Я мріяв, як ми станемо одне й на рівні в щасті будемо з Богами - дуже! Багато сказано цими рядками. Богів, на мою думку, краще написати з маленької, якщо вони у множині, тим паче в коханні особливо щасливими були давньогрецькі та інші міфічні боги. І станемО Одне - ну щоб ідеальним був вірш.

Богдане, дякую за відгук. Стосовно зауваг. Я, як Ви, певне, знаєте, належу до рідновірів. У нас у громаді усталений вислів при прощанні "Будьмо з Богами". Ми шануємо, насамперед своїх рідних - УКРАЇНСЬКИХ - Богів, а не грецьких чи інших, і оскільки є наявним політеїзм, то слово "Боги" у всіх відмінках пишуться з великої літери, як вияв пошани до них. А словник орфографічний дає так: Бог, Боже (у християнстві) і боги в усіх інших релігіях - цитую дослівно з орфографічного словника Анатолія Івченка. Тільки пан Івченко, певно, не знає, як у громаді українських рідновірів вживають слово "Боги". А при цьому не соромиться запевняти читача, що так пишеться "у всіх" інших релігіях. Так от, будь ласка, знайте, Богдане, що слово Боги українські язичники пищуть з великої літери в усіх випадках і в усіх відмінках. Відсилаю Вас до сайту Об"єднання рідновірів України http://oru.org.ua.
Ось стаття про Бога Велеса нашого провідника Галини Лозко, думаю, Вам, як поету, буде цікаво почитати:

Велес (Волос) — це один з найстаріших Богів, який вважається Богом достатку. Християнин-літописець називає Велеса «скотьїм Богом», тобто опікуном домашніх тварин. А якщо врахувати, що череди худоби (скот) у давнину вважалися символом заможності взагалі, то стає зрозуміло, чому Велес — Бог багатства і достатку. Крім того, Велес — опікун купецтва, торгівлі, як і римський Меркурій. О. Афанасьєв пояснює Велеса не тільки як охоронця череди худоби на землі, але й пастуха небесної отари хмар. Те, що Боян у «Слові о полку Ігоревім» названий «Велесовим внуком», вказує також і на те, що Велес був ще й Богом поезії та музики, тобто покровителем мистецтва, як і Меркурій.

На мою думку, Богдане, збіг голосних не є недоліком, навпаки, він сприяє ще більшій милозвучності твору, кажу це ще і як профі- музикант. А от збіг приголосних - справді її губить.

Не часто буваю тепер у Майстернях. Призабулося, що Ви належите до рідновірів. Поважаю Ваш вибір і повністю в цьому випадку поділяю аргументацію щодо Богів.

Дякую, Богдане, за розуміння!

Вітаю, Ярославе! Гарний вірш, ностальгічно-трагедійний, сподобався.
Але, можливо, добре було б переставити рядки у другому катрені, Ярославе, ось таким чином:

Відлуння сміху – відповідь на це:
"То просто вияв дружби" – ти сказала.
Я – муха, що потрапила в сильце.
Регоче, вже до прози звикла зала.

Нмсд, звісно, бо автору видніше, що саме він хотів сказати і як.
А в четвертій строфі, можливо, краще було б "згадаєш" замінити на "згадавши". Знову ж таки, нмсд.
І ще, здається, пропущена кома після "напевне".

Так, Ярославе, після чогось гарячого дмемо вже й на щось холодне, боячись нових опіків.

Гарний диптих, пронИзливо-щемний...

До слова, у Вас наголос падає у першому рядку як "пронИзала", а треба "пронизАла", можете перевірити самі. Тому доречно, мабуть, переставити місцями -

Ти пронизАла ширістю мене...

Далі... Мені не сподобалась муха в даному контексті, якось воно не лірично, не етично, не... не... не...
Мені бачиться замість мухи... скажімо, птаха. Це для кохання - романтичніше, одухотвореніше... Птаха, що потрапила в сильце кохання - логічно, красиво, хоч і журливо. З мухою - не ті відчуття і асоціації. "Я - муха..." ? Ні, не те. Тим паче далі про тенета... серце, що ридає кров'ю... Це так проникливо... Ярославе, будь ласка, позбудьтесь тої мухи, не зневажайте так свого ліричного, закоханого ЛГ.

Ну і зауваги Кристіана, нмд, слушні.

А в мене принаймні в 1-й частині виникли асоціації ближчі до вічного протистояння і взаємопритягування - поета і юрми. Тоді і муха на місці і інші метафоричні означення реально описують цю юрму із властивими їй примхами і забаганками жінки. Свербить бажання теж прикласти руку зі своїми версифікаціями, але...

Ігоре, дякую за цікаві роздуми. Добре, коли у кожного виникають свої асоціації з прочитаним. Тут справді - Ви гарно помітили взаємопритягування і взаємовідштовхування - як філософський закон єдності і боротьби протилежностей. А щодо мухи - тут я більше до Любиної позиції схиляюсь. Бо тут на першому плані - він і вона, а юрма - на третьому плані - у глядачевій залі тільки. А щодо своїх версифікацій, Ігоре, не треба. У Вас багато власної роботи, бо Ви, не в образу сказано, багато пишете, а мало правите своє. Багато руди, відходів. У нас публіка делікатна,прямо може і не сказати. Але своєрідним показником наявності поетичної руди (вислів В.Маяковського) є відсутність коментарів біля вірша.

З повагою

Лілеє, дуже дякую за співвідчуття, співпереживання. Дуже приємно, що вірш схвилював і знайшов глибокий, щирий відгук у вашій душі. І виникли власні асоціації. Спасибі, такі відгуки надихають на подальшу працю!))