Чому не лю, не зна, не сни...я ще розумію. Але чому ж вже не хо...так категорично (це вже кудись не туди вітер дме). Сергію, вірш - легкий і привабливий, а тому рекомендований до вживання, смакування, цитування...

Криє і накочує вже без міри, пісня ллється рікою (незалежно від доречності і настрою глядачів), виконавицю нарешті пробиває на танці, щоправда пристойних вона не знає...але це аж ніяк не заважає їй співати улюблену пісню:

"В красавицу Мэри всем сердцем влюблен
К отцу с этой вестью направился Джон:
"Отец раздели мою радость со мной -
Назвать собираюсь я Мэри женой!"
У ю-уно-оши взо-ор не-ежной страстью горит,
Но сы-ыну-у со вздо-охом отец говорит:
"За матерью Мэри лет 20 назад
Ухаживал я, сознаюсь, виноват.
Ты свадебных планов, сыночек, не строй -
Тебе, ведь, приходится Мэри сестрой."

Ужасным известьем таким поражен
Два месяца был в огорчении Джон.
Но Клару увидел и так полюбил,
Что все огорченья свои позабыл.
С весе-олы-ым лицо-ом он прихо-одит к отцу:
"С люби-имо-аю Кла-арой иду я к венцу!"
"Опять неудача", - ответствует тот.
"Пошел уж с тех пор 19-й год.
Короче, открыть мою тайну пора:
И Клара, увы, тебе тоже сестра."

Ужасным известьем таким поражен
Полгода от девушек прятался Джон.
Но Кэт он увидел и так полюбил,
Что все огорченья свои позабыл.
Одна лишь забота тревожит его:
Вдруг снова отыщет папаша родство!
И матери все рассказав про отца
"Так что же мне делать?!" - вскричал он в сердцах,
Ужели бежать из родного села?""

Сыночек расстроен, а мать весела:
"Женись на ком хочешь, сынок, ничего.
Не слушай отца, ты, ведь, сын не его!"

(зал скандує: "пси-хі-а-тра!!! пси-хі-а-тра!!!"; хлопчики-статисти нервово збирають по сцені розкиданий одяг виконавиці; а вона тим часом кланяється і майже рівними зигзагами несе за сцену свої чесно зароблені 7 кілограмів помідорів...)

Гарно, щиро і просто)))
З теплом, Варя))

Цікаве освідчення..!

а я є Л.Ю.
а я є вітер кораблю
плящина для вина із літер
(та тут чомусь влетіла рима "клітор")
і я пішов собі лю-лю
із тою не-
нзоЮ :)))))

Сергійку - наливай! :)

Та що ж воно таке? Всі нормальні люди читають, а мене де носило? Я ду, Се Та - се та, а воно он воно! (спалює щойно написане і посипає попелом свою сиву голову).
Лю, хо, бу чи(тати) Татчина! Я, мабуть, з останніх на землі, що з тобою не. Ваша Ле Ро.

Грудям-вірші, вітру-хмари,
А Лазірку - ЛЮ!
А Сергія незабаром
Вивчать, як Золю!:))
Маленька епіграма. Йдеться про Еміля.
З усмішкою!

Вітаю, пане еСТет, мене спрямувала на огляд Вашої сторінки цікавість і авторка одна з П.М.(молодчина, дівчина), бо так хотілося знайти те, що вище за рівнем на кілька порядків, й серцю ближче...і її(оскільки манери написання, в якій Вона пише я не зустрічала), і моєму...Вона так і написала - зайди до Татчина.
Зайшла...
Бравісімо!!!
рада знайомству, Сергію))

А класні у Вас, Сергію, вірші.

так вас тут захвалили, Сергію, що хтілося б покритикувати, але на жаль змушена доєднатися)))

Сергію, я приголомшена. Отак випадково відкрила для себе Поета, зайшовши з Вашого відгука. Тепер читатиму...

Ну і я слідом за іншими на мед. дійсно гарно дуже

Вітання пане Сергію! Не міг не написати! Вірш вразив неймовірно. Відчитується в ньому щось Семенкове, мотиви, гра словами і почуттями. Супер!

Надзвичайно га. Мені дуже спо:-))