ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослава Меленчук (1983) / Вірші / Послухай, хто я...

 ***
Посади мені сад, так стомилась блукати по світу.
Посади мені сад, відпочити до яблунь прийду.
Стільки років живу, та шкода, не навчилася жити,
Може, я оживу і коріння пущу в тім саду?!

Зацвіту навесні. Так душа осягає причастя.
Після сповіді зим цей вінок, наче прощення німб.
По стезі між дерев заблукало загублене щастя,
Я його віднайду в тім саду, що посадиш мені.

Відполощуть дощі, літній вітер грайливо осушить
Заплямовані дні під серпневий ясний зорепад,
І покотиться вмить злива яблук прицілом у душу.
Посміхнусь... На долоні землі посади мені сад.




Найвища оцінка Дмитро Дроздовський 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Варвара Черезова 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-09-26 14:19:07
Переглядів сторінки твору 30648
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.010 / 5.67  (4.862 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.856 / 5.5  (4.804 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.08.29 15:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-09-26 14:24:45 ]
Ой, Миросю, так чудово! Ось лише маю запитання, "стезя" то українське слово?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 14:29:55 ]
А що, є ще якісь варіанти, Варваро?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-09-26 14:31:33 ]
Здається то російське слово, але ж я просто питаю, бо таки не впевнена;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-26 14:46:22 ]
Миросю, порадувала! Дякую за позитив і яблука :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 14:47:18 ]
Щодо російської, то не знаю, але в українській таке слово є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 14:48:34 ]
Спасибі, Юліє! Кому - черешні, а кому - яблука. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-26 14:54:41 ]
І чого в тій українській тільки нема! ;х))) і стежина і стежка і стезя і стіжок...

"літній вітер грайливо осушить
Заплямовані дні під серпневий ясний зорепад"

Ось у цих рядках очевидна суперечність Автора і природних реалій серпневих ясних ночей.

Справа в тім, що коли на небі ні хмарини і ясно видно зорепад, вітру не буває в ПРИНЦИПІ!
Навіть отого леготу.

Мирославо, чи ж не гуляли Ви серпневими ночами? ;х)

З теплом,

Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-09-26 14:54:50 ]
Є то є;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 15:03:00 ]
Так отож, що гуляла. ;) Святославе, а звідки то віяло? І головне чим? Хто це на мене дмухав? ;)Вітерець хмар не ганяє, але відчувати його присутність можна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-26 16:25:31 ]
Привіт, Мирославо! Хороший вірш, особливо сподобалася кінцівка. Тільки от в першій строфі стільки однокореневих слів в останніх двох рядочках (я про "жити" і т.д.):( Чи це так треба?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 16:35:56 ]
Привіт!
Оксано, із однокореневими словами все просто і складно водночас. Гра слів. Вчитайся і все зрозумієш. Живу, але не вмію жити і оживу. Тут конфліктна ситуація проглядається і шанс на оновлення чи відродження... Констатація факту і заперечення водночас.
А щодо стезі, то найкраще переконуватися зі словником. ;)
Дякую, що завітала!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Анноун (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-26 16:42:49 ]
:)
І навіть якщо там щось повторюється - не біда. Це як у вінку - з однакових квітів він нудний, зі всіх різних - штучний. Вражає мене твоє вміння складати самі звичайні слова-квіти у барвисті пишні вінки, Мирославо...

Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 16:47:41 ]
Привіт, Олю!

Спасибі! Повтори мають спонукати до роздумів, бути виправданими...
А ти куди сама зникла? Де нові вірші? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-26 18:55:25 ]
Привіт Миросе,
Дуже вправно виконано - захоплює мелодіність.
Борюся з власними суперечливими поглядами на певні речі у творі:
***
У першому стовпчику героїня "пустила коріння" - тобто вона стала "деревом".
А потім вона чомусь почала шукати "щастя"... ??? Раз "пустила" - то все - ніг немає (я так думаю)
***
"І покотиться вмить злива яблук прицілом у душу." - яблука (мені видається) падають навмання - я би подумав чи "прицілом" тут доречне...

З повагою,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-27 07:37:58 ]
Дякую всім, що завітали!

