехресті долі
    мене зустріне,
    поки до снаги.




    Рейтинги: Народний 6 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (1)


  5. Олексій Могиленко - [ 2022.09.09 08:34 ]
    Відверто про час
    Час - то запорука досвіду.
    Досвід - ключі до успіху.
    Успіх - вершина таланту .
    Мені так бракує часу!
    "Господи , навчи нас так лічити дні наші,
    Щоб нам набути серце мудре " Пс.89.13
    09.09.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Герасименко - [ 2022.09.07 16:39 ]
    Еротичний триптих
    1
    Рудоволоса, радоголосо:
    сукня у соняхах, сонячно, солодко,
    лагідне золотко, мед заховався під ними.

    Я пожнивую і познімаю
    ще три хмарини, й за три хвилини
    ми б захмеліли, ми б стали рідними!

    2
    рука до якої
    торкаюся своєю
    прохолодна, лагідна, ягідна

    3
    мене найсильніше збуджують
    волосинки на оголеному передпліччі
    розпочинається стежина
    що доведе до грудей
    а закінчиться біля міжніжжя ніші
    найніжнішої для мене

    серпень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  7. Артур Сіренко - [ 2022.09.03 15:51 ]
    Окраєць Неба
    Ще думки наче зерна
    Не падали в зорану землю історії
    А вже повітря збирають міхами,
    Ненаписані книги проростають з глини
    У розломі між двома одкровеннями.
    Гостинні солом’яні хижі
    Нагадують зіккурати –
    Сходинки в Небо, назустріч Місяцю,
    Туди, де танцюють маски,
    Які одягає темрява
    На обличчя своє незворушне.
    Так співав очерет:
    Тут дізнаються сенс
    Слова гіркого «повернення»
    І посолять окраєць
    Після.

    Наче синя риба лагуни тропічної
    Небо з мене змиває спогади,
    Свою долю називаю трояндою,
    Бо забув імена.
    Малюю пейзажі
    Попелом.
    Дарую ці картини сумні
    Перелітним крукам.
    Виднокіл посипаний сіллю,
    Синьоока печаль
    Дарує мені
    Ключ.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Артур Сіренко - [ 2022.09.03 14:43 ]
    Крик сови
    П’ять пар чобіт
    Князя Чорторийського
    Стоять на порозі
    Давно неіснуючого
    Зруйнованого вщент замку,
    А мені досі болить
    Вістря стріли чужинської,
    Що застрягла між ребрами
    У житті якомусь позаминулому,
    Коли кінь та шабля
    Та ще й Воля
    Єдине, що мати й тим жити
    У столітті бозна якому
    Але бурхливому:
    Коли як завше –
    Сльози, пожежі, згарища, пустища
    І солодке «приходь»,
    І щемливе «вертайся».
    А куди вертатись, як листя
    Коли зелене, а коли жовте
    Закриває чи засипає все
    Аж очам боляче,
    І частують холодним вітром
    Жінки, яким дарував шеляг
    За шматок хліба і дрібку солі.
    А на шляху осінь.
    Лети!
    Ти вже не вершник, а птах,
    Вмієш слухати дзвони розбиті
    Церкви спаленої
    На попіл сивий.
    За крок від квіток звіробою,
    За сто років до Мікеланджело
    Слухаю білої сови крик.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  9. Артур Сіренко - [ 2022.08.29 22:31 ]
    Чорний камінь
    Чорний камінь
    На шляху кинув
    Одинак, що не лишає слідів
    І не бачить себе у дзеркалі.
    На шляху, що заріс рудими кущами,
    Що дозріли синіми ягодами
    Вчора.
    Весь небосхил
    Фіалковий, оксамитовий, як мої спогади
    Про країну загірну забутих віршів
    Запломенів загравою сонцеслів
    Цього вечора –
    Вечора пророцтв,
    Що почали збуватися.
    Пророцтв, що були записані
    У спаленій книзі пергаментній,
    Книзі, яку споконвіку було заборонено
    Читати чи навіть бачити
    Неписьменним пастухам-козопасам
    Книзі, яка написана бузиновою чорнотою
    Ще тоді,
    Коли люди бачили сни
    Неймовірні.
    Крізь бескиди журби
    Йду слідом за журавлем
    В ущелину осінніх днів,
    Де ніхто не назве мене свідком
    Вільного вітру.



    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати: