Поеми - Останні надходження - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2021.04.11 09:25

Я пла́чу не за тим…

Я плачу не за тим
безруким чоловіком,
якого жінка – заживо в труну,
дебела жінка.

І не за родичем,
якого добрий слід,
якого жовта тюль у гробовім бузку
прощали білий світ.

Віктор Кучерук

2021.04.11 09:18

* * *

Я не гнався за нею
І щодня не шукав
Будь-яких привілеїв
Наяву чи в думках.
І не думав ніколи,
Що повсюди, як дзвін,
Буду чуть мимоволі
Втішне слухові: Він…
І приємно, й незвично

Микола Соболь

2021.04.11 07:08

Великоросійська дружба

Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
Мені таких, як ви не жалко.
Великороси – то еліта!
А ти мовчи, хохол смердючий,
ми й не таких в Дніпрі топили…
Ви всі – лайно, росія – сила!
А тут лиш чорнозем родючий
і, звісно, історичні скрепи,

Ярослав Чорногуз

2021.04.10 10:39

Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Сімейне древо Потоцьких

Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Безверхе диво стало перед нами -
Тополі білої сяйний квартет

Із стовбурів, що їх зростив Пашкевич -
Талановитий, мудрий садівник.
Потоцького родини світле древо
Красується між каменів сумни

Ігор Шоха

2021.04.10 08:53

Нотації грамотіям

І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і танки, і танки...
але хоча би наголосу ради,
піїте, зазирай у с

Сергій Губерначук

2021.04.10 07:24

Подоляночка

Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Вона мене зайняла на недовго…
і загула.

Найперше почуття несупокою
між нами, між нерівними двома,
я перевірю вогкою рукою –
уже нема.

Микола Соболь

2021.04.10 04:30

* * *

Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…

Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть
і пам'ять не устеле дим.

Микола Дудар

2021.04.09 20:09

***

У подумках своїх про вишкіл і повагу
Де кожен з нас підскарбій і рушій
Спочатку я заколотив би брагу
І кілька діб посидів би у ній…

У подумках своїх про смертне і безсмертне
Де кожен з нас державець і ключар…
Зізнався б я вам, людоньки, відверто

Сергій Губерначук

2021.04.09 16:29

Ай, риба…

Ай, риба..,
ніби вдих у воді…
потрапив до сита вихор,
вітре мій ти…
Розтинала ти тіло таємне
і зябра знайшла,
на тарелі тонка тарантела
перестала звучать…
Схоже, не риба, ай зохотить,

Микола Соболь

2021.04.09 12:57

Наука кропиви

Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.

Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,
як згадаю: то і сміх, і гріх.

Ігор Шоха

2021.04.09 11:14

За фасадом переговорів

Коли надій на мир уже немає
і москалю Європа – не указ,
вона усе ще думає-гадає, –
як помирити Київ і Донбас?
Куди подіти з мапи Україну?
Як поділити націю її,
а заодно і землю... і руїну,
аби понаїдались буржуї?

Володимир Бойко

2021.04.09 09:33

Парадоксальні думки – 9

Хтось сильний правдою, а хтось – побрехеньками. Хто дивиться на світ поганим оком, погане й бачить. Влада без корупції, як холодець без хрону. Не важливо, якої породи пташка. Головне, аби її яйця приносили прибуток. Любов за гроші – продажніст

Тетяна Левицька

2021.04.09 08:36

Багаж

На Покрову, я поспішала в Романів до мами на її День народження. На трасі, біля метро Житомирська, стояла вервечка маршруток. Я заглянула в салон, потрібної мені, і побачила єдине порожнє місце, біля водія. - Це сидіння вільне? Чи можна тут присісти?, -

Микола Соболь

2021.04.09 06:06

Криваві «спасителі»

«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
Де підлість править не чекай відваги.
Убивці смерть смакують у кремлі.

Вони ідуть на захід і на схід…
Вбивають просто так, заради втіхи.
З убитих тіл течуть криваві ріки,
із них же щі

Юлія Івченко

2021.04.08 23:18

врешті....

врешті яка різниця коли вона голосна
стає принишклою і мовчки іде додому
коли слово чує різке то планета їй затісна
а може у неї сьогодні нестримно боліли скроні

а може не треба під ребра пускати дим
бо не палить і сумніви часу у торбу збирає

Євген Федчук

2021.04.08 21:22

Брати. Битва під Браїловим 1666 року

Чутки, одна другої тривожніш, долітали
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
З повсталих, хто потрапив до рук катів, скарали.
Як зловлять, то їх також покара не мине.
Отож брати сиділи на Січі, дослухались,
Чекали, може якось на краще все піде.
Н

Олена Музичук

2021.04.08 12:51

З весною наодинці

Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Сіяє сонце у блакитній висі,
а білий світ усе-таки сумний.

І є чого. У ньому стільки візій
од пандемії, голоду, війни
і до найголовнішої із місій...
але курей рахують восени.

Ігор Деркач

2021.04.08 12:45

Весняний сюжет

Наче вирушаємо в дорогу
як у перший і останній раз
вимолити прощення у Бога,
що напевне пожаліє нас.

А якщо ніде нема нікого
і не чути піднебесний глас,
то іду я сам до гаю того,
де у юності топтали ряст.

Іван Потьомкін

2021.04.08 08:49

За-віщо?..

«Якби можна було зупинить сонце,
то це треба було б зробить зараз»
Януш Корчак
(напередодні відправлення в концтабір Треблінка
разом з 200 єврейських сиріт)

Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні

Сергій Губерначук

2021.04.08 08:06

Хоккайдо

Терпне бамбукове листя,
мліють коліна холодні:
Хоккайдо – японська північ,
пагода крайня – Хоккайдо.