Жінко Чорнява, чому Ви обмежуєтеся лише одним словником? http://www.ulif.org.ua/ulp/dict_all/index.php?dict=sinonim&imag_cl=img2
Потрібно шукати і таки знаходити. :)

Юрію, а ти мене такою неуважністю геть засмутив.:(
По-перше, героїня не "пустила коріння", як ти написав, а "може... пущу", а це все змінює багато. До того ж, "пустити коріння" - фразеологічний зворот, що означає, оселитися, прижитися і т. п. Ти не збагнув основну ниточку - посади мені сад, тоді я може тут приживуся, знайду своє щастя і т.д.
Про яблука ти акцент не там вловив. А ти знаєш, де душа? Тут "приціл" використано у переносному значенні. Як би ті яблука не падали, а їхнє падіння хаотичне зачіпає душу. Яблука - це вже плід, а плід - щось сформоване, доконане, якийсь бажаний кінцевий результат. Падіння яблук - наче здійснення мрії... Ось так! ;)
Та дякую, що чіпляєшся! ;)

Тарасе, рада, що підносить Вам настрій. Значить, ми на одній хвилі. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-09-27 16:07:35 ]
Ач які ми солідарні;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 14:27:22 ]
Всього вже наговорили, а от головне, як на мене - не "ПОсміхнусь", а "Усміхнусь", "Всміхнусь". Перше - від слова "посміх", (російською - "ухмылка") що характеризує радше зневагу. негативні емоції, зубоскаління. Усмішка ж - це, власне, є виявлення радості, приємного здивування. Ці слова ажніяк не синоніми! А так - чудовий вірш,Мирославо!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-28 14:57:50 ]
Михайле, можу з тобою сперечатися і сперечатися. Насправді ніякої різниці в цих словах немає, якщо не підкріплено іншими словами по змісту.
ПОСМІШКА, -и, ж. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що означає глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. // Насмішка. 2. Те саме, що усмішка 1.
УСМІШКА, -и, ж. 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. // перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. // Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. 2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром).
Тому, Михайле, читай словники і вчитуйся - головне. ;)
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-09-28 15:22:04 ]
Читаю у Вашому вірші, Мирославо, бажання віднайти спокій - як мені знайомі ці пошуки... :) Проте, спокій не надто сприяє творчості...

PS. На свій подив, виявила такий же розмір вірша і "пускання коріння" у своєму останньому творі...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-09-28 15:35:36 ]
А я от натрапила на Вашу поезію вже після того, як опублікувала свою :) Вчиталася і, крім двох вищевказаних, іншої схожості не виявила :)

Але цікаво так буває, до різних людей і справді деколи приходять схожі образи...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 15:39:13 ]
Цікаво, Мирославо, складається таке враження, що Ви - ну ніколи не допускаєте помилок.Це я маю на увазі Вашу відповідь щодо "посмішка"-"усмішка". Всі філологи (пан Олександр Пономарів - в тому числі, якщо Ви, звичайно, знаєте такого мовознавця) наголошують на тому, що ці слова мають дещо різну семантику, тобто зауваження Михайла було абсолютно доречним. Раджу Вам, Мирославо, читати ще дещо крім тлумачного словника. Ваша впертість абсолютно незрозуміла. "Усміхнусь" - не збиває ритм, а семантично підходить краще.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-28 15:47:14 ]
Сергію, а Ви ще щось вмієте, окрім, як ставити оцінки і писати коментарі іншим? Мені Ваші поради нічого не говорять. Олександр Пономарів може бути чудовим мовознавцем, але автор цього твору - я, тому аж ніяк не йому і не Вам вирішувати, що краще підходить. До того ж, "всі філологи", то вже круто Ви написали. Хтось може бути настільки ж упевненим. Думаю, що Ви не до кінця прочитали того ж таки Пономаріва. Маєте чим підтвердити? Давайте, скажу тільки спасибі, якщо пан Пономарів мене переконає.
Я допускаю помилки. Тому звертаюся до інших по допомогу, якщо трапляється така нагода. І дякую, якщо мене виправляють справедливо і підкріплено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 15:51:20 ]
Що Ви маєте на увазі, не до кінця прочитали? Якщо мовознавець написав, що слово має певне значення, то скільки не читай, він цю думку не заперечить.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-28 15:56:04 ]
А хто його мовознавцем назвав? Авторитети, погодьтеся, у кожного можуть бути свої.
Цікава штука мова, її тлумачити теж можна по різному. Я сприймаю правила перш за все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 15:57:16 ]
Академічним словником користувалась??? чи так...
Всі знайомі мені філологи знають різницю між цими словами. А Ім'я Антоненка Давидовича тобі щось говорить? Так ось, що пан Борис пише в своїй праці "Як ми говоримо?":
Пóсмішка, пóсміх і ýсмішка, ýсміх, óсміх
На сторінках наших газет, журналів, ба навіть у художніх творах і перекладах часто не розрізняють слів "посмішка" й "усмішка", уважаючи їх за абсолютні синоніми, наприклад: «На обличчях усіх присутніх сяяли радісні посмішки»; «Він глузливо всміхнувся».

