ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.08.02 20:38
Дивуючись (Jethro Tull)
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне

Ігор Шоха
2026.08.02 19:43
Верховний витязь на ходулях
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.

***
А «марафон пресує» всі події

Юрій Лазірко
2026.08.02 16:29
My love you know -- jazz English Version
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received

our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver

Євген Федчук
2026.08.02 16:12
Чому не можна із цвинтаря нічого брати
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали

Роксолана Вірлан
2026.08.02 14:38
Ліліт
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.

я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без

Борис Костиря
2026.08.02 13:42
Поезія
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору

Іван Потьомкін
2026.08.02 13:24
***
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Олена Побийголод
2026.08.02 13:12
1947. Балакучий мінер
А.Фатьянов, С.Фогельсон

Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:

«Призначайте місце певне,

Ірина Вовк
2026.08.02 12:49
"СЕРЦЕ В ХУРТОВИНІ…" (продовження 2)
…За 2 години до… …Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга

В Горова Леся
2026.08.02 11:47
Сонячна доба
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує

Микола Дудар
2026.08.02 11:36
Кілька слів від Євгена Барана
Серпень, хлопче, що з тобою? Знов зненацька задощив. Не здивуєш нас водою! Ти диви, ще й оточив... Заперіщив... розізлився? Міра жарту певно є... Ну а після в небо змився - Православного вдає... Серпень, хлопче, може, досить? Якщо чуєш, то озвись

Микола Дудар
2026.08.02 11:32
Кілька слів від Євгена Барана
Звучали в голосі на почет Сім нот на пагорбі, на біс... І щось було від них пророче, Бо саме так рождають вість... Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча Навік зріднилися... Війна. І тут прийшла потвора суча - Не всіх повернуть звідтіля... О Боже рідний...

хома дідим
2026.08.02 10:55
* 159 *
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети

Віктор Кучерук
2026.08.02 06:37
* * *
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.

Володимир Бойко
2026.08.02 00:02
Лімерики F1
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.

У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві

Тетяна Левицька
2026.08.01 23:06
Я тут
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.

А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 Хворіє час
Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані
(смердючої, разючої, без дна)
і чорні руки тягнуть до гортані.

І схлипує безсилля сліпоти,
і хлюпає багно, лякає молох.
Але... дорога і потрібно йти.
І куриться услід до неба порох.

Не осягнули вічності буття,
та осягнули вміння убивати.
Німіє час і навіть сам Суддя
не відає, як лихо вгамувати.

У зоряних очах ми – куца мить.
До нас і після нас – безодня віку.
Та тисне на курок безумна гидь
(нещадних пішаків будь-де без ліку).

У світі, де щоденно ллється кров,
Грааля не знайти. А чи шукають?
Ламаючи гуманності остов,
бери АКа, добродію… Чекають…

05.02.2015




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-02-05 22:49:30
Переглядів сторінки твору 7345
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.466 / 5.5  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.847
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-05 23:39:22 ]
Німіє час і навіть сам Суддя
не відає, як лихо вгамувати.

Дуже жорсткі присуди, але й об"єктивні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 19:52:26 ]
Дякую, Ірино. Час, не корегований зверху, веде нас до біди. Знову численні жертви, в ім'я чого?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 14:20:52 ]
Пане Олександре, я вже не вперше помічаю, що розкриття теми існування людини у часі дуже добре Вам вдається.
"Але дорога і потрібно йти" - як на мій погляд, речення досить дивне, чогось тут не вистачає. Загалом, як для поета Вашого рівня, пора уже працювати над уникненням дієслівних рим. (Вибачте за вредність!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:14:03 ]
Олено, щиро дякую. Відносно дороги, по якій треба іти. Попередні рядки окреслюють сьогоднішню небезпеку, але попри усе життя(дорога) існує і треба жити(іти)і в умовах небезпеки. Я такий смисл вклав. Може, трохи незрозуміло. Дієслівні рими - це дійсно мінус, варто уникати, але хто знає, а раптом концепція віршування зміниться на користь дієслів, то й мені перевчатися не треба(жарт). Ви не вредна, а благодійна в смислі побажань.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 16:50:42 ]
і чорні руки вже біля гортані...
і чорні п"ястуки біля гортані.

тягнуть - там не може бути.

Крута дорога, тяжка дорога, грузька дорога...

речення, де ниць:

жорстоких пішаків завжди без ліку.

таке моє бачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:22:29 ]
Дякую, Світлано. Ви так рідко щось радити, що варто уважно до цих порад прислухатися. Але чому "тягнуть" не підходить? Забагато дієслів чи щось інше? "жорстоких пішаків завжди без ліку" - краще за моє, хіба що вставлю замість жорстоких безумних. Там, де дорога, я уже пояснив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:23:45 ]
Але безумних вже є. Щось інше або ваше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:24:13 ]
Хто його знає, що таке ото АКа?
Може, краще було б (не обов'язково саме так) "бери ружжо"?
Можливо, краще було б
"Та є дорога - і потрібно йти."
Сурядні та підрядні речення вимагають свого.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:34:55 ]
АК - хто його не знає в наш мілітаризований час? Хіба що супер пацифістські жіночки. От та дорога. Всім в очі впадає. Може й по вашому. Подивлюся. Дякую за коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:40:38 ]
http://sum.in.ua/s/ghortanj
гортань дих. орган.
Як же можна тягти до гортані?
Якщо Ви мали на увазі тягнуться - простягаються, то так і треба писати. Шукати слово потрібне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:00:10 ]
У словнику є синоніми "тягти" - простягати, протягати. Тому я так і ужив. А гортань - це частина горла. То чому руки не можна простягнути(тягти) до нього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:48:04 ]
Я - за зримість тексту, тому не вельми зрозуміла-уявила ті руки тіней... Чи вони тягнуть чи тягнуться). Увиразити б там...
Якщо Вас влаштовує так, то я не наполягаю. Я за те, щоб автор сам працював.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:51:41 ]
Я також за зримість. Тому і запитав за "довжини".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:51:35 ]
Увиразнити). отак.

Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані -
Смердючої, разючої, без дна -
І простягають руки до гортані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:56:35 ]
Не осягнули вічності буття,
Навчилися штудерно убивати.

якби писала я, то було б так).
не було б повтору осягнули.
Все, лишаю Вас у майстерні спочивати, працювати).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:03:55 ]
Світлано, я - це не ви. Ви бачите глибше слово. Якби я писав вашими словами, то мабуть був би більш авторитетним і шляхетним у віршуванні. На жаль так високо не літаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:06:58 ]
Тому що за дужками тими вже не розумієш, що до чого чиє і навіщо тягнеться.
Повторюю, варто увиразнювати вірш, уникати і повторів, і, по можливості, дієслівних рим. а ще таке: якщо я рідко щось коментую, то це ж добре. Тіштеся.
Тому й не коментую, що автори мають своє бачення тексту, і марна праця доводити їм щось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:09:38 ]
Тішуся, аякже. А що у мене є вибір?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:16:04 ]
А ще отам дородій не зрозуміла. То сарказм чи серйозно так вважаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:18:20 ]
Бери АКа, добродію.
Жаско між добродіями та лихими. Хто є хто - зрозуміти б за машкарою.
Полетіла).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:30:43 ]
Якщо є барикада, то мають бути антагоністи - лиходії і добродії. Хто яку машкару на себе одягає, то його вибір, хоча зі стороннє враження із цим вибором часто не співпадає. Хто себе хоче рахувати лиходієм? Ніхто! Тому усі добродії.