Рушим до гейзерів, гейшо,
Токіо смоґом покрився:
Хоккайдо – японська північ,
пагода крайня – Хоккайдо.

Микола Соболь

2021.04.08 06:06

Квартира вікнами у двір

Картина за моїм вікном
мені здавалася не змінна:
сіріють однотипні стіни,
бордюри дихають вапном,
стоять автівки на проході
і лавки, що давно не в моді,
і недолугий гастроном…

Та все сьогодні ожило:

Іван Потьомкін

2021.04.07 21:45

...З-поміж 6 мільйонів...

Невже це й справді
Я тонкосльозим став на старості?
Тільки-но сирена розлуниться протяжним воєм,
Як щось важке й холодне навалиться на серце,
До болю зчавить горло…
Але ж з-поміж 6 мільйонів
Спалених, закопаних живцем в ровах,
Розстріляних, повішен

Микола Дудар

2021.04.07 20:34

Приходять...

Приходять дні одні. Приходять говірливі
Холодне трав осот… ну майже як Едем
А сонце водночас на вишні і на сливі
Я ж лише блягузій, і то на сам між днем…

Приходять сни і сни… Приходить вдячне, збоже
Куди, куди, куди — в зашарпаний емейл…
А сиви

Ігор Шоха

2021.04.07 10:48

Небезпечне сусідство

Немає світу ні кінця, ні краю.
Здається, – не воюйте і живіть
у цій оазі та юдолі раю
і не діліть на мапі білий світ.

Але сусіді ще й межі немає,
бо це – кочовики-бойовики,
і комуняки, і більшовики,
яких ніде ніщо не зупиняє...

Сергій Губерначук

2021.04.07 07:57

Православна весна…

Православна весна
у церковному сквері
присіла
і молилась
під звук
і під запах – один:
реп солодких бруньок..,
ще не всі, хто хотів, прилетіли;
перший шпак на хресті

Микола Соболь

2021.04.07 04:58

Пізньоосіннє

В небо журливе сьогодні
линуть крикливі птахи.
Скоро посипле з безодні
снігом холодні дахи.
Вітер горіхове листя
скинув додолу як міг.
І спантеличене місто
б’ється в розпутті доріг.
Вечір приходить зарано,

Сергій Гупало

2021.04.06 19:32

* * *

Між вогнями стояв і дивився на неї,
А вона гордовито шмагала думками його.
І призахідне сонце пливло по алеї,
Не хотіло сідати, щоб все це скінчилось бігом.

І розгойданий час розтягнувся надовго
Та й засвідчив остигле минуле, інтимне, святе.
Ніч н

Сергій Губерначук

2021.04.06 12:06

Про Митця і про нарід, Україну і приплід

Ви не бачили Митця?
Не аматора – знавця!
Він опише вам за гривні
два початки й три кінця!

Сяде в тумбу при соші –
й вірші строчить від душі.
Ну, такі вже примітивні,
ніби після анаші!

Володимир Бойко

2021.04.06 11:05

Весна і місто

Вечірнього міста розвеснені крила
Грайливо голублять дівочу красу.
Я лину до тебе, як птах, моя мила,
Несу тобі пляшку і ковбасу.

Мелодія кличе людей на забаву
І нам не годиться від них відставать...
Ми пляшку доп’єм і під лавку поставим
І в гр

Микола Соболь

2021.04.06 05:59

Схід сонця

Не холодно наче.
Сонце зійшло березневе.
Та вітер заплаче,
від берега шерешень* здме…
Як сяє сьогодні
небо блакитно-рожеве
і ніби з безодні
промінчиком гріє мене.
29.03.21р.

Шон Маклех

2021.04.05 22:34

Верес і вітер

Я стою серед селища,
Мурованого з кавалків білого неба,
З шматочків жовто-сірої тверді,
Яку придумав бородатий друїд,
Серед селища, яке пахне вересом та картоплею,
Я бачив:
В селищі Дромахар
Засмутилась людина, що продавала яблука –
Оті червоні

Олексій Могиленко

2021.04.05 20:24

Не все так просто

Безсоннії ночі,заплакані очі,
Молитви щоденні.
За кожного сина,хай будуть щасливі
І благословенні.

Із отчого дому-в далеку дорогу,
Шукатимуть щастя.
І радість й тривога:Аби лише з Богом,
Все інше-додасться.

Ярослав Чорногуз

2021.04.05 16:14

Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Критський лабіринт

У холоди всі статуї накриті*...
Але громада каменів оця
Символізує лабіринт на Криті -
Така відкритість — дуже до лиця.

Як у живих, в цих каменів душа є,
Мов гурт відпочиваючих тварин.
Їх сніг і дощ, і лід лиш прикрашають...
Чи збоку глянь, чи зн

Адель Станіславська

2021.04.05 12:57

***

я тебе не віддам
ні недузі ні злу
я тебе відібрала у злого...
чорноту пригорну
і любов'ю - в золу...
перетліє від спалаху мого.
я тебе не віддам
я тебе не віддам
хай не шкодить тому

Віктор Кучерук

2021.04.05 11:38

* * *

Мені наснилися на тижні
І залишилися в очах
Минулі дні й події ближні,
І в майбуття туманний шлях.
Мені побачились одразу
Веселі видива й сумні, –
І невисокі перелази,
І перешкоди кам’яні.
Мені почулися розкати

Дума Козак

2021.04.05 08:50

Кожному своє

А сонце сяє для усіх,
один усім нам вітер віє,
через десятки дат і віх
усіх веде завітна мрія…

Вона у кожного своя:
мала, велика – заповітна.
Кохання, слава чи сім‘я,
а загалом – п‘янка і світла!

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів