Це для Чорнявої має бути чудодійною панацеєю.

Маю таку надію. Може, досить казкових персонажів і термінаторів? А добрий гумор ми розуміємо чудово. Ви її вірші почитайте - срібло на золоті!

:) Як гарнюсічко! А то Чорнявій? А чому ж написано "Любові"?

Це - Любові. А колір волося значення не має. Кажуть, перефарбуватися добре допомагає іноді - перетворення зовнішнього образу перетворює частину внутрішнього світу.

І хто мене тут зранку незлим тихим згадує? :))

Дякую, Лесю. В тебе добре серце. Насправді, у кожного з нас кілька боків, так? Ось і у мене: лірика - один бік, сатира - інший. А все разом - одне ціле.

І хто мене тут зранку незлим тихим згадує? :))

Дякую, Лесю. В тебе добре серце. Насправді, у кожного з нас кілька боків, так? Ось і у мене: лірика - один бік, сатира - інший. А все разом - одне ціле.

Чим більше облич - тим багатший образ. Сподіваюся, не всує незлим тихим.
Пробуємо запатентований спосіб Крихітки Єнотика.

Чорнявочко, ану повернись-но до лісу сатирою, а до нас - лірикою ;)))))))))

А хо, зараз ще про любофф кину? :))

Всі хочуть, особливо Марійця!!! :)))

Часом можна й до лісу. І в гречку можна. А на якийсь час навіть у секторі Газа оголошують перемир'я.

Добре, відхекаюсь, наберуся по самі вінця любові, і... знов за гумор і сатиру :))

Попередиш за дві години, щоб ми встигли збудувати бліндаж.

Угу, 2 березня. Отже писалося після опівночі... І як же оце можна так не берегти здоровлячко? А ще прямий нащадок Гіппократа!...

Yes! Тільки віконце зробіть, щоб дихати було чим :)) Хто зна, скільки в ньому доведеться стирчати :))

А зачекала б ще два дні, і якраз на днюшку було б :)))))))))

О, Нікусь прорізався!
Чорнява, не боїсь, ми, бандерівці, в криївках не стільки сиділи. От іще Григорія покличу - і все буде супер! Нікуся нам чеколядки носитиме, Макс наш героїчний під бомбами боєкомплект поповнюватиме, а Валентин суворо стежитиме за коректністю бойових дій. А там гуманітарка з Парижу привалить, а там - з гостинної Нью-Йоркщини запад нам поможет! Ну що, поблєднєла с пєрєпугу?

Прорізався, прорізався! Як кутній зуб:) Чеколядки - запросто, я дружу із феєю "Полтавакондитеру";)
Але якщо кому карамелі заманеться - то вже не до мене...

На тєму карамелі ми знаємо, до кого звернутися. Радістка ти моя Кет! Зі зброєю все гаразд - Жанця обіцяла підкинути. От тільки ціаніду принципово не хоче використовувати - кайф не той!

Ага, аж трусить всю :)) А давайте так: гуманітарку окремо (з чоколядками), а боєкомплекти окремо :)) Бо якась складна компанія у вас в бліндажу збирається :))

Ми ще Любочку прихопимо. З любов'ю воно зовсім класно буде.
Не пужайся, сонце, чим складніша компанія - тим цікавіше.

Лесю, не до сміху. І чому це година знову непорадна? Була ж порадна.

Де ще так тепло не поспілкуєшся, як не на вокзалі чи посеред вулиці, де випадково здибалися?
Успіхів вам, колеги.
Завітав на хвилинку, вас побачив, слізьми умився - та й пішов собі.
Щасти :)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Все чудово, о Ваша непорадносте! Це мені замість цукерки - повторювати твоє прізвище - фонетика ніжного грому! І Олесик матеріалізувався, на щастя. Я вас лю!

Незначну б перерва в гиблому бою,
Ворогам забути б про стрільбу свою,
Хай розлив би вечір чорну, як смолу,
Непрозору тишу - часточку малу
Мовчазливих далей зоряних дірок,
Недосяжних кулям. Та, мабуть, не строк.

Ну то заходьте під іншим псевдо. "Попитка - нє питка". Може все буде гаразд.

