ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 Хворіє час
Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані
(смердючої, разючої, без дна)
і чорні руки тягнуть до гортані.

І схлипує безсилля сліпоти,
і хлюпає багно, лякає молох.
Але... дорога і потрібно йти.
І куриться услід до неба порох.

Не осягнули вічності буття,
та осягнули вміння убивати.
Німіє час і навіть сам Суддя
не відає, як лихо вгамувати.

У зоряних очах ми – куца мить.
До нас і після нас – безодня віку.
Та тисне на курок безумна гидь
(нещадних пішаків будь-де без ліку).

У світі, де щоденно ллється кров,
Грааля не знайти. А чи шукають?
Ламаючи гуманності остов,
бери АКа, добродію… Чекають…

05.02.2015




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-02-05 22:49:30
Переглядів сторінки твору 6280
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.466 / 5.5  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.847
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 20:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-05 23:39:22 ]
Німіє час і навіть сам Суддя
не відає, як лихо вгамувати.

Дуже жорсткі присуди, але й об"єктивні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 19:52:26 ]
Дякую, Ірино. Час, не корегований зверху, веде нас до біди. Знову численні жертви, в ім'я чого?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 14:20:52 ]
Пане Олександре, я вже не вперше помічаю, що розкриття теми існування людини у часі дуже добре Вам вдається.
"Але дорога і потрібно йти" - як на мій погляд, речення досить дивне, чогось тут не вистачає. Загалом, як для поета Вашого рівня, пора уже працювати над уникненням дієслівних рим. (Вибачте за вредність!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:14:03 ]
Олено, щиро дякую. Відносно дороги, по якій треба іти. Попередні рядки окреслюють сьогоднішню небезпеку, але попри усе життя(дорога) існує і треба жити(іти)і в умовах небезпеки. Я такий смисл вклав. Може, трохи незрозуміло. Дієслівні рими - це дійсно мінус, варто уникати, але хто знає, а раптом концепція віршування зміниться на користь дієслів, то й мені перевчатися не треба(жарт). Ви не вредна, а благодійна в смислі побажань.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 16:50:42 ]
і чорні руки вже біля гортані...
і чорні п"ястуки біля гортані.

тягнуть - там не може бути.

Крута дорога, тяжка дорога, грузька дорога...

речення, де ниць:

жорстоких пішаків завжди без ліку.

таке моє бачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:22:29 ]
Дякую, Світлано. Ви так рідко щось радити, що варто уважно до цих порад прислухатися. Але чому "тягнуть" не підходить? Забагато дієслів чи щось інше? "жорстоких пішаків завжди без ліку" - краще за моє, хіба що вставлю замість жорстоких безумних. Там, де дорога, я уже пояснив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:23:45 ]
Але безумних вже є. Щось інше або ваше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:24:13 ]
Хто його знає, що таке ото АКа?
Може, краще було б (не обов'язково саме так) "бери ружжо"?
Можливо, краще було б
"Та є дорога - і потрібно йти."
Сурядні та підрядні речення вимагають свого.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 20:34:55 ]
АК - хто його не знає в наш мілітаризований час? Хіба що супер пацифістські жіночки. От та дорога. Всім в очі впадає. Може й по вашому. Подивлюся. Дякую за коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:40:38 ]
http://sum.in.ua/s/ghortanj
гортань дих. орган.
Як же можна тягти до гортані?
Якщо Ви мали на увазі тягнуться - простягаються, то так і треба писати. Шукати слово потрібне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:00:10 ]
У словнику є синоніми "тягти" - простягати, протягати. Тому я так і ужив. А гортань - це частина горла. То чому руки не можна простягнути(тягти) до нього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:48:04 ]
Я - за зримість тексту, тому не вельми зрозуміла-уявила ті руки тіней... Чи вони тягнуть чи тягнуться). Увиразити б там...
Якщо Вас влаштовує так, то я не наполягаю. Я за те, щоб автор сам працював.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:51:41 ]
Я також за зримість. Тому і запитав за "довжини".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:51:35 ]
Увиразнити). отак.

Хворіє час і аура мутна.
Немовби тіні устають із хлані -
Смердючої, разючої, без дна -
І простягають руки до гортані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 20:56:35 ]
Не осягнули вічності буття,
Навчилися штудерно убивати.

якби писала я, то було б так).
не було б повтору осягнули.
Все, лишаю Вас у майстерні спочивати, працювати).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:03:55 ]
Світлано, я - це не ви. Ви бачите глибше слово. Якби я писав вашими словами, то мабуть був би більш авторитетним і шляхетним у віршуванні. На жаль так високо не літаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:06:58 ]
Тому що за дужками тими вже не розумієш, що до чого чиє і навіщо тягнеться.
Повторюю, варто увиразнювати вірш, уникати і повторів, і, по можливості, дієслівних рим. а ще таке: якщо я рідко щось коментую, то це ж добре. Тіштеся.
Тому й не коментую, що автори мають своє бачення тексту, і марна праця доводити їм щось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:09:38 ]
Тішуся, аякже. А що у мене є вибір?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:16:04 ]
А ще отам дородій не зрозуміла. То сарказм чи серйозно так вважаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-02-06 21:18:20 ]
Бери АКа, добродію.
Жаско між добродіями та лихими. Хто є хто - зрозуміти б за машкарою.
Полетіла).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-02-06 21:30:43 ]
Якщо є барикада, то мають бути антагоністи - лиходії і добродії. Хто яку машкару на себе одягає, то його вибір, хоча зі стороннє враження із цим вибором часто не співпадає. Хто себе хоче рахувати лиходієм? Ніхто! Тому усі добродії.