Що ж, тоді назвіть мені хоч одне місце на землі, де в результаті війни чи революції настало райське життя. Відлік можете починати від дня сотворення світу ))

Такого місця нема, але в планетарному масштабі війни і революції, як це крамольно не звучить, рушії розвитку. Не було би жертв протистоянь, чи мали би ми те, що маємо сьогодні? Це, звичайно прикро, але десь так...

І що ж ми маємо сьогодні? В чому ви бачите розвиток? Техніка? Що вона дала - остаточне загидження довкілля? Може, стало більше справедливості, а менше - хвороб, тяжкої праці і проблем?

Маємо те, що маємо... Але, якщо не стосовно Майдану, а людськості в цілому, то шлях цивілізацій - це історія війн і революцій. Чи жили би люди без цього ліпше? Дискусійне питання. На мою суб'єктивну думку, жителів планети Земля було би на порядок менше при відсутності високих технологій і розвинутої техніки - ані тобі ТБ, тим більше інтернету... Але то таке. Довкілля однозначно було би краще. Жили би, максимум, до 50-60 років, бо вірусів ніхто не відміняв, а медицина від усіх хвороб тільки б кров пускала(ще років 100-150 тому так і було). Зате садок вишневий коло хати... глинобитної під солом'яною стріхою. Важкої праці було би не менше ніж зараз, а навіть навпаки... Чи ні?

Щодо Майдану, то люди не марно загинули... Як пояснити їх смерть безглуздою і марною? Все, що вони робили і в що вірили - пусте і непотрібне нікому?... Як на мене, то: 1. Люди довели, що вони не бидло і можуть постояти за свою гідність(європейські цінності відразу відійшли на другий план після побиття 30 листопада). Це урок будь-якій владі. 2. Почалось формування нації - проти "Руського миру" постали і російськомовні в своїй більшості. 3. Наступає( дуже сподіваюсь на те) політичне прозріння - голосувати не за гречку і сотню гривень, або за особистості, наділеними маніпулятивним талантом виступів, а за програмами партій і їх відстороненістю від олігархічних центрів впливу. 4. Мабуть є і інші висновки, але для них потрібен глибокий і професійний аналіз. Мені достатньо і цих, щоб не рахувати жертви марними. Дуже болить, коли повідомляють про загиблих і поранених в АТО(???), насправді у справжній війні. Але який вихід? Питань більше, ніж відповідей. На жаль, нема у нас державних лідерів, а тільки бариги та пустобрехи. Але таких обрали - для нас усіх, сподіваюсь, вивчений урок...

Наша пісня гарна, нова, починаєм її знову ))
Ми, власне, про що? Про те, що жодна революція не в змозі докорінно щось змінити.
"Всегда нужно помнить иррациональность бытия, рождающую муку истории. Иррациональность эту не может сейчас побороть ни революция, ни конституция, ни теократический анархизм не в силах преодолеть её во имя своего разума. Эта мучительная иррациональность коренится в изначальном грехопадении мира, в непобежденности богоотступнического хаоса. Только до конца завершенный процесс спасения человечества и мира убьет, изничтожит это трагическое препятствие для окончательной гармонии".
Нічого не нагадує? А написано століття тому. Це Бердяєв (сподіваюся, ви вже якось пробачите йому його російськомовність).
Можете ще почитати Данила Андреєва - про те, хто в дійсності стоїть за лаштунками цього театру.
Про формування націй, політичні прозріння і т. п. - це до Ремарка, там дуже гарно описано, з яким "ентузіазмом" ішли люди на чужу землю воювати.
Втім, ви вже цілком доросла людина - боюся, що ці книги (як і будь-які інші) навряд чи змінять ваш світогляд.

