ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Сокровенності слово
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
В кураю вирують перші квіти
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Бумеранги апокаліпсису
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
* * *
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Забути про квіти
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Ципріан Каміль Норвід
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
* 240 *
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Від'їзд
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач (The Beatles)
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 ***
Образ твору У дощ зайду, у дзвін його журби,
У дзеркала прелюдій та елегій,
Де первоцвіти і пташиний легіт
Гірчать весною, мов кора верби,

Де щастя наше схоже на полин,
М"який полин, безвусий, зовсім юний,
Де світлотіні райдужних краплин
Тихцем торкають струни світлосуму:

Вода - верба - вода - верба - вода...
Весна - як Бог - завжди приходить звище.
А я в руках її - вербовий свищик,
Що ненароком випав із гнізда.

2015

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 12:36:32
Переглядів сторінки твору 12999
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.700
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-05 13:18:57 ]
Гарно. Але, здається, одна рима згубилася - "дім" і "верби".)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 13:29:28 ]
ПРивіт, Валерик. А рими всякі різні бувають. І не рими також :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 13:30:59 ]
Краса яка )) Піти й собі спробувати свищика вирізати, чи що - верб он у долині повно, ти тільки ще розкажи, як його ото робити ))
"Звище" (наскільки я розумію, це ти так переклала рос. "свыше") шукала по всіх словниках - не знайшла, хіба що у Грінченка є "звиш" ("свыше") і "звишки" ("высотой").


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 23:55:07 ]
Краще попросити, щоб вирізав чоловік, - свистітиме гучніше :)) Ціла морока того свищика майструвати - треба мати дуже гострого ножа ( не язика, а жаль :) і свіжу вербову гілку. Зумієш зняти кору ( і знову ж - не стружку :), не пошкодивши її - засвище. "Звище" не перекладала, - звідти зійшла весна..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 13:35:30 ]
О, а щодо рими "дім" і "верби" ідея появилась: а якщо "вербі"? Ну тобто її власна кора їй же самій і гірка (кора як уособлення всього прожитого-пережитого, що наросло за все життя)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 23:56:37 ]
Хороша думка. Будемо нарощувати :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 13:58:32 ]
Читається як рондо попри те, що це не рондо. Прекрасно читається, лірично сприймається.
І пам'ятні знаки, які чомусь знайшлись тут, у Вашому вірші. І для мене - вони наче про мене. Був у мене і двоюрідний дід (чоловік материної тітки). Він мою молодшу сестру називав свищиком. Малою ще було, а як гарно говорила. І як іноді комічно... А я, напевно, для діда був, відповідно, свистуном. Бо старший за сестру, і тому який з мене свищик? Київський свистун. Любили мене там слухати. Я ж був тоді російськомовним і мріяв про МГУ, а не про граблі та сапки. Насправді вийшло ні те, ні се, але все одно дивовижно цікаве.
З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 18:31:58 ]
Можливо, він називав її пищиком. Давненько це було.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:01:08 ]
Такий рід ваш, чоловічий, - свистуни :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 15:55:40 ]
дуже і дуже.

єдине, в чому сумніваюся і аж тепер побачила, чи є таке слово "звище".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 23:42:37 ]
Не сумнівайся, нема :)) Але хотілось би, щоб було..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:25:21 ]
ну то тепер буде))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 20:53:41 ]
Війнуло теплом... Весна у вірші така, яку вже так хочеться, а не так холодна, як є нині...
І плюскіт води під вербою майже реальний, і світлотіні у її молодих листочках...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:00:14 ]
Вона вже йде, пані Галю - саме така. Дякую :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 21:29:08 ]
світлотіні світлосуму.... Теплий дощик.

навіть у свищиків є гніздо)
Трішки кумедний свищик... але щасливий - його сама Весна знайшла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:05:06 ]
Хотіла сказати, мабуть, не кумедний, а трохи завеликий :)) Була асоціація із іншим свищиком - глиняним, якого роблять, зазвичай, у вигляді пташати. А чого, усе, що свистить, має право на гніздо :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 09:08:16 ]
Весняно... По-справжньому...
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-15 23:58:51 ]
Все по-справжньому, Мирославе. По-сурйозному :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-04-08 13:52:01 ]
"Де щастя їхнє схоже на полин,
М"який полин, безвусий, зовсім юний" - дуже цікавий і нестандартний образ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-16 00:00:56 ]
Дякую, Оленко :)) Нехай Ваше щастя буде схожим на первоцвіти, бо полин, хоч і юний, все одно гірчить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-04-08 18:17:03 ]
Ніжнотрепетний вірш!
Але свищик і гніздо.... Якась глибока таїна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-16 00:07:07 ]
А "справжня поезія - це містерія, тайна". Не я сказала, а Дмитро Донцов :)) Так що нехай залишаються у ній і птах із червоним оком, і свищик-пташа :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-04-16 09:05:22 ]
".....птах із червоним оком"???????????Не бачу я у Вашому творі такого птаха...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-16 23:04:12 ]
Дійсно, нема ( не з червоним, а із вишневим, перепрошую :)). Йдеться про вірш іншого автора, де Вас також дуже дивували і той птах, і шум березового соку. Узагалі, жінкам притаманно дивувати колег-чоловіків :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-04-16 23:10:54 ]
Так, так! Мене тут дивували ще не так! Наприклад, пацифістка-імперіалістка Світлана Залізняк...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2015-07-12 12:33:02 ]
от мені, скотиняці (як любить повторювати Ляшко), читається "Таких старих, що їхній блиск і череп..."
(жартую, звісно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2016-08-13 05:48:14 ]
щось сентиментальний я ці хвилини може тому що перечитую Луцкову Світлану а може її вербовий свищик розчулив але все це правда

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2016-08-22 19:11:12 ]
Ой, Саню, не свистів би ти :))