ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 Хворіє час
Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані
(смердючої, разючої, без дна)
і чорні руки тягнуть до гортані.

І схлипує безсилля сліпоти,
і хлюпає багно, лякає молох.
Але... дорога і потрібно йти.
І куриться услід до неба порох.

Не осягнули вічності буття,
та осягнули вміння убивати.
Німіє час і навіть сам Суддя
не відає, як лихо вгамувати.

У зоряних очах ми – куца мить.
До нас і після нас – безодня віку.
Та тисне на курок безумна гидь
(нещадних пішаків будь-де без ліку).

У світі, де щоденно ллється кров,
Грааля не знайти. А чи шукають?
Ламаючи гуманності остов,
бери АКа, добродію… Чекають…

05.02.2015




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-02-05 22:49:30
Переглядів сторінки твору 7592
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.466 / 5.5  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.847
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-05 23:39:22 ]
Німіє час і навіть сам Суддя
не відає, як лихо вгамувати.

Дуже жорсткі присуди, але й об"єктивні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 19:52:26 ]
Дякую, Ірино. Час, не корегований зверху, веде нас до біди. Знову численні жертви, в ім'я чого?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 14:20:52 ]
Пане Олександре, я вже не вперше помічаю, що розкриття теми існування людини у часі дуже добре Вам вдається.
"Але дорога і потрібно йти" - як на мій погляд, речення досить дивне, чогось тут не вистачає. Загалом, як для поета Вашого рівня, пора уже працювати над уникненням дієслівних рим. (Вибачте за вредність!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:14:03 ]
Олено, щиро дякую. Відносно дороги, по якій треба іти. Попередні рядки окреслюють сьогоднішню небезпеку, але попри усе життя(дорога) існує і треба жити(іти)і в умовах небезпеки. Я такий смисл вклав. Може, трохи незрозуміло. Дієслівні рими - це дійсно мінус, варто уникати, але хто знає, а раптом концепція віршування зміниться на користь дієслів, то й мені перевчатися не треба(жарт). Ви не вредна, а благодійна в смислі побажань.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 16:50:42 ]
і чорні руки вже біля гортані...
і чорні п"ястуки біля гортані.

тягнуть - там не може бути.

Крута дорога, тяжка дорога, грузька дорога...

речення, де ниць:

жорстоких пішаків завжди без ліку.

таке моє бачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:22:29 ]
Дякую, Світлано. Ви так рідко щось радити, що варто уважно до цих порад прислухатися. Але чому "тягнуть" не підходить? Забагато дієслів чи щось інше? "жорстоких пішаків завжди без ліку" - краще за моє, хіба що вставлю замість жорстоких безумних. Там, де дорога, я уже пояснив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:23:45 ]
Але безумних вже є. Щось інше або ваше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:24:13 ]
Хто його знає, що таке ото АКа?
Може, краще було б (не обов'язково саме так) "бери ружжо"?
Можливо, краще було б
"Та є дорога - і потрібно йти."
Сурядні та підрядні речення вимагають свого.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:34:55 ]
АК - хто його не знає в наш мілітаризований час? Хіба що супер пацифістські жіночки. От та дорога. Всім в очі впадає. Може й по вашому. Подивлюся. Дякую за коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:40:38 ]
http://sum.in.ua/s/ghortanj
гортань дих. орган.
Як же можна тягти до гортані?
Якщо Ви мали на увазі тягнуться - простягаються, то так і треба писати. Шукати слово потрібне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:00:10 ]
У словнику є синоніми "тягти" - простягати, протягати. Тому я так і ужив. А гортань - це частина горла. То чому руки не можна простягнути(тягти) до нього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:48:04 ]
Я - за зримість тексту, тому не вельми зрозуміла-уявила ті руки тіней... Чи вони тягнуть чи тягнуться). Увиразити б там...
Якщо Вас влаштовує так, то я не наполягаю. Я за те, щоб автор сам працював.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:51:41 ]
Я також за зримість. Тому і запитав за "довжини".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:51:35 ]
Увиразнити). отак.

Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані -
Смердючої, разючої, без дна -
І простягають руки до гортані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:56:35 ]
Не осягнули вічності буття,
Навчилися штудерно убивати.

якби писала я, то було б так).
не було б повтору осягнули.
Все, лишаю Вас у майстерні спочивати, працювати).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:03:55 ]
Світлано, я - це не ви. Ви бачите глибше слово. Якби я писав вашими словами, то мабуть був би більш авторитетним і шляхетним у віршуванні. На жаль так високо не літаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:06:58 ]
Тому що за дужками тими вже не розумієш, що до чого чиє і навіщо тягнеться.
Повторюю, варто увиразнювати вірш, уникати і повторів, і, по можливості, дієслівних рим. а ще таке: якщо я рідко щось коментую, то це ж добре. Тіштеся.
Тому й не коментую, що автори мають своє бачення тексту, і марна праця доводити їм щось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:09:38 ]
Тішуся, аякже. А що у мене є вибір?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:16:04 ]
А ще отам дородій не зрозуміла. То сарказм чи серйозно так вважаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:18:20 ]
Бери АКа, добродію.
Жаско між добродіями та лихими. Хто є хто - зрозуміти б за машкарою.
Полетіла).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:30:43 ]
Якщо є барикада, то мають бути антагоністи - лиходії і добродії. Хто яку машкару на себе одягає, то його вибір, хоча зі стороннє враження із цим вибором часто не співпадає. Хто себе хоче рахувати лиходієм? Ніхто! Тому усі добродії.