:) Я бачила:) Лесю, вірш прекрасний, бо написаний від душі до душі. Що ж іще потрібно? Боюсь, більшість віршів, що абсолютно відповідають кальковим канонам, але позбавлені ідеї, ніколи не торкнуться душ читачів. Тут же зовсім інша справа.
А от о 2.00 - наступає час Бика. То дуууже особливий час, зокрема для написання віршів:)

Експромт. На все добре. Обдруківочка навіть є.
Акузативна. "Незначну б перерву в гиблому бою".

Як вишукано! Просто і вишукано!

Та чому ж, Лесику? Все чудово! Ці кульки невагомі і нічого не змінюють. Але ж як приємно, що мої лицарі поруч! Олесю, зазирни на сторінку хокку Нахмана. Там така ніжна перестрілка хокку, що дух захоккує! Отак поети повинні перестрілюватися - віршами. Гарними. Добрими. Бо слово матеріальне. Ви мене ним погладили. Мяу!

Олесю, вітаю! І щасти;) Що ж Ви так швидко, наче кін стрибожий, небом несетесь? Чудовий експромтик! Частіше балуйте нас своїм товариством:)))

Максику, серце, а у мене в салоні все вишукано, маньєристично і куртуазно-галантно.
Вікусю, як тобі вечір?
А що то за час Бика? Я заздалегідь боюся.

Максе, нічого ж мені не заважає бути ортодоксально Олександром чи більш вільним Олесем. Заважає інше - пристрасті людські, з яких і почався позавчорашній день. Я про це написав у своєму інтерв"ю на авторській сторінці. Заважає і те, що я перелічив. Одна якась біляпоетична приблуда наробила біди із своїм ЕТН, але вона вміло маскується. Я ж знаю, що це не пан Ляшкевич. Некрасиві ігри...
Не будемо про це. Забувається все, і слава богу, що ми це вміємо - ЗАБУВАТИ.
До наступних зустрічей. Аби вони були.

"Было самое глухое время — «час быка» (два часа ночи) — власти злых духов и чёрного (злого) шаманства, по старинным монгольским суевериям."
це із "Дороги ветров" Ефремова. Нічого страшного, зате багато таємничого і містичного:)
А вечір - просто казка. Мені сьогодні ну просто все якесь медово-осінньо-медмедикове:)

Деякі речі важко не помічати, Максе. Іноді намагаєшся, а виходить однаково боляче.
Лесику, це дуже знайомий феномен і в літературі, на жаль, поширений.
Мабуть, варто виробити алгоритм - дослухатися до думок тільки тих людей, які є для тебе авторитетом. А якщо тебе береться повчати щось дрібне - дослухатися таких порад не варто. Іноді це на шкоду.
Ви, друзі. не тікайте, тут ще один термінатор на сайт вилетів. Тільки утрясли одну проблему...

Епіграми може писати людина добра, чуйна, поетично підкована на усі три десятки віршових розмірів, а не тільки маючи своє вузьке бачення Поезії як поезії в призмі свого світогляду крізь скельця своїх уподобань чи стереотипів.
Як пан Ляшкевич міг таке довірити невідомо кому?
А якщо довірив, то для чого?
Мені що, вендетою займатись?
БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНИМИ, КОЛЕГИ. Не такими, як я :)))))

А Ви не переймайтеся через якісь циферки, Олександре. Я був спочатку так близько до серця усе взяв. А потім подивився на це очима сторонньої людини - і легше на душі стало. Дитячий садок ці оцінки - їй-богу. Жоден з рейтингів не відображує творчості і заслуги автора. Сумарна оцінка - це оцінки отримані від тих, з ким Ви спілкуєтеся, здебільшого. Але вона не може бути і ніколи не буде обєктивною, якби з цим не боролися. Автори нижчі за рейтингом будуть ставити нижчі оцінки, хоч ви лусніть. З іншого боку, от мене знову за якість каракульки підняли - дивлюся, а там за мною Гумільов і ще з десяток представників срібного віку російської поезії. Це ж безглуздо!!!!!!!!!!!

Залізобетонно, Максе :)))))))
Творчих Вам успіхів. А я вимикаюсь.
На все добре всім :))))))))))))))

Дорослий погляд на речі. Тільки дитина може тішитися з того, що її цифірь вища, аніж Анни Ахматової. Вивищитися, принизивши іншого - старе як світ.
Нікусечко, а як тобі про ведмедика? Слабенько поки що, але солоденько.

