чесно про все.

ветеран безхліб'я доповідає, що "ню" залишилось сьогодні о третій ранку там, де я його знову бачитиму о восьмій вечора. вже збираюсь. окуляри, гоління, краватка та все таке. дякую за допис.

ага!
"но тот, кто на ночь глядя, брєєтся, на что-то всьо-такі ...." :)

я не знаю, як тут з авторським правом. була світлина конкретної танцівниці. не доведи, Господь, вона чи її адвокати якось дізнаються про передрук. одне діло - роздрукувати на принтері та повісити на дверцятах шафи, а друге - на печатному виробі.
вивчатиму законодавство, бо тут не дикий Схід.

нема за що.
старе не забувається, окрім деяких прізвищ (таки забуваються), яким далеко як не за сімдесят, а значно менше. забуваються і деякі, можна сказати, з позавчорашніх дрібниць (довгі назви усіляких штрассе) або наземних маршрутів, не кажучи про метро. і назва цьому явищу, кажуть, старечий склероз. чув я цю назву ще від бабусі, і тому не забуваю.

о, як нудно на пенсії, коли і сам - нуда...

коли нема й що згадати )

та є що згадувати. не було б - і літературної діяльності не було б. я своїми згадками підживлюю свою пам'ять. сьогоднішню пам'ять. а пам'ять серця у порядку. батьки-діди-бабусі-розбудова-перша вечеря, коли вже було досить-ковбаса без хліба, але досхочу і таке інше.

Опанасе, та я ж не автора мав на увазі, а ліргера)

для Вас знайшов. приїздіть - сподобається.
http://bochum.solid-gold.de/#

ого! та мені вже подобається!) залишилось отримати шенгенську візу - і вперед!)

високий клас виконання. іноді все бачене раніше, за межами ЄС, здається якщо не ляльковим, то гротескним. десь так, як мені, українцю, російський Пєтрушка.

Опанасе, невже Ви справді там були? Мені здалося, що це просто поетична фантазія.)

фантазія - це коли, наприклад, про вовків римують. а я їх, до речі, зблизька бачив. нас розділяла лише звичайнісінька сітка - приблизно така, яка встановлюється у якості огорожі для підприємств, але вища. вовки дійсно схожі на собак, капловухі, міцна шия, скляний або якийсь олов'яний погляд.

та я вовків теж бачив за сіткою в зоопарку - на собак зовсім не схожі, і погляд у них вовчий

там де клітки, немає чого ловити.
от уявіть. присіли відпочити. прилетів папуга, сів поряд на кущик. можеш пригостити. маленькі папуги їстимуть, а цей подивиться. у жодного відвідувача не виникає бажання впіймати. рефлекси інші.
між вовками можна йти. гравійна алея. огорожі ліворуч і праворуч. можна сказати, чисто номінальні. на обрії слони та жирафи. а вовки не по вольєрах, а на свіжому повітрі. іноді здається, що за огорожею не вовки, а ти і всі інші відвідувачі. про рибне царство окрема розмова. та ж сама форма спілкування з природою. але там скло - над тобою та поряд. аж голова кругами йде. акула дивиться на тебе, а ти на неї.
хіба що не торкається.
щасти.