Особливо вподобали слово посмішка деякі перекладачі художньої літератури, майже забувши в своїх перекладах слово "усмішка".

Чи таки справді ці слова - абсолютні синоніми, чи між ними є якась значеннєва різниця? Подивімось, як користувались цими словами наша класика й народна мова: «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» (Т. Шевченко); «Я вам з того світа, любі, усміхнуся» (Т. Шевченко); «До смерті не забуду його погляду, його усмішки» (0. Стороженко); «Де той погляд молодецький, де той усміх веселий?» (Марко Вовчок); «Нічого, нічого, ні вітру буйного, ні усміху з неба, нічого не треба» (М. Вороний); «А радість уже осміхається то з одного, то з другого віконця темним червоним вогником» (С. Васильченко); «І очі сміялись, а на губах перебігав осміх» (І. Нечуй-Левицький); «А осміхнулось воно як - аж любо глянути!» (з живих уст).

У цих прикладах слова "усмішка", "усміхатися", "усміх", "осміх", "осміхатися" стоять там, де мовиться, що людині весело, приємно, гарно.

Наведемо тепер приклади з словом "посмішка": «Ходили в поле, жали собі хліб і посміхалися злорадно» (М. Коцюбинський); «Раптом Ляля обернулася до рідних і якось криво, не по-своєму посмiхнулась» (О. Гончар); «Це... посмішка з мене» (Словник Б. Грінченка).

Не важко помітити, що тут слова "посмішка", "посміх", "посміхатися" передають відтінок іронії, сарказму, кепкування чи глузування з когось. У Словнику української мови П. Білецького-Носенка слово "посміх", що є синонімом до слова "посмішка", перекладено тільки словами "насмешка", "шутка". Подібне бачимо й у Словнику мови Т. Шевченка Інституту мовознавства АН УРСР, де слово "посміх" стоїть у тім же значенні. Слова "посмішка" нема в цих двох словниках. Тим часом у Т. Шевченка та в інших письменників є похідні іменники від дієслова "посміхатися": "посмішище" («Бо на посмішище ведуть старого дурня научати». - Т. Шевченко), "посміховисько" («Робила мій дім посміховиськом та метою всяких дотепів». - М. Коцюбинський).

Якщо вже шукати синонімів до слів "посмішка", "посміхатися", то це будуть "насмішка", "насміхатися". Проте слід зазначити, що в словах "насмішка", "насміхатися" мовиться не стільки про глузливий вираз обличчя або очей, скільки про глузливий зміст того, що каже смішко або насмішник: «Із матки старенької насміхається» («Українські пісні» М. Максимовича); «Ой іде багач, ой іде дукач, насміхається - ой за що, за що бідна голота напивається?» (народна пісня); «Не пущу я, дитя моє, в ліски по горішки, бо вже мені надоїли хлоп'ячі насмішки» (народна пісня).

лінк: http://uk.wikibooks.org/wiki/Б._Д._Антоненко-Давидович._Як_ми_говоримо

Дякую за ознайомлення)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 16:01:49 ]
Мирославо, я бачу, що Ви дуже розумна, впевнена в своїх знаннях (дещо уперта) жінка, у Вас чудові твори. Я не хочу з Вами сперечатися і щось доводити, але іноді варто дослухатися до інших. :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 16:03:21 ]
Мирославо, я бачу, що Ви дуже розумна, впевнена в своїх знаннях (дещо уперта) жінка, у Вас чудові твори. Я не хочу з Вами сперечатися і щось доводити, але іноді варто дослухатися до інших. :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 16:04:45 ]
Михайло, моє шанування!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-09-29 20:33:29 ]
Привіт усім :)
Ти ба, які тут мовознавчі курси! :)

Миросю, вірш, просто, надзвичайний!!!
Такий ніжний, ностальгічно-оптимістичний, за яблука окрема подяка, а, особливо, мені сподобалася друга строфа :)
(здається я переборщила з комами, але я дуже старалася :) )
І ще. У симпатичному товстенькому орфографічному словнику української мови (ред. В.М. Русанівського.-Київ:Довіра, 2006 рік) є слово "стезя". В "Новому тлумачному словнику української мови", том 4, слово "стезя" означає: 1. стежка, 2. життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.
У 3 томі того ж словникапосмішка - 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що відбиває глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь; 2. Усмішка. Причому значення "Усмішка" виділене жирним шрифтом.