Олександре, Ви ж бо вже знаєте - найоб"єктивніше, що може бути - це любов ближніх, або наближених:) Її Ви маєте уповні. А різні халепи час від часу трапляються з кожним. Для нас, як для осіб причетних до Поезії, поганий настрій - ще й джерело похмурого натхнення:) Тож крапля позитиву має бути в усьому, правда?
Лесюню, невже знову димить?

Де?

Я, між іншим, сьогодні, дуже смирненька, як всі помітили. Розчулена, можна сказати :)) Так шо ні з якими димами не маю нічого спільного :)))))

Шановні, зайдіть до інтерв`ю, почитайте. Я ніяк до тями не прийду. Яка це сволота так образила чоловіка?!!!!!!!!

До кого в інтерв’ю?

Масю, там вже нічого немає. Апєратівность;)

Чорнявенька, ну ви й влаштували з Критусом! Такого я ще не бачила! Спрямувати енергію в конструктивне русло, так це називається.
А йду-но я гляну.

Лесю, та то все забавки :)) Ще не таке відбувалося :))

Ніко, в інтерв`ю до О. Де. Все ще на місці. Хоча оцінка нуль від майстерень, теж вказує на оперативність. Цікаво, хтось пояснить, як таке може бути і чим це викликано. Ставлю під сумнів компетентність Р.М.

А це - інтелектуальна забавка і є. Зате яка чудова забавка!

Максе, це - урок для нас усіх. Сіючи вітер, можна отримати такий ужинок... І буря може захопити когось. хто на це зовсім не заслуговує.

Я трохи не те мала на увазі, ну та нехай. Суб"єктивне ставлення, ось чим це викликано. Просто (хоча і не дуже) особиста неприязнь. Боюсь, нині вона взаємна. І шкода, що через цей прикрий випадок, неприязнь поширилась на всіх представників РМ :(

Шкода. Насправді ж письменник ти чи ні - від членства не залежить. Я дуже тішуся, що техніка не завантажила інформації про мою особу. Є текст. Є вірш. Або його немає.
Але за тим стоїть іще й людина. І дуже важливо, гріє вона тебе чи ні. Мені так тепло тут, з вами, мої любі. А члени ми чи ні - то хіба важливо? Захочете - вступите. Такого рівня поезія проходить усі щаблі без зупинок. можете повірити.
А про сором, Максе, - автори так не вважають.

Валентине, дякую, що Ви вийшли з підпілля, нам Вас бракує.
Максе, Ганна Осадко таких вчителів не потребує, це самодостатня поетеса, її душа сповнена Божої благодаті. Просто вони з Борисом працюють в одному видавництві, сидять у сусідніх кабінетах. Вона, я думаю, витягла його на сайт, він не така людина, щоб прагнути такої популярності.
Щодо дозволеного і ні.
Існіє таке місто - Тернопіль. І тут живуть оті старенькі, які відсиділи за Україну. Чулм б ви, що говорила моя мама! Просила надрукувати її слова на сайті. Обіцяла віднести роздруківку у Спілку політв'язнів. От скажіть, можу я промовчати у цій ситуації? Це я так, без пафосу. А був би живий мій тато...

Любі мої, так тож найголовніша і найважча праця у житті - робити маленьким таким, але потужним калорифером для оточуючих, нє? Як же добре, що ми тут всі такі просякнуті установкою на тепло зібрались;)) Диви, так скоро неждані сніги розтопим, і сонечко надихнем власним прикладом:)))

Пані Лесю, я заглянув на хвилинку. Більше нема можливості бути у приємному товаристві. Завтра зранку усе перечитаю. Добраніч.

Ой, кудись я не те... Я часто дуже рада, що мої бабусі не вникають у те, у що поринаю я. Бо я маю міцні нерви, вмію абстрагуватись, а їм було б неймовірно боляче. Про ці моменти слід говорити, бо всі ми відповідаємо як за те, що робимо(пишемо, говоримо), так і за те, як наші вчинки (твори, слова) впливають на оточуючих.