Так, Грені, я доросла людина і мою думку формують не філософи та інші мудрагелі, які пояснювали світ, але так і не змогли пояснити, а буденне життя за вікном у всіх свої проявах і насамперед фактах. Число "пі" теж є раціональним, без системи і кінця. Тим не менш, у математиці - це не остання величина, яка бере участь в всіх фундаментальних розрахунках цілком реальних задач. Тому ірраціональність буття потрібно осягати не за Бердяєвим, який усе зводить до гріхопадіння, а за цілковитою конкретикою фактів, проти яких безсилі усі лукаві мудрування. Це як обчислювати "пі" по розрядах - кожна наступна цифра в нескінченному ряду несе свою інформацію і не більше... Бо осягнути світ, як буття матерії і розуму, нам поки не по силах. Але найлегше знову все звести до Божих настанов і їх невиконань. Релігії - це не єдині форми удосконалення людини, бо істота мисляча старша за будь-яку з них. А щодо прозріння, то воно не обов'язково наступає на наступний ранок після революції чи іншого. Через память, генетичну і історичну, воно визирне із людини у потрібному місці, у потрібний час, і виконає свою місію виправлення помилок... Голодомор - теж марні втрати, але нам болить і понині.

Вибачте, число "пі" теж є ІРраціональним...

І то правда, толку з тих філософів, теологів та інших дармоїдів, сиділи по своїх кабінетах (ну чи бочках) та мололи дурню якусь несусвітню...
Інша справа - факти, і байдуже, що кожен із них можна трактувати як завгодно - ми ж виберемо те трактування, яке нам підходить!
Інша справа - революційна практика, і байдуже, що не одне покоління вже розтовкло лоби об цю стіну - так то ж вони товклися слабувато, без ентузіазму, а ми ось щас як піднажмемо!..
Є вислів: "Роби те, що робиш, і матимеш те, що маєш" (це не філософи з пальця висмоктали - це народна мудрість, результат досвіду і практики).

Чи хочу я з вами далі сперечатися? Ні, не хочу і більше не буду. Я лиш висловив свою думку, яку нікому не нав'язую. Але наостанок зауважу: Філософи – це не «бочкові» дармоїди», а дуже мудрі і корисні люди. Не варто мене пересмикувати. Як і правда те, що, намагаючись пояснити світ, вони мало що досягли, бо шляху до повної гармонізації ніхто із них не виказав. А чи взагалі вона є, ота гармонізація? Острів Утопія, скоріше… Мабуть, людина так влаштована, щоб висока і благородна ціль маячила десь там, за духовним обрієм її очікувань. Намагання досягти гармонії породжує філософію, а недосяжність її – заміну одних теорій іншими, більш сучасними. Стародавні греки теж шукали істини, маючи не єдиного Бога, а безліч богів, по одному на кожну сущу річ. І що знайшли? Хоча свої цеглинки у фундаменті пізнання буття залишили… А може, правда в тому, що у кожного часу своя гармонія, спочатку як єресь, а потім як пережиток?... І так втолочується шлях цивілізації, але не до Гармонії на всі віки і для всіх народів. Читання філософів не формує канонів світосприйняття, а сприяє розвитку мислення, тобто розуму, і це їх найбільший вклад в історію людства. Як на мене, то роби те, що робиш – це філософія покори, а роби те, що маєш робити(у кожному конкретному випадку, відповідно до обставин, це «маєш» різне) – філософія пошуку.
Якщо мої думки видаються вам примітивними, то ваше право. Якщо я вас чимось спровокував на емоції, то вибачаюсь.

Куба!

Та це навіть не суперечка, бо для неї потрібно як мінімум говорити про одне й те ж обом, а тут як у тій приказці: я йому про індики...
Так що я дуже вдячна вам, що припиняєте цей, м'яко кажучи, дивний процес.
Що ж стосується виразу "Роби те, що робиш...", то це звичайнісіньке житейське застереження: якщо не зміниш способу дій - не зміниться й результат. Де ви там філософію покори побачили - тільки вам одному відомо.

Особливо - коли й перемога більш ніж сумнівна.

Чогось мені думається, що і на цю роль погоджуються - може, підсвідомо. Але, як кажуть, "подвиг - це мить, а ти спробуй ціле життя перетерпіти"...

Дякую.
Юрба - взагалі страшна штука, краще від неї триматися якнайдалі (мабуть, і в прямому, і в переносному смислі).

Ох, кумцю. Дякую на доброму слові, але моєї заслуги тут нема. Ти ж в курсі: громадянська лірика - абсолютно не моє. Хіба я хоч колись на таке замахувалась? І не думала, що напишу щось подібне. А воно оце вчора прийшло, сіло на голову і не злізло, поки не записала )) Тепер от сама чудуюся та дивуюся ))

І ви будьте мені здоровенькі ))

Дякую. Дуже дякую :)