Наснаги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-30 13:24:57 ]
Дякую, Оксано! Схоже, ти без словника тепер нікуди не виходиш. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-10-01 14:43:37 ]
Отакої! Розбили вщент усі аргументи! Ну добренько, па-па, наснаги! Успіхів... Але краще - "усмішка"!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-01 19:39:59 ]
Повертаючись, до теє клятої "стезі" Слово це є церковнословянське. Спочатку воно попало в російську мову. Ще в 30-40 роках ХХ століття його в українській мові як і в словниках українських не було і близько. З'являється це слово в пору сумнозвісного "зближення" російської та української мов, коли з української насильно витиралися питомо українські слова натомість зявлялися різні покручі-кальки російських слів та фразеолоґізмів. Ваші посилання на словник під ред. пана Русанівського, пані Оксано, некоректні лише з одної причини - якраз цей саме пан і був у аванґарді того русифікаторства. Сумно, що такі словники перевидаються в Україні і стають арґументами в наших диспутах. Взагалі то варто все ж читати твори Антоненка Давидовича, Караванського з його чудовим словником синонімів української мови. І в той же час апелювання до русифікаторської літератури не робить нікому честі, особливо авторам, які прагнуть вдосконалюватися.
До речі, ні в словнику Шумлянського, Іваницького, ні в етимолоґічному словнику Фасмера слова "стезя" в українській мові немає. Це стосовно авторитетності джерел.

З повагою до всіх учасників диспуту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-02 10:31:34 ]
Спасибі, Святославе, за інформацію.
І не потрібно так брутально виражатися про стезю. Нічого поганого у використанні цього слова в моєму тексті не бачу. Я підсвідомо використала саме це слово у своєму тексті, що, як на мене, додало душевності. Я весь час сповідувала християнство старослов'янською мовою, "Отче Наш" і той не знаю українською, а старослов'янською. І взагалі я не вважаю, що вживання таких слів є гріхом в плані української літератури. І Ви, Святославе, помиляєтеся, говорячи про авторитетність джерел. Не розумію, чому інші хочуть заперечувати діалекти, адже це багатство мови, що пов'язано з історією того чи іншого краю нашої батьківщини. Скільки людей - стільки думок. Не так важливо, коріння слова росте з української чи російської землі, але якщо воно прижилося в іншій мові, то чому потрібно його викорінювати? Невже нецікаво читати автора і знати за його подачею і його мовою, звідки автор, не заглядуючи до його біографії? Головне, аби всі ці слова вживалися згідно правил української мови, адже і на прикладі "стезі" ми можемо відчути, що вживаємо не пом'якшено "є", а твердо "е", як і належить українській. Мене взагалі бунтує, коли мову, якою розмовляють мої знайомі і я називають покручами-кальками російських слів. А як же тоді бути з іменами, що зазвичай іншомовного походження? А інші запозичені слова? Що з ними? Якщо вони прийшли не з російської, то нічого страшного - користуйтеся? То хто все-таки більш авторитетний у визначенні українських слів? Кожен правий і має для цього підгрунтя, чи навіть уподобання кожного мають право на життя. А сперечатися можна до безкінечності.
І мене дуже цікавить, Святославе, чому Ви при написанні буває нехтуєте апострофом? А про літеру "ґ" також чіткого правила у правописі немає, а Ви його використовуєте за власним розсудом, що я не сумніваюся, підкріплено правописом інших років. Авторитет кожен для себе визначає сам?
До речі, натрапила на цікаві словники і не тільки http://www2.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_mova&key=1111857485&action=view
Голова обертом. ;) Хто правий? Або всі, або ніхто. ;) Думаю, кожен нехай для себе обирає. І до всього існує поняття літературної мови.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 13:36:20 ]
Мирославо,
трішечки почуття гумору Вам не завадить. Брутальність моя щодо слова "стезя" була абсолютна гумористичною. Я цілком толерую це слово. Моя позиція така: залучай будь-яке слово аби воно було виправдане стилістично, а міняти слово стежка на стезю ("По стезі між дерев") і говорити що це синоніми вважаю неправильним, бо таке слово введено в словники української мови в період її нищення. В цьому власне мій акцент. Я не проти використання діалектизмів, сам охоче ними користуюся. Люблю іншомовні слова, з пошаною ставлюся до російської мови, залюбки нею користуюся при нагоді (дуже люблю імітувати петербуржський акцент).
Апострофи іноді лінуюся ставити, коли пишу швидко, бо потрібно перемикатися на латинську клаву. Літеру "ґ" ставлю виключно за правилами так, як мене навчили мої київські вчителі.
Ця літера ставиться у всіх, за рідкісними винятками, словах іншомовного походження, де в оригіналах слів є g літеру h передає наша літера г. Сподіваюся Ви маєте знати це нехитре правило.

