Хто ж цей солоний і приємний такий? І звідки взялися маркесівські метелики? :)

Дорослішаємо на очах, Варцю! Гарна еротика та ще й така жіноча.

Ах, так я і призналась)) Але це хтось з Майстерень))

Дякую, Валентине!!!))

Варцю, нігті трохи понижче спини і - ефект відразу змінюється..набуває певних мм....досі непомічених аспектів:))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Знаю))) Ой, де моя скромність? Ніхто не бачив її?))

Варваро, мабуть "Ніхто ніколи не бачив її". І ніякого знаку питання. :)

Іване, як тобі не соромно?)) Наклеп наводиш))

:) Та ж я суто про вірші.

Багато людей мусять спалювати свої юнацкі щоденники, коли помічають інтерес до них своїх онуків, пані Кревська.

Дякую, Ксюшо))

Іване, ну тоді ладно))

Я не веду щоденників))

Марно. Дуже корисне заняття.

Ні, не корисне)) Я увіршовую своє життя))
Всім дякую!

а я веду щоденники і це дійсно цікаво, насамперед для себе, майбутнього. потім років через 10 як знайдеш:)) до речі, один, юнацький, в мене таки поцупили на пам’ять і навіть не нащадки, а однолітки:))
і вірші на розбитний манер теж..інколи..трапляються. ну це таке, кулуарне:))

У-ля-ля, Варцю!
Я би ще подумав про "лоскотали" - бо ніби то все у теперішньому часі,
а "лоскоти" у минулому...

Почитала б я щоденничка твого, Юля))

Дякую, Юрцю, змінила))

Ніжний і приємний вірш, дуже сподобався). Дозволю собі не погодитися з Іваном - у вірші красиво описана близькість закоханих , і, я б сказав, доволі скромно.

Дякую, Тарасе, мені дуууууже приємно!
Цьом!