В розумінні чистоти української мови, на мою думку, потрібно опиратися на думки тих фахівців чий авторитет є дуже високим: такими вважаю Антоненка Давидовича, Григорія Кочура,Святослав Караванський,Микола Лукаш, Євген Плужник(до речі, його словник Ділової української мови пережив усі лихоліття і є актуальним до сих пір).

А псевдотлумачні словники (великі та малі) рано чи пізно потрібно буде викинути на смітник...

З подякою за спілкування,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 16:42:46 ]
Я думаю Миросе,
Що Славцьо більше переживає за чистоту мови.
Іншомовні слова - це добре. Але Ти ж бачиш до чого
приводить "засмічення". Мені би не хотілось щоби згодом
наша мова перейшла суто на суржик, а потім сказали "да етож
какой-то странний діалєкт - а язика как такаво нєту".
"Пасматрітє все слава пачті что такіє же - нікакой разніци
разве что праізношеніє деревенское!"
Або почалось щось на взірець:
"Запаркуй кару на корнері біля ґарбіча." :)
Французи плекають свою - то ж і ми повинні.
Хто як не "писаки" повинні оберігати і нести в народ
його ж мову, підтримувати цю мовну ватру, осміювати прояви
занечищення і т.д.
Чи не поезія повинна стати для читача джерелом очищення?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 17:09:59 ]
Варцю, то ми з тобою колєґи!!!
Я хоч і не з Росії, але як більшість киян був у свій час зрусифікований і тільки завдяки своїй старшій подрузі у 17 літньому віці прилучився до вивчення української мови. Тоді зявилися вчителі, деяких нажаль вже немає з нами.

Мирославо,
я не ретроград і не хочу щоб мова стояла на місці. Але рухаючись вперед, треба не забувати озиратися назад і вичищати мову від не властивих їй нашарувань. Я наприклад дуже тішуся гарними неолоґізмами або діалектизмами.

А від творі Зеня Збитого я, взагалі, в захваті!!!
;-)
Юрцю,
дякую за розуміння і дружню підтримку!!!
;-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:14:30 ]
Привіт усім.
Мені дуже прикро, пане Святославе, що зацитований мною словник, написаний русифікатором Русанівським, - чесно, я не знала цього.
Вже вкотре мої втручання є марними, бо використовую не ту літературу чи не те джерело.
Осінь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:23:55 ]
Оксанцю, не кажіть такого! Ви шукали і то ж чудово! А як відомо - хто шукає, той знайде;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:29:38 ]
Так, Славцю, розумію тебе. Тепер, смію сподіватись, що українською володію так само вільно як і українською, але ж як цікаво збагачувати лексикон за рахунок українських слів, а не іншомовних, наприклад страшенно ріже вухо коли працівники мас-медіа, або політики використовують такі слова як меседж і ще щось таке, таке згодиться лише для сленгу. Уявіть яким було моє здивування, коли я почула з уст одного політика таку фразу: "Не егзажіріюйте" - себто не перебільшуйте. Жах! Для тих, хто хоч трохи петрає англ. то дрібниці. Але наприклад моя бабусь не зрозуміла того!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:30:29 ]
Тобто так само як російською;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 17:36:02 ]
Пані Оксано,
є два імені в Україні якими слід лякати дітей академік Білодід і проф. Русанівський (один літературознавець, інший мовознавець) є ще академік-археолог Петро Толочко, дуже любить просторікувати про "культуру української мови" на минулих 2006 року виборах очолював блок Партія Політики Путіна. Оце Вам стовпи хохлуйської України, не рахуючи дрібніших стовпенят...

Ви, я так розумію, киянка, то попитайте там старших людей, вони Вам розкажуть і про Білодіда і про Русанівського і ще багато чого можна почути в Києві...

Як там осінь в Києві? Вже почалася? Бо метео-сервери кажуть що ні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 17:41:20 ]
Варцю,
як людина такими покручами користується, то говорить дуже красномовно про її культуру. Мені пригадується один дивак з Полтавщини, колись на початку девяностих я там купив собі будинок в селі для літнього відпочинку. Так от, той дивак-репаний селюк з діда прадіда нащось розмовляв ламаною російською. Коли я його запитав для чого він так балакає, він відповів "А мнє па руські какось лєкче" ...
Може й тому чудіку "какось лекче па агліцкі"?
:))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 17:44:43 ]
Угу,
Мі тхе саме!
Гав дуюденькі були!
А мій Сірко Гав-Гав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:50:53 ]
О так, Славцю, точнісінько в ціль! Ви б чули мою говірку до цього! Я жила майже на півночі Росії, то справді кумедно;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 18:00:53 ]
Манувроване? То як?))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 18:14:41 ]
Е, Варварцю - на мануврах бувісьмо.
Піх-пах ойо-йой.
Спостерігав за летом комара в умовах наближених до вогнепальної ситуації.
Ситуація нагніталась безперервним дзиготінням крутолетів пратівгого пратівніка.
Чистилисмо бійницю, кидалисьмо набої до ватри, курили (без "в" після "р")
Херовину. Так же літо було бабково-манувроване. Бабки літали гуськом і невпопад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 18:21:26 ]
АААААА, теперечки зрозуміла;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-03 07:48:38 ]
Святославе, я Вас чудово розумію щодо нових запозичень з російської, щоб не було так, як написав Юрій. Мала на увазі інше. В нашої і російської мови була спільна основа, тому і в нашій, і в російській мові є однакові слова. Тому Ви дуже правильно зробили, що звернулися до етимологічного словника Фасмера. На жаль, Ви там не знайшли "стезі" і вирішили, що в українській і не було. Авторитет авторитетом, але мжна звертатися тоді за допомогою до інших джерел, адже одна людина навіть при всьому бажанні не може охопити всього. Що Ви і зробили, пославшись на використання цього слова у старослов'янській мові. Цілком логічно можна було би припустити, що "стежка", "стежина" виникла саме із "стезі" в часовій послідовності. Тобто, "стезя" була основою, а від неї пішли родом окремо українські слова і російські зі своїми синонімами. Я не займалася вивченням походження даного слова. а це лише припущення, що не виключено має право на життя. І в країнській, і в російській є безліч однакових слів, походження яких ми не піддаємо сумніву. Ось наприклад, "дорога" - в українській є синоніми, що достойно можуть замінити це слово, але ж ми його не вважаємо російським тільки через те, що і в ній воно існує, бо корінням тягнеться від одного джерела. Так от, якщо в одному словнику чи навіть у двох немає якогось слова, це не значить, що воно не українське. Потрібно шукати і знаходити, аналізувати і врешті-решт вивчати.
На прикладі посмішки я спочатку звернулася до тлумачного словника, але для когось авторитетним є лише один словник чи мовознавець(що суб'єктивно, оскільки жодна людина не всесильна і не всезнаюча) тоді я почала їхні приклади заперечувати посиланнями на тих же авторів, на основі творів яких мої опоненти робили висновки. І виявилося, що авторитетні для них мовознавці помилялися.
Я хотіла сказати що ми зазвичай завчасно називаємо слова російськими тільки через те, що вони вживаються і в братерській мові, при цьому не до кінця дослідивши походження самого слова, сприраючись на одне-два джерела.
Тепер щодо часів "русифікації", то безумовно, що відтоді в українську закралися суто російські слова, які не мають слов'янського коріння, а виникли в результаті еволюції російської мови, та на жаль, я не зустрічала ще такого словника, в якому зібрані такі слова. Якщо хтось знає, то прошу поділитися, буду дуже вдячна. Але при всьому цьому хочу наголосити і на тому, що не аврто звертати увагу лише на російські запозичення, а щоб не було засмічення української мови, не так активно вдаватися і до вливання в українську також неросійських іншомовних слів.

Всім дякую за дискусію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-03 10:10:41 ]
Мирославо,
я стараюся не робити висновки лише на основі використання одного джерела, хоч би яке воно й не було авторитетне. Крім Фасмера я використав ще словник Іваницького, Шумлянського (не думаю що Ви його маєте). Цінність цього словника в тому, що він зафіксував і досить повно різницю між українською та російською лексикою станом на 1918 рік. Так от "стезю" той словник ще "не бачить" українським словом. Тепер стосовно походження слів (що від чого) Мені видається сумнівним походження "стежки" від "стезі", позаяк стезя є староболгарським словом (македонський діалект) і походить як і українське чи староруське "стежа (ка)" від якогось більш давнішого праслов'янського. Стосовно спільної лексики в російській та українській мовах, то вона справді суттєва, але різниця лексичного складу цих мов складає - 32 відсотки. В той же час така ріхниця між українською та польською становить лише 18 відсотків. З білоруською у нас не співпадань лише 14 відсотків. В російської та болгарської - 17 відсотків неспівпадань. Отака то заплутана історія з братськими мовами.
Стосовно подальших запозичень, то не хотілося б щоб українська мова повторювала неґативну практику англійської, коли залучається все підряд і у великій кількості, що робить мову складною для сприйняття її носіями. Правило запозичення мусить бути простим - слово приходить у мову разом з поняттям. Подивіться скільки в українській мові німецьких запозичень, які сприймаються як суто українські: балка, ліхтар, фарба, дах, ротор, лемент, ґвалт, ґенделик і т.п.

До речі, про анґлійські запозичення. Десь в середині 90 я був співавтором англо-українсько-російського словника "Ви вже їх знаєте". Цей словник налічує 3500 англійських слів, які носії української та російської мови знають як "Отче Наш". На жаль той словник так і не був виданий :-(
Отакі то пиріжки, любі малята...:х)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-03 10:23:54 ]
Прикро, Славцю, що не видався... А натомість щороку видається так багато того комерційного непотрібу:(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-03 11:09:51 ]
Святославе, а як Ви ставитеся до праці Івана Огієнка "Історія української літературної мови"? Наведу Вам один абзац з цієї праці: "Революція 1917 року застала нас без належних популярних словників, але незабаром появилося їх аж три (головніші). Це були: П. Tepпило. Словник російсько-український, Київ, 302 с., вид. 5-те. В. Дубровський. Словник московсько-український, Київ, 1918 р., 542 c. C. Іваницький і Ф. Шумлянський. Російсько-український словник, два томи, 266-250 с., Вінниця, 1918 р. Словники ці могли задовольнити тільки перші потреби нашої інтелігенції, але не робітників пера."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-03 11:59:38 ]
Мирославо,
ніяк не ставлюся, бо не читав цієї роботи. А стосовно останніх слів вельмишановного Метра Огієнка, то якось же такі "робітники пера" як Свидницький, Леся Українка, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Микола Філянський, Павло Тичина, Михайличенко, Семенко, Чупринка обходилися без вищеназваних словників.

А як ми обходимося без словника Миколи Лукаша, якого за стільки років незалежності так і не видали? Як ми обходимося без словника Євгена Плужника, якого так після 30-тих і не перевидавали? Як ми обходимося без звукового орфоепічного словника Миколи Погрібного, який за роки незалежності став бібліоґрафічним раритетом?
Натомість чуємо як на українському радіо та телебаченні спотворюється усталена милозвучна українська вимова, на догоду "діяшпорній" та "вулинській" вимові (канал СТБ - абсолютний лідер цієї тенденції)
Натомість видається-перевидається словник під ред. Русанівського, на який так полюбляє посилатися молоді пагони "робітників пера"

Як Ви, пані Мирославо, ставитеся до вищезгаданого?

З пошануванням,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-03 15:27:48 ]
Святославе, питання мови будуть актуальними у всі часи, як і суперечки щодо мови. Як розібратися у великому вирі словників, який з них достеменний - питання також відкрите.
Чи можна щось змінити, щоб українці жили справжньою українською мовою? Мабуть. Але де ж їй навчитися правильній, коли стільки суперечливих думок?
Я в такому випадку покладаюся на власні відчуття мови. Якщо хтось робить мені зауваження, то приймаю їх тільки за присутності беззаперечних доказів. Вже хоча б одина творчість Василя Стуса для мене є більшим авторитетом, аніж відсутність "стезі" у названих Вами, Святославе, словниках.

З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-03 16:49:44 ]
Мирославо,
не треба тішити себе ілюзіями, що українці в масі своїй заговорять "правильною" українською мовою. За підрахунками прикладних лінґвістів в кожній мовній популяції не більше 2 відсотків мовців володіють мовним стандартом. Ми нічим не ліпші англіців, німців чи росіян. Але ц не гірші...:х)))
Тому, завдання не таке вже й заскладне поповнити ряди цих жалюгідних 2 відсотків українських носіїв Українського Мовного Стандарту.

Я маю навіть рецепта як цього досягти. По-перше оволодіти правильною вимовою за допомогою звукового орфоепічного словника Миколи Погрібного;
По-друге збагатити свою лексику та фразеолоґію за допомогою гарних українських авторів - мій короткий список такий: Микола Лукаш(один тільки переклад Декамерону чого вартий), Валерій Шевчук, Григір Тютюнник.
По-третє, важкі місця слововжитку подолати за допомогою авторитетів цієї справи Бориса Антоненка-Давидовича та Святослава Караванського.

Ось до речі посилання на купу статей вельмишановного Метра:

http://www.maidan.org.ua/wiki/index.php/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

Бажаю успіхів,
Мирославо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-04 13:01:33 ]
Святославе, які ілюзії? Я якщо тішу себе, то не цим. ;)
Дуже дякую Вам за рецепт, але "куховарю" за власними, які мені смакують. ;) Ознайомлюся з працею Ваших авторитетів обов'язково, хоча не обіцяю з ними завжди погоджуватися.

Дякую ще раз за все!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-04 13:32:52 ]
Nema za scho!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Дроздовський (Л.П./М.К.) [ 2007-10-14 20:31:30 ]
Ні, але це неперевершено! Вершинна поезія. Глибока й чуттєво-мудра! Мене вона особисто повернула до життя після денного абсурду! Молодець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-15 16:26:27 ]
Дякую, Дмитре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олксі Хтось (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-07 16:46:07 ]
Вірш яскравий і чарівний. Нема слів. Просто чудово!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 19:10:10 ]
Давно тебе, Миросю, не було! Гарна осіння фота!
З теплом, Варця;)-


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-12-07 19:26:50 ]
Дякую за відвідини вам обом! :)
Варцю, хворіла я трішки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-12-07 19:29:40 ]
Бідолашка! Тра себе берегти!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-12-07 19:33:13 ]
Знаю! Та інколи буває, що від нас мало залежить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-09 20:46:09 ]
Добрий вечір. Здається, ще не бачив стільки коментарів ні під жодною публікацією. Зайшов, щоб пожартувати, а тут стільки всього!.. Трішки навіть почитав. Цікаво. А жарт ось який:
"Стільки років живу, та шкода, не навчилася жити"
схожп фраза звучить так:
"Життя прожив, а окрім знань нічого не нажив. Ото дурень!" Не сприйміть, будь ласка, як пародію. Це самоіронія. Просто прочитав - та й згадалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-12-11 08:36:11 ]
Дякую, Валентине, що завітали.
Дійсно, щось схоже в цьому є. Однак моя фраза ще не вирок, як та, що Ви навели.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-11 08:53:48 ]
Вам добре, - ви ще молоді! Вітаю землячку-волиняночку. Чи бували ви в Острозі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-12-11 09:50:05 ]
Так, бувала, але мало. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-11 10:20:05 ]
Чумацький Шлях
Повернув з Острога на Гощу.
А я у Почаїв
Іду на прощу
З Понори.
Бринять зорі,
Місяць дотлів і почах,
На Нетішин летять метеори,
А я у Почаїв
Іду з Понори, -
Сонце несу на плечах.

Хай це буде вам подарунком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-12-11 15:15:10 ]
Дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печарська Орися Москва (М.К./М.К.) [ 2009-06-14 22:55:27 ]
Часом не знаю, куди податись на тих безрозмірних "Майстернях". А нині потрапила просто в ціль. Цей вірш як бальзам, як медитація, як молитва. Такі вірші хочеться вивчати напам"ять і потім розповідати друзям.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2009-06-15 22:20:08 ]
:)
Дякую, Аерін, що повернули і мене